Глава 31

КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ) У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 295. Агентська діяльність

1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю,що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання приздійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

2. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але відвласного імені.

4. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє,стосовно себе особисто.

5. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

1. Коментована стаття містить загальні умови здійснення господарської діяльності у сфері комерційного посередництва. Інститут комерційного посередництва є новим, він не має аналогів у Цивільному кодексі 1963 року. Раніше відносини у цій сфері діяльності реалізовувалися суб'єктами господарювання із застосуванням норм інститутів комісії чи доручення.

Норми щодо комерційного посередництва відсутні також у Цивільному кодексі 2003 року.

У частині 1 даної статті наводиться визначення комерційного посередництва (агентської діяльності). За змістом викладеного визначення можна встановити основні ознаки такої діяльності:

а) це - підприємницька діяльність;

б) предметом цієї діяльності є надання послуг;

в) послуги надаються виключно суб'єктам господарювання;

г) послуги надаються шляхом посередництва;

г) послуги надаються виключно у господарській діяльності;

д) посередництво здійснюється від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта,якого представляють.

Викладені ознаки дають можливість відмежувати надання послуг з комерційного посередництва від суміжних видів діяльності: комісійної діяльності і виконання доручення, а та- 1 кож від інституту представництва. Відносини комерційного посередництва передбачають І участь у них особливої категорії підприємців - агентів. Особливістю цих відносин є також те, що агент не заміщує особу суб'єкта, якого він представляє, - комітента (у договорі ко- І місії) або довірителя (у договорі доручення).

Відповідно до частини 1 статті 42 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Не підлягають застосуванню норми щодо визначення агентської діяльності, викладені у і деяких нормативно-правових актах, які визначають агентську діяльність іншим чином, ніж це встановлено ГК, а саме:

пунктом 1 Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами авіапід-приємств - членів ІАТА, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2000 р. № 435 [196];

пунктом 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523 [405].

2. Частина 2 коментованої статті не містить визначення поняття комерційного агента,оскільки дана частина не викладається як норма-дефініція. Зміст поняття розкривається через визначення ознак цього суб'єкта: суб'єкт господарювання (громадянин або юридичнаособа); наявність повноваження, що грунтується на агентському договорі.

Поняття суб'єкта господарювання визначається у частині 1 статті 55 ГК: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Виходячи з цього не можуть бути комерційними агентами суб'єкти господарювання, що здійснюють виключно некомерційне господарювання (ст. 52 ГК), оскільки останнє не є підприємництвом.

Поняття агента, яке відповідає ознакам, встановленим у частині 2 статті 295 ГК, визначається у деяких нормативно-правових актах:

• відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обміннихоперацій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 р. № 502 [155], агент ~ юридична особа-резидент, яка уклала агентськуугоду з банком (фінансовою установою) згідно із законодавством України про здійснення відімені банку (фінансової установи) та за рахунок коштів банку (фінансової установи) валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти;

• відповідно до Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 січня 2003 р. № 3 [211], агент з розміщення та викупу ціннихпаперів ІСІ - торговець цінними паперами, який отримав в установленому порядку ліцензіюна здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (діяльності по випуску таобігу цінних паперів) та діє в інтересах емітента на підставі договору з компанією з управління активами про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ.

3. Частина 3 коментованої статті обмежує коло суб'єктів, які можуть бути комерційнимиагентами, характером посередництва, що не може здійснюватися агентом від свого імені.Тут закон проводить межу між агентською і комісійною діяльністю.

4. Частина 4 даної статті містить обмеження угод, що укладаються комерційним агентом,за суб'єктною ознакою, тобто агент не може укладати угоду від імені суб'єкта, інтереси якого представляє, відносно себе, «сам із собою».

Однак ця норма не обмежує комерційного агента щодо укладання угод від імені суб'єкта, якого він представляє, з іншим суб'єктом, інтереси котрого агент одночасно представляє. Зазначене підтверджується і нормою частини 3 статті 238 ЦК, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.

5. Частина 5 статті 295 ГК встановлює можливість обмеження або заборони комерційногопосередництва за галузевою ознакою, тобто у певних видах господарської діяльності. Такіобмеження можуть бути встановлені лише законом.

Зокрема, комерційне посередництво як підприємницька діяльність не допускається у тих видах діяльності, в яких підприємництво заборонене законом.

