Контрольні запитання
В чому полягає суть загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?
Хто має право на отримання матеріальної допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП)?
Які суб’єкти беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності?
Які особи підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності?
Які періоди відносять до страхового стажу?
Хто може бути страхувальником у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності?
Назвіть основні принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Назвіть джерела формування коштів бюджет ФССТВП.
Хто є платниками страхових внесків до ФССТВП?
Який порядок реєстрації платників страхових внесків до ФССТВП?
Які документи повинні подати при реєстрації страхувальники до ФССТВП?
Назвіть права та обов’язки страхувальників.
Який розмір страхових внесків до ФССТВП?
Наведіть порядок та строки сплати страхових внесків до ФССТВП.
Яку відповідальність несе страхувальник за порушення по порядку нарахування страхових внесків, повноти та своєчасності їх сплати?
Назвіть страхові випадки, які дають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням з тимчасової втрати працездатності.
Охарактеризуйте порядок та умови надання допомоги з тимчасової втрати працездатності.
За яких умов допомога з тимчасової втрати працездатності не надається?
Від чого залежить розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності?
Наведіть порядок та умови нарахування допомоги з вагітності та пологів.
У якому розмірі нараховується допомоги з вагітності та пологів?
У які терміни виплачується допомога з вагітності та пологів?
Охарактеризуйте порядок нарахування та виплати допомоги при народженні дитини.
У яких випадках може припинятися виплата допомоги при народженні дитини?
Наведіть порядок та умови надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Від чого залежить розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?
Який порядок організації видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення?
Охарактеризуйте порядок нарахування та виплати допомоги на поховання.
Який орган здійснює управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності?
Назвіть функції Правління ФССТВП.
Розділ 6. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
6.1. Теоретичні основи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття. Першим законом, яким було започатковано формування елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903р. “Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничозаводської промисловості”. Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.
Основні закони про державне обов’язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року. Підґрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883 – 1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.
З формуванням державної форми власності починаючи з 1917 року, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).
Перехід України у 90-х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованості перед потерпілими на виробництві.
Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування. Державним комітетом з нагляду за охороною праці України в межах програми „Трансформ” за допомогою Міністерства праці та соціального захисту Федеративної Республіки Німеччина було розроблено проект Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001р.
Протягом 2000 року було створено Правління Фонду та його виконавчу дирекцію і обраховані розміри страхових тарифів. Для надання допомоги працівникам Фонду в організації їх роботи в межах Проекту ТАСІS EDUR 9801 “Сприяння у забезпеченні охорони праці (з метою підвищення рівня продуктивності)” було організовано та проведено навчання працівників виконавчої дирекції Фонду, надано допомогу у створенні її структури та опрацьовано ряд методичних документів для страхових експертів з охорони праці.
На даний час законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та цілого ряду нормативно-правових актів.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань – це система економічних, правових та соціальних відносин між найманими працівниками, роботодавцями та державою з приводу акумуляції та розподілу фінансових коштів Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань передбачає матеріальне забезпечення застрахованої особи (або осіб, які перебували на її утриманні) у зв’язку з втратою нею заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової або повної втрати працездатності, смерті в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду мають:
особи які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання та у фізичних осіб ;
самозайняті особи;
громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення із Фонду соціального страхування від нещасного випадку.
У системі соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань беруть участь три суб’єкта: застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Суб’єкти соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.
Обов’язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного захворювання підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Страхуванню підлягає зародок та новонароджений. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй надається допомога за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) самозайняті особи;
3) громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи (якщо працівник додатково укладає добровільний договір страхування).
До числа роботодавців відносяться:
власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Третім суб’єктом є страховик — Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Фонд соціального від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією.
Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Право на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду застрахована особа отримує у разі настання страхового випадку. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.
Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених законодавством. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 1991 р.):
у разі виконання трудових обов’язків, а також у разі здійснення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоча й без спеціального доручення;
по дорозі на роботу чи з роботи;
на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
поблизу підприємства, організації або в іншого місця роботи протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
під час виконання державних або громадських обов’язків;
під час виконання дій з метою рятування людського життя, охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також охорони правопорядку.
Окрім перелічених випадків, трудовим вважається каліцтво, отримане під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду про факт травмування на виробництві.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на підставі списку професійних захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання. Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування затверджено МОЗ, Міністерством соціального захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого 1995 року.
Професійними захворюваннями є захворювання: що виникають під впливом хімічних факторів; промислових аерозолів; викликані дією фізичних факторів; пов’язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем; викликані дією біологічних факторів; алергічні захворювання; злоякісні новоутворення (професійний рак).
В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.
За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.
Чинне законодавство встановлює певну класифікацію страхових випадків (рис. 6.2).
Від того, до якого типу належить той чи інший випадок, залежатимуть порядок його документального оформлення та проведення розслідування, розмір страхової виплати, а також сама можливість її отримання потерпілим.
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Завданнями страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Рис. 6.2. Класифікація страхових випадків
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.