§ 4. Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність

1. Аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

2. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторськудіяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

1. Аудиторська діяльність включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторські фірми можуть надавати досить широкий спектр послуг, таких як аудиторські перевірки бухгалтерської звітності підприємств і організацій різних типів і форм власності; експрес-аналіз; оглядова перевірка; аналіз господарсько-фінансової діяльності; консультації з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства, зовнішньоекономічної діяльності тощо; перевірка за узгодженими з клієнтом процедурами; постановка, ведення і відновлення бухгалтерського (фінансового) обліку; складання фінансової звітності, а також звітності з цінних паперів, проспектів емісії тощо; автоматизація бухгалтерського обліку і аналітичних робіт; надання допомоги в проведенні приватизації; складання бізнес-планів та інших техніко-економічних обгрунтувань; надання консультацій з управління; оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта, оцінка інвестиційних проектів та їх техніко-економічного обгрунтування; складання декларацій про доходи тощо; маркетингові дослідження ринку; юридичні послуги, розробка засновницьких документів та їх реєстрація, ліквідація підприємств; спеціальні розслідування; навчально-консультативні послуги, підготовка кадрів (навчання в галузі своєї діяльності, а також основам бухгалтерського обліку) та ін.

Проводитись аудит може з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Аудиторські перевірки при здійсненні обов'язкового аудиту проводяться згідно з порядком, встановленим Законом «Про аудиторську діяльність» та іншими законами України, які передбачають проведення цієї форми аудиту.

При здійсненні аудиторської діяльності в основному використовують методи документальної ревізії й аналізу господарської діяльності. Такими методами визнаються :

• огляд (використання візуальної оцінки певних подій);

• опитування (у результаті опитування клієнт дає письмову чи усну інформацію на запитання аудитора);

• підтвердження (одержання письмової відповіді від незалежної третьої особи, яка підтверджує правильність тієї чи іншої інформації, наданої на відповідний запит аудитора. Оскільки підтвердження надходять з не залежних від клієнта джерел, вони є особливо цінними і широко використовуються як підтверджуючі свідчення);

• фактичний контроль (огляд і підрахунок аудитором матеріальних активів);

• інвентаризація (метод контролю фактичної наявності та стану підконтрольних об'єктів).Інвентаризація використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського облікуі звітності підприємства. Аудиторська практика передбачає участь аудиторів в інвентаризації активів у разі якщо: активи значні щодо ресурсів підприємства в цілому; аудитор не покладається на дані інвентаризації, проведеної адміністрацією, для одержання інформації пронаявність активів);

• документальна перевірка (перевірка документів і записів клієнта з метою визначеннядостовірності й законності операцій, зафіксованих у них. Більшість документальної інформації є внутрішньою і зовнішньою одночасно. Найбільш переконливими є документи, щопідготовлені й направлені клієнту третіми особами. Достовірнішими з точки зору зменшення ймовірності підробки, ніж звичайні зовнішні документи, є офіційні документи, які маютьпідписи посадових осіб, печатки, спеціальні розпізнавальні знаки, тиснення тощо. Це - погашені чеки, векселі (заповнені індивідуально), сертифікати цінних паперів, письмові угоди,контракти, документи про право власності, страхові поліси та ін.);

• сканування (за допомогою сканування вивчають нетипові статгі й події, відображені вдокументації клієнта. Типові напрями сканування в аудиторській програмі формулюютьсятак: сканувати кредитові записи рахунків витрат і підтвердити їх даними первинних документів);

• аналітичні процедури (використовуються для одержання аудиторських доказів. Термін«аналітичні процедури» в міжнародних аудиторських стандартах використовується для опису економічного аналізу показників і тенденцій. Вони включають порівняння фінансової інформації з нефінансовою інформацією; із зіставною інформацією за попередні періоди; зочікуваними результатами; з аналогічною інформацією в галузі);

• перерахунок (перевірка арифметичної правильності, точності підрахунків і передачі інформації).

