МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Кафедра карантину і захисту рослин

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «фітофармакологія»

«Обгрунтування вибору пестицидів для захисту від шкідливих організмів і розробка технології їх ефективного та безпечного застосування при захисті часнику»

Виконала :

Студентка 3 курсу 31-п групи

Факультету плодоовочівництва

екології і захисту рослин

Крученко Ольга

Перевірила :

Сухомут Оксана Григорівна

Умань 2014

Розділ 1. Характиристика рослини.

Часник (Allium sativum) - дво- і багаторічна рослина сімейства Цибульних, один з видів цибулі, овочева культура. Батьківщина - Середня Азія.

Цілющі властивості часнику здавна цінувалися дуже високо. Відомо, що перший страйк у світовій исторії вибухнув через часник. При будівництві піраміди Хеопса припинився "підвіз" часнику, і тисячі рабів відмовилися працювати. Вони зволіли бути убитими, ніж відмовитися від надаючого їм сили і знезаражуючого, цілющого часнику. На Русі часник уже добре був відомий при Володимирі Червоне Сонечко, інакше його ще називали "чуханою цибулею". Є на рахунку часнику й очевидний подвиг: у 1720 році він у союзі з оцтом врятував життя тисячам марсельців - під час эпидемії чуми.

Часник культура холодостійка і зимостійка (озимі сорти) - вирощується повсюдно. Вирощують яровий й озимий часник. Яровий, як правило не стрілує; озимий може бути стрілуючим і нестрілуючим. У стрілуючого часнику стрілка виростає від 1 до 1,5 метра. Озимий часник врожайніший ярового, але не придатний для тривалого збереження; яровий зберігається до нового врожаю.

На відміну від інших цибулинних рослин часник утворить складну цибулину, що складається з окремих часточок (від 2 до 30 і більш) називаних зубками, покритих жорсткою шкірястою лускою. Стебло часнику, як і в ріпчастої цибулі сильно укорочене, Листя плоске, ланцетоподібне. Коренева система мичкова, розташована у верхніх шарах грунту (на глибині 10-20 см).

Культурний часник насіння не дає, а утворює суцвіття в щільному чохлику з вигнутим носиком. У суцвітті розвиваються квітки і бульбочки (повітряні цибулинки). У залежності від сорту дозріває від 10 до 200 бульбочек. Квітки звичайно засихають не утворюючи насіння, а в міру розростання бульбочок, чохлик розтріскується.

Розмножують часник вегетативно - шляхом посадки чи зубків бульбочок (повітряних цибулинок), що висаджують під чи зиму рано навесні. З повітряних цибулинок у перший рік виростає невелика однозубкова цибулина (однозубка), з якої на наступний рік виходить дійсна багатозубкова цибулина. Вегетаційний період 120-140 днів.

З збором часнику запізнюватися не можна. Якщо вчасно його не забрати, то цибулина розсипається, зубки оголюватися і він стає непридатним для збереження. Забирають часник не чекаючи повного визрівання цибулин, коли в стрілкових форм листя починають жовтіти, а в нестрілкових – полягають. Забирають у суху погоду. Після вибірки часнику його добре просушують 4-5 днів, після чого обрізають листя і корені, потім цибулини закладають на збереження.

Цибулина часнику містить: цукру (до 27%), білка (до8%), вітаміну З (до 30 мг%), ефірна олія, фітонциди, фітостерини, алліїн (0,3%), інулін. У молодих листах часнику - вітаміни А, В1, РР, С (до 140 мг%), фолацин. У часнику містяться речовини, що стимулюють синтез в організмі і чоловічих і жіночих полових гормонів, що і визначає його “оомолоджуючу” дію. Він підвищує апетит, рекомендують застосовувати для придушення процесів гниття і шумування в кишечнику (алліїн розчплюючись ферментами в шлунково-кишковому тракті, перетворюється в алліцин – яки має сильну бактерицидну дію), а також при атонії кишечнику і колітах. Ефективне глистогінний засіб. Вживання часнику робить стінки судин більш еластичними і регулює кров'яний тиск (насамперед кровоток коронарних і мозкових судин, а також судини ніг, очного дна і внутрішнього вуха). Настойку часнику в медицині застосовують для лікування гипертонії й атеросклерозу.

Листя і цибулини часнику широко використовують при засолюванні і маринованії овочів, як приправу до багатьох м'ясних і рибних блюд, у приготувані гарнірів і супів, у ковбасному виробництві. Часник не тільки додає солінням особливо приємний гострий смак, але і подовжує термін їхнього збереження, завдяки великому змісту фітонцидів (убиваючих гнильні бактерії і шкідливих мікробів).

У виробництві розрізняють два підвиди часнику: стрілкуючий і нестрілкуючий. Стрілкуючий утворює цибулину в ґрунті, листки і квітконосне стебло (стрілку), що закінчується зонтиком, у якому формуються повітряні цибулини. Нестрілкуючий утворює цибулину і листки. Розрізняють також озиму і яру форми часнику. Сорти ярого відрізняються високою лежкістю - цибулини їх зберігаються до нового врожаю.

