- •Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV
- •3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
- •1. Загальними принципами господарювання в Україні є:
- •Гл а в a 2
- •Основні напрями та форми участі держави
- •І місцевого самоврядування
- •У сфері господарювання
- •1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
- •1. Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг),
- •1. У сфері господарювання застосовуються:державні стандарти України;
- •2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових
- •6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавціввизначаються законом.
- •1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
- •1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
- •1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
- •5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
- •1. Підприємництво здійснюється на основі:
- •1.3 Метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
- •2. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
- •2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
- •1. Підприємницька діяльність припиняється:з власної ініціативи підприємця;
- •2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповіднодо вимог цього Кодексу.
- •Розділ II суб'єкти господарювання
- •5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно дозакону.
- •Глава 7 підприємство
- •1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- •10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних формпідприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
- •1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
- •2. Джерелами формування майна підприємства є:грошові та матеріальні внески засновників;
- •Глава 8 державні та комунальні унітарні підприємства
- •1. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- •Глава 9 господарські товариства
- •5. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Господарське товариство є власником:
- •1. Учасники господарського товариства мають право:
- •5. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.
- •Глава 10 підприємства колективної власності
- •1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних
- •2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
- •1. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:
- •4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:добровільного виходу з кооперативу;
- •1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
- •1. Загальні збори:
- •Гл а в а 12 об'єднання підприємств
- •Глава 13
- •Розділ III майнова основа господарювання Гл а в а 14 майно суб'єктів господарювання
- •2. Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.
- •4. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
- •1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
- •2. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цьогомайна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
- •Гл а в а 15 використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: Івинаходи та корисні моделі;
- •2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у ційстатті, визначаються Цивільним кодексом України.
- •Гл а в а 17 цінні папери у господарській діяльності
- •4. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.
- •Г п а в a 18 корпоративні права
- •2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
- •3. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюютьсябезпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:
- •1. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються цим Кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
- •Глава 19 загальні положення про господарські зобов'язання
- •1. Господарські зобов'язання можуть виникати:
- •Глава 20 господарські договори
- •5. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен від-. Повідати цьому замовленню.
- •Глава 21 ціни і ціноутворення у сфері господарювання
- •Глава 22 виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань
- •2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.
- •Глава 23 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом
- •4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть недодаватисядо претензії.
- •Гл а в а 25 відшкодування збитків у сфері господарювання
- •Глава 26 штрафні та оперативно-господарські санкції
- •1. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
- •2. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- •1. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- •1) Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною,із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другоюстороною;
- •2. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієїстатті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
- •2. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
- •3. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
- •Глава 28
- •1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
- •1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
- •Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
- •Глава 29 галузі та види господарської діяльності
- •§1. Поставка Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
- •§ 2. Контрактація сільськогосподарської продукції Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Енергопостачання Стаття 275. Договір енергопостачання
- •1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
- •§ 4. Біржова торгівля Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність
- •1. Товарна біржа має право:
- •§ 5. Оренда майна та лізинг Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
- •§ 6. Інші види господарсько-торговельної діяльності Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
- •Глава 31
- •Глава 32 правове регулювання перевезення вантажів
- •Глава 33 капітальне будівництво
- •Глава 35
- •§ 1. Фінанси і банківська діяльність Стаття 333. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Страхування Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
- •§ 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.
- •2. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницькоїдіяльності:
- •3. Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
- •§ 4. Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність
- •Глава 36
- •Глава 39 спеціальні (вільні) економічні зони
- •1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної") економічної зони.
- •Глава 41 інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV
- •Розділ II
- •Розділ III
- •Розділ IV
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VIII
- •Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV
- •Розділ V
1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом;
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай;
одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу;
одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і строки, визначені його статутом. І
Основними обов'язками членів виробничого кооперативу є дотримання статуту тавиконання рішень органів управління кооперативу.
Статутом виробничого кооперативу можуть передбачатися також інші права таобов'язки членів кооперативу.
1. Члени виробничого кооперативу мають рівні права та обов'язки. Права членів виробничого кооперативу поділяються на майнові та немайнові.
Немайнові права членів виробничого кооперативу безпосередньо або побічно пов'язані з'' можливістю брати участь в управлінні справами виробничого кооперативу, що обумовлено ■ його природою як самоврядного утворення.
Серед немайнових прав найважливішим є право на особисту участь в управлінні справами виробничого кооперативу. Здійснюється це право на загальних зборах членів виробничого І кооперативу, які є вищим органом управління кооперативу.
Кожний член виробничого кооперативу може висловлювати на загальних зборах свою думку з питань, що відносяться до статутної діяльності кооперативу, а також вимагати по-1 становки (шляхом включення до порядку денного загальних зборів) того чи іншого питання на розгляд загальних зборів. Порядок включення питань до порядку денного визначається І статутом кооперативу.
