Глава 28
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНО-КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 251. Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
вчинення дій, передбачених статтями 29, ЗО і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопол ьного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонополь-но-конкурентному законодавству;
створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.
2. Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на нихАнтимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафув розмірі, передбаченому законом.
1. Основними обставинами, що враховуються при визначенні розміру штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства суб'єктами господарювання, є: істотність впливу на конкуренцію на конкретному ринку; розмір незаконно отриманого прибутку;
розмір збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідача; вчинення порушення повторно;
тривалість здійснення правопорушення;
поведінка суб'єкта господарювання після виявлення ознак правопорушення;
фінансове становище відповідача;
одночасне скоєння декількох порушень антимонопольно-конкурентного законодавства.
Під повторністю розуміється вчинення суб'єктом господарювання порушення після того, як рішенням Антимонопольного комітету України суб'єкт господарювання повинен був призупинити інше порушення або на нього накладався штраф за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
Накладення штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливо в таких розмірах:
- до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладаєтьсяштраф за:
антиконкурентні узгоджені дії;
зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання у неповному обсязі;
- до п 'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладаєтьсяштраф за:
здійснення учасниками узгоджених дій — суб'єктами господарювання без отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України антиконку-рєнтних узгоджених дій, що сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товарів; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємств; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва;
здійснення обмежувальної та дискримінаційної діяльності у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання;
узгоджені дії малих або середніх підприємців;
узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів;
узгоджені дії щодо прав інтелектуальної власності, а також узгоджені дії, які можуть бути дозволені;
недотримання умов безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток, акцій, паїв, що забезпечує досягнення або перевищення 25 чи 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання;
концентрацію без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна;
невиконання учасниками узгоджених дій концентрації вимог і зобов'язань, якими обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;
- до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладаєтьсяштраф за:
схиляння інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства чи сприяння вчиненню таких порушень;
неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територі-
ального
відділення у проведенні перевірок,
огляду, вилученні чи накладанні арешту
на майно,
предмети, документи або інші носії
інформації;
обмеження у господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
Рішення про накладення штрафів у розмірі понад 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України.
2. Вчинення господарюючими суб'єктами — юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [281] як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21).
Нарахування пені за прострочення сплати штрафу, що накладений органами Антимонопольного комітету України за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, може припинятись у разі:
сплати штрафу (ч. 2. ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);
прийняття господарським судом ухвали про припинення виконання рішення органів Комітету в частині сплати штрафу (ст. 66 ГПК України);
відстрочення або розстрочення виконання рішення господарським судом про стягнення штрафу (ст. 121 ГПК);
дії мораторію щодо задоволення вимог кредиторів і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (абз. 2 ч. З ст. 12, абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» [71]).
Стаття 252. Адміністративна відповідальність громадян - підприємців та посадових осіб
1. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці, несутьадміністративну відповідальність згідно із законом за:
вчинення дій, передбачених статтями 29-32 цього Кодексу;
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його терито- І ріальним відділенням;
ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.
Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, громадя-нами-підприємцями, а також вчинення в інтересах третіх осіб зазначених дій громадя-нами, які не є підприємцями, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену законом.
Штрафи за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства стягуютьсяв судовому порядку.
1. Коментуючи цю статтю, перш за все слід зазначити, що адміністративну відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 166 і-1664) несуть посадові особи та інші працівники суб'єктів господарювання, працівники органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та боротьби за правопорушення у вигляді:
неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, оглядів, вилученні чи накладенні арешту на майно, предмети, документи або інші носії інформації.
Адміністративну відповідальність несуть посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю за правопорушення у вигляді:
невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання у неповному обсязі;
неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, предмети, документи або інші носії інформації.
Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція громадяна-ми-підприємцями, а також вчинення в інтересах третіх осіб зазначених дій громадянами, якіне є підприємцями, тягне накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян (ст. 22 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов 'язковими для виконання. Особа, на яку накладено штраф зарішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденнийстрок з дня одержання такого рішення. У разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф і пеню в судовомупорядку (ст. 56 Закону «Про захист економічної конкуренції»).
Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу)
1. Прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, ЗО і 32 цього Кодексу, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України.
Прибуток, одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення норм антимоно-польно-конкурентного законодавства, є незаконним, а тому підлягає стягненню судом або господарським судом у державний бюджет за позовом Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень (ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п. 5 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001р. №32-р. [391]).
Незаконно одержаний прибуток (доход) може виникати внаслідок скоєння суб'єктом господарювання правопорушення у вигляді:
зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
неправомірних угод між суб'єктами господарювання;
недобросовісної конкуренції.
При цьому необхідно зауважити, що незаконно