Класифікації схилів і схилових процесів

Схилові процеси і процеси формування самих схилів відображу­ються насамперед у морфологічних та морфометричних показниках схилів. Так, за різноманітністю зовнішнього вигляду схили поділя­ють на такі типи профілю: опуклі, увігнуті, прямі, опукло-ввігнуті та ступінчасті. Проте профіль може бути ускладнений певними де­формаціями, різкими перегинами та іншими морфологічними ознака­ми, які відображають внутрішню геологічну будову схилів. За наве­деною типізацією схилів відповідно до їх профілю схематично мож­на схарактеризувати певні аспекти взаємодії ендо- та екзогенних чин­ників щодо формування виду земної поверхні. Наприклад, опукла форма схилів, поширених на певній території, свідчить про доміную­чий вплив тектонічного підняття, висхідний розвиток рельєфу, внаслі­док чого екзогенні чинники формування рельєфу не встигають їх компенсувати; значна кількість увігнутих схилів — про низхідний розвиток рельєфу, коли процеси денудації не тільки повністю ком­пенсують тектонічні підняття певної території, а й поступово знижу­ють її гіпсометричне положення (денудаційне зрізання); прямі схи­ли — про відносну рівновагу у взаємодії ендо- та екзогенних чин­ників формування рельєфу. Однак зазначені моделі взаємодії у ре­альних умовах завжди порушуються внаслідок виливу численних чинників формування рельєфу і їх можна розглядати лише з позиції ідеального моделювання.

Досвід геоморфологічного картографування доводить також мож­ливість розрізнення схилових поверхонь за їхнім ухилом. Численни­ми геоморфологічними дослідженнями з’ясовано, що на дуже спади­стих схилах (ухил 2 — 5°) в умовах поширення осадового чохла се­ред інших екзогенних процесів зі значною мірою достовірності (кое­фіцієнти кореляції 0,60 — 0,90) переважають процеси площинного змивання, на спадистих схилах з ухилом 5—15° — процеси лінійної ерозії, на схилах середнього ухилу (15 — 35°) — процеси зсування, на дуже крутих (ухили > 35°) — процеси обвалення та обсипання.

Розроблено також класифікацію схилів за довжиною. Розрізня­ють довгі схили (понад 500 м), схили середньої довжини (500 — 50 м) та короткі схили (менше 50 м). Цей морфометричний показник час­то характеризує умови стікання поверхневих вод, інфільтраційні здат­ності поверхневого стоку, умови виникнення площинного змивання та інші умови розвитку екзогенних процесів на схилах.

Оскільки ділянки земної поверхні, нахилені до рівневої поверхні (схили), утворюються внаслідок взаємодії ендо- та екзогенних чин­ників, то іноді схили умовно поділяють на схили ендо- та екзогенного походження.

Схили ендогенного походження виникають унаслідок тектонічних рухів земної кори, магматизму, іноді — землетрусів. Тектонічна при­рода схилів зумовлена коливальними рухами, складчастими або роз­ривними деформаціями. Як прояв магматизму схили можуть вини­кати під впливом інтрузій або ефузій магми. Незначна частина схи­лових поверхонь виникає також під час грязьового вулканізму.

Схили екзогенного походження мають різну природу — вони мо­жуть утворюватися завдяки діяльності текучих поверхневих вод (флю- віальні схили), озер, морів, льодовиків, підземних вод, мерзлотних про­цесів. Схили, які виникли внаслідок діяльності організмів (зокрема, коралових водоростей) та господарської діяльності людини, також належать до екзогенних. На утворення екзогенних схилів впливає багато чинників.

Схили ендо- та екзогенного походження можуть формуватися у процесі виносу гірських порід, які зазнали руйнування, та їхньо­го нагромадження, а отже, мають відповідно денудаційну та аку­мулятивну природу. Серед денудаційних схилів розрізняють струк­турні, розміщення яких збігається з падінням і напрямом залягання стійких відпрепарованих пластів, та аструктурні (такий збіг від­сутній).

Різноманітність процесів, унаслідок яких відбувається утворення або перетворення схилів, поділяють на два типи: процеси, які форму­ють схили, та схилові процеси, що відбуваються на самих схилах. Однак обидва процеси тісно взаємопов’язані, оскільки вже на почат­ку формування певного схилу на ньому водночас відбуваються про­цеси, що перетворюють його. Дуже рідко процеси утворення і пере­творення схилів не збігаються в часі. Прикладом може бути виник­нення уступів під час землетрусів і подальше їх перетворення схило- вими процесами.

Залежно від морфологічних особливостей схилів, складу і товщи­ни пухких відкладів на них, конкретних фізико-географічних умов, а також від особливостей перебігу схилових процесів розрізняють такі типи схилів.

Гравітаційні. Оскільки вони мають ухили понад 35 — 40°, то є місцем перебігу процесів, де основний чинник — сила гравітації. Зав­дяки цій силі уламки порід, що утворюються внаслідок процесів ви-

иітрювання. скочуються до підніжжя схилів під час обвалення, обси­пання та сходу снігових лавин.

Блокових рухів. Утворюються нід час зміщення вниз по схи­лах блоків гірських порід різних розмірів, зміщенню яких значною мірою сприяє діяльність підземних вод, проте роль гравітації зали­шається провідною. Ухили таких зсувних, опливиих схилів та схилів розсідання досягають 20 — 40°.

Мастю зміщення чохла пухкого матеріалу. Тут характер зміщення вивітреного шару або осадових порід залежить від наяв­ності у гірських породах грунтових підземних вод. Зміщення мас пухких порід відбувається на схилах з ухилами від 3 до 40°. Окреми­ми видам» такого зміщення є соліфлюкція, дефлюкція тощо.

Делювіальні, або площинного змивання. Це схили, на яких ви­являються переважно процеси площинного змивання. Останні зале­жать від стану поверхні схилів, наявності грунтово-рослинного по­криву, характеру випадання атмосферних опадів і деяких інших чин­ників та умов.