Порядок забезпечення контролю за кредитною діяльністю у банку

Цілі:

- виключити видавання свідомо безповоротних кредитів;

- забезпечити контроль за ефективністю роботи кредитного підрозділу з Позичальниками як елемент внутрішньої безпеки банку.

1. Аналіз правильності розрахунку розмірів і порядку видавання кредитів, неповернених Позичальниками:

— провести аналіз операційної діяльності Позичальника за період 5-6 місяців до моменту одержання ним кредиту;

- перевірити вимагання кредитним підрозділом від Позичальника ТЕО і розрахунку окупності кредиту;

- перевірити правильність використання даних аналізу під час визначення розміру виданого кредиту й умов роботи з ним Позичальника;

2. Аналіз роботи кредитного підрозділу з Позичальниками:

- зробити висновки про контроль з боку кредитного підрозділу

за виконанням Позичальником своїх зобов'язань щодо кре­диту.

Співробітники комерційних структур повинні знати, що зацікавлений банківський працівник намагається, наскільки це можливо, перенести строк повернення такого кредиту щонайменше до першої перевірки. Перенесення строку може здійснюватися як шляхом простежування такого "боржника", так і простим виправленням контрольних строків в облікових документах.

Однак, найбільш небезпечні та авторитетні злочинці, привлас­нивши одержані у кредит кошти, не приховують, а поки можна, переносять строк повернення кредиту шляхом службового підлогу і підроблення документів про дебіторську заборгованість, тобто про тимчасову відсутність у них коштів через затримку їм платежів за нібито відправлену ними продукцію, надані кошти чи виконані роботи. Коли строк повернення кредиту відкладати вже неможливо, то імітується реорганізація, самоліквідація чи банк­рутство юридичних осіб.

Під час вивчення підстав банкрутства необхідно звертати увагу на те, чи не є воно навмисним, або псевдобанкрутством, коли боржник заявляє про свою неплатоспроможність, а сам переховує або передає за допомогою псевдоугоди чи інакше майно у володіння іншим особам.

Всі такі факти та випадки фіктивної застави за підробленими документами або без реального майнового забезпечення є доказами шахрайства з боку боржника.

У документуванні розглянутого шахрайства є труднощі, які полягають у тому, що одержання кредиту та його повернення від­носиться до сфери цивільно-правових відносин, і якщо суб'єкт не має наміру на присвоєння кредиту, тобто ці відносини не перехо­дять у сферу кримінально-правових відносин, притягнути до відповідальності боржника та повернути кредит практично неможливо.

Для маскування уявного забезпечення повернення кредиту злочинці вдаються до:

• використання документів про фіктивну дебіторську заборгованість (про наявність у позичальника грошових коштів, які тимчасово знаходяться на рахунку іншого підприємства, через затримку платежів за нібито поставлену продукцію чи надані послуги);

• внесення фіктивної застави майна з використанням фіктивних документів;

• внесення застави без реального майнового забезпечення;

• реорганізація, самоліквідація або банкрутство юридичних осіб.

Скоєнню таких порушень до якоїсь міри сприяють і працівники банківських установ, за їх участю можливі такі порушення:

• залучення керівників банків до управління іншими комерційними структурами з метою безперешкодного кредитування цих структур;

• надання кредиту без укладання кредитного договору з використанням заставних прав банку;

• укладання фіктивних договорів між банками і комерційними структурами з метою незаконного погашення заборгованості перед банком та штучного поліпшення показників роботи банку;

• сприяння для надання безвідсоткового кредиту для придбання валюти;

• приховування боржників, які своєчасно не повернули кредити.

Поряд з цим при отриманні та опрацюванні інформації про шахрайство з кредитами необхідно використати всі засоби і методи, які є в арсеналі фірми для збирання доказів щодо неповернення кредиту. Найбільш ефективними засобами і доступними для зястосування можуть бути технічні засоби з таємними записом на магнітну стрічку змісту розмов учасників переговорів на стадії укладення договору на отримання кредиту - для встановлення наміру привласнення кредиту. Докази ці можливо отримати заздалегідь обладнаних місцях ведення переговорів, а також шляхом знімання інформації з каналів зв'язку, які використовуються сторонами.