Засоби словотворення у французькій мові

1. словоскладання (слова типу: boulle – de – neige);

2. афіксація:

суфікси іменника: - aien, -e: -ais, -e; -ien, -ne; -ade(f); -age(m).

суфікси прикметника: - esse; -eur; - té.

суфікси прислівника: ment;

суфікси дієслова: -age; - ance; - eur; - eur; - euse; - ment.

префікси

3) конверсія (devoir – un devoir).

По завершенні другого етапу навчання студенти повинні знати, розуміти й використовувати у власному мовленні основні граматичні елементи:

1. Артикль (означений, неозначений, частковий, злитий, відсутність артикля після прийменника).

2. Іменник (рід, число).

3. Займенник (особові, присвійні, вказівні, питальні, неозначені, означальні займенники).

4. Прикметник (прикметники жіночого роду, множина прикметників, узгодження прикметника, місце прикметника – означення, ступені порівняння).

5. Прислівник (місце прислівників, утворення прислівників).

6. Числівник (кількісні, порядкові числівники, дроби).

7. Прийменник.

8. Сполучник.

9. Дієслово (три групи дієслова, заперечна форма дієслова, безособовий зворот il y a, наказовий спосіб, безособові дієслова, займенникові дієслова, пасивна форма).

10. Часи дійсного способу ( présent, futur immediat, passé composé, passé imparfait, futur simple, plus-que-parfait).

11. Модальні дієслова.

12. Структура французького речення (простого поширеного, питального, спонукального, окличного).

Складносурядні речення.

13. Складнопідрядні речення.

14. Узгодження часів дійсного способу.

15. Умовний спосіб дієслова (Conditionnel présent, Conditionnel passé, Subjonctif présent, Subjonctif passé).

Синтаксис розглядає організацію слів у реченні за певними правилами. Синтаксис носія мови має підсвідомий характер. Формування уміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу – центральний аспект оволодіння комунікативною компетенцією.

Упродовж першого етапу навчання відбувається систематизація й узагальнення знань студентів стосовно структури основних типів речень у дійсному способі (особових, безособових і неозначено–особових) - зокрема, речень, які називають та характеризують об’єкт, речень, в яких виражається володіння об’єктом, існування та місцеперебування об’єкта, а також речень, що виражають дію або стан - у стверджувальній, питальній та заперечній формах – у тому числі складних речень. Паралельно удосконалюються навички вживання наказового способу.

На другому етапі навчання студенти опановують неособові форми дієслова, у тому числі речення, ускладнені інфінітивними, герундійними та дієприкметниковими зворотами, а також організацію речень в умовному способі.

Розвиток і удосконалення вміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу відбуваються протягом усього курсу навчання.

Соціолінгвістична компетенція

Соціолінгвістична компетенція стосується соціокультурних умов користування мовою – правил і норм поведінки, прийнятих у різних культурах. Володіння іноземною мовою на рівні В1 передбачає знання найважливіших правил ввічливості, усвідомлення існуючих розбіжностей у традиціях, ставленнях, поглядах, цінностях, характерних для суспільства іноземної країни і суспільства рідної країни; здатність обмінюватися інформацією, виражати думку, ставлення у простий спосіб; підтримувати спілкування, вживаючи прості вирази і дотримуючись основних правил комунікації.