Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Знаменський, Мамутов - Коментар до Господарського кодексу України.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
8.24 Mб
Скачать

Глава 19 загальні положення про господарські зобов'язання

Стаття 173. Господарське зобов'язання

  1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числіборжник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

  2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

  3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

1. Стаття 173 Господарського кодексу України вперше легально закріплює поняття і ви-значення господарського зобов'язання.' Зобов'язальні правовідносини є органічною складо- Івою системи господарських правовідносин. Разом з іншими типами останніх вони індивідуалізують вимоги норм господарського права щодо взаєморозташування та взаємодії суб'єктів господарювання та інших учасників відносин у сфері господарювання, наділяютьцих суб'єктів взаємними правами і обов'язками. Таким чином, господарські зобов'язання єоднією з передумов господарської діяльності.

У юридичних формах господарських зобов'язань, і тільки у них, реалізується господар- ! ський обіг - процес переміщення товарів (результатів виконаних робіт, наданих послуг) із сфери виробництва у сферу розподілу та обміну і через неї - у сферу споживання. У юридичних формах господарських зобов'язань здійснюються також певні організаційно-господарські (управлінсько-господарські) дії.

  1. Зобов'язальні правовідносини передбачають юридичний зв'язок певних осіб - учасників зобов'язання, що відрізняє їх від правовідносин абсолютного характеру, де праву суб'єкта протистоїть обов'язок усіх і кожного утримуватися від дій, які порушують це право (правовласності, право господарського відання тощо). У зобов'язанні беруть участь дві сторони:зобов'язана сторона, зокрема боржник, зобов'язаний вчинити певну дію, що становить змістзобов'язання, чи утриматися від певних дій, та управнена сторона, зокрема кредитор, якиймає право вимагати виконання зобов'язання.

  2. Частина 1 ст. 173 у буквальному розумінні передбачає ті відносно малочисленні видизобов'язань, де зміст зобов'язання вичерпується однією дією (утриманням від дій), а управнена сторона не несе ніяких обов'язків щодо зобов'язаної сторони. Однак за своєю сутністюі спрямованістю ця норма, як й інші норми зобов'язального права, що містяться у Господарському кодексі, призначена для регулювання всієї сукупності господарських зобов'язань у їхрізноманітності. Адже зміст господарських зобов'язань у реальній економіці набагатоскладніший і, як правило, охоплює не одну, а комплекс дій, спрямованих на досягнення єдиного економічного результату (поставка партій продукції, виконання інноваційних робіт,будівельний підряд тощо). Тобто конкретні господарські зобов'язальні правовідносини упереважній більшості випадків поєднує декілька передбачених частиною 1 статті 173 «атомарних» господарських зобов'язань, пов'язаних між собою за змістом і підставою виникнення. Крім того, такі «атомарні» зобов'язання часто взаємоспрямовані: управнена сторона водному з них є зобов'язаною в іншому, і навпаки. Зокрема, це стосується зобов'язань, що виникають з двосторонніх договорів. А таких договорів у економіці переважна більшість. Так,у зобов'язанні поставки постачальник - зобов'язана сторона, він зобов'язується поставити вобумовлені строки покупцеві товар. А покупець - управнена сторона, він має право вимагативід постачальника виконання цього обов'язку. Водночас покупець зобов'язується прийнятивказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, тобто стає стороною зобов'язаною, апостачальник, відповідно, управненою.

  3. Інтереси управненої і зобов'язаної сторін у господарському зобов'язанні не суперечатьодні одним. Вони підпорядковані меті досягнення єдиного економічного результату і маютьреалізовуватися у межах встановленого правового господарського порядку з додержаннямвимог законодавства. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належноговиконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Кодексу).

  4. Частина 2 статті 173 основними видами господарських зобов'язань називає майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язання. У теорії до видів господарськихзобов'язань відносять також внутрішньогосподарські зобов'язання. Згідно із статтею 3 Кодексу внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. За умови, коли вказані структурні підрозділи є відокремленими і згідно ізстаттею 55 Кодексу визнаються суб'єктами господарювання, зазначені відносини можутьнабувати ознак зобов'язань, визначених у статтях 173,175,176 Кодексу, і регулюватися право- вими нормами, що регулюють господарські зобов'язання.

Крім зазначених, до видів господарських зобов'язань Кодекс відносить також соціально-комунальні та публічні зобов'язання суб'єктів господарювання (див. коментар до ст. 177, 178).

6. Частина 3 статті 173 відображає диспозитивний (у межах законодавства) характер норм, що регулюють господарські зобов'язання, зокрема закріплює право сторін на зміну (конкретизацію або розширення) змісту останнього у процесі його виконання за взаємною згодою.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань