3.2.2.6. Баштанні

У південних районах України висівають кормові кавуни, гарбузи та кабачки. Плоди баштанних культур - це цінний вітамінний і дієтичний корм із високим вмістом легкозасвоюваних вуглеводів. Вони посилюють діяльність травного каналу, збільшують продуктивність тварин. Плоди баштанних культур використовуються у свіжому вигляді у вересні - жовтні, у силосованому - взимку. Їх силосують подрібненими у суміші з половою, сінним борошном та ін.

3.2.3. Грубі корми

До них відносяться сіно та солома.

3.2.3.1. Сіно - це один із найбільш важливих кормів, необхідних для повноцінної годівлі великої рогатої худоби та овець у зимовий період. За рахунок сіна високої якості тварини можуть задовольнити потреби у поживних речовинах більш, ніж на половину, а в каротині – повністю. Сіно одержують при природному або штучному висушуванні скошеної трави до вологості 12-17%. Кормова цінність сіна залежить від багатьох факторів. Із них, в першу чергу, необхідно враховувати його ботанічний склад. Для отримання високопоживного сіна використовують посіви багаторічних бобових і злакових трав у чистому вигляді або їх сумішки, а також трави природних угідь.

У кормовому відношенні кращим є сіно бобових культур і злаково-бобових сумішок. Менш цінне – осокове, зі злаків та природних угідь. Одна з вирішальних умов одержання сіна високої якості - це своєчасне скошування трав із врахуванням їх фази вегетації. Вміст органічних і мінеральних речовин, а також їх перетравність найвища у ранні фази вегетації. Молоді рослини містять не тільки повноцінний білок і вітаміни, але і в невеликих кількостях легкоперетравну клітковину. По мірі старіння рослини грубішають, у них збільшується вміст клітковини, вона стає важкоперетравною, у них різко зменшується кількість білків та інших поживних речовин та вітамінів (табл. 16).

16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур

у різні фази вегетації

Культура	Фаза вегетації	Вміст, % в абсолютно сухій речовині			Каротину мг/кг
		білка	клітковини	розчинних вуглеводів
Конюшина червона	Бутонізація	22,2	21,9	16,2	210
	Початок цвітіння	20,7	36,3	16,7	178
	Утворення бобів	17,3	36,9	18,1	102
Люцерна	Стеблування	22,1	19,4	14,7	222
	Бутонізація	17,1	25,1	14,6	188
	Початок цвітіння	15,7	24,6	16,7	112
	Утворення бобів	13,1	31,4	16,1	90
Тимофіїв­ка лугова	Вихід у трубку	13,0	21,3	24,7	110
	Колосіння	8,6	27,2	28,5	84
	Цвітіння	6,1	28,5	28,4	70

По мірі старіння травостою в його загальній масі зменшується доля листків і збільшується доля стебел, які значно бідніші на поживні речовини і каротин. Так, листки рослин, які за масою складають не більше 30-40% від маси всієї рослини містять майже дві третини основних поживних речовин.

Якість сіна залежить від технології його приготування. Щоб скоротити строки висушування рослин, особливо бобових культур, необхідно скошувати масу косилками-плющилками. Плющення скошеної маси збільшує швидкість віддачі вологи з стебел конюшини більше, ніж на 80%, а з конюшино-тимофієчної сумішки - на 40 %. При цьому швидкість висихання листя та стебел у рослин майже вирівнюється в той час, як у неплющеної маси конюшини листя сохне в 2,4 рази швидше, ніж стебла.

Для прискорення висушування трав поряд із сплющенням необхідно використовувати ворушіння та обертання маси у прокосах. Якщо масу не ворушити і не перевертати, то верхні шари, як правило, будуть пересушеними (вологість близько 25-30 %), в той час, коли у нижніх шарах вологість становить 65-75 %.

При цьому процес висушування зеленої маси значно подовжується. Одержане сіно втрачає колір, значну частину каротину, стає ламким і втрачає найбільш цінні частинки рослин, що призводить до різкого зниження поживності та біологічної повноцінності сіна. При ворушінні маси забезпечується її аерація та висушування протікає більш рівномірно та інтенсивно. Ворушіння необхідно проводити у ранкові або вечірні години. Проведення його у жаркий день може спричинити до високих втрат корму. Ворушіння скошеної маси припиняють, коли вологість її досягне 45-50% . В іншому разі можливі високі втрати поживних речовин за рахунок обламування листочків і суцвіть. Іноді ці втрати досягають 10 % від сухої речовини рослин.

