7.3.7. Порядок нарахування та виплати допомоги допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму. Призначення і виплати цієї допомоги здійснюється відповідно до Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України.

Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які: підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть); засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного; засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).

Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному і залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є:

• діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

• один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;

• неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.

Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім'ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого. Допомога на поховання та недоодержана сума матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі смерті безробітного виплачуються, якщо звернення щодо їх отримання надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.

7.3.8. Умови та порядок надання соціальних послуг у системі соціального страхування на випадок безробіття

До соціальних послуг, які у системі соціального страхування на випадок безробіття відносять професійне навчання безробітних, пошук і підбор роботи, професійну орієнтацію, оплачувані громадські роботи, субсидовану зайнятість, бронювання робочих місць, залучення безробітних до самозайнятості, підтримку і збереження робочих місць, сприяння переміщенню громадян в місцевості, де вище вірогідність знайти роботу.

Сприяння працевлаштуванню на існуючи вакансії і вільні робочі місця. Дана діяльність центрів зайнятості полягає перш за все в формуванні якомога повного банку вакансій, інформаційному забезпеченню учасників ринку праці про попит на робочу силу і її пропозицію. Слід підкреслити, що ефективність цієї діяльності визначається двома факторами - міцністю взаємодії центрів зайнятості з роботодавцями (що визначає повноту інформації про вільні робочі місця) і досконалістю інформаційних систем і технологій (що забезпечує своєчасність і повноту її доведення до споживача).

Крім того, даний напрямок роботи центрів зайнятості включає заходи по наданню шукаючим роботу послуг, пов'язаних з оволодінням методами і навичками цього пошуку. Йдеться перш за все про проведення спеціальних семінарів з безробітними, в ході яких формуються вміння безробітних щодо використання різноманітних джерел інформації про вакансії, підготовки резюме, телефонування роботодавцям, написання їм листів і об'яв з пропозицією власних трудових послуг, оволодінням правилами і технікою поведінки під час співбесіди з роботодавцем.

Професійне навчання. Системи підготовки кадрів в умовах активної політики на ринку праці повинні відповідати наступним вимогам. По-перше, відповідність державним стандартам освіти. По-друге, враховувати поточні та перспективні вимоги економіки, які власно і визначатиме професійну структуру навчання. По-третє, мати виключно гнучкий характер з тим, щоб забезпечити оперативні зміни в процесі навчання відповідно до потреб економіки. По-четверте, застосовувати педагогічні методики, що враховують специфічні особливості безробітних як учасників навчального процесу, їх психологічні стани; передбачати активізацію громадян, формування та зміцнення мотивів до праці і професійного навчання. По-п'яте, мати невелику вартість і нетривалий період навчання за рахунок запровадження новітніх навчальних технологій.

Як правило, у період професійного навчання безробітні одержують матеріальну підтримку у формі стипендії або допомоги, розмір яких дорівнює розміру допомоги по безробіттю. В Україні останнім часом діє система надання матеріальної допомоги у період профнавчання.

Більшість служб зайнятості світу висуває як важливу умову професійного навчання безробітних підвищення можливості (а деколи, стовідсоткову гарантію) їх працевлаштування.

Законодавство про зайнятість України допускає можливість професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації осіб, зареєстрованих службою зайнятості в таких випадках:

1 – неможливість підібрати громадянину підходящу роботу через відсутність у нього професії (фаху), кваліфікації, що користуються попитом на ринку праці;

2 – втрата безробітним здатності виконувати роботу за попередньою професією;

3 – відсутність у молодих людей професії (фаху);

4 – тривала перерва у трудовій діяльності людини.

Центри зайнятості, відповідно до наявного попиту на працівників, визначають навчальні заклади (профтехучилища, коледжі, інститути тощо) та укладають з ними договори на професійне навчання безробітних.

У період професійного навчання особам, які направлені службою зайнятості, безкоштовно надаються місця в гуртожитках, їм виплачується матеріальна допомога у розмірі допомоги по безробіттю. З метою підвищення відповідальності за навчання до них можуть застосовуватися різноманітні санкції. За порушення вони можуть позбавлятися матеріальної допомоги або відраховуватися з навчальних закладів. Якщо після проходження навчання безробітні відмовляються від роботи за набутою професією або ж залишають навчання без поважних причин, то виплата допомоги їм припиняється терміном до 3-ох місяців, а у випадку, коли вони не з`являються до центру зайнятості після закінчення навчання, їх знімають з обліку.

Професійна орієнтація. Послуги з професійної орієнтації включають професійне консультування безробітних, професійну інформацію, професійний відбір. Професійне консультування полягає у допомозі шукаючим роботу у професійному самовизначенні, виборі напрямку і сфери професійної діяльності, шляхів одержання відповідної освіти і професійної кваліфікації. Профконсультування проводиться тільки фахівцями, які мають вищу психологічну освіту, шляхом зіставлення якостей і властивостей людини (як природних, генетичних, так і сформованих у нього у процесі життя) із навичками, необхідними для здійснення трудової діяльності за певною професією (фахом). Інструментом цього порівняння є тестування клієнта за бланковою методикою (як на паперових носіях, так і за допомогою комп’ютерних технологій).

