Фізична безпека та технології захисту Питання:

1. Поняття та суть фізичної безпеки. Концепція, основні завдання фізичної безпеки.

2. Заходи загальної безпеки.

3. Заходи з протидії рекету, захопленню заручників, правила поведінки особи під час захоплення як заручника.

4. Технологічні заходи забезпечення безпеки.

1. Поняття та суть фізичної безпеки. Концепція, основні завдання фізичної безпеки

За сучасних умов існує тенденція зростання кількості загроз, хуліганських проявів, випадків викрадення документів та цін­ностей, бандитських нападів на комерційні структури: офіси, бан­ки та контори фірм, транспортні засоби. Це призводить до пору­шень їх нормального функціонування, наносить майнову та фінансову шкоду, дискредитує керівництво у ділових колах, ви­кликає у керівників та рядових співробітників почуття небезпеки та страху.

Сьогодні, у зв'язку із зростанням кількості суб'єктів комер­ційних структур, актуальності набувають питання вдосконалення заходів із забезпечення безпеки їх діяльності, поліпшення охорони їх касових та валютних сховищ, оперативно-технічного (фізич­ного, інженерного, електронного) захисту службових споруд та приміщень. Важливого значення набувають заходи з відпрацю­вання надійних систем обліку документів, товарів, вантажів та персоналу.

Вирішення цих питань потребує комплексного підходу, вико­нання таких заходів:

• інформаційно-оперативні з виявлення і попередження негативних проявів;

• інженерно-будівельні зі створення і укріплення існуючих в службових спорудах та приміщеннях контрольно-пропуск­них систем і пунктів охорони, ґрат, жалюзі, запорів, мета­левих дверей, огорож;

• експлуатаційно-технічного контролю за станом систем сигна­лізації, оповіщення міліції та підрозділів позавідомчої охо­рони про несанкціоновані вторгнення;

• фінансово-організаційні з придбання обладнання та сервісного контролю за функціонуванням електронних засобів захисту, а також обладнання службових приміщень, виробничих зон, майданчиків, складів високочутливою фото-, відеоапаратурою;

• адміністративно-кадрові з підбору, перевірки, підготовки, навчання персоналу для обслуговування вищевказаних сис­тем та обладнання.

Реалізація комплексу цих заходів потребує:

• постійного стеження за ринком спецтехніки, призначеної для охорони споруд та приміщень;

• вивчення діяльності відповідних вітчизняних та закордонних фірм;

• формування на цій основі власного інформаційного масиву;

• підвищення якості психологічної підготовки працівників комерційних структур;

• створення мобільних груп для екстреної евакуації персоналу, документів та майна;

• попереднього планування та закріплення у відповідних наказах першочергових та невідкладних заходів на випадок ви­никнення на об'єкті кримінальної ситуації.

Але, розглядаючи заходи із забезпечення фізичної безпеки спо­руд, приміщень, автомототранспортних засобів, майна тощо, необ­хідно зазначити, що найважливіше завдання - це збереження життя, здоров'я керівників фірми та її персоналу. Розглядаючи проблему безпеки особи в широкому розумінні, необхідно визнати, що більшість бізнесменів легко вразливі. В будь-якій фірмі сто­ронній особі дуже легко, під будь-яким приводом, проникнути в приміщення офісу, зайти в кабінет, розправитися з жертвою (і навіть з декількома), і вийти, не привернувши увагу. Для цього не обов'язково різати жертву, глушник на стволі закордонної "Берети М-71" чи вітчизняного "ПСМ" дає можливість застрелити стільки людей, скільки патронів в магазині (не менше 6) за 2 се­кунди. Ще простіше - вас можуть вколоти голкою, кінчик якої змазали препаратом під назвою строфантин. Це отрута нервово-паралітичного впливу, від дії якої людина помирає за ЗО секунд в результаті зупинки дихання. Якщо злочинцям не потрібна раптова смерть - біля вашого робочого столу чи у вашому стільці будь-хто може розмістити кілька грамів високовипромінюючої речо­вини, і через кілька місяців ви помрете від загального виснаження організму чи невідомої хвороби.

