
- •Загальне тваринництво
- •1. Анатомія та фізіологія тварин
- •1.1. Поняття про тканини
- •1.2. Поняття про органи і системи органів
- •1.2.1. Апарат руху
- •1.2.2. Система органів шкірного покриву
- •1.2.3. Система органів травлення
- •1.2.4. Система органів дихання
- •1.2.5. Система органів крово- і лімфообігу
- •1.2.6. Система органів сечовиділення
- •1.2.7. Система органів розмноження
- •1. Характеристика еякулятів самців різних видів сільськогосподарських тварин
- •1.2.9. Нервова система
- •2. Розведення сільськогосподарських тварин
- •2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
- •2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин
- •2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років
- •Відносний приріст визначається (у %) за формулою:
- •2.3. Продуктивність тварин
- •2.3.1. Молочна продуктивність
- •3. Хімічний склад коров'ячого молока
- •4. Зміна складу молока корів червоної степової породи по місяцях лактації
- •2.3.2. М'ясна продуктивність
- •5. Хімічний склад м'яса різних видів тварин
- •2.3.3. Вовнова продуктивність
- •6. Класифікація однорідної вовни за її товщиною
- •2.3.4. Смушки
- •2.3.5. Яєчна продуктивність
- •2.4. Основи селекції сільськогосподарської худоби і птиці
- •7. Класифікація інбридингу за Шапоружем
- •2.5.1. Виробниче призначення порід
- •2.5.2. Структура порід
- •2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •Мал. 4 Схема ввідного схрещування
- •2. 7. Відтворення стада
- •2.7.1. Біологічні особливості тварин і їх відтворна здатність
- •8. Біологічні особливості різних видів сільськогосподарських тварин щодо відтворної здатності
- •2.7.2. Господарські та селекційні фактори, що забезпечують оптимальне
- •2.7.3. Організація штучного запліднення самиць
- •9. Характеристика спермопродукції самців окремих видів
- •2.7.4. Заходи по контролю за станом вагітності самиць
- •2.7.5. Трансплантація ембріонів
- •3. Корми і годівля сільськогосподарських тварин
- •3.1. Поняття про поживність корму
- •3.1. 1. Оцінка поживності кормів за хімічним складом
- •3.1.2. Перетравність кормів
- •3.1.3. Оцінка загальної поживності кормів
- •3.1.4. Оцінка енергетичної цінності кормів
- •3.1.5. Біологічна цінність кормів
- •3.1.5.3. Мінеральна цінність кормів.
- •3.2. Корми та кормові продукти
- •3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів
- •3.2.2. Соковиті корми
- •3.2.2.1. Зелені корми.
- •10. Схема зеленого конвеєра для великої рогатої худоби та овець в умовах південного Лісостепу
- •3.2.2.2. Силосовані корми
- •11. Залежність кислотності силосу від вологості
- •12. Оптимальні строки збирання кормових культур на силос
- •13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
- •14. Рецепти комбінованих силосів для свиней
- •15. Рецепти комбінованих силосів для птиці
- •3.2.2.4. Коренеплоди
- •3.2 2 5. Бульбоплоди
- •3.2.2.6. Баштанні
- •3.2.3. Грубі корми
- •16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур
- •3.2.4. Концентровані корми
- •3.2.4.3. Способи підготовки зерна злакових і бобових культур
- •3.2.4.4. Трав'яне борошно
- •3.2.5. Відходи технічних виробництв
- •3.2.6. Корми тваринного походження
- •3.2.7. Мінеральні корми
- •17. Вміст кальцію та фосфору у 100 г мінеральних кормів
- •18. Вміст мікроелементів у солях
- •3.2.8. Азотисті синтетичні сполуки
- •3.2.9. Комбікорми, білково-вітамінні добавки, премікси
- •19. Рецепти повнораціонних комбікормів, %
- •20. Рецепти комбікормів-концентратів,%
- •21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %
- •3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин
- •3.3.1. Норми та раціони годівлі
- •3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин
- •22. Гранично допустимі концентрації нітратів і нітритів у кормах (затверджені Головним управлінням ветеринарії), мг/кг корму:
- •4. Технологія виробництва молока на промисловій основі
- •4.1. Характеристика основних порід великої рогатої худоби
- •4.1.1. Аборигенні зникаючі породи
- •4.1.2. Сучасні зникаючі породи
- •4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні
- •4.2. Племінна робота в господарствах
- •4.2.1. Племінні господарства
- •4.2.2. Племінна робота в умовах молочних комплексів
- •4.2.3. Мічення молодняку
- •4.3. Відтворення великої рогатої худоби
- •4.3.1. Підготовка корів до отелення
- •4.3.2. Проведення отелення корів
- •4.4. Утримання корів
- •4.5.1. Молоко і молочні продукти
- •4.5.2. Склад і якість молока
- •4.5.3. Основні види молочних продуктів
- •23. Норми основних мінеральних речовин для корів, г
- •24. Витрати концентрованих кормів в залежності від молочності корів
- •4.6.2.Годівля ремонтного молодняку.