Проте, саме тестування не може розглядатися як абсолютно надійний метод профорієнтації. Тому воно доповнюється співбесідою, у ході якої клієнт висловлює особисті розуміння щодо його фахових переваг, а спеціаліст висловлює свої поради. Вибір професії (фаху) робить, у будь - якому випадку, сам клієнт, і він відповідає за доцільність власного вибору.

Незважаючи на високу вартість заходів з професійного консультування, вони мають значну економічну ефективність. Втрати, що несе суспільство через невдалий вибір людьми професій (низька ефективність праці, висока плинність кадрів, витрати на перенавчання і виплату допомоги по безробіттю) значно вищі.

Професійна інформація полягає у інформуванні шукаючих роботу про попит і пропозицію на робочу силу, якою володіє конкретний клієнт, можливості його працевлаштування за даною професією, умови і режим праці на підприємствах, де потрібен саме цей вид праці. В разі відсутності попиту на дану робочу силу сутність профінформування полягає у інформуванні шукаючого роботу про стан і перспективи розвитку ринку праці, про професії, які користуються попитом, навчальні заклади, які здійснюють навчання саме з професій і спеціальностей, що користуються попитом.

Професійний відбір полягає у відборі конкретних спеціалістів на замовлення роботодавців. Ця діяльність здійснюється шляхом порівняння професійних якостей людини з тими якостями, що повинен мати працівник на даному робочому місці.

Організація оплачуваних громадських робіт. Оплачувані громадські роботи - це роботи, що мають цінність для усього суспільства, а не є самоціллю щодо одержання прибутку будь - яким підприємством або фірмою. До таких робіт належить будівництво шляхів і мостів, благоустрій населених пунктів, спорудження парків, реставрація історичних пам’яток, догляд за хворими і людьми похилого віку тощо. Як правило, громадські роботи організуються і фінансуються місцевими органами влади спільно з центрами зайнятості. Вони не потребують від учасників високої кваліфікації, мають виключно добровільний і тимчасовий характер, у цей період безробітні не знімаються з обліку і отримують зарплату за фактично виконану роботу з можливою доплатою до визначеного рівня (наприклад, до мінімальної зарплати). Вперше у великому масштабі громадські роботи використовувалися у США у 30-х рр., в роки великої економічної депресії. Характерною особливістю робіт того часу є їх загальнонаціональний характер (зокрема, будівництво автошляхів).

Як правило оплачувані громадські роботи можуть мати три типи спрямованості. Перший має соціальний характер і представляє собою надання соціальних послуг особам, яким потрібна саме така допомога. Йдеться про догляд за особами похилого віку, інвалідами тощо. Другий тип охоплює роботи, спрямовані на благоустрій міст і селищ, дрібні будівельні і оздоблюючи роботи, реставрацію і реконструкцію пам'ятників історії і культури, музеї, туристські об'єкти, парки.

Відмінною рисою організації громадських робіт в Україні є зберігання за безробітними в цей період допомоги по безробіттю і можливість фінансування службою зайнятості витрат підприємств і організацій на придбання дешевого інвентарю і устаткування. Для тих українських громадян, хто до реєстрації в службі зайнятості ніколи не працював, пропозиції брати участь у громадських роботах (якщо вони носять не разовий характер) прирівнюються до пропозицій підходящої роботи.

Сприяння у працевлаштуванні особам, не здатним на рівних умовах конкурувати на ринку праці. До складу сукупної робочої сили входять молоді люди, що починають трудовий шлях, жінки, що хотіли б знову повернутися на ринок праці після перерви, викликаної доглядом за дітьми, інваліди, громадяни передпенсійного віку, особи, звільнені з місць позбавлення волі, де відбували покарання за злочини. Цілком зрозуміло, що ці громадяни не володіють повною мірою професійними навичками, що надають можливість відразу ж приступити до інтенсивної трудової діяльності; у роботодавців існує (у багатьох випадках, цілком виправдане) упередження щодо їх недостатньої трудової активності. У цьому зв’язку роботодавці, як правило, без бажання приймають таких громадян на роботу. Але для суспільства їх залучення у трудовий процес - дуже важлива справа. Турботу про працевлаштування і (або) підвищення конкурентоспроможності таких громадян на ринку праці, звичайно, беруть на себе служби зайнятості.

В Україні для працевлаштування осіб, нездатних на рівних конкурувати на ринку праці, законодавство передбачає квотування (бронювання) на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної чисельності робочих місць. Рішення про конкретну кількість робочих місць, що повинні бути заброньовані, для кожного підприємства приймають місцеві органи влади. Законодавство передбачає штрафні санкції до підприємств у випадках відмови в прийомі на роботу осіб у межах передбаченої квоти. Звичайно, встановлення квоти є суто адміністративним засобом, що входить у протиріччя з загальними принципам вільного ринкового господарства. Тому в світі і в нашій країні для працевлаштування вказаної категорії осіб використовуються методи так званої «субсидованої зайнятості».