Аудиторська діяльність підлягає сертифікації та ліцензуванню з дотриманням вимог Закону «Про аудиторську діяльність» та інших законів України. Аудитори та аудиторські фірми зобов'язані обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

2. Правове регулювання аудиторської діяльності передбачено законами України «Про господарські товариства», «Про аудиторську діяльність», які є основними законодавчими актами цієї сфери та визначають місце аудиту в фінансово-господарській діяльності.

Другий рівень системи нормативного регулювання аудиторської діяльності представлений стандартами (положеннями) Національних нормативів аудиту [37] та Кодексу професійної етики аудиторів України [16]. Дотримання аудиторських стандартів у процесі здійснення аудиторської діяльності гарантує певний рівень якості аудиту та надійності його висновків.

Законом «Про аудиторську діяльність» передбачено межі майнової відповідальності аудиторів у розмірі фактично завданих замовнику збитків з їхньої вини. За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть застосовуватися стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та свідоцтва. Кодекс професійної етики аудиторів України дає відповідні рекомендації, які конкретно визначають критерії поведінки і професійні вимоги, специфічні для представників цієї професії.

Здійснення аудиторської діяльності потребує документального оформлення. її документу-

вання регламентується відповідними законодавчими та нормативними положеннями. Основні вимоги, що стосуються документування процесу аудиту, врегульовуються Законом «Про аудиторську діяльність». Законодавчими нормами прямої дії, що регулюють документування аудиту, передбачено складання таких документів, як договір між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, аудиторський висновок, інші офіційні документи за наслідками надання аудиторських послуг, акт прийому-здачі аудиторського висновку тощо. Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Основні вимоги, що регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві групи: етичні та методологічні. Дотримання етичних вимог, визначених Кодексом професійної етики аудиторів України та Законом «Про аудиторську діяльність», носить обов'язковий характер. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковий або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.

До етичних професійних вимог належать: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість. Методологічні вимоги планування аудиту включають: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримання методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків; дотримання порядку документального оформлення; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Стаття 363. Аудит

1. Аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання зметою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноті відповідності законодавству та встановленим нормативам.

2. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

3. Аудит може проводитися за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

1. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам (ч. 1 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність»).

Розрізняють такі види аудиторських послуг відповідно до наданих контрольних функцій: фінансовий аудит, перевірки на відповідність, операційний аудит.

Фінансовий аудит. При проведенні фінансового аудиту необхідно знайти докази для підтвердження інформації, яка переважно стосується фінансової сфери. Об'єктом підтвердження виступає фінансова звітність, що в найзагальнішому вигляді включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, а також ті примітки та інші звіти і пояснення, які є невід'ємною частиною фінансових звітів. Критеріями оцінки інформації, як правило, є стандарти бухгалтерського обліку або інші регулятиви (наприклад договір оренди).

Щодо фінансової звітності визначають:

- чи об'єктивно фінансова звітність характеризує фінансовий стан підприємства, а також

чи представлені результати фінансових операцій відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів;

- чи узгоджується діяльність підприємства з законами і постановами, які можуть суттєво впливати на фінансову звітність.

Фінансовий контроль найчастіше проводиться незалежними аудиторами.

Перевірки на відповідність. Призначені для виявлення дотримання підприємством тих конкретних правил, регулятивів, законів, пунктів договорів, які впливають на результати операцій чи звіти. Прикладами можуть бути: перевірка сплати податків, аудит розділів фінансових звітів для перевірки дотримання боргових зобов'язань, перевірка використання державних субсидій для виявлення дотримання умов їх надання, вивчення кадрової політики підприємства з метою встановлення дотримання положень закону про рівні можливості працевлаштування.

Практично кожному підприємству визначені види діяльності, контракти, угоди та юридичні норми, для перевірки дотримання яких потрібен аудит на відповідність. Перевірки на відповідність вимагають встановлення відповідних критеріїв оцінки фінансової звітності.

За характером визначеності вимог аудит класифікують: на предмет відповідності певним конкретним вимогам чи розпорядженням (повністю визначеним вимогам); на предмет відповідності загальній доцільності (повністю не визначеним, абстрактним вимогам).

Виходячи з цього аудит поділяється на аудит відповідності розпорядженням і на аудит відповідності доцільності.