- •25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період
- •26. Річні норми потреби в енергії та перетравному протеїні для молодняку
- •5. Технологія виробництва яловичини
- •5.1. Відгодівля молодняку великої рогатої худоби молочних і
- •27. Витрати енергії на 1 кг добового приросту молодняку
- •28. Раціони молодняку під час відгодівлі на жомі, кг на одну голову на добу
- •29. Орієнтовні раціони для молодняку великої рогатої худоби
- •5.2. Породи м’ясної худоби
- •5.3. Утримання мясної худоби
- •5.4. Годівля великої рогатої худоби м’ясних порід
- •5.5. Відтворення мясної худоби
- •5.6. Отелення корів м’ясних порід
- •5.7. Вирощування телят м’ясних порід
- •5.8. Технологія виробництва свинини
- •5.8.1. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
- •5.8.2. Племінна робота у свинарстві
- •5.8.3.Основні породи свиней в Україні
- •5.8.4. Технологія виробництва свинини
- •30. Розрахунок репродуктивних циклів (опоросів) на свинофермі за рік
- •31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней
- •32. Інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до запліднення
- •33. Ефективність відгодівлі свиней із різним рівнем протеїну в раціонах
- •34. Орієнтовна структура річних раціонів для свиней, за поживністю, %
- •35. Орієнтовні раціони для кнурів при помірному їх використанні,
- •36. Орієнтовні раціони для поросних маток на зимовий період
- •37. Орієнтовні раціони для підсисних свиноматок
- •38. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів (на голову за добу), г
- •39. Співвідношення основних кормів у раціонах відлучених поросят,
- •40. Орієнтовне співвідношення кормів у раціонах племінного молодняку свиней, % за поживністю
- •41. Хімічний склад приросту свиней, %
- •42. Витрати кормів на 1 кг приросту у свиней різної живої маси
- •43. Вплив живої маси поросят під час відлучення на приріст
- •44. Орієнтовні співвідношення основних кормів при мясній відгодівлі свиней за різними типами раціонів, % за поживністю
- •45. Орієнтовні раціони за різними типами відгодівлі свиней на мясо
- •46. Орієнтовні раціони в період відгодівлі свиней до жирних кондицій
- •Контрольні питання
- •47. Виробнича класифікація овець
- •5.9.1.1. Племінна робота
- •5.9.2. Продукція вівчарства
- •5.9.2.1. Вовнова продуктивність овець
- •5.9.2.2. М’ясна продуктивність овець
- •5.9.2.3. Молочна продуктивність овець
- •5.9.2.4. Смушки й овчини
- •5.9.2.5. Фактори, що впливають на якість продукції овець
- •5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства
- •5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів
- •5.9.4. Годівля овець
- •5.9.4.1. Годівля баранів-плідників
- •48. Норми годівлі баранів-плідників вовнових та м'ясо-вовнових порід
- •49. Орієнтовні раціони для баранів-плідників вовнових і
- •5.9.4.2. Годівля вівцематок
- •5.9.4.3. Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •50. Орієнтовні раціони ягнят-сисунів у період відлучення їх
- •5.9.4.4. Відгодівля овець.