Листки у часнику лінійні, зелені з восковим нальотом або без нього. Цибулина складається з 4-30 зубків (у стрілкуючих сортів менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів розміщуються по колу і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючого є ще й групові луски, які обгортають 2-5 зубків. Кожний зубок вкритий сухою лускою. Середня маса цибулин - 25-50 г і більше. Розмножують часник вегетативним способом: нестрілкуючий - зубками, стрілкуючий - зубками і повітряними цибулинами. Повітряні цибулини мають тривалий період спокою. За підзимової або ранньовесняної сівби з них виростає однозубка (сіянка) - якісний садивний матеріал. Якщо зберігати повітряні цибулини протягом року і висіяти їх 1-5 липня, до осені рослини утворюють 5-7 листків, а після перезимівлі розвиваються так, як із зубків. Слід зазначити, що здоровий садивний матеріал часнику (особливо стійкий до нематоди) можна одержати тільки з повітряних цибулин.

Вирощування часнику із зубків

Часник дуже вимогливий до родючості і вологості ґрунту. Тому, готуючи ґрунт під часник, вносять 6-10 кг/м.кв. перегною і мінеральні добрива в таких нормах, як під цибулю. За 4-5 днів до висаджування цибулини часнику лущать. Вилущені раніше зубки уражуються хворобами і втрачають схожість. У нестрілкуючих сортів часнику на насіння використовують тільки великі зубки. Зубки і однозубки масою до 1 г висаджувати не слід, оскільки з них формуються дрібні однозубкові цибулини.

Озимі сорти часнику в районах Прикарпаття і Полісся найдоцільніше висаджувати в першій половині жовтня, а в південніших районах і Закарпатті - на 5-10 днів пізніше. За таких строків висаджування зубки і однозубки восени добре укорінюються і взимку не вимерзають. Глибина садіння 6-8 см. У разі мілкішого садіння і в більш пізні строки корінці погано заглиблюються у холодний ґрунт, виносять зубки на поверхню і вони вимерзають. Перед замерзанням ґрунту засаджену площу вкривають перегноєм (5-7 см), листям, мервлястою соломою тощо.

Ярий часник висаджують рано навесні, як тільки можна вийти на город. Глибина садіння 3-5 см (залежно від розміру зубків). Запізнення з висаджуванням призводить до різкого зниження врожаю. Ярий часник можна висаджувати і восени, у ті самі строки, що й озимий. При осінньому висаджуванні цибулини на 5-10 днів раніше дозрівають.

Часник висаджують на грядки широкорядним (ширина міжрядь 30-45 см) або багатострічковим (ширина між стрічками 45 см, а між радками в стрічці 20 см) способом. У рядку зубки і однозубки розміщують на вадстанні 6-8 см (залежно від їх розміру). Норма висаджування часнику значною мірою залежить від розміру зубків та однозубки і становить від 130 г (маса зубка і однозубки 3 г) до 385 (маса 7 г) на 1 м.кв.. Чим більші зубки і однозубки, тим вища продуктивність рослин.

Навесні сходи озимого часнику з'являються дуже рано (слідом за розмерзанням ґрунту). Якщо посіви восени були вкриті соломою, листям, то в першу чергу знімають мульчу (краще по мерзлоталому ґрунту), і як тільки він розмерзнеться, рослини підживлюють азотними добривами (20-30 г/ м.кв. аміачної селітри). Слідом за цим міжряддя розпушують на 4-6 см. Наступного разу їх слід розпушувати через 8-10 днів, доцільніше після дощу. Глибоко розпушувати міжряддя не рекомендується, оскільки це може призвести до пошкодження кореневої системи.

Для збільшення середньої маси цибулин у стрілкуючих форм часнику на початку утворення виламують стрілки, що прискорює дозрівання цибулин і сприяє збільшенню їх маси на 20-25%. Дальший догляд за рослинами полягає у виполюванні бур'янів у рядках і поливах: у південних районах - 6-7, у Лісостепу - 2-5, а на Поліссі і в західних областях -1-2 залежно від погодних умов року. За 20-25 днів до збирання врожаю поливи припиняють. Це прискорює визрівання цибулин.

Дуже важливо вчасно зібрати часник. Нестрілкуючі сорти збирають під час вилягання несправжнього стебла, а стрілкуючі - при підсиханні нижніх і пожовтінні верхніх листків та на початку розтріскування (до 5%) чохликів суцвіть (якщо стрілок не видаляли). Запізнюватись із збиранням часнику не можна, бо при цьому пошкоджуються покривні луски цибулин і зубки розсипаються, що призводить до значних втрат врожаю і погіршення його якості. Перед збиранням у стрілкуючих сортів зрізують стрілки, зв'язують їх у снопики і розставляють на городі або під навісом для дозрівання. Повітряні цибулини доцільно зберігати необмолоченими на горищах.

Ні в якому разі не можна допускати, щоб у період просушування часник потрапив під дощ, оскільки зволоження його призводить до розтріскування покривних лусок і розсипання зубків. Після просушування (10-15 днів) часник обрізують від листків і корінців і закладають на зберігання або листків не обрізують, а сплітають у вінки. Нестрілкуючі сорти часнику краще зберігаться, ніж стрілкуючі, а ярі - краще, ніж озимі. На зберігання закладають дозрілі і добре висушені цибулини. Оптимальна температура зберігання стрілкуючого часнику мінус 2 - плюс 3°С, нестрілкуючого - О - плюс 3°С, відносна вологість повітря 70-75%. У період зберігання часник повинен добре провітрюватись. Зберігають цибулини у невеликих ящиках. Добре дозрілі і просушені цибулини ярого часнику в такій тарі можна зберігати навіть при температурі 18°С. Невелику кількість часнику рекомендується зберігати в підвішеному стані у вінках і невеликих сітчастих або капронових мішечках у прохолодному, темному і добре провітрюваному місці. Часник можна зберігати також на горищах (як цибулю).