В Україні важливим засобом, спрямованим на працевлаштування безробітних із числа слабо захищених верств населення, перш за все довготривалих безробітних, є надання роботодавцям дотацій. Дотація надається щомісячно протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб, але не вище за середній рівень заробітної плати за всіма видами економічної діяльності у відповідній області за місяць, за який нараховано заробітну плату, або обчисленої з неї відповідної суми в разі, якщо особа працювала неповний місяць. При цьому до роботодавців висувається низка вимог, наприклад, неможливість вивільнення прийнятого на таких умовах працівника протягом двох років тощо.

Важливою функцією служби зайнятості є залучення безробітних до підприємництва і самозайнятості. Метою цієї діяльності є сприяння самостійному створенню безробітними робочих місць для себе, а іноді - для членів своєї сім’ї. Філософія даного виду діяльності служби зайнятості базується на двох положеннях: по - перше, при цьому не зменшується загальна чисельність вільних робочих місць, по - друге, у людини формуються якості, необхідні саме в умовах ринкової економіки - відповідальність за власний добробут, прагнення до постійного покращання свого життя і життя своєї сім’ї. Звичайно, за рахунок одержання таких коштів безробітні створюють невеликі ремонтні майстерні, пекарні, кафетерії й інші підприємства сфери послуг.

Для залучення безробітних до підприємництва може видаватися безпроцентна позичка. Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю надається за рахунок державного фонду сприяння зайнятості населення в межах коштів, передбачених державною та територіальними програмами зайнятості, що затверджуються щорічно Кабінетом Міністрів України і місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад з метою сприяння зайнятості населення. Безпроцентна позика надається тільки на підприємницьку діяльність і може бути використана на придбання обладнання, інструменту, сировини і матеріалів, оренду приміщення, організацію робочих місць та на інші витрати, пов'язані з цією діяльністю. Безпроцентна позика надається громадянам, які досягли 18-річного віку, зареєстровані як безробітні у державній службі зайнятості за місцем проживання, отримують допомогу по безробіттю і не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи.

Не може бути надано безпроцентну позику безробітним, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, перебували у лікувально-трудових профілакторіях, а також тим, яким виплата допомоги по безробіттю відкладалася або припинялася відповідно до законодавства про зайнятість, у випадках:

а) звільнення з причин, передбачених п. 3, 4, 7, 8 ст.ст. 40, 41 Кодексу законів про працю України;

б) порушення обов’язку сприяти працевлаштуванню відповідно до рекомендацій служби зайнятості;

в) приховання від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

г) одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом;

д) порушення безробітним умов його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

е) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням державної служби зайнятості;

є) припинення навчання за направленням державної служби зайнятості у закладах освіти без поважних причин;

ж) відмови від двох пропозицій підходящої роботи.

Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи надається безробітному у розмірі до 100 мінімальних заробітних плат. Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю із створенням юридичної особи надається безробітному у розмірі до 200 мінімальних заробітних плат.

Громадянин, який отримав позику, повинен повернути її у строк, зазначений у договорі, незалежно від фінансових результатів підприємницької діяльності. Після закінчення зазначеного у договорі строку повернення безпроцентної позики неповернена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо інше не передбачено законодавством. Пеня із суми недоїмки нараховується із розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Контроль за цільовим використанням безпроцентної позики здійснюється державною службою зайнятості. У разі порушення цільового використання безпроцентної позики та інших умов договору безпроцентна позика має бути повернена протягом 10 днів з дня встановлення порушення з наступним стягненням протягом місяця. У разі непогашення заборгованості понад 30 днів державна служба зайнятості реалізує своє право за запорукою або договором застави.

Служби зайнятості України та інших країн активно сприяють тимчасовій і разовій зайнятості. Справа в тому, що на ринках праці періодично виникає потреба в додаткових працівниках у зв’язку із сезонними коливаннями в попиті на робочу силу, необхідністю тимчасового заміщення осіб, що знаходяться у відпустках і відсутні на роботі через хворобу, проведенням авральних робіт по ліквідації наслідків аварій і стихійних лих. З іншого боку, є чимало громадян, які згодні саме на тимчасову або разову зайнятість (наприклад, студенти, жінки -домогосподарки, робітники, що бажають одержати додатковий заробіток). Оскільки ринок тимчасової праці характеризується швидкою зміною ситуації, служби зайнятості прагнуть без тривалих процедур задовольнити ці потреби підприємств. Бажаючим брати участь у тимчасових і разових роботах просто даються усі необхідні відомості про характер роботи і систему оплати праці, повідомляються телефони й адреси підприємств. До послуг центрів зайнятості України щодо тимчасових робіт найчастіше удаються підприємства сільськогосподарського профілю, комунального господарства, будівництва, транспорту, різноманітні бази і склади.