Застосування системи диференціації тарифів соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Країна	Види диференційованих тарифів соціального страхування нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
Австралія	Внески по соціальному страхуванню залежать від рівня професійного ризику
Бельгія	Внески по соціальному страхуванню залежать від рівня професійного ризику: при оцінці виробничого травматизму 0,3% + рівень ризику (середній рівень 2,6%); при оцінці професійних захворювань 0,65% + рівень ризику (середній рівень 1,75%)
Бразилія	Внески по соціальному страхуванню залежать від рівня професійного ризику: 0,4% + рівень ризику
Канада	Внески по соціальному страхуванню залежать від рівня професійного ризику (великі компанії можуть згідно із законом організовувати власні системи соціального страхування)
Чилі	Внески по соціальному страхуванню залежать від рівня професійного ризику: 0,85% + 3,4-3,8% залежно від рівня ризику і галузі промисловості
Колумбія	0,28-7% залежно від рівня професійного ризику
Фінляндія	0,3-11,35% залежно від рівня професійного ризику
Франція	Залежно від рівня професійного ризику (середній розмір 3,78%)
Німеччина	0,6-16% залежно від рівня професійного ризику (середній розмір 1,4%)
Італія	0,6-16% залежно від рівня професійного ризику (середній розмір для промислових робочих 5,18%)
Японія	0,5-14,5% залежно від рівня виробничого травматизму за останні три роки
Південна Корея	0,2-18,3% залежно від рівня професійного ризику в промисловості (середній розмір 1,78%)
Люксембург	0,68-9% залежно від рівня професійного ризику
Мексика	0,876-8,75% залежно від рівня професійного ризику на промислових підприємствах (середній розмір 1,94%)
Нова Зеландія	1,2-27,87% залежно від рівня професійного ризику (середній розмір 12,25%)
Норвегія	4,0%; 10,5%; 13.6% залежно від географічних зон і ступеня ризику (10 ступенів ризику)
Перу	1,0-12,2% залежно від ризику і рівня травматизму
Португалія	0,75-21% залежно від рівня професійного ризику (середній розмір 3%)
Іспанія	0,9-18% залежно від рівня професійного ризику
Туреччина	1,5-7% залежно від рівня професійного ризику
США	Залежно від рівня професійного ризику (середній розмір 1,7%)

Таким чином, економічний механізм соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у більшості країн світу спрямований на те, щоб спонукати підприємців вкладати засоби в техніку безпеки, поліпшення умов праці, зниження шкідливості і небезпеки виробництва, займатися медичною профілактикою тощо.

Необхідно відзначити, що на рівні підприємства у більшості країн світу витрати з компенсації наслідків нещасних випадків, крім витрат на страхування, включають:

• витрати, викликані нещасним випадком, які включають витрати на медичну допомогу, транспортування потерпілого;

• адміністративні і судові витрати, викликані нещасним випадком;

• заробітну плату, що виплачується потерпілому протягом його відсутності на роботі, і заробітну плату іншим робочим за простої після нещасного випадку і протягом подальшого розслідування;

• витрати, викликані вимушеним скороченням виробництва, або на приведення спеціальних контрзаходів;

Серед рекомендацій з класифікації витрат, викликаних нещасними випадками, що відбулися, слід виділити наступні витрати:

– непрямі;

– застраховані і незастраховані;

– використовувані для аналізу виробничих витрат зокрема: оплата праці, устаткування, експлуатація;

– тимчасові загальні і приватні.

З причини складності підрахунку повних витрат були зроблені спроби розрахувати непрямі витрати (незастрахованих або часткових) як величину, кратну прямим витратам (застрахованим або загальним). В експертних оцінках непрямі витрати в 4 рази більше за прямі.

Законодавчо механізм компенсації наслідків від нещасних випадків підкріплений принципом цивільного права, відповідно до якого на підприємців покладений обов'язок виплачувати матеріальний збиток, заподіяний життю і здоров'ю працівників у зв'язку з трудовою діяльністю на підприємствах, що належать їм, незалежно від провини наймача. Враховуючи той факт, що така відповідальність для багатьох підприємств характеризується величезними і для деяких, в першу чергу дрібних підприємств, непосильними матеріальними витратами, в країнах з ринковою економікою здійснюється обов’язкове соціальне страхування такої відповідальності. Державою законодавчо гарантується обов’язковість цієї відповідальності.

