2. Мікро- та мезорельєф. Особливості денудації вулканічних споруд

На фоні великих за розмірами нерівностей земної поверхні, якими є вулканічні споруди, своєрідно виглядають деякі форми рельєфу, утворені завдяки особливостям режиму виверження (такі форми утво­рюють рідкі продукти виливу магматичних мас).

Зазвичай лава, яка вилилася з центрального або бокових кратерів, стікає по схилах у вигляді потоків. Дуже густа та в’язка лава всти­гає застигнути (перейти у кристалічний стан) ще у верхній частині схилу. У разі значної щільності вона може затвердіти ще у жерлі, утворивши гігантський «лавовий стовп» або «лавовий палець». Лаво­вий потік здебільшого має вигляд сплющеного валу, який простя­гається вниз по схилу, з чітко вираженим здуттям на кінцевій ділянці. Базальтові лави (менш в’язкі) можуть утворювати довгі потоки, які поширюються на десятки кілометрів і припиняють свій рух лише на прилеглій до вулкана рівнині або плато, або в межах плоского дна широкої кальдери. Базальтові потоки завдовжки 60 —70 км — часте явище на Гавайських островах та в Ісландії.

Довжина лавових потоків ліпаритового або андезитового складу (вміст 3і0₂ — 52 — 65 %) не перевищує кілька кілометрів. Взагалі більша частина об’єму вулканів, які викидають продукти кислого чи середнього складу, припадає на пірокластичні продукти, а не на лаво­вий матеріал, оскільки кислі лави швидко набувають кристалічного стану, вкриваються кіркою, руйнування якої під дією внутрішнього тиску спричинює утворення уламків.

У процесі затвердіння лавовий потік спочатку вкривається кіркою шлаку, але у разі прориву кірки гаряча лава витікає з-під неї, внаслі­док чого утворюється порожнина — лавовий грот, або лавова пече­ра. При обвалюванні склепіння печери вона перетворюється на ви­разне лінійне зниження — лавовий жолоб.

Поверхня застиглого потоку набуває своєрідного мікрорельєфу. Найпоширеніші два його типи: мікрорельєф брил і кишкоподібна лава. Мікрорельєф брил — це хаотичне нагромадження їх з числен- иими провалами й гротами. Брили мають гострокутні або оплавлені краї. Цей мікрорельєф виникає за високого вмісту газів у складі лав та за порівняно низької температури потоку. Кишкоподібні лави мають химерне поєднання застиглих хвиль та звивистих складок, які нага­дують «нагромадження гігантських кишок або скручених канатів» (І. Щукін).

Виділення газів з лавового потоку може здійснюватися у вигляді вибуху. У такому випадку на поверхні потоку відбувається нагро­мадження шлаку у вигляді конуса. Цю форму лави називають горні- то. Іноді вона має вигляд стовпа заввишки кілька метрів. За спокій­нішого й тривалішого виділення газів із тріщин у шлаку утворюються так звані фумароли. Деякі продукти виділення фумарол за звичайних умов зазнають конденсації, і навколо місця виходу газів утворюють­ся підвищення, подібні до невеликих кратерів, що складаються з про­дуктів конденсації.

Вулканічний рельєф і мікрорельєф відразу після свого утворення зазнають впливу екзогенних процесів. Роль поверхневих вод, які лег­ко фільтруються крізь застиглі тріщинуваті й пористі вулканічні породи, незначна. За умови сухого клімату посилюється фізичне ви­вітрювання, яке супроводжується утворенням конусів виносу і камін­них морів. Певну руйнівну дію виявляє вітер, який не лише зносить Дрібні пилуваті часточки, а й іноді засипає кратери еоловим матеріа­лом. Вище снігової лінії відбуваються нівальні й гляціальні процеси, а лінійна ерозія з часом «вирізає» на схилах вулканів поздовжні зниження — баранкоси (рис. 31).

Рис. 31. Вулканічні конуси з добре вираженими баранкосами на схилах

Незважаючи на різноманітність гірських порід, із яких склада­ються вулканічні конуси, особливо на шаруватих вулканах, важливу роль відіграє вибіркова (селективна) денудація. Тверді останці ство­рюють химерні поверхні й надають своєрідності вулканічним ланд­шафтам. Так, потужні базальтові покриви або потоки базальтової чи андезитової лави, зазнаючи під час застигання впливу атмосферних вод, розтріскуються на стовпчасті окремості, які мають вигляд бага­тогранних стовпів, що ефектно виглядають у відшаруваннях наприк­лад «базальтові стовпи» Янової долини у Рівненській області.

Унаслідок тривалої денудації у вулканічних районах можуть ви­никати інверсійні форми рельєфу. Так, лавові потоки, які зайняли первісні зниження рельєфу (наприклад, річкову долину), згодом пе­ретворюються на поздовжню столову височину, яку захищає від руй­нування шар лави.