Тому підприємець, якщо він передбачлива, розумна людина, повинен піклуватися про свою безпеку, пам'ятаючи наскільки він вразливий і наскільки крихке життя людини взагалі. Звісно, все добре в міру. Не треба впадати ні в одну, ні в іншу крайність: одна­ково погана відсутність охорони чи надмірна концентрація думок та дій на власній безпеці.

Під час організації особистої безпеки необхідно керуватися та­кими принципами:

1. Поєднувати у власній системі безпеки заходи трьох видів:

а) особиста охорона (тілоохоронці та службові собаки);

б) технічні засоби охорони ( сигналізація, бронежилети, замки, сейфи тощо);

в) правила поведінки для всіх членів сім'ї та найманого персо­налу.

2. Наявність однієї лише особистої охорони недостатня для га­рантованого захисту життя та здоров'я. Необхідно використову­вати саме комплекс з цих трьох видів.

3. Про надійність заходу безпеки необхідно судити за найслабшим місцем в ньому (як про міцність ланцюга судять за найслабшою ланкою в ньому).

4. Всі заходи безпеки повинні знаходитися під постійним кон­тролем керівника фірми чи її спеціаліста в сфері безпеки.

5. Прийняті заходи безпеки повинні бути сумісними з повсяк­денними умовами життя підприємця, членів його сім'ї, не бути перепоною в роботі фірми.

6. Ефективність заходів безпеки буде вищою, якщо вони сплановані спеціалістами в цій області з урахуванням специфіки вашо­го бізнесу та місцевих умов.

7. У випадках, коли вірогідність здійснення нападу на вас зрос­тає, необхідно не просто виконувати заходи перестороги, а вико­ристовувати якісно новий рівень безпеки (починаючи з інформаційного захисту і закінчуючи зміною місця проживання).

Якщо проаналізувати випадки звернення вітчизняних бізнес­менів за допомогою в охоронні фірми, то рейтинг (в порядку спа­дання) виглядає таким чином:

1. Проблема повернення коштів чи матеріальних цінностей (не надходить сплата за відвантажений товар, не надходить вже спла­чений товар, не повертається у вказаний строк кредит).

2. Проблема власної безпеки бізнесменів та членів їх сімей у зв'язку з погрозами та вимаганням.

3. Крадіжки вантажів на транспорті (автомобільному, залізнич­ному, водному).

4. Крадіжки майна у квартирах, офісах, котеджах, збройні по­грабування, викрадення автомобілів.

5. Крадіжки комерційної інформації (документи, їх копіюван­ня, зняття інформації з комп'ютерів та факсів, прослуховування та запис телефонних розмов, розмов в приміщеннях, підкуп спів­робітників).

6. Крадіжки та пограбування в магазинах, складах та вироб­ничих приміщеннях.

7. Псування майна та товарів. Підпали.

Більшість з перерахованих злочинів можна було б попередити, якщо були б впроваджені заходи превентивного характеру. Але вони не були використані з таких причин:

Жадібність. Елементарна жадібність заважає комерсантам сво­єчасно організувати охорону та провести певні запобіжні охоронні заходи. Вони розраховують "на авось", на чудо, на що завгодно. Вже потім, коли значні кошти витрачаються на пошуки зниклого родича, на виплату "данини" рекетирам, на лікарів, на відшко­дування збитків - ось тоді пробуджується "міцний задній розум".

Невігластво. Бізнесмени не розуміють суті охоронних заходів і того, що їх розроблення можуть здійснити тільки професіонали. Вони вважають, що якщо вони мали достатньо розуму, щоб зароби­ти гроші, то їм вистачить розуму, щоб передбачити небезпеку.

Нецивілізованість. Відсутність досвіду комерційної діяльнос­ті за правилами ринку (а не колгоспного базару). Звідси і виникає небажання звертатися до спеціалістів за консультаціями за тими питаннями, в яких бізнесмен некомпетентний, невміння "планува­ти ризик", відсутність такої обов'язкової та важливої процедури, як збирання конфіденційної інформації про партнерів, кредиторів. Дуже часто підприємець стає банкрутом через те, що неправильно уклав важливу угоду, підписав не той документ, елементарно пові­рив на слово незнайомій людині, не отримавши про неї попередньої інформації, не вивчив ринкову кон'юнктуру тощо.

Неуважність. Технічне забезпечення безпеки складів, виробни­чих, складських, офісних приміщень недостатнє чи зовсім відсут­нє. Наприклад, матеріальні цінності на мільйони гривень зберіга­ються на складі без охорони, за простими дерев'яними дверима, вікнами без ґрат тощо.

