Прагматична компетенція

Прагматична компетенція - це вміння функціонально використовувати лінгвістичні ресурси у продуктивних і рецептивних видах мовлення – усних і письмових, вміння вести спілкування логічно і послідовно.

Продуктивні види мовлення

Говоріння

Процес формування компетенцій, які забезпечують вміння говорити іноземною мовою, будується з опорою на комунікативні вправи, тобто вправи, орієнтовані на вирішення мовленнєвих завдань. Число некомунікативних вправ має бути обмежене необхідністю формування операційних умінь уживання мовного матеріалу, без яких неможливе становлення відповідних автоматизмів. На цьому етапі формування навичок рекомендується широко використовувати ТЗН (лінгафонну апаратуру, проекційну апаратуру, ЕОМ).

Навчання говоріння підрозділяється на навчання монологічного мовлення й навчання діалогічного мовлення.

По завершенні курсу «Іноземна мова» в плані монологічного мовлення студенти повинні вміти:

• описати свої звички та повсякденні дії;

• описати минулі події та власний досвід;

• розповісти про свої плани та домовленості;

• описувати простими реченнями події;

• порівнювати об’єкти та речі;

• пояснити, що йому/їй подобається чи не подобається в комусь або чомусь;

• описати повсякденні аспекти свого оточення – людей, місця, роботу, навчання;

• обґрунтувати й пояснити свої судження, плани та дії;

• описати логічно свої захоплення;

• зробити підготовлене заздалегідь повідомлення на знайому тему, із достатньо точним викладенням і поясненням основних моментів.

У плані діалогічного мовлення студенти повинні вміти:

• установлювати соціальні контакти (привітання, звертання, прощання, знайомство, подяка);

• виразити й відповісти на вираження почуттів: здивування, щастя, сумування, зацікавленість та байдужність;

• розпочати, підтримати й закінчити розмову на знайому тему;

• чемно виразити своє судження, переконання, згоду чи незгоду;

• попросити співрозмовника повторити висловлювання у разі нерозуміння;

• розуміти й реагувати адекватно на запитання, хоча може бути змушений попросити повторити запитання, якщо мовлення співрозмовника було дуже швидким;

• достатньо легко взаємодіяти у структурованих ситуаціях та коротких розмовах за умови наявності допомоги з боку співрозмовника;

• спілкуватися під час виконання простих завдань, які потребують простого й прямого обміну інформацією на знайому тематику;

• висловити й запитати судження або враження про щось під час обговорення знайомої теми;

• брати участь у формальних дискусіях на знайомі теми, за умови, що мовлення співрозмовників характеризується чіткою артикуляцією і стандартним діалектом;

• брати участь в інтерв’ю (відповідати на прості запитання, реагувати на прості твердження, давати необхідну інформацію відносно себе);

• давати відповіді на низку простих запитань, якщо є можливість попросити повторити запитання та попросити про допомогу у формулюванні відповіді.

В усіх випадках мовлення студента повинно відповідати вимогам комунікативної достатності. Це означає, що вимова мовця є достатньо зрозумілою; він/вона володіє запасом загальновживаної та професійно-спрямованої лексики, достатнім для спілкування у повсякденних, навчальних і професійно-спрямованих ситуаціях із прогнозованим змістом; а також правильно вживає прості граматичні структури.

Продукуючи текст, мовець достатньо легко конструює фрази на знайомі теми, використовуючи для їх зв’язку найбільш уживані сполучники та сполучні слова.

Одночасно, під час усного мовлення допускаються іноземний акцент, негрубі граматичні помилки, які не перешкоджають розумінню, а також паузи і деяка невпевненість.

Письмо

Письмо – це не тільки самостійний вид мовленнєвої діяльності, але й засіб формування й розвитку інших комунікативних компетенцій – читання та аудіювання (письмо використовується, наприклад, при складанні плану, анотації, реферату прочитаного тексту, під час підготовки доповіді тощо).

Наприкінці курсу студенти повинні вміти:

• писати нескладні тексти (есе, звіти, особисті та ділові листи, нотатки лекції тощо) на знайомі теми;

• написати план прочитаного або прослуханого тексту;

• написати анотацію прочитаного або прослуханого тексту;

• написати реферат прочитаного тексту.