Контрольні запитання
В чому полягає суть загальнообов’язкового державного пенсійного страхування?
Назвіть структуру сучасної пенсійної системи.
Що таке пенсія? Які види пенсій Ви знаєте?
Які суб’єкти беруть участь у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню?
Які особи підлягають обов’язковому державному пенсійному страхуванню?
Які періоди відносять до страхового стажу?
Хто може бути страхувальником у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні?
Назвіть основні принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Назвіть джерела формування коштів бюджету Пенсійного фонду України.
Хто є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України?
Який порядок реєстрації платників страхових внесків до Пенсійного фонду України?
Які документи повинні подати при реєстрації страхувальники до Пенсійного фонду України?
Назвіть права та обов’язки страхувальників.
Який розмір страхових внесків до Пенсійного фонду України?
Наведіть порядок та строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Яку відповідальність несе страхувальник за порушення по порядку нарахування страхових внесків, повноти та своєчасності їх сплати?
Назвіть основні види пенсій, які виплачуються з солідарної системи пенсійного страхування.
Що таке страховий стаж?
Що впливає на розмір трудової пенсії?
За яких умов виплачується мінімальна пенсія?
За яких умов виплачується пенсія у зв’язку з втратою годувальника?
Від чого залежить розмір пенсії по інвалідності?
Назвіть джерела фінансування Накопичувального фонду.
Які види пенсійних виплат можуть здійснюватися за рахунок коштів Накопичувального фонду? Охарактеризуйте їх.
Який орган здійснює управління загальнообов’язковим державним пенсійним страхування?
Назвіть функції Правління Пенсійного фонду України.
Що є метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування?
Розділ 5. Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності
5.1. Теоретичні основи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Відповідно до Конституції України її громадянам гарантується право забезпечення з державного соціального страхування. Це право включає в себе, зокрема, відшкодування втраченого заробітку або надання матеріальної підтримки за рахунок коштів державного соціального страхування в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, смерті працівника, а також санаторно-курортного лікування.
Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Німеччини, де протягом 1883-1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Зараз в світовій практиці майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування.
Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування у випадку тимчасової втрати працездатності з тих чи інших причин. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку XX століття. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров'я. 2 червня 1903 року запроваджені "Правила про відшкодування потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників, службовців та членів їх сімей на підприємствах фабрично – заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.
У 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені, так звані, лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога з тимчасової непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.
Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в складі єдиної системи соціального захисту Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв'язку з хворобою, вагітністю пологами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомоги здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.
У 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим, вже в той час в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячих оздоровчих таборах.
Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.
В липні 2001 року на виконання Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. №2240-III проведено реформування Фонду соціального страхування України і створення на його основі - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який став правонаступником попереднього Фонду.
Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – це система економічних, правових та соціальних відносин між найманими працівниками, роботодавцями та державою з приводу акумуляції та розподілу фінансових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою ними заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду мають:
застраховані громадяни України;
іноземці;
особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У системі соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням беруть участь три суб’єкта: застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Суб’єкти соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Застрахована особа — це найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі, в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;
громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, зокрема члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до законодавства.
Особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством, називається страховим стажем.
До страхового стажу зараховуються періоди:
тимчасової втрати працездатності;
перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.
Застрахованим особам забезпечені рівні умови надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, з вагітності та пологах, у зв’язку з народженням дитини, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання, незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.
Відповідно до Закону другим суб’єктом соціального страхування є страхувальник. Страхувальниками є:
роботодавці — власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (зокрема міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.
Суб’єктом також є страховик — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією.
Основними принципами здійснення даного виду страхування є:
законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
обов'язковість страхування осіб, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;
добровільність страхування всіх інших осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених чинним законодавством;
формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;
цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
паритетність в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
відповідальність роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.