Що стосується списку проблем, що виникають у бізнесменів, то на першому місці стоїть повернення боргів. Можу відразу вас засмутити - рецептів, як отримати назад ваші кошти, які за різни­ми причинами потрапили до чужих рук (але законним шляхом -з погляду Кримінального Кодексу) немає. Якщо це скоїлось, єдина можливість - це звернення з цивільно-правовим позовом до суду, а як вирішиться справа, залежить від багатьох причин:

• певна ситуація;

• наявність доказів;

• наявність у особи (до рук якої потрапили ваші цінності) ма­теріальних цінностей - ваших чи його власних, якими ви можете відшкодувати збитки у випадку позитивного рішен­ня суду;

• досвід ваших адвокатів;

• можливість виявити матеріальні цінності і можливість довести їх приналежність.

Цей список можна продовжувати безкінечно.

Але ви повинні пам'ятати, коли ви йдете законним шляхом, намагаючись повернути свої гроші - закон на вашому боці. Як тільки ви вчините дії, які Кримінальний Кодекс трактує як злочин, цим обов'язково скористається ваш боржник - в цьому випадку вам гарантована втрата можливості стримати свої гроші. Наведу такий приклад, ви даєте комусь гроші в борг:

Варіант А: відповідні документи ви чи не оформляєте зовсім (сподіваючись на порядність партнера), чи оформляєте таким чи­ном, що офіційно гроші за ними отримати неможливо (сподіва­ючись на свої юридичні знання, яких у вас, можливо, замало). Коли підходить строк повернення боргу, грошей ви не отримуєте, а боржник годує вас обіцянками. Проходить певний час, і ви зва­жуєтесь на певні дії, чи самі починаєте "трусити" боржника, чи звертаєтесь до охоронної фірми (фірма, звісно, несерйозна, бо сер­йозні фірми вибиванням боргів не займаються). Якщо ви чи пред­ставник фірми проголосять хоча б одну погрозу на адресу борж­ника, з цього моменту ваші дії будуть кваліфікуватися за ст. 144 Кримінального Кодексу України (Вимагання). У випадку звер­нення боржника з заявою до правоохоронних органів, ви стаєте злочинцем, а він - потерпілим, і можете бути впевнені - грошей своїх ви не отримаєте ніколи.

Варіант Б. Ситуація та сама, але суттєва відмінність - ви пра­вильно оформили документи, навіть звернулися до суду, і він при­судив боржнику повернути вам гроші, але далі ситуація повторю­ється. Рішення суду у вас на руках, але у боржника немає ніякого майна - фірма: банкрут, квартира - на тещі, рахунок у Швейцар­ському банку вам не відомий, автомобіль - за генеральною довіре­ністю тощо. Якщо в цьому випадку ви будете "трусити" боржника незаконними методами (тобто висловлюючі різні погрози), то ваші дії будуть кваліфікуватися за ст. 198 Кримінального Кодексу Ук­раїни. Як бачите, перспективи не райдужні.

Що робити, щоб уникнути варіантів А і Б, буде докладно викла­дено в одній з наступних лекцій.

Другий пункт із списку проблем - проблема власної безпеки і безпеки членів сім'ї у зв'язку з погрозами і вимаганням, а також у випадку захоплення бізнесмена чи когось з його родичів як за­ручників з подальшим вимаганням викупу. Дехто з бізнесменів, не бажаючи витрачати гроші на охорону, вважає, що придбання з метою самозахисту газової чи пневматичної зброї, може вирішити цю проблему. Потрібно зауважити, що зиску від такої зброї май­же ніякого, шкода ж набагато більша. Газовий пістолет чи револь­вер - це точна копія справжньої зброї. Злочинець, побачивши у ваших руках таку зброю, вирішить, що ви хочете завдати йому шкоду, і першим використає свою зброю (вистрілить, кине ножа, зіб'є з ніг). Після чого ви не зможете довести будь-кому, що не хотіли його вбивати, а тільки хотіли налякати. Запам'ятайте, що газова зброя в руках особи, що борониться, провокує злочинця на більш рішучі і жорстокі дії. Стосовно характеристик ураження, на відкритому повітрі газ розсіюється і не може спричинити сут­тєвої шкоди злочинцю, а в закритому - від пострілу постраждає також і той, хто борониться.

