1.6. Основні види соціального страхування та їх організація в Україні
Соціальне страхування має досить складну й розгалужену структуру. Це означає, що в реальному житті воно здійснюється через різноманітні форми. Велика кількість форм соціального страхування не випадкова. Вона обумовлена об’єктивними причинами. По-перше, розмаїттям завдань, які воно розв’язує в процесі забезпечення соціального захисту населення. Спектр їх дуже широкий – від пенсійного забезпечення людини в старості до страхового захисту працівника на випадок хвороби, виробничого травматизму тощо. По-друге, можливістю й необхідністю участі в соціальному страхуванні, поряд з державою, інших структур суспільства (корпорацій, об’єднань, асоціацій працівників тощо).
Складність структури соціального страхування потребує класифікації його форм. Це важливо не лише з теоретичного, а й із практичного погляду.
Така класифікація здійснюється за низкою критеріїв:
за юридичним статусом;
організаційно-правовим становищем;
організаційними формами;
страховими ризиками.
Відповідно до юридичного статусу страхування поділяється на:
обов’язкове;
добровільне.
Обов’язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника. Без обов’язкового страхування такі ризики могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в окремих випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов держава не змогла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, держава запроваджує обов’язкове страхування.
Обов’язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі.
Обов’язкова форма страхування ґрунтується на наступних засадах.
Законодавство встановлює перелік об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення обов’язкового страхування на державні страхові органи.
Суцільне охоплення всіх об’єктів обов’язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об’єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.
Безумовна дія обов’язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В окремих випадках страхові внески можуть бути стягнені в судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня за прострочений борг.
Обов’язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу лише за умов псування та знищення майна. Для особистого страхування обов’язковість втрачає силу зі зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, які підлягають законному обов’язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо).
Страхове забезпечення з обов’язкового страхування є нормованим. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об’єкт.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов’язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноваженим органом.
Відповідно до організаційно-правого становища виділяють:
державне страхування;
недержавне страхування.
Державне соціальне страхування – це форма соціального страхування, яка здійснюється за рахунок коштів позабюджетних цільових фондів.
Недержавне соціальне страхування здійснюється за рахунок коштів недержавних юридичних організацій та установ (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, банки), які формуються за рахунок добровільних внесків згідно укладеного договору страхування (пенсійне страхування, медичне страхування).
На основі організаційного критерію розрізняють:
професійне страхування;
територіальне страхування;
корпоративне страхування.
Виділення форм соціального страхування за соціальними й професійними ризиками у страховій формі захисту населення посідає особливе місце. До цих ризиків, як уже зазначалося, належать: хвороба, старість, інвалідність, смерть годувальника, нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання, безробіття тощо.
Разом з тим, світовий досвід свідчить, що захист від конкретних видів соціальних і професійних ризиків найбільш ефективно може бути організований у рамках окремих напрямків соціального страхування. Тільки в цьому разі забезпечується максимальний облік ризику, точний розрахунок фінансових засобів, необхідних для страхування окремих їх видів. На рис. 1.5 зображено види соціального страхування відповідно до світової практики, що дають змогу забезпечити загальноприйнятий рівень соціального захисту, зокрема:
страхування пенсій (за віком і за інвалідністю внаслідок загальних захворювань та нещасних випадків у побуті й на транспорті);
страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування тимчасової і постійної втрати працездатності;
страхування на випадок безробіття;
страхування на випадок тимчасової втрати працездатності через хворобу;
медичне страхування (відшкодування витрат на медичне обслуговування).
Рис. 1.5. Основні види соціального страхування
Що стосується допомоги малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, допомоги сім’ям з неповнолітніми дітьми, то ці види соціального захисту не пов’язані з трудовою діяльністю, не є страховими за своєю природою і забезпечуються, як правило, через систему державної соціальної допомоги та інші державні соціальні програми, що фінансуються з бюджету.
Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими Законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зокрема: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Сучасну систему соціального захисту населення України наведено на рис. 1.6.
Рис. 1.6. Структура соціального захисту населення України
Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності.
З системи пенсійного страхування здійснюються наступні соціальні виплати:
– пенсії за віком, у зв’язку з інвалідністю внаслідок загального
– захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
– пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
– медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
– допомога на поховання пенсіонерів.
Медичне страхування – це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування.
Страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
З системи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання здійснюють наступні видатки спрямовані на:
профілактичні заходи та запобігання нещасним випадкам на виробництві і професійним захворюванням;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;
допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним своїх трудових обов’язків;
пенсія у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також наданні соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.
За рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюються наступні виплати:
допомога у зв’язку з безробіттям;
відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;
дотація роботодавцю для створення робочих місць;
допомога на поховання безробітного.
Чинна в Україні система державного соціального страхування базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р.) і рекомендаціях Міжнародної організації праці №67 (1944р.).