Член виробничого кооперативу наділений правом участі у голосуванні при вирішенні пи-тань на загальних зборах. Він має при прийнятті рішень на загальних зборах завжди лише один голос (незалежно від розміру паю та трудової участі), який не може бути нікому переданий. Таким чином, член виробничого кооперативу реалізує це право особисто.
До немайнових (особистих) прав належить право члена виробничого кооперативу бути обраним в органи управління кооперативу. Він може також пропонувати кандидатури для! обрання до органів управління кооперативу, а також обирати їх.
Член виробничого кооперативу має право на отримання достовірної та повної інформації про діяльність кооперативу. Він може знайомитись з бухгалтерськими звітами та балансами кооперативу, договорами, укладеними кооперативом, іншими документами щодо його фі- ї нансово-господарської діяльності.
Кожний член виробничого кооперативу користується комплексом майнових прав.
Найважливіше майнове право члена виробничого кооперативу - право отримувати коопе- і ративні виплати та частку доходу на пай.
Члени виробничого кооперативу мають право користуватися тими послугами кооперативу які він може надати за родом його діяльності.
Одержання паю в разі виходу з кооперативу становить самостійне право члена кооперати-1 ву, що також може бути віднесене до числа його основних майнових прав. Порядок та строки
одержання паю членом виробничого кооперативу в разі його виходу або виключення з кооперативу визначаються виключно статутом конкретного кооперативу.
До основних обов'язків членів виробничого кооперативу частина 2 статті 99 ГК відносить особисті обов'язки. Якщо, з одного боку, члену кооперативу належить право участі вуправлінні його справами, то, з іншого, на нього покладений обов'язок підпорядковуватисяположенням статуту кооперативу та волі більшості його членів, що висловлена загальнимизборами, а так само — і всім законним рішенням органів управління кооперативом.
Крім названих у коментованій статті прав та обов'язків членів виробничого кооперативу, його статутом можуть передбачатися також інші права та обов'язки. Так, статутом можебути передбачено право члена виробничого кооперативу на захист своїх інтересів, порушених рішеннями органу управління кооперативу, яке полягає у тому, що член кооперативуможе оскаржити до суду рішення, прийняте загальними зборами з порушенням вимог законодавства та статуту кооперативу, у випадках, коли він не брав участі у загальних зборах абоголосував проти прийняття рішення, яким порушені його права та законні інтереси. Статутом також може бути передбачено право на передачу паю, частки паю як іншим членам виробничого кооперативу, так і третім особам тощо.
Члени кооперативу можуть нести, крім зазначених, й інші обов'язки, передбачені його статутом, наприклад обов'язок нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею кооперативу, тощо.
Стаття 100. Майно виробничого кооперативу
Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу.Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів,виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. Заземельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу може справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.
Для здійснення господарської та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні фонди.
Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесківі майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до ньогоне включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюютьсястатутом.
Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/абопропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.
Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу відреалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.
1. Виробничий кооператив як суб'єкт господарювання бере участь у різноманітних господарських правовідносинах. Майнову основу цих правовідносин становить право колективної власності кооперативу на належне йому майно. Саме це право дозволяє визначати виробничий кооператив як підприємство колективної власності.
Суб'єктом колективної власності є виробничий кооператив у цілому як певним чином організований колектив, що здійснює свою діяльність у статусі юридичної особи. Кожний виробничий кооператив виступає самостійним і виключним власником належного йому майна. Виробничий кооператив належить до таких утворень, щодо яких його члени мають зобов'язальні права, що набуваються ними взамін окремих речових прав. Для цієї форми власності характерним є управління нею через виборні органи, а також право виходу члена кооперативу з його складу з майновим паєм.
Об'єктами права власності кооперативу є засоби виробництва та інше майно, що нале-
жить йому та необхідне для здійснення статутних завдань, зокрема будівлі, споруди, мали* ни, устаткування, транспортні засоби, виготовлена продукція, товари, доходи, одержані віці їх реалізації та іншої діяльності виробничого кооперативу, передбаченої його статутом, мам нові внески його членів, інше майно відповідно до цілей діяльності виробничого коопера» ву, що придбане на підставах, не заборонених законом.
У частині 2 коментованої статті зазначено, що пайовим внеском члена кооперативу може виступати право користування належною йому земельною ділянкою. Така передача від-§бувається у відповідності з нормами земельного законодавства України. Загальні збори ви-|робничого кооперативу можуть визначати розмір плати з кооперативу, що справляється зіпередану земельну ділянку.
Залежно від економічного змісту все майно, належне виробничому кооперативу у гро-Ішовій та натуральній формі, поділяється на певні складові частини. Ці відокремлені частиннімайна, що мають притаманний їм правовий режим, називають фондами. Метою поділу май-1на виробничого кооперативу на фонди є створення стійкої матеріальної бази діяльності ко-Іоперативу, найбільш доцільного з економічної точки зору розподілу доходів та задоволенапотреб членів виробничого кооперативу.
У виробничому кооперативі обов'язково мають бути створені пайовий та неподільнийфонди.