Аудит на відповідність розпорядження відображає процедури аудиторського контролю на предмет дотримання встановлених зовнішніми уповноваженими органами законів та під-законних актів, розпоряджень, правил і завдань апарату управління чи власників. До цього виду аудиту, наприклад, належить аудиторська експертиза бухгалтерських реєстрів і звітності щодо відповідності встановленим правилам, вимогам чи розпорядженням.

Аудит на відповідність доцільності відображає процедури аудиторського контролю діяльності посадових осіб щодо раціональності, розумності, обгрунтованості, корисності. Наприклад, на відповідність доцільності можуть аудіюватись: встановлені норми і нормативи; складені бюджети, бізнес-плани, інвестиційні проекти; політика дивідендів, залучення нових фінансових ресурсів, здійснення значних капітальних витрат; облікова політика; кардинальні перетворення типу злиття чи приєднання; різні операції з цінними паперами (емісія акцій, купівля-продаж та ін.), трастові, страхування, лізингу тощо.

Перевірки на відповідність проводяться як внутрішніми, так і зовнішніми аудиторами. Якщо політика фірми, договір, закон чи правила мають прямий і матеріальний вплив на фінансові звіти підприємства, то перевірка на відповідність, як правило, становить невід'ємну частину перевірки фінансового звіту. Наприклад, аудитор перевіряє дотримання підприємством обмежень, передбачених у довгостроковому борговому зобов'язанні, щоб переконатись, що порушення цього обмеження не викличе сплати всього зобов'язання за рішенням боргодавця (що викликало б перенесення боргу в розряд поточної кредиторської заборгованості).

Операційний аудит. Операційний аудит - це перевірка господарської системи, господарських операцій, кошторису, методів функціонування господарської системи, цільових програм з метою оцінки продуктивності і ефективності.

2. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, суб'єктами господарювання, уповноваженими на його проведення. У загальноприйнятій класифікації аудиторів виділяють три групи: незалежні, внутрішні, державні.

Незалежні аудитори перевіряють фінансовий звіт для задоволення потреб клієнта, інвесторів і кредиторів, інших користувачів. Результатом перевірки є представлення висновку щодо правильності складання фінансових звітів відповідно до прийнятих принципів обліку.

Внутрішні аудитори працюють на тому підприємстві, де проводять аудит. Інститут внутрішніх аудиторів визначає внутрішній аудит як незалежну оцінку, яка проводиться на самому підприємстві. Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає в допомозі працівникам підприємства ефективно виконувати свої посадові обов'язки. Основна функція внутрішніх аудиторів полягає в перевірці структури внутрішнього контролю підприємства та оцінці рівня її адекватності і ефективності.

Державні аудитори працюють в організаціях, установах державних чи місцевих держав-

них структур. Коли аудит проводиться в державній установі чи відділі, в якому вони працюють, останні діють як внутрішні аудитори, коли ж аудитори перевіряють одержувачів державних фондів (у тому числі інші державні установи), вони діють як зовнішні аудитори. Більшість аудитів, які проводяться державними аудиторами, - це перевірки економії, ефективності, діяльності та програм, які включають з'ясування стану дотримання відповідних законів і правил. Деякі види аудиту, наприклад податковою інспекцією, проводяться виключно як перевірки на відповідність, оскільки основним завданням податкової інспекції є нагляд за виконанням податкового законодавства, а одним з основних обов'язків служби є проведення аудиту декларацій платників податків на відповідність законам про оподаткування.

3. Значна частина аудиторської діяльності здійснюється з ініціативи господарюючих суб'єктів, що мають потребу в послугах аудиторів. У зв'язку з цим проводяться тематичні та вибіркові аудиторські перевірки найактуальніших питань підприємницької діяльності, еко-номіко-правовий аналіз засновницьких документів та бізнес-планів, фінансовий аналіз бухгалтерської звітності.

Аудит може також мати місце у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Проведення обов'язкового аудиту включає: перевірки, що здійснюються для підтвердження достовірності та повноти звітності банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та видів діяльності; контролю емітентів цінних паперів; контролю державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності; з'ясування фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; порушення питань про визнання господарюючих суб'єктів неплатоспроможними або банкрутами.