Мотиваційний механізм компенсації наслідків нещасних випадків побудований таким чином, що економія на техніці безпеки і здоров'ї працівників невигідна, оскільки може призвести до фінансового краху. Відповідальність за заподіяний збиток обертається непосильними матеріальними витратами підприємству, оскільки розміри страхових тарифів різко зростають із збільшенням фактичного рівня травматизму.

В багатьох країнах світу страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання здійснюється як через державні, так і приватні страхові фонди. Їх головною особливістю є незалежність від держави та роботодавців.

Модель незалежної системи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання широко використовується у Німеччині та Австрії.

У Німеччині налічується дев’ять страхових компаній. У кількісному виразі найбільшу значущість представляють 35 промислових і 20 сільськогосподарських страхових фондів і федерацій страхування від нещасних випадків. Залізниці і поштово-телекомунікаційна промисловість мають свій власний фонд. Фонди з компенсації професійних нещасних випадків є суб'єктами цивільного права і володіють правом самоврядування, виконують свої функції в автономному режимі, оскільки вони незалежні від впливу держави, хоча потребують її контролю.

Загальні збори підприємства та рада директорів несуть відповідальність за створення фондів. Кількість делегатів може сягати до 60 чоловік, причому половина з них представляє інтереси роботодавців, а інші – інтереси і права працівників. За тим же принципом ділиться представництво в Раді директорів. Повсякденна робота фонду проводиться його Виконавчим директором.

В Австрії страхування від нещасних випадків здійснюють чотири установи соціального страхування, зокрема зі страхування:

– сільськогосподарських працівників, включаючи самозайняте населення;

– працівників залізничного транспорту;

– державних службовців;

– загальне відомство страхування від нещасних випадків для всіх працівників промисловості.

При цьому Міністерство праці має право призначити компетентний наглядовий орган за повсякденною діяльністю страхових установ.

У Італії страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань здійснюється Національним відомством страхування від травматизму на виробництві і професійних захворювань (INAIL). Це відомство є суб'єктом публічного права та володіє правом самостійного управління. Держава в свою чергу також здійснює контроль за його діяльністю через Міністерство праці і соціального забезпечення і Міністерство фінансів. Страхову діяльність відомства контролює в свою чергу Рада керівників в обов’язки якої входять ухвалення рішення за всіх директивних питань. Вона складається з 24 осіб і очолюється головою.

Італійську модель страхування можна розглядати як незалежну самоуправляючу систему, що знаходиться під контролем держави.

У Франції загальна система розгляду питань, пов'язаних з ризиками виробничого травматизму і професійних захворювань займається в основному установами медичного страхування створюючи наступні фонди:

– первинні;

– регіональні;

– національні.

Окрім цього, існують декілька систем страхування для сільськогосподарських працівників.

У Великобританії різноманітні завдання, пов'язані з програмами страхування від нещасних випадків поділяються між відділеннями Департаменту охорони здоров'я і соціального захисту (фонди готівки) і підрозділами Служби національної охорони здоров'я (допомога, що надається в натуральному вигляді).

У Японії адміністрування системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється на національному рівні і по лінії Міністерства праці та Бюро стандартів праці. На рівні префектур керівництво здійснюється управліннями Бюро стандартів праці та управліннями інспекції праці. Причому страхові внески і благодійні внески справляються секретаріатами Міністерства праці.

Окремі країни зробили вибір на користь систем, що діють в державній обов’язковій системі з одночасним застосуванням комбінованих змішаних систем страхування. Наприклад, в Іспанії та Бельгії де існують обидві системи одночасно ризики виробничого травматизму страхуються в приватних страхових компаніях. В той же час, страхування професійних захворювань перебуває під контролем фонду обов'язкового страхування.

Корисність державної та приватної системи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в різних країнах різна. Тому слід розглядати не корисність державної або приватної системи страхування, а життєздатність і ефективність кожної системи, маючи на увазі сприятливе співвідношення тарифів страхових внесків, якість і повноту послуг, що надаються застрахованим особам.