- •5.9.5. Відтворення стада овець
- •5.10. Птахівництво
- •5.10.1. Породи і кроси курей
- •5.10.1.1. Яєчні породи
- •5.10.1.2. М'ясні породи
- •5.10.2. Породи і кроси індиків
- •5.10.3. Породи і кроси качок
- •5.10.4. Породи гусей
- •5.10.5. Племінна робота у птахівництві
- •5.10.6. Характеристика яєць птиці
- •5.10.7. Технологія виробництва яєць на промисловій основі
- •5.10.7.1. Утримання курей батьківського стада
- •5.10.7.2. Утримання курей
- •5.10.7.3. Інкубація яєць
- •5.10.8. Технологія виробництва м’яса птиці
- •5.10.8.1. Технологія вирощування курчат-бройлерів
- •5.10.9. Технологія вирощування качок
- •5.10.10. Технологія вирощування гусят
- •5.10.11. Технологія вирощування індичат
- •5.10.12. Годівля птиці
- •5.10.12.1. Особливості травлення й обміну речовин у птиці
- •51. Норми годівлі молодняку курей різного напряму продуктивності
- •52. Орієнтовні норми згодовування комбікормів дорослій птиці
- •53. Орієнтовні норми згодовування комбікормів молодняку птиці
- •54. Рецепти повнораціонних комбікормів для курей-несучок
- •5.10.12.2. Годівля курчат та ремонтного молодняку курей
- •5.10.12.3. Годівля м’ясних курчат-бройлерів
- •55. Рецепти повнораціонних комбікормів для курчат-бройлерів, % (ундіп)
- •5.11. Конярство
- •5.11.1. Основні породи коней
- •5.11.2. М'ясна і молочна продуктивність коней
- •5.11.3. Кінний спорт
- •5.11.4. Годівля коней
- •5.11.4.1. Годівля жеребців
- •56. Орієнтовні раціони для жеребців верхових і рисистих порід
- •5.11.4.2. Годівля кобил
- •57. Зимові раціони для племінних кобил на голову за добу, кг
- •5.11.4.3. Годівля робочих коней
- •58. Орієнтовні раціони робочих коней, кг на голову за добу
- •5.12. Кролівництво
- •5.12.1. Годівля кролів
- •112. Раціони для кролів за напівконцентратним типом годівлі на одну голову за добу, г
- •Список рекомендованої літератури
Контрольні питання
1. Біологічні особливості свиней.
2. Системи та способи утримання свиней.
3. Характеристика основних порід свиней в Україні.
4. Особливості утримання та годівлі підсисних маток та хряків.
5. Особливості утримання та годівлі відлучених від маток поросят.
6.. Характеристика типів відгодівлі свиней.
7. Вплив концентрованого та змішаного типу відгодівлі свиней на
економічну ефективність виробництва свинини.
5.9. Виробництво продукції вівчарства
5.9.1. Породи овець і племінна робота у вівчарстві
Породи овець. У нашій країні розводять вісім основних порід овець різного виробничого (господарського) призначення (табл. 47).
47. Виробнича класифікація овець
Напрям продуктивності |
Тип |
Порода |
Тонкорунне |
Вовново-мясний |
Асканійська |
Мясо-вовновий |
Прекос |
|
Напівтонкорунне мясо-вовнове |
Довгововновий |
Ромні-марш |
Український коридель |
||
Вовново-мясний |
Цигайська |
|
Грубововнове |
Смушковий |
Каракульська, сокільська |
Грубововнове |
Шубний |
Романівська |
В останні роки в Україні створено репродуктори порід овець австралійської і новозеландської селекції - полварс, новозеландський коридель.
Асканійську породу виведено у 1925-1935 р. р. М.Ф. Івановим на півдні України за участю місцевих малопродуктивних мериносових овець і породи рамбульє, завезеної із США.
Створення нової породи супроводжувалося значним поліпшенням умов утримання та годівлі поголів'я, у першу чергу - племінного молодняку. Сучасна асканійська порода - це крупна тонкорунна порода. Жива маса баранів досягає 120-130 кг, маток - 58-65 кг. Вівці цієї породи характеризуються високим ростом, міцною конституцією, правильними формами тіла, добре розвиненим кістяком. На значний запас шкіри вказує наявність однієї-двох складок на шиї. Вівцематки мають добру плодючість - 125-130 ягнят із розрахунку на 100 маток. Молодняк характеризується високою енергією росту. Дорослі тварини відзначаються хорошою вовновою продуктивністю. Настриг вовни з баранів у племінних господарствах, де розводять цю породу, досягає 16-20 кг, а в цілому по стаду - 6,5-7,0 кг, що в чистому волокні складає 6,5-7,0 кг і 2,6-3,0 кг з розрахунку на одну голову, відповідно.
Прекос - тонкорунна порода м'ясо-вовнового типу. Представники цієї породи - досить крупні тварини (жива маса баранів у ведучих племінних господарствах становить 120-130 кг, а рекордна - 173 кг, жива маса елітних маток - 65-70 кг, а рекордна - 120 кг). За умови повноцінної годівлі молодняк при відбивці в чотиримісячному віці досягає 30 кг, середньодобовий приріст живої маси становлять 250-300 г, що дозволяє одержувати молодняк у віці шести-восьми місяців масою 40-45 кг і використовувати понадремонтне поголів'я для виробництва високоякісної баранини.
Тварини цієї породи характеризуються міцним, добре розвиненим кістяком, широкою постановою кінцівок; грудна клітка – широка; спина та поперек – рівні; задня частина тулуба - добре обмускулена.
Матки і більшість баранів породи прекос - комолі (безрогі). Складчатість шкіри - не виражена. Настриг вовни з баранів - 8-10 кг, з маток - 3,5-4,5 кг при виході чистої вовни 45-50 %. Руна в них штапельної будови. Вовна довжиною 8-10 см (у маток 7-9 см) в основному 60 і 64 якості.
До відбивки (у два-чотири місяці) на 100 вівцематок породи прекос за рік одержують 110-120 ягнят.
Цигайські вівці - найбільш стара та досить поширена в Україні напівтонкорунна порода. Вони характеризуються міцною конституцією, витривалістю, плодючістю (по 140 ягнят на 100 маток), молочністю, пристосованістю до різних природно-кліматичних і технологічних умов.
Вовна цигайських овець має свої специфічні особливості - вона характеризується міцністю, пружністю і досить погано звалюється, що й використовується для виготовлення спеціального технічного сукна, необхідного для різних галузей промисловості.
Із шкур овець цих порід виготовляють цінне хутро - цигейку, що користується широким попитом у населення.
Жива маса баранів і маток у племінних господарствах знаходиться на рівні 110-115 і 58-60 кг відповідно. Середній настриг вовни від баранів становить 10-12 кг довжиною вовни - 13-14 см, від маток - 5,5-6,0 кг довжиною вовни 11-12 см. Вихід чистої вовни - понад 60 %.
Романівська порода виведена в другій половині XVIII ст. на базі північних короткохвостих овець і набула поширення в центральних районах Російської Федерації, а в останнє десятиріччя в незначній кількості її почали розводити і в Україні.
Вівці романівської породи характеризуються дуже цінними біологічними та продуктивними якостями і кращими у світі шубними овчинами, що залежить від унікального співвідношення пухових і остьових волокон, їх довжини, товщини та забарвлення. На відміну від інших грубововнових порід, вовна романівських овець складається з ості й пуху. Пухові волокна більш довгі за остьові і розміщуються в нижньому ярусі вовни. Вони є еластичною опорою для хутра. Це запобігає його звалюванню і створює високі теплоізоляційні властивості овчин.
Вівці романівської породи характеризуються дуже високою плодючістю. Матки дають у середньому два-три ягняти за один окіт, а від кращих із них одержують по п’ять - сім ягнят.
За живою масою вівці цієї породи належать до середніх. Барани мають масу 65-70 кг (кращі до 100 кг), а матки - 45-50 кг (кращі до 90 кг). Унаслідок високої плодючості й досить високої енергії росту молодняку, жива маса приплоду однієї вівці у восьмимісячному віці досягає 200-250 кг, що є кращим показником серед інших порід овець.
Статева зрілість у маток цієї породи наступає рано і за умов доброї годівлі перше їх парування проводять у віці 12 місяців. За два роки від кожної вівці одержують три окоти, тобто від 6 до 15 ягнят.
Сокільська порода виведена і набула поширення на Полтавщині внаслідок цінного оригінального окрасу смушків - сірих з голубим чи стальним відтінком, із завитками "валек" і "біб". За якістю вовни поступаються каракульським, але оцінюються досить високо за красивий їх колір.
Сокільські вівці невисокого росту з правильними формами будови тіла, з довгим, без жирових відкладень, хвостом. Жива маса баранів досягає 65 - 70 кг, вівцематок - 40-45 кг. Маса ягнят при народженні - 3,5-3,7 кг. Крім смушків, ці вівці дають і грубу вовну (барани 3,5 - 3,7 кг, матки - 2,0 -2,5 кг). Вихід ягнят із розрахунку на 100 маток становить 130-140 ягнят при молочності 60-75 л (жирність молока - 7,5-8,0%). Характерною особливістю овець цієї породи є те, що ген, який обумовлює сіре забарвлення, у гомозиготному стані викликає смерть молодняку в ранньому віці. Тому, для розведення овець сокільської породи практикують гетерогенний підбір: до парування допускають батьківські пари, що різняться забарвленням (сірих баранів парують з чорними матками і навпаки).
Каракульських овець нового, багатоплідного типу, який створювали шляхом парування завезених із Узбекистану чорних каракульських маток із баранами романівської породи та розведення тварин бажаного типу в "собі". Розводять їх у незначній кількості на півдні України і в Карпатах. Тварини цього типу зберегли властиві каракульським вівцям цінні якості смушків і набули властивої романівській породі високої плодючості. Вихід ягнят на 100 вівцематок цього типу складає 170-180 голів за один окіт. Смушки молодняку каракульських порід набувають цінні властивості у період внутріутробного розвитку та зберігаються протягом перших 1-2 днів життя.