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності встановлені статтею 4 Закону України «Про підприємництво»:

• діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів іпрекурсорів, здійснюється відповідно до статті 6 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» [341]. Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до Списку № 2 таблиці III Переліку наркотичних засобів, психотропнихречовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України [174]) і прекурсорів, включених до Списку № 1 таблиці IV Переліку,здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у нихліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено згаданим Законом. Діяльність, пов'язана з виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням,придбанням, відпуском, оптовою реалізацією, імпортом, експортом, знищенням психотропних речовин, включених до Списку № 2 таблиці НІ Переліку, наркотичних (психотропних)лікарських засобів, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону, здійснюється підприємствами всіх форм власності, що займаються виробництвом лікарських засобів або психотропнихречовин, за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності;

• діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів донеї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами;

• діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж(крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічнихапаратів), здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку;

• діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек,А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

• діяльність, пов'язана з виробництвом зазначених у частині 4 статті 4 Закону «Про підприємництво» високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Стосовно агентського договору, як й інших договорів, у яких бере участь підприємець, обмеження можливості укладання агентського договору обумовлюються обов'язковим ліцензуванням відповідного виду діяльності.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають деякі види діяльності, що підпадають під ознаки комерційного посередництва: посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника.

Стаття 296. Підстави виникнення агентських відносин

1. Агентські відносини виникають у разі:

надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

1. Коментована стаття містить підстави виникнення агентських відносин щодо комерційного посередництва.

Під підставами виникнення агентських відносин розуміються юридичні факти, які їх породжують. Коментована стаття визначає два юридичних факти:

а) юридичний факт укладення агентського договору;

б) юридичний факт наступного схвалення угоди, яку агент уклав в інтересах особи безвідповідних повноважень або з перевищенням повноважень.

Агентські відносини можуть виникати у зв'язку з наданням комерційному агенту відповідних повноважень на підставі агентського договору, що укладається відповідно до статті 297 ГК.

Агентські відносини можуть виникати між комерційним посередником і суб'єктом господарювання без укладання відповідного агентського договору у випадку подальшого схвалення угод, що вчинені комерційним агентом в інтересах цього суб'єкта, без повноважень на їх укладання або з перевищенням повноважень.

Угода вважаються укладеною без повноважень на її укладання тоді, коли агент взагалі не наділений будь-якими повноваженнями діяти в інтересах суб'єкта господарювання. Угода вважається укладеною з перевищенням повноважень на її укладання тоді, коли між агентом і суб'єктом господарювання існують агентські відносини, але повноваження агента обмежені агентським договором.

Схвалення суб'єктом господарювання угод, укладених агентом в його інтересах, може відбуватися як у письмовій формі шляхом надіслання відповідного повідомлення другій стороні угоди чи самому агентові, так і діями, які свідчать про виконання угод, що укладені агентом з третьою особою в інтересах суб'єкта господарювання. Такими діями, зокрема, можуть бути: прийняття угоди до виконання, здійснення платежу другій стороні, відвантаження продукції тощо.

Стаття 297. Предмет агентського договору

1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надатипослуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприятиїх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмірвинагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію діїагента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

1. Коментована стаття містить визначення предмета агентського договору та його істотні

умови. Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, який призначений обслуговувати потреби комерційного обороту. Визначаючи місце агентського договору серед інших договорів, його слід віднести до групи торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг. Це місце агентського договору зумовлює його консенсуальний характер: договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди з істотних умов.

Агентський договір є двостороннім, оскільки кожна із сторін - і та, котра надає послуги, і та, яка їх оплачує, - наділяються відповідно як правами, так і обов'язками.

У ЦК УРСР 1963 року був відсутній аналог агентського договору.

За агентським договором зобов'язана сторона - комерційний агент надає послугу суб'єкту, якого він представляє, в укладенні господарських угод. Предметом договору може бути визначене також сприяння в укладенні угод. Отже, під результатом виконання агентської угоди слід розуміти або укладення комерційним агентом угод від імені та за рахунок особи, яку агент представляє, або укладення угоди безпосередньо особою, котру агент представляє, з третьою особою за сприяння агента.

2. Частина 2 коментованої статті визначає істотні умови агентського договору. Відповідно до статті 180 ГК, що визначає істотні умови господарського договору, його зміст становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, змінуабо припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Щодо агентського договору істотними умовами слід визначити:

а) сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; б) права та обов'язки сторін; в) умови і розмір винагороди комерційному агентові; г) строк дії договору; д) санкції у разі порушення сторонами умов договору.

