5. Динамічна класифікація

Поняття «динаміка» означає процес розвитку та зміну будь-якого явища. У геоморфології динаміка — це доступні безпосередньому спостереженню (вимірюванню) сучасні рельєфоутворювальні, гео­

логічні, геодинамічні, літодинамічні, антропогенні процеси, вивчення яких, на думку О. Ласточкіна (1991), не співвідноситься з регіональ­ною, генетичною, історичною геоморфологією та геоморфологічним картографуванням і є окремим геоморфологічним напрямом. Історія розвитку, закладання, формування дислокацій земної поверхні, гео­морфологічних утворень — це також динаміка, що відрізняється від досліджуваних інструментальними методами процесів часовим діа­пазоном, або часом прояву. Зазначене трактування динаміки дає змо­гу стверджувати, що вона притаманна таким характеристикам земної поверхні, як морфологія, генезис та вік, проте у сучасних геоморфоло­гічних дослідженнях динаміка не набула статусу парадигми.

Нині динамічні класифікації рельєфу земної поверхні потребу­ють доопрацювання і є предметом наукових дискусій.

Запитання для контролю

1. Схарактеризуйте поняття рельєф земної поверхні з погляду морфології, генезису, віку, динаміки.

2. У чому полягає роль загальних і спеціальних методів геоморфології щодо встановлення основних властивостей рельєфу?

3. Назвіть основні чинники формування рельєфу земної поверхні і відповідні їм геоморфологічні процеси.

4. У чому полягає відмінність між чинниками формування рельєфу та умо­вами перебігу геоморфологічних процесів?

5. Назвіть теоретичні засади розрізнення геоморфологічних процесів.

6. У чому полягає суть класифікації рельєфу земної поверхні?

Ендогенні чинники. Проиеси і форми рельєфу

Б

3.1

3.1.1.

УДОВА ЗЕМНОЇ КОРИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПЛАНЕТАРНИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ

Поняття

про морфоструктуру

У різних процесах взаємодії ендо- та екзогенні чинники рельєфо- утворення відіграють неоднакову роль. Якщо у такій взаємодії домі- нує вплив ендогенних чинників, то за різними характеристикам¹¹ зем­ної поверхні можна вивчати закономірності геологічної будови певних регіонів, режим тектонічних рухів, прояв магматизму тощо. При цьому зовнішній вигляд земної поверхні (її морфологія) відображує сукуп­ний вплив ендогенних чинників і його часто називають «структурою», або «будовою». Ці поняття застосовують у геоморфології для встанов­лення зв’язку між тими особливостями зовнішнього вигляду земної поверхні, які зумовлені переважаючим впливом ендогенних чинників, •зважаючи на різноманітність ендогенних чинників, спроби встановити прояв кожного з них зумовили створення класифікації генетичних типів морфоструктур за провідним чинником: тектонічні, магма­тичні, пасивної тектоніки, складу і властивостей гірських порід.

Термін «морфоструктура» має також інше значення. Зокрема, він означає просторові або часові закономірності розміщення на поверхні • ₍⁽ млі або в часі певних структурно-зумовлених нерівностей земної ^ верхні. За такого підходу певні регіони описують із позицій їх ^уірішнього (ендогенного) режиму рельєфоутворення. Наприклад, теГ^ГТЯ *^м°рф°структура України» характеризує розміщення на буд^{ЄНаХ ЦЬОГ}° ^регіонУ найважливіших форм земної поверхні певної голо^ВИ’ ^{режим тект}°нічних рухів (давніх, новітніх, сучасних) Щодо ним ^ВНИХ’ ^{Значних за} Розмірами форм рельєфу, зумовлених вирішаль- ст_Ру_к^{ВПЛИВОМ ен}Догенних чинників. Відповідно розрізняють морфо- ^<гУРи різних порядків — від найвищого до найнижчого.