Передмова

Соціальний захист населення є основною складовою політики будь-якої держави. Рівень його організації та формування прямо впливає на добробут та здоров’я населення. В більшості країн світу право громадян на соціальний захист закріплений в основних законодавчих документах. Не є винятком і Україна. У ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що передбачає «право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». Для забезпечення права на соціальний захист у країнах світу виділяють значні фінансові ресурси, які можуть сягати 10-15% ВВП. Ефективність використання цих коштів, насамперед, залежить від рівня та структури організації системи соціального захисту населення. На даний час сформувалися три основні складові соціального захисту населення: соціальне забезпечення, соціальна допомога та соціальне страхування. В країнах з ринковою економікою саме соціальне страхування займає найбільшу питому вагу у системі соціального захисту населення. До недавнього часу, в Україні соціальний захист населення відбувався переважно через систему соціального забезпечення, яка передбачала фінансування соціальних програм на солідарній основі. Проте економічна та демографічна криза, які негативно позначилися на фінансовому забезпеченні соціального захисту, викликали необхідність його реформування та переходу до соціального страхування, який, насамперед, базується на основі принципу страхування, що передбачає залежність страхових виплат від розміру та термінів сплати страхових внесків.

Основу реалізації реформування системи соціального захисту населення в Україні поклало прийняття Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року, який визначив принципи, загальні правові, фінансові й організаційні засади соціального страхування в Україні. Згідно з цим Законом, в Україні діятиме 5 видів соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття;

• медичне страхування.

На даний час усі ці види страхування успішно працюють в Україні, перебуваючи на різних стадіях формування та розвитку.

Окрім державного (обов’язкового) соціального страхування, в Україні здійснюється і недержавне (добровільне) соціальне страхування через недержавні пенсійні фонди, страхові компаній та банки (шляхом відкриття пенсійних рахунків).

Подальший розвиток соціального страхування вимагає кваліфікованих фахівців у галузі соціального страхування. Тому у вищих навчальних закладах України, які готують спеціалістів з економічних напрямків підготовки, було запроваджено дисципліну «Соціальне страхування».

Дисципліна «Соціальне страхування» є важливою не лише для фахівців з фінансового напрямку, а й для студентів інших економічних спеціальностей, оскільки в соціальному захисті населення беруть участь: як страхувальники – держава, суб’єкти підприємницької діяльності та працівники; як застраховані – населення країни; як страховики – державні та недержавні фонди соціального страхування, страхові компанії та банки. Тому знання щодо організації соціального страхування, механізму нарахування та виплати соціальних допомог та пенсій, захисту прав застрахованої особи буде корисним не лише в професійній діяльності людини, а й в повсякденному житті.

Метою вивчення дисципліни «Соціальне страхування» є здобуття теоретичних знань та практичних навичок з організації соціального страхування, управління діяльністю фондів соціального страхування, розробки умов здійснення різних видів соціального страхування з урахуванням їх специфіки на сучасному етапі розвитку економіки України. Основними завданнями дисципліни є:

• опанування теоретичних основ, сутності та принципів організації соціального страхування;

• дослідження економічної сутності соціального страхування та визначення його місця у системі соціального захисту населення України в умовах трансформаційних перетворень суспільства;

• окреслення механізму державного регулювання соціального страхування, його позитивні моменти та наслідки;

• ознайомлення з методологією розробки та впровадження умов здійснення основних видів соціального страхування – пенсійного, на випадок тимчасової непрацездатності, від безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, медичного;

• формування уміння управляти діяльністю фондів соціального страхування та надавати рекомендацій з удосконалення руху й ефективності використання фінансових ресурсів;

• отримання вміння розробляти та формувати основі напрями удосконалення соціального страхування.

Враховуючи невелику кількість навчальних підручників та посібників з дисципліни «Соціальне страхування», а також постійні зміни в законодавчих та нормативних документах, організації системи соціального страхування та визначення основних напрямків її розвитку, виникла необхідність у написанні нового навчального посібника з дисципліни «Соціальне страхування». В пропонованому навчальному посбінику, на основі діючих законодавчих та нормативно-правових документів (станом на 01.01.2011 року) та публікацій з проблем організації та розвитку соціального страхування, розкрито теоретичні основи соціального страхування, визначено основні напрямки державного регулювання соціальної політики в Україні, вивчено зарубіжний досвід формування систем соціального захисту населення, показано організацію та основні напрямки розвитку усіх видів соціального страхування в Україні.

Навчальний посібник призначений для студентів економічних спеціальностей, аспірантів, викладачів, науковців, працівників, які працюють в системі соціального страхування.