Повноваження агента можуть бути визначені в агентському договорі конкретно шляхом перелічення дій, що повинні виконуватися агентом, або у загальному вигляді через посилання на сферу посередництва.

В агентському договорі можуть міститися й інші умови, погоджені сторонами як істотні.

У разі досягнення сторонами згоди з усіх наведених умов договір вважається укладеним. Хоча строк дії договору є істотною умовою, проте, як вбачається із змісту статті 304 ГК, агентський договір може бути укладений без зазначення строку його дії. Це означає, що вказаний договір може бути укладений як постійний і тривалий.

3. Окремою умовою агентського договору є визначення території, на якій комерційнийагент здійснює діяльність в інтересах особи, котру він представляє. Ця умова у договорі може бути відсутня, і в такому разі вважається, що агент діє у межах території України.

4. На порядок укладання агентського договору поширюються загальні правила, встановлені статтею 181 ГК.

Частиною 4 статті 297 ГК встановлено вимогу щодо обов'язкової форми агентської угоди: вона має бути укладена у письмовій формі.

Відповідно до частий 1 статті 181 ГК господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Закон не обмежує сторони у наданні договору письмової нотаріальної форми.

Сторони договору не обмежені законом у виборі форми підтвердження повноважень комерційного агента, однак у будь-якому разі форму підтвердження повноважень має бути визначено у договорі.

Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень

1. Комерційний агент певідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

2. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

1. Коментована стаття містить норми, що регулюють правовідносини між комерційнимагентом і суб'єктом, якого він представляє, у разі відсутності повноважень комерційногоагента або перевищення наданих йому повноважень.

У частині 1 встановлено обов'язок комерційного агента щодо повідомлення особи, яку він представляє, про укладені в інтересах цієї особи угоди. Із змісту статті вбачається, що комерційний агент повинен надіслати особі, яку він представляє, текст укладеної ним угоди. Строк, протягом якого агент має надіслати повідомлення суб'єкту, котрого він представляє, законом не встановлений. Проте, на нашу думку, таке повідомлення має бути надіслано у найкоротші строки з метою забезпечення своєчасного виконання обов'язків сторін угоди.

2. Частина 2 встановлює можливість схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент,на випадок укладення угоди без відповідних повноважень або з перевищенням повноважень.Угода вважається схваленою, якщо суб'єкт, якого представляє агент, не відхилить цю угодуперед третьою особою. Якщо суб'єкт, в інтересах котрого укладена угода, відхиляє дії агентаперед третьою особою, він повинен направити цій особі повідомлення про відхилення.

Закон встановлює момент, з якого угода, схвалена суб'єктом, котрого представляє агент, стає дійсною. Схвалення угоди робить її дійсною з дня укладення останньої агентом. При цьому не має значення дата повідомлення агентом суб'єкта, якого він представляє, про укладення угоди.

Відповідно, відхилення дій агента перед третьою особою призводить до того, що угода, укладена агентом з перевищенням повноважень, не породжує правових наслідків для суб'єкта, якого представляє агент.

Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини

1. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщоінтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.

2. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляєсуб'єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

1. Коментована стаття визначає відносини комерційного агента і суб'єкта, якого він представляє, з іншими особами, щодо котрих можливе комерційне посередництво.

Агентський договір може бути укладений без обмеження прав агента і суб'єкта, якого він представляє, або з введенням до договору певних обмежень. Агентські відносини поділяються на:

а) монопольні;

б) немонопольні.

У немонопольних агентських відносинах суб'єкт господарювання, в інтересах якого діє агент, має право укласти угоди з іншими агентами за умови попередження про це агента, з яким угода була укладена раніше. У свою чергу, агент має право укласти договори про надання послуг комерційного посередництва з іншими особами, проте інтереси суб'єктів, яких одночасно представляє агент, не повинні суперечити одні одним.

2. Монопольні агентські відносини передбачають обмеження права комерційного агентащодо надання послуг з комерційного посередництва в інтересах інших суб'єктів господарювання. У разі встановлення в агентському договорі відповідних обмежень комерційний агентзобов'язаний не укладати з іншими суб'єктами вказаних договорів у межах, передбаченихагентським договором.

Наведена норма спрямована на усунення можливого конфлікту інтересів між суб'єктом господарювання, якого агент представляє, й іншими суб'єктами господарювання.

Стаття 300. Передача прав комерційного агента

1. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.

2. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого вінпредставляє.