Метою запровадження обов'язкового аудиту є забезпечення суспільної контрольованості господарської діяльності. Аудиторські перевірки мають за мету визначення дійсного фінансового стану підприємства, а також встановлення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства з точки зору забезпечення повноти сплати передбачених законодавством податків.

Внутрішній аудит виконується службовцями підприємства, яке перевіряється. Статус внутрішнього аудитора передбачає досить широкі повноваження: можливість входити до складу ради директорів, брати участь у вирішенні питань щодо управління підприємством тощо. В ідеалі внутрішній аудит - це один із найважливіших засобів ради директорів і загальних зборів акціонерів, за допомогою якого можна отримати об'єктивну інформацію про ефективність системи менеджменту та управління капіталом. Проте висновки внутрішнього аудитора про результати перевірки ним фінансової звітності підприємства для зовнішніх користувачів не можуть вважатися об'єктивними.

В Україні річний баланс і звітність комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, підлягають обов'язковому аудиту. Винятки становлять установи та організації, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян проводиться один раз на три роки. Господарюючі суб'єкти повинні подати аудиторський висновок та інші документи публічної бухгалтерської звітності до відповідної податкової адміністрації (інспекції) України протягом дев'яти місяців року, що настає за звітним. Подання аудиторського висновку до відповідної податкової адміністрації (інспекції) здійснюється не пізніше десяти днів після закінчення аудиторської перевірки. У разі неподання або несвоєчасного подання аудиторського висновку відповідним податковим адміністраціям (інспекціям) з вини господарюючого суб'єкта до нього застосовуються фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законодавчими актами України.

Аудиторські перевірки при здійсненні обов'язкового аудиту проводяться згідно з порядком, встановленим законом про аудит та іншими законами України, які передбачають проведення цієї форми аудиту.

Стаття 364. Аудитор і аудиторська організація

1. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікатпро право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

2. Аудитор має право об'єднатися з іншими аудиторами у спілку з дотриманням вимог законодавства.

3. Аудиторською організацією є господарська організація, створена відповідно довимог закону.

4. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом, іншими нормативно-правовими актами.

1. Аудитор - це висококваліфікований фахівець, який володіє методологією фінансово-господарського контролю та аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійнупідготовку в сфері юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва.

Для того щоб стати аудитором, необхідно отримати сертифікат Аудиторської палати України. Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності аудиторів. Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право повторно скласти його не раніш як через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою України. Строк чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Після закінчення строку дії сертифіката аудитор підлягає атестації для його одержання на наступний п'ятирічний строк.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Аудиторські норми і правила насамперед визначаються інтересами українського суспільства, вони допомагають незалежним аудиторам у підтримці прозорості і реальності фінансової звітності, наданої фінансовими установами, від яких клієнт отримує кредити і позики, сприяють акціонерам в одержанні додаткового капіталу. Консультації з питань управління фінансовими ресурсами підприємства сприяють їх ефективному використанню.

2. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами у спілку з дотриманням вимог Закону«Про аудиторську діяльність» та інших законів України.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати ЗО відсотків. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

3. Аудиторська фірма - це організація, яка займається виключно наданням аудиторськихпослуг на території України. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-якихформ власності.

Аудиторські фірми мають високі професійні навички, знання відповідних законів країни, і, будучи незалежними приватними фірмами, у своїй діяльності відповідають перед державою, хоча винагороду одержують від того підприємства, діяльність і фінансове становище якого вони перевіряють. Залучення зовнішніх аудиторів до перевірок здійснюється на підставі замовлень та господарських договорів з аудиторською фірмою. Обсяг робіт визначається у договорах із замовниками на проведення перевірок і консультаційних послуг. Аудитор, виходячи зі своїх знань і досвіду, проводить добір необхідної для перевірки інформації, що, на його думку, є достатньою для складання аудиторського висновку. По закінчен-

ні перевірки аудитори готують висновок (звіт) з оцінкою стану і вірогідності обліку підприємства, що перевіряється.

