3.2. Корми та кормові продукти

Поживність та дієтичні властивості кормів характеризують їх господарську цінність. Господарська оцінка корму враховує його вартість, придатність для того чи іншого виду тварин, поживність, поїдання, вплив на стан здоров'я та якість продукції, а також особливості технології заготівлі, зберігання та підготовки його до згодовування.

3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів

Знання екологогеографічних і агротехнічних факторів, що впливають на поживність кормів, необхідні як для раціонального кормовиробництва, так і для правильного їх використання. На хімічний склад кормів впливають такі фактори: умови вирощування рослин (клімат, грунти, добрива, агротехніка), сорт, фаза вегетації, способи заготівлі, умови зберігання і т. ін.

Кліматичні умови - кількість і розподіл опадів протягом року, сума температур, а також кількість сонячних днів протягом вегетативного періоду значною мірою впливають на урожайність і хімічний склад рослин. Вони обумовлюють інтенсивність процесів фотосинтезу і тим самим сприяють накопиченню поживних речовин у кормах рослинного походження. Рослини відрізняються між собою за здатністю засвоювати поживні речовини з різних грунтів. Так, на малопродуктивних супіщаних, заболочених грунтах, що не забезпечують рослин усіма поживними речовинами, одержують корми, з низькою поживністю. Таким чином, грунти, обумовлюючи хімічний склад кормів, впливають на розвиток, стан здоров'я, продуктивність сільськогосподарських тварин.

Встановлено прямий зв'язок між низьким вмістом фосфору в грунтах і появою у молодняку великої рогатої худоби такої хвороби, як рахіт, а також зниженням запліднення корів.

Відомі ензоотичні захворювання тварин у різних країнах світу, у тому числі і в Україні (Полісся), що викликані нестачею кобальту, йоду та деяких інших елементів у грунтах і відповідно у кормах .

Недостатню кількість у грунтах азоту, фосфору, калію, кальцію та ін. можна компенсувати за рахунок внесення у грунт відповідних добрив.

Злакові культури краще відгукуються на внесення азотних добрив. При цьому збільшується урожай вегетативної маси.

Бобові культури більш чутливі до фосфорних добрив. Значні дози азотних добрив можуть викликати збільшення амідного азоту (у тому числі нітратів) і зменшення вуглеводів у коренеплодах. Калійні добрива збільшують урожай бульбоплодів. Комплексні мінеральні добрива більш ефективно діють на урожайність і поживність кормів.

При вирощуванні кормів необхідно віддавати перевагу тим сортам, які мають не тільки більшу врожайність, але й більш сприятливий хімічний склад. Різниця у хімічному складі різних сортів зерна пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи, кормових буряків, картоплі може бути досить значною. Селекціонерами виведені нові сорти кукурудзи та ячменю з високим вмістом дуже важливої у годівлі амінокислоти лізину, кормові сорти пшениці з високим вмістом білка, високоцукристих сортів кормових буряків і картоплі з високим вмістом крохмалю.

На врожайність, хімічний склад кормів та їх поживність досить відчутно впливає агротехніка вирощування: час і спосіб сівби, норма висіву, густота сіяння, догляд за рослинами, поливання та ін.

Так, кормові культури, вирощені на зрошувальних землях, мають менше сухої речовини та протеїну порівняно з рослинами, що вирощені на богарі.

Значна різниця у хімічному складі рослин і їх поживності спостерігається у залежності від фази вегетації рослин, при якій проходить заготівля кормів.

Так у сухій речовині молодих рослин міститься значно більше протеїну, безазотистих екстрактивних речовин і менше клітковини, ніж у сухій речовині більш зрілих рослин.

Перетравність усіх поживних речовин знижується у міру дозрівання рослин.

Враховуючи це, оптимальними строками скошування на зелений корм чи сіно злакових культур – це вихід їх у трубку, а бобових – у період бутонізації, початку цвітіння.

Виходячи з конкретних умов господарств, наявності кормозбиральної техніки, вибирають таку технологію заготівлі кормів, яка забезпечує найбільш повний збір урожаю поживних речовин при найменших затратах енергоресурсів.

Зберігання кормів супроводжується зміною їх хімічного складу та поживності, що залежить від вологості, хімічного складу, життєдіяльності рослинних клітин кормів, тому необхідно створювати необхідні технології умови, що сприяють збереженню поживних речовин, запобігають псуванню кормів.

Корми, що використовуються для годівлі тварин, відрізняються за технологічними особливостями їх одержання, вмістом поживних речовин, фізіологічним впливом на організм і т. ін.

Основну масу кормів у кормовому балансі країни складають корми рослинного походження. Вони розподіляються на об'ємні та концентровані. До об'ємних відносять соковиті та грубі корми. Соковиті корми характеризуються високим вмістом вологи (більше 40%). До них належать: зелені та силосовані корми, сінаж, кормо- та бульбоплоди. Для грубих кормів характерна наявність значної кількості клітковини. Концентрованими кормами вважаються ті, що містять більше 0,5 кг перетравних поживних речовин в 1 кг (більше 0,65 к.од., не більше 19% клітковини і до 40% води). До них належать корми, що багаті на крохмаль (насіння злакових рослин), та протеїн (насіння бобових культур). Крім цих груп, окремо виділяють кормові продукти: відходи переробної промисловості, корми тваринного та мікробіологічного походження, мінеральні підкормки, синтетичні та біологічні препарати, комбікорми, білково-вітамінні добавки та премікси.