Пайовий фонд є одним з найважливіших джерел фінансування виробничо-господарсьш потреб кооперативу. Він формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу, сплаті яких є однією з форм матеріальної участі громадян, що вступають до виробничого кооперативу. В цьому фонді визначена індивідуальна частка кожного члена кооперативу. Пайовий фонд відноситься до подільних фондів. Кошти цього фонду підлягають поверненню членам виробничого кооперативу, які їх внесли. Право на повернення пайових внесків виникає у члена кооперативу або його правонаступника при настанні певних, передбачених законодавством і статутом кооперативу умов. На внески членів виробничого кооперативу до пайового фонду нараховуються проценти (кооперативні виплати) в розмірах, що визначаються вищим органом управління кооперативом.
У неподільному фонді індивідуальна частка кожного члена кооперативу не виділена. Цей фонд утворюється за рахунок майна кооперативу, за винятком землі і вступних внесків членів кооперативу. Вступні внески сплачуються лише у грошовій формі одноразово при вступі до виробничого кооперативу і при виході з нього не підлягають поверненню за будь-яких обставин. Вступні внески відносяться до неподільних коштів виробничого кооперативу.
Стаття 20 Закону України «Про кооперацію» передбачає також формування резервного та спеціального фондів.
Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено створення, крім названих, і інших майнових фондів.
5. Майно виробничого кооперативу початково формується з пайових внесків його членів.Ці внески, поряд з іншими надходженнями, складають обігові кошти виробничого кооперативу. Вони можуть сплачуватися у грошовій або матеріальній формі і використовуються наздійснення виробничим кооперативом його статутної діяльності.
Обов'язкові пайові внески, передбачені частиною 5 статті 100 ГК, є умовою членства у виробничому кооперативі.
Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено кілька варіантів визначення розмірів пайових внесків: пропорційно очікуваній участі членів кооперативу в його діяльності, а також встановлення їх у рівних частках.
Крім обов'язкових пайових внесків, статутом виробничого кооперативу може бути передбачено внесення додаткових пайових внесків, що сплачуються за бажанням члена кооперативу і повертаються на встановлених у кооперативі умовах. Порядок та строки внесення пайових внесків визначаються частиною 2 статті 165 ЦК та статутом виробничого кооперативу.
6. Частина 6 коментованої статті визначає лише примірний перелік джерел формуванняфінансових ресурсів кооперативу. Тому будь-яке законне надходження грошових або іншихцінностей може слугувати джерелом фінансових ресурсів кооперативу (див. коментар до ч. 1ст. 140 ГК).
Внески членів виробничого кооперативу є одним з найголовніших джерел формування
фінансових ресурсів кооперативу. Крім того, до таких джерел можна також віднести доход, отриманий кооперативом від реалізації продукції (робіт, послуг), кредити, безоплатні та благодійні внески тощо.
Стаття 101. Управління виробничим кооперативом
Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування,гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу.
Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.
Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено спостережну раду кооперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами йогоправління (головою кооперативу) чи спостережної ради.
Основу побудови органів виробничого кооперативу та їх діяльності становить кооперативна демократія, головним принципом якої є принцип самоврядування, що полягає у рівному праві кожного члена кооперативу на участь в управлінні його справами, у вирішенні всіхнайважливіших питань його діяльності, у здійсненні управління виробничим кооперативомдемократично обраними органами, у додержанні вимог гласності при обговоренні та прийнятті рішень з питань діяльності кооперативу.
Структура органів управління виробничого кооперативу визначається його корпоративною природою.
Система органів управління кооперативу складається із загальних зборів його членів - вищого органу управління кооперативом, виконавчих органів — правління та/або голови. У кожному виробничому кооперативі обирається контрольно-ревізійний орган - ревізійна комісія або ревізор.
3. Частина 3 коментованої статті допускає, якщо це передбачено статутом виробничого кооперативу, можливість створення у ньому особливого органу нагляду та контролю - спостережної ради. Створення спостережної ради має на меті погодження діяльності виконавчих органів виробничого кооперативу - правління (голови) з інтересами членів кооперативу.
Якщо у виробничому кооперативі передбачається заснування спостережної ради, то його статут повинен містити норми, що визначають порядок обрання такої ради та її голови, порядок прийняття рішень цим органом, його права та обов'язки, причому, крім загального контролю за діяльністю виконавчих органів виробничого кооперативу, він може вирішувати й інші питання, віднесені статутом до його виключної компетенції.
Спостережна рада обирається на загальних зборах виробничого кооперативу з членів кооперативу. Загальні збори вирішують питання про кількість членів цього органу та строки його повноважень.
Члени спостережної ради не можуть бути членами правління, головою кооперативу чи членами ревізійної комісії (ревізором). У свою чергу, обрані члени ревізійної комісії (ревізор) виробничого кооперативу не можуть бути членами спостережної ради, правління чи головою кооперативу.
Стаття 102. Загальні збори членів виробничого кооперативу