Умови розвитку абразійних та акумулятивних процесів на узбережжях морів і великих озер

Прикладом найвиразнішого прояву діяльності екзогенних процесів щодо формування рельєфу є берегові геоморфологічні процеси. Бе­регова лінія, берег, берегова зона — це місце, де відбувається специ­фічне руйнування, перенесення зруйнованого матеріалу гірських порід та їх нагромадження. Берег у цьому випадку є генетичною катего­рією походження зазначених процесів.

Берегова лінія — це лінія перетину поверхні суходолу з поверх­нею океану (моря, озера, водосховища тощо). Її положення зазнає постійних змін унаслідок різних причин.

Відомо, що рівень океану змінюється впродовж року, а іноді впро­довж доби. За останні 300 років рівень Світового океану неодноразо­во зазнавав багаторічних підвищень і знижень у межах 3 — 4 см за загального неухильного підвищення приблизно 1 мм за рік.

Короткочасні коливання, зокрема добові, є досить значними. Вони зумовлені вітровими згонами і нагонами, припливами й відпливами. Тому визначити суть поняття «берегова лінія» досить складно. Вва­жають, що уріз води — це лінія перетину берегового підводного схи­лу з поверхнею моря у певний момент часу за відсутності хвилюван-

ця, припливів (відпливів) і згонів (нагонів), а берегова лінія є на­слідком середнього багаторічного положення урізу води.

Берег — це смуга земної поверхні, яка прилягає до берегової лінії з боку суходолу і є межею максимального поширення потоку води, що утворюється під час дії (руйнування) морських хвиль, — при­бійного потоку. Припливи та нагони, відсуваючи цю межу в бік су­ходолу, розширюють зону берега, а відпливи й згони — звужують її. З боку моря до берегової лінії за відсутності припливів прилягає смуга морського дна, яка за середнього рівня моря зазнає впливу діяльності морських хвиль. Останнє є провідним чинником динамі­ки рельєфу в смузі, яка розміщується між суходолом і відкритим морем. Цю смугу морського дна називають підводним береговим схи­лом (рис. 116).

Берег і підводний береговий схил складають берегову зону. Це зона сучасної постійної взаємодії суходолу та моря, одна з найважли­віших і найвиразніших «контактних» зон в океані. Вона є основним об’єктом геоморфології морських берегів — галузі геоморфології, предметом якої є вивчення форми рельєфу, динамічних процесів та відкладів берегової зони.

Межа суходолу і водних акваторій (великих озер, водосховищ, морів, океанів) завжди зазнає впливу різних природних явищ і процесів, тому є винятковим явищем серед інших природних комплексів. Своєрідність природних умов, які зумовлюють берегові процеси і ке­рують їхнім перебігом, пояснюється тим, що:

по-перше, нерівномірність нагрівання суходолу і водних мас спри­чинює існування зон різного тиску і відповідний перерозподіл по-

Берегова зона

Смуга І Смуга хвиль прибою І