Існують декілька способів заготівлі сіна: методом польового сушіння (приготовляють розсипне та пресоване сіно) та методом активного вентилювання.

3.2.3.1.1. Заготівля розсипного сіна. Відповідно до зоотехнічних вимог багаторічні трави необхідно скошувати у фазі бутонізації, злакові - на початку колосіння і закінчувати протягом 8-10 днів, але не пізніше початку їх цвітіння. Висота скошування для злакових, їх сумішок з конюшиною та чистих посівів конюшини має бути 6 см. Люцерну та еспарцет краще скошувати на висоті 8-10 см від поверхні грунту.

Травостій скошують косарками або косарками-плющилками. Не пізніше наступного дня скошену траву перевертають. Пров'ялювання трави у прокосах проводять до 40% вологості для злакового травостою і 50 % - для бобового. Потім пров'ялену масу згрібають у валки та досушують. При вологості маси 25-30% її збирають у копиці, де вона висихає до 17-18% вологи. Після цього копиці перевозять до місця скиртування або завантаження у сховище.

3.2.3.1.2. Пресування сіна. Пресування сіна проводять, коли вологість маси у валках буде не більше 20%. Щільність тюків може досягати при цьому 180-200 кг/м³. Тюки, які були пресовані при вологості сіна понад 20%, залишають для досушування у полі або висушують активним вентилюванням. Одним з ефективних заходів зниження втрат під час заготівлі пресованого сіна у несприятливих погодних умовах є пресування при підвищеній (30-35 %) вологості з одночасним застосуванням хімічних консервантів (мурашиної, пропіонової кислот, зневодненого аміаку).

3.2.3.1.3. Заготівля сіна методом активного вентилювання. Заготівля сіна методом активного вентилювання – це прогресивний спосіб приготування кормів. Він дає можливість значно скоротити час висушування трави у полі й уникнути втрат поживних речовин і вітамінів, підвищити якість сіна.

Методом активного вентилювання можна приготувати розсипне неподрібнене, подрібнене та пресоване сіно. При заготівлі розсипного неподрібненого та подрібненого сіна скошену масу у полі пров'ялюють у прокосах і валках до 35-40% вологості. Досушування маси відбувається у сіносховищі на спеціальних повітророзподільниках, через які вентилятором подається атмосферне або підігріте повітря. У скиртах досушується пров'ялена маса за допомогою пересувних універсальних установок УВС-10, УВС-16, за допомогою яких через підстіжні канали подається повітря в товщу маси. При досушуванні пресованого сіна у штабелях повітророзподільну систему можна влаштувати з тюків. Їх укладають так, щоб утворився вентиляційний канал висотою 1 м, шириною 0,9 м і на 1,5-2 м був коротшим від довжини штабеля. Висушування сіна за допомогою активного вентилювання майже вдвічі скорочує витрати поживних речовин порівняно з сіном польового сушіння.

3.2.3.2. Солома - дешевий грубий корм для жуйних. Характерною ознакою хімічного складу соломи є високий вміст клітковини (36-45%), дуже мало протеїну (2-4%) та жиру (1-2%). У соломі міститься мало кальцію та фосфору, багато кремнієвої кислоти. В ній майже відсутній каротин.

До складу клітковини, крім целюлози та геміцелюлози, входить і лігнін, який дуже стійкий і не розчиняється кислотами та лугами. Лігнін з целюлозою й геміцелюлозами утворює лігніноцелюлозний комплекс оболонки клітини, який майже не перетравлюється тваринами й перешкоджає перетравності поживних речовин, які знаходяться в середині клітини. Внаслідок цього перетравність поживних речовин у соломі досить низька: протеїну всього 17-20%, безазотистих екстрактивних речовин - 37%, клітковини - не більше 53%. Використання енергії з соломи жуйними тваринами не перевищує 20-30%. Це негативно впливає на поживність соломи. Більш поживніша солома ярових злаків (вівсяна, ячмінна, кукурудзяна), яка містить 0,3-0,4 к.од. у 1 кг.

Солома озимої пшениці та жита містить багато клітковини (45%) й мало- поживна - 0.2 к.од. і 5-8 г перетравного протеїну у 1 кг. Солома бобових культур містить значно більше протеїну, кальцію й фосфору, ніж солома злаків.

Соняшникові кошики - цінний корм для тварин. Вони мають високу поживність: 0,4 к.од. і 23 г перетравного протеїну, їх силосують, сушать і виготовляють з них борошно. Гілковий корм заготовляють з одно- і дворічних пагонів окремих деревних порід. У деяких господарствах України гілковий корм використовують у зимовий період при нестачі соломи або інших грубих кормів.