1. Коментована стаття містить обов'язок комерційного агента особисто виконувати дії, наякі він уповноважений агентським договором. Отже, законом встановлено заборону щодопередачі прав і повноважень комерційного агента іншим особам, тобто заборонено укладення субагентського договору.

2. За загальним правилом комерційний агент не може передавати на свій розсуд права заагентським договором іншим особам. Однак договором може бути передбачено таку можливість. Так, договором може бути встановлено загальний дозвіл на передачу прав на власнийрозсуд агента або врегульовано спеціальний порядок погодження передачі агентом прав ізсуб'єктом, якого він представляє.

Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах

1. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьоюособою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконанняугоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку маєправо комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договоромсторін.

5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодовсіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін агентського договору щодо розрахунків за ним.

Агентський договір - оплатний. При цьому оплатність є конститутивною ознакою, оскільки включена імперативно до коментованої статті.

Розмір агентської винагороди повинен бути визначений в агентському договорі. Агентська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Слід дійти висновку, що за змістом норми закону оплата повинна здійснюватися після проведення посередницьких операцій.

2. Винагорода агентові повинна сплачуватися після оплати третьою особою за угодою, щоукладена при посередництві комерційного агента. Однак договором можуть бути передбачені й інші умови, зокрема, закон не виключає здійснення авансових платежів агентові з остаточним розрахунком після надходження оплати від третьої особи.

3. В агентському договорі може бути передбачено умову про надання гарантії комерційним агентом щодо виконання угоди третьою особою. Така гарантія слугує забезпеченням виконання зобов'язання третьою особою за угодою, укладеною агентом в інтересах суб'єкта,якого він представляє. У разі невиконання третьою особою зобов'язання за угодою агент несе

відповідальність за це невиконання. Відповідно до статті 199 ГК до відносин щодо забезпе- І чення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні І положення ЦК України. Отже, відносини щодо гарантії регулюються статтями 560-569 ЦК. І За надання гарантії агентові сплачується додаткова винагорода, розмір якої повинен бути | встановлений в агентському договорі.

4. Обов'язок здійснення розрахунку агентської винагороди покладений на суб'єкта, якогоагент представляє. Розрахунок проводиться у розмірі й у строки, визначені агентським договором.

5. Відповідно до частини 5 коментованої статті комерційний агент має право зажадати відсуб'єкта, якого він представляє, надання йому витягу з бухгалтерських документів щодоугод, за котрі належить до виплати агентська винагорода. Витяг повинен містити фактичні |дані та показники, які відповідно до агентського договору є підставою для розрахунку зазна-ченої винагороди. Порядок, форма і строки надання витягу можуть бути встановлені сторонами у договорі.

6. Усі інші умови щодо виплати агентської винагороди, у тому числі стосовно оплати заугоди, укладені після припинення агентських відносин, мають бути викладені у договорі.

Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агентських відносинах

1. Комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержанувід суб'єкта, якого він представляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських відносин з ним.

2. Сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозголошення).

3. Комерційний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.

1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін щодо поводження зконфіденційною інформацією.

Кодекс не містить визначення поняття конфіденційної інформації. Стаття 162 ГК встановлює правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих ГК, застосовуються відповідні положення ЦК та інших законів. Згідно із статтею 30 Закону «Про інформацію» конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

За загальним правилом комерційний агент не має права передавати будь-кому інформацію, одержану від суб'єкта, котрого він представляє. Закон допускає передачу вказаної інформації лише за згодою цього суб'єкта. Така згода повинна бути отримана у письмовій формі і до передачі інформації.

Агент не має права також використовувати конфіденційну інформацію у власних інтересах чи в інтересах інших осіб. Слід звернути увагу на те, що закон не пов'язує дану заборону з отриманням згоди суб'єкта, якого комерційний агент представляє. У той же час таке використання допускається, якщо це відповідає інтересам суб'єкта, якого агент представляє.

Заборона на передачу і використання конфіденційної інформації діє протягом усього часу здійснення агентом діяльності, а також після припинення агентських відносин без обмеження строку.

2. Умови щодо обсягу, передачі і використання конфіденційної інформації можуть міститися в агентському договорі. Сторони можуть викласти умови про захист такої інформації вокремій угоді шляхом підписання договору про нерозголошення.

3. Відповідальність комерційного агента за розголошення конфіденційної інформаціївстановлюється законом та договором. Зокрема, статтею 49 Закону України «Про інформа-

цію» передбачено відшкодування матеріальної шкоди. Договором можуть бути встановлені умови та заходи відповідальності комерційного агента за порушення умов агентського договору щодо конфіденційності отриманої ним інформації.

Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського договору

1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіянусуб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконаннясвоїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту,якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва.

3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційнийагент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

1. Коментована стаття містить умови і обсяг відповідальності сторін договору.

За загальним правилом комерційний агент повинен відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну ним суб'єкту, якого представляє, невиконанням або неналежним виконанням обов'язків агента за договором. Однак, як вбачається із змісту статті, агентським договором може бути передбачено інше правило, у тому числі повне або часткове звільнення від відповідальності.

Відносини щодо відшкодування збитків у сфері господарювання регулюються положеннями глави 25 ГК.

2. Агент не несе відповідальності перед суб'єктом, якого він представляє, за невиконаннячи неналежне виконання третіми особами угод, укладених при посередництві комерційногоагента. Виняток з цього правила становлять випадки надання останнім відповідної гарантії упорядку і на умовах, передбачених частиною 3 статті 301 ГК.

3. Якщо має місце порушення агентського договору суб'єктом, якого агент представляє,він має право вимагати виплати агентської винагороди в розмірі, встановленому договором,а також відшкодування збитків, заподіяних агентові невиконанням чи неналежним виконанням договору другою стороною - суб'єктом, якого агент представляє.

Стаття 304. Припинення агентського договору

1. Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликанняповноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором,укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договорувнаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.

2. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляєкомерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як заодин місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

3. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноваженькомерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.

1. Коментована стаття містить перелік підстав припинення агентського договору. Правила цієї статті вказують на те, що припинення названого договору має певні особливості.

Агентський договір за загальним правилом припиняється із закінченням строку його дії. Отже норми коментованої статті слід розглядати як підстави дострокового припинення дії договору.

Агентський договір може бути достроково припинений за угодою сторін.

Окрім того, вказаний договір може бути припинений в односторонньому порядку в разі: а) відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом господарювання, якого агент

представляє; б) відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва.

Отже, закон допускає односторонню відмову від виконання договору. Причому право односторонньої відмови від виконання договору надається як комерційному агенту, так і суб'єкту господарювання, якого агент представляє.

За змістом коментованої статті припинення договору у випадках відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого агент представляє, або відмови агента від подальшого здійснення комерційного посередництва можливо лише у договорах, укладених без зазначення строку його дії.

Договір припиняється також внаслідок обставин, не пов'язаних безпосередньо з волею сторін, а саме: а) у разі вибуття однієї із сторін договору внаслідок припинення (юридичної особи) або смерті (фізичної особи); б) внаслідок інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.

До інших обставин можна віднести застосування відповідно до статті 239 ГК адміністративно-господарських санкцій: застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності, анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання. До таких обставин також може бути віднесено припинення підприємницької діяльності або відмова від виконання угод у процедурах банкрутства.

Окрім умов припинення договору, викладених у коментованій статті, застосовуються загальні умови припинення зобов'язань, передбачені у главі 22 ГК.

2. Якщо суб'єкт, якого представляє комерційний агент, бажає припинити дію договорушляхом відкликання повноважень останнього, він повинен сповістити агента про припинення договору не пізніше, ніж за місяць до дати припинення. Триваліший строк сповіщення може бути встановлений сторонами у договорі.

3. Частина 3 коментованої статті містить норму щодо можливості поновлення дії договору. До цього законодавству не були відомі правила поновлення договору, припиненого збудь-яких причин. У тих випадках, коли обставини, що зумовили припинення дії договору,згодом відпали, сторони можуть домовитися про поновлення його дії. Розуміється, що діядоговору поновлюється на тих самих умовах.

Під обставинами, про які йдеться у частині 3 коментованої статті, слід розуміти обставини, що припинили дію договору незалежно від волі сторін.

Від поновлення дії договору слід відрізняти укладення нового договору між тими ж сторонами.

Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у сфері господарювання

1. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентськоїдіяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятимивідповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

2. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у ційстатті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

1. Коментована стаття містить норми, що визначають законодавчі та інші нормативно-правові акти, якими регулюються відносини комерційного посередництва (агентські відносини).

До агентських відносин застосовуються норми ГК. Окрім того, відповідно до частини 1 коментованої статті можуть прийматися нормативно-правові акти, що мають визначати особливості здійснення агентської діяльності в окремих галузях народного господарства.

2. З питань, не врегульованих нормами ГК та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, до агентських відносин можуть застосовуватися норми ЦК щодо регулювання відносин доручення (глава 68 ЦК).