Що стосується мисливської зброї - то вона більш ефективна, але великі розміри дозволяють використовувати її для захисту квартири чи офісу, тобто ви не зможете тримати її при собі весь час, що суттєво знижує її захисні функції.

Існує зброя, що спеціально призначена для самозахисту - це вкорочені дробовики з пістолетною рукояткою (типу "Вінчестер", "Мосберг"). Цю зброю можна завжди тримати при собі, але під час несподіваного нападу ви можете не встигнути нею скористатися. По-перше, з такої зброї стріляють від стегна, а це вимагає постій­ного тренування, на що у зайнятого бізнесмена не вистачає часу. По-друге, чи вмієте ви стріляти не в умовах тиру, а з несприят­ливого положення (сидячі чи лежачи, на бігу). А головне, чи змо­жете ви вистрілити в живу людину, нехай навіть злочинця, адже постріл з цієї рушниці може відірвати голову чи зробити у грудях наскрізний отвір розміром з блюдце. По-третє, у стрілка (щоб він міг стріляти цілеспрямовано, а не на всі боки) повинна бути тверда рука і вірне око. Це означає, що алкоголь і цигарки протипо­казані, чи зможете ви відмовитися від цього заради постійних тренувань, задля того, щоб гарантовано застосувати зброю, "на всяк випадок".

З усього вищезазначеного зробимо висновок: не тільки газова, але і бойова зброя дилетанту не допоможе, тож необхідно шукати захисту у професіоналів.

По-перше, яким повинен бути тілоохоронець? Згідно з логікою речей, тілоохоронець повинен бути професіоналом. Наприклад, в Києві в охороні бізнесмена "середньої руки" інколи було задіяно до 10 охоронців, які працювали в три зміни. Іншими словами, вони прикривають його цілодобово. Скільки це коштує, точно ніхто не знає. Виходячи з того, що середня заробітна плата на 1 жовтня 1999 року складала 150 доларів, то вже виходить близько 1500 "зелених". Але тим, хто охороняє ваше життя, життя рідних і близьких людей, платити потрібно набагато більше середнього рівня. Мабуть, тому більшість підприємців обходиться або без охорони, або наймає одного, максимум двох охоронців.

Бажаючи зекономити, вітчизняні бізнесмени використовують своїх "охоронців" багатофункціонально: і водії вони у них, і кур'є­ри, і камердинери, і бог знає хто ще. Такий підхід, звичайно, не­правильний. Простий приклад: у вас два охоронця в автомобілі ра­зом з вами. Ви виходите, один з них відкриває вам дверцята автомобіля, другий виключає запалювання і ховає ключі в кише­ню. Секундна справа, але руки і очі в обох зайняті. Цих двох-трьох секунд достатньо для того, щоб без перешкод застрелити і вас, і їх.

На думку експертів, навіть один-єдиний тілоохоронець спромож­ний уберегти клієнта від багатьох неприємностей, якщо він - про­фесіонал. Тільки в тому разі, коли за бізнесменом починають плано­мірно полювати інші професіонали, його шанси залишитися живим різко знижуються. Але надійно "закрити" від кілера можливо, в принципі, будь-якого клієнта. Однак, це потребує цілої команди добре підготовлених спеціалістів, систематичної оперативної роботи, ефективних технічних засобів - тобто, це коштує великих грошей. Мало хто в змозі утримувати "особисту гвардію" у 10-20 чоловік. Більшість бізнесменів в країнах СНД та Східної Європи намагається обходитись не більше, ніж двома-трьома "охоронцями" свого тіла.

Якщо у вас один охоронець, то краще весь час ходити з ним разом. Якщо у вас їх два, то перед тим, як увійти в під'їзд, одного треба відправити перевірити всі підходи до квартири. Непогано потурбуватися про бронежилети для всіх.

Більшість замовлених вбивств на Заході здійснюється снайпе­рами з великої відстані. Це в першу чергу пояснюється тим, що там дуже добре розвинена школа тілоохоронців. І якщо у нас вбив­ці віддають перевагу під'їздам, то на Заході тілоохоронці в подіб­ній ситуації миттєво перетворять кілера в решето.