Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
Першоджерелом права, в якому застосовується термін «інтелектуальна власність», є Конституція України (ст. 54).
Безпосередньо Господарський кодекс не містить визначення цього терміна. Однак Україна як сторона Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [26], визнала дане в ній визначення, згідно з яким у сенсі Конвенції «інтелектуальна власність» містить права, що стосуються: літературних, художніх та наукових творів; художніх виконань, фонограм та радіопередач; винаходів у всіх сферах діяльності людини; наукових відкриттів; промислових зразків; торговельних марок, а також комерційних найменувань і позначень; захисту від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній та художній сферах.
З
іншого боку, Україна прагне вступити
до Світової організації торгівлі, що
породжує необхідність
дотримання нашою державою Угоди з
торговельних аспектів прав інтелекту-1
альної
власності [505], прийнятої цією організацією.
Для цілей вказаної Угоди термін «інте-!
лектуальна власність» означає всі
категорії інтелектуальної власності,
які є предметом Уго- [ ди:
сукупність об'єктів авторського права
і суміжних прав, торговельні марки,
географічні І зазначення,
промислові зразки, винаходи, компонування
інтегральних мікросхем та охорона І
нерозголошуваної
інформації.
До аналогічного висновку можна дійти, аналізуючи поняття права інтелектуальної влас- І ності, встановлене статтею 418 Цивільного кодексу України.
Згідно з нею право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншими законами.
Звідси випливає, що у сенсі ЦК термін «інтелектуальна власність» означає належний особі результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт, віднесений ЦК та іншим законом до інтелектуальної власності.
Узагальнюючи наведене, зазначимо, що термін «інтелектуальна власність» можна розглядати в сенсі ГК як множину об'єктів, віднесених законом до інтелектуальної власності, а також права на них, визначені ГК та іншим законом.
Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
1. Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороноюправ інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
2. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
1. Основу правового регулювання відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, становлять положення статей 41,42 і 54 Конституції України про право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, недопущення недобросовісної конкуренції та гарантування захисту інтелектуальної власності. Права на результати інтелектуальної, творчої діяльності забезпечуються тим, що ніхто не може використовувати ці результати без згоди їх творців, за винятками, встановленими законом.
Подальше регулювання зазначених відносин здійснюється ГК та іншими законами.
Зокрема, ГК визначає:
основні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, у тому числі тих, які мають права інтелектуальної власності (ст. 20);
дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією, та відповідальність за їх вчинення (ст. 32-37,251-256);
майнові права інтелектуальної власності як такі, що можуть бути вкладами учасників та засновників господарського товариства (ст. 86);
об'єкти прав інтелектуальної власності у сфері господарювання та правомочності щодо використання низки таких об'єктів (ст. 155—162);
створення об'єктів інтелектуальної власності як однієї з підстав виникнення господарських зобов'язань (ст. 174);
права інтелектуальної власності як такі, що можуть використовуватися у процедурі врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника (ст. 213);
майнові права інтелектуальної власності як такі, що можуть бути інвестиціями у сфері господарювання (ст. 326);
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності як один із напрямів інноваційної діяльності (ст. 327);
охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкурени у сфері інноваційної діяльності як сферу гарантій держави (ст. 329);
відносини з використання прав інтелектуальної власності згідно з договором комерційної концесії (ст. 366-376).
Відносини з використання та охорони прав інтелектуальної власності регулюються також Цивільним кодексом України і законами України щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права» [56], «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [363], «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [365], «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» [366], «Про охорону прав на промислові зразки» [367], «Про охорону прав на сорти рослин» [368], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [369], «Про захист від недобросовісної конкуренції» [281].
Частиною національного законодавства України з регулювання зазначених відносин є відповідні міжнародні договори. Зокрема, це: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів [2], Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право [8], Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми [9], Договір про закони щодо товарних знаків [10], Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків [30], Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин [34], Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [35], Паризька конвенція про охорону промислової власності [44], Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків [469].
Згідно з ЦК та зазначеними законами України у разі розбіжності встановлених ними правил з правилами відповідних міжнародних договорів України застосовуються правила міжнародних договорів.
Окремі сфери господарської діяльності потребують спеціального регулювання відносин з використання об'єктів права інтелектуальної власності. Таке регулювання передбачено, наприклад, законами України: «Про власність» [74], «Про господарські товариства» [90], «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [371], «Про наукову і науково-технічну діяльність» [329], «Про науково-технічну інформацію» [328], «Про наукову і науково-технічну експертизу» [330], «Про державну таємницю» [116і], «Про видавничу справу» [65], «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [126], «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» [99], «Про лікарські засоби» [317], «Про насіння і садивний матеріал» [327], «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» [356], «Про рекламу» [439], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» [441], а також іншими законодавчими актами (Митним кодексом України, Основами законодавства України про культуру тощо).
2. Частиною 2 коментованої статті ГК встановлена ієрархія положень законодавства в застосуванні їх до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності. Загальними тут є положення ЦК. Проте вони застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ГК та іншими законами.
Так, статтею 424 ЦК визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта прав інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання такого об'єкта, виключне право перешкоджати його неправомірному використанню, в тому числі забороняти таке використання, а також інші права, встановлені законом. Ці права можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватись в інших відносинах.
Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в зазначених правах за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації цих прав та здійснення законних інтересів їх суб'єктів.
Наприклад, згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» виключне право дозволяти використання запатентованого винаходу (корисної моделі) не поширюється на таке використання з науковою метою, в порядку експерименту чи за надзвичайних обставин, а також виключно для потреб транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України.
Відповідно до статті 426 ЦК способи використання об'єктів права інтелектуальної власності визначаються законом. Зокрема, статтями 441,453—455 ЦК встановлені невичерпні пе-
реліки дій, що визнаються використанням твору, виконання, фонограми, відеограми та пере-1 дачі (програми) організації мовлення.
Правомочності ж щодо використання об'єктів права інтелектуальної власності, найбільш поширених у галузі промислового та аграрного виробництва, а також пов'язаної з цим ви-і робництвом торгівлі, встановлені статтями 156—162 ГК та іншими законами.
Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності