9.2.4. Управління активами недержавного пенсійного фонду

Одним із важливих завдань успішної роботи недержавного пенсійного фонду та довіри до нього клієнтів є ефективне та надійне управління активами. До складу активів пенсійного фонду належать:

1) активи в грошових коштах;

2) активи в цінних паперах;

3) інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів на яких складають не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);

3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому вимоги до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4) облігацій іноземних емітентів, з інвестиційним рейтингом визначеним згідно чинного законодавства;

5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої визначається чинними законодавством.

Пенсійні активи пенсійного фонду в цінних паперах не можуть включати:

1) цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор (крім випадків, передбачених чинним законодавством), аудитор (аудиторська фірма) та особи, що надають консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та їх пов’язані особи, засновники пенсійного фонду, крім випадків, передбачених чинним законодавством;

2) цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи, які зареєстровані у встановленому порядку (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано відповідно до законодавства державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами);

3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

4) векселі;

5) похідні цінні папери.

Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, передбачені статтею 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». На пенсійні активи не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду.

Формування пенсійних активів здійснюється шляхом пенсійних внесків фізичними та юридичними особами. Для того, щоб до недержавного пенсійного фонду почали надходити внески, вкладник повинен укласти з адміністратором недержавного пенсійного фонду пенсійний контракт.

Розмір пенсійних внесків визначає вкладник недержавного пенсійного фонду у пенсійному контракті.

Адміністратор надає вкладнику та учаснику фонду:

• примірник укладеного з вкладником пенсійного контракту,

• пам’ятка з роз’ясненнями основних положень пенсійного контракту (далі – пам`ятка),

• копія зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми,

•  витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на вимогу вкладника фонду – копію статуту пенсійного фонду,

• інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігача пенсійного фонду, яка включає їх реєстраційні реквізити (номер, дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, код за ЄДРПОУ), банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій (номер, дата видачі, строк дії ліцензії, найменування органу, що її видав).

Вкладник фонду, що є одночасно його учасником, може в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, укладений з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

У випадку дострокового розірвання пенсійного контракту вкладник повинен:

• або укласти новий пенсійний контракт із іншим фондом;

• або укласти договір зі страховою організацією;

• або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок;

• або одержати одноразову пенсійну виплату, якщо за законом та умовами пенсійного контракту в нього є таке право.

При цьому пенсійні кошти, накопичені на рахунках вкладника, передаються в іншу фінансову установу за рахунок самого вкладника, тобто їхня сума буде зменшена на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням таких коштів.

У випадку якщо на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду перебувають кошти, перераховані на його рахунок іншими вкладниками, такі кошти можуть бути вилучені з пенсійного фонду тільки після розірвання пенсійних контрактів з такими вкладниками.

Якщо учасник пенсійного фонду припиняє трудові відносини з роботодавцем-вкладником, він зобов'язаний розірвати контракт із фондом та укласти новий з адміністратором іншого фонду, страховою організацією або банком. При цьому за перерахування коштів на новий рахунок платить сам учасник. Якщо ж трудові відносини припиняються внаслідок ліквідації, перепрофілювання, реорганізації, банкрутства або скорочення штату підприємства, витрати на переведення коштів бере на себе роботодавець.

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Пенсійна схема є невід’ємною частиною пенсійного контракту, а умови та порядок пенсійного забезпечення, викладені в ній, є обов’язковими для виконання вкладником, учасником та Адміністратором Фонду. Пенсійну схему розробляють із дотриманням вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем. Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється. Вкладники пенсійного фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також мають право на заміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.

Загалом усі пенсійні схеми, які використовуються у недержавному пенсійному забезпеченні можна поділити на три види:

1. Пенсійні схеми зі встановленими внесками ("defined contributions", DC) — схеми, де наперед визначаються розміри пенсійних внесків. Рівень пенсійних виплат визначається накопиченою сумою та отриманим інвестиційним доходом на накопичені пенсійні активи. Таким чином, ризики пов'язані з розміром виплат несе особа, на користь якої здійснювались внески.

2. Пенсійні схеми зі встановленими виплатами ("defined benefits", DB) — схеми, де встановлюється гарантований рівень виплат (як правило, у вигляді відсотку від заробітної плати за певний час із можливістю врахування інших параметрів, напр. стажу). Ризики несе платник (роботодавець), який гарантує додаткове покриття пенсійних зобов'язань перед учасником (отримувачем виплат) у разі недостатності накопичених активів та(або) невдалого інвестування.

Якщо для порівняння названі дві схеми уявити у вигляді рівняння з однією невідомою, то в першому випадку (встановлені внески) невідомими є пенсійні виплати, а в другому (встановлені виплати) — внески.

3. Гібридні (змішані) схеми — містять елементи двох попередніх.

Внески за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків – 10 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективному договорі. Засновники корпоративних та професійних пенсійних фондів і роботодавці-платники можуть пропонувати учасникам фондів укладення договору страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, обов’язкового для всіх учасників фонду, відповідно до визначеного порядку укладання такого договору та розміру внесків на такий вид страхування. Загальний розмір страхових внесків, які сплачуються за таким видом страхування, не може перевищувати одного відсотка розміру пенсійного внеску, сплачуваного засновником або роботодавцем-платником за кожного учасника. Внески за цим видом страхування сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом. Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкритого пенсійного фонду від імені своїх працівників – учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески по добровільному страхуванню ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Розмір таких внесків не може перевищувати одного відсотка внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного учасника, за умови, що пенсійний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову частину пенсійного контракту. У разі прийняття фізичною особою рішення щодо накопичення частини обов’язкових страхових внесків у пенсійному фонді на умовах, визначених законодавством, розмір таких пенсійних внесків встановлюється згідно із законодавством про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування.

Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується. Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті України, а у випадках, передбачених законодавством України, в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі. Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.

Управління пенсійними активами здійснює компанія з управління активами, яка діє на підставі договору (угоди), укладеного з недержавним пенсійним фондом.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

1) інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду;

2) виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками пенсійного фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат;

3) оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;

4) оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов’язаних з функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність;

5) сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

6) оплати послуг зберігача;

7) оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок недержавного пенсійного фонду;

8) оплати послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;

9) оплати інших послуг, здійснення яких прямо передбачено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» або нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення та на оплату яких можуть бути використані пенсійні активи.

Управління та розміщення активів провадиться відповідно до затверджених статутами пенсійних схем та інвестиційних декларації.

Напрямки та ліміти інвестування пенсійних активів визначає сама компанія з управління активами, але в межах, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (табл. 9.8).

Крім того, Рада недержавного пенсійного фонду може встановити додаткові обмеження щодо складу та структури пенсійних активів, включивши їх до інвестиційної декларації фонду. Набір інструментів для формування інвестиційного портфеля фонду досить широкий, однак і обмежень, встановлених Законом, теж вистачає. Серед дозволених вкладень – цінні папери (акції та облігації підприємств, іпотечні цінні папери, облігації державних та місцевих позик), нерухомість, банківські депозитні рахунки, банківські метали, інші незаборонені активи. При цьому придбавати за рахунок пенсійних коштів акції та облігації підприємств дозволяється лише з числа тих, що пройшли лістинг та постійно торгуються на фондовій біржі. Якщо цінний папір перебував у лістингу, а пізніше був з нього виключений, у компанії з управління активами є два місяці для приведення портфеля фонду у відповідність. В інших випадках компанія з управління активами має 30 днів для приведення складу та структури активів у відповідність вимогам законодавства.

З метою мінімізації ризиків забороняється інвестувати в цінні папери одного емітента більше 5% пенсійних активів. Усього в акції дозволяється вкладати не більше 40% загальної вартості пенсійних активів, як, до речі, і в корпоративні облігації. Цікаво, що найбільшу частку активів (до 50%) Закон про недержавне пенсійне забезпечення дозволяє інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ.

Таблиця 9.8

Обмеження щодо інвестування пенсійних активів в Україні

№ з/п	Об'єкт інвестування активів фонду	Максимальний відсоток інвестування пенсійних активів Фонду в об'єкт інвестування (% від загальної вартості пенсійних активів фонду)
1.1.	Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати банків	40
1.2.	Депозитні рахунки та ощадні сертифікати одного банку	10
2.	Цінні папери, а саме:
2.1.	Цінні папери одного емітента (крім випадків, передбачених нижче)	5
2.2.	Цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України	50
2.3.	Цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами	20
2.4.	Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України	40
2.5.	Акції українських емітентів	40
2.6.	Цінні папери іноземних емітентів	20
2.7.	Іпотечні цінні папери	40
3.	Об'єкти нерухомості	10
4.	Банківські метали	10
5.	Інші активи, а саме:
5.1.	Активи не заборонені законодавством України	5

Найпопулярнішим напрямком інвестування пенсійних активів залишається їх розміщення на банківських депозитних рахунках. За даними Держфінпослуг станом на 1 жовтня 2008 р. 57% активів недержавного пенсійного фонду було розміщено на депозитах, при тому, що кожний недержавний пенсійний фонд має право тримати на банківських депозитних рахунках лише до 40% активів, при цьому не більше 10% у зобов’язаннях одного банку. Справа в тому, що чинне законодавство відводить 18 місяців з дати реєстрації недержавного пенсійного фонду як фінансової установи для приведення структури його активів у відповідність до вимог законодавства. Тому, у деяких недержавних пенсійних фондах переважна частина активів або навіть всі розміщені на депозитах. Майже позбавлені вибору об’єктів для інвестування і ті недержавні пенсійні фонди, які працюють більше 1,5 року, але мають невеликі активи. Їм фактично залишаються лише банківські депозити. ДКЦПФР дозволяє подовження 18-місячного терміну, відведеного для приведення структури активів у відповідність до вимог законодавства та інвестиційної декларації, але вже в індивідуальному порядку – за письмовим зверненням компанії з управління активами до ДКЦПФР. Тож, вкладникам недержавного пенсійного фонду слід мати на увазі, що якщо обраний ними фонд ще не виконав вимоги Закону до диверсифікації активів, це збільшує ризики його учасників та зменшує потенційні прибутки майбутніх пенсіонерів.

При, здавалося б, великому різноманітті передбачених Законом про недержавне пенсійне забезпечення «кошиків» для вкладання пенсійних активів насправді можливості фондів скромніші. Так, дозволом вкладати до 10% загальної вартості активів в об’єкти нерухомості на 1 жовтня 2008 р. недержавним пенсійним фондом взагалі не скористалися, що можна пояснити надто високими цінами на нерухомість та відносно невеликими обсягами пенсійних активів. А дозволені Законом цінні папери іноземних емітентів (до 20% загальної вартості активів) залишаються недоступними з огляду на необхідність отримувати на кожну інвестицію індивідуальну ліцензію НБУ згідно з вимогами Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цікаво зазначити, що у розвинених країнах зазвичай відсутні кількісні обмеження на інвестування пенсійних коштів, принаймні щодо таких напрямків як акції, що включені до лістингу провідних фондових бірж, нерухомість, облігації та банківські депозити. Такі обмеження кожний фонд встановлює виходячи із вимоги для управляючого діяти розсудливо та обачливо. Проте, «їхні» фонди не вважаються через це ненадійними. В українських умовах для уникнення зловживань обмеження слід встановлювати в законодавчому порядку.

Отриманий від інвестування пенсійних активів дохід йде на покриття витрат фонду, пов’язаних з недержавним пенсійним забезпеченням, решта становить прибуток (збиток), який повністю розподіляється між учасниками фонду пропорційно сумам, накопиченим на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках на день розрахунку – принаймні 1 раз на місяць. Оскільки інвестиційний портфель фонду складається із різних видів активів – інструментів з фіксованою доходністю (облігації, банківські депозити) та інструментів з нефіксованою дохідністю (акції, банківські метали, нерухомість), доходність фонду змінюється з місяця на місяць. Проте, саме завдяки довгостроковій перспективі роботи недержавного пенсійного фонду вартість інвестицій в інструменти з нефіксованою дохідністю (перш за все в акції, які є найдоступнішими для недержавного пенсійного фонду в Україні) має найбільший потенціал зростання і значного «обігравання» інфляції. Яскравим прикладом є минулорічне значне падіння цін на акції, чим скористалися низка недержавних пенсійних фондів для поповнення своїх інвестиційних портфелів. Неминуче зростання цін на ці інструменти у довгій перспективі принесе учасниками таких фондів максимальні прибутки. Дізнатися про стан свого індивідуального пенсійного рахунку, на якому обліковуються внески та частина інвестиційного прибутку (збитку), розподіленого на користь учасника недержавного пенсійного фонду, учасник може з виписки, яку один раз на рік йому зобов’язаний безоплатно надавати адміністратор фонду, а частіше – на письмовий запит за плату. Таким чином, Закон надає кожному учаснику можливість контролювати роботу фонду. Якщо учасник вже почав отримувати пенсію з недержавного пенсійного фонду, на початок кожного фінансового року він отримує безоплатно (або на будь-яку іншу дату – за плату) інформацію ще й про обсяг здійснених йому виплат та суму вартості послуг, наданих такому учаснику та оплачених ним.