На практиці аудит зводиться до перевірки діяльності підприємства за визначений час (звичайно рік) згідно з установленими нормами бухгалтерського обліку та правилами перевірок. Результати перевірок призначені як для внутрішнього користування, так і для інформування зовнішніх стосовно підприємства користувачів (ДПА, громадськість та ін.). У зв'язку з цим аудит може проводитися внутрішніми та зовнішніми аудиторами.

4. Права та обов'язки аудиторів визначені законодавством та нормативними актами з питань аудиторської діяльності.

Аудитор має право при виконанні договірних зобов'язань з дозволу замовника:

• самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

• отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як узамовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми).Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

• отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

• перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якостіпродукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.Аудитор і аудиторські організації зобов'язані:

• належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського облікуі звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству тавстановленим нормативам;

• повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

• зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні іншихаудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

• відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

• обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, якібезпосередньо стосуються надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірокабо експертиз.

Зовнішні аудитори не вправі розголошувати і передавати третім особам інформацію про діяльність підприємства, що перевіряється, крім випадків розкриття кримінальних зловживань і недотримання законодавства. При виявленні фактів порушення законодавства, зловживань, нестач і розкрадань зовнішні аудитори зобов'язані сповістити про це правоохоронні органи.

Обов'язком аудитора є збереження документації, наданої замовником для перевірки, а також службової кореспонденції, якою він користується в процесі виконання замовлення.

Аудитор несе відповідальність за неякісне виконання аудиторських послуг відповідно до законодавства України за порушення службової етики, невиконання розпорядницьких і нормативних документів Аудиторської палати України й аудиторської фірми, а також матеріальну і кримінальну відповідальність за умисне перекручування результатів аудиторської перевірки, передбачену законодавством і договором. Відповідальність аудиторської фірми конкретизується статутом, умовами договорів із замовниками, а також контрактами між аудитором і аудиторською фірмою.

Стаття 365. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України - самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів.

2. Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України визначаються законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

1. Аудиторська діяльність в Україні регулюється професійною організацією - Аудиторською палатою України (далі - АПУ). Вона є незалежним, діючим на засадах самоврядування самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. Повноваження АПУ визначаються Законом «Про аудиторськудіяльність» та її Статутом.

Аудиторська палата України:

• здійснює сертифікацію суб'єктів, що мають намір займатись аудиторською діяльністю;

• вносить до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності аудиторські фірми та аудиторів;

• веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які самостійно надають аудиторські послуги. Оприлюднює дані Реєстру;

• створює на території України регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює діяльність;

• встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифіката;

• розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань їїкомпетенції;

• застосовує до аудиторів заходи впливу за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та свідоцтва на строк до одногороку або анулювання сертифікації та свідоцтва;

• сприяє виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторськоїдіяльності;

• готує пропозиції з питань розвитку аудиту в Україні та вносить їх на розгляд відповідних інстанцій;

• бере участь у роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

• визначає порядок оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг;

• для виконання своїх повноважень може створювати тимчасові комісії та робочі групи зпитань, віднесених до її компетенції.

2. АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійноїгромадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерствафінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного комітету статистики України, Міністерства юстиції України таокремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Порядок делегування до АПУ визначається з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом установ та організацій, які уповноважені на це Законом України «Про аудиторську діяльність», з дотриманням вимог статті 12 Закону.

Загальна кількість членів АПУ становить 20 осіб. Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації кількістю не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України, відповідно до Положення про ротацію членів Аудиторської палати України [51]. Згідно з цим Положенням персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації кількістю не менше трьох членів палати.

Всі рішення АПУ приймаються на її засіданні простою більшістю голосів при наявності двох третин її членів, за винятком рішень, передбачених частиною 2 статті 14 Закону «Про аудиторську діяльність». В окремих випадках, що підлягають визначенню в Статуті Аудиторської палати України, рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий. Засідання АПУ проводить головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати в алфавітному порядку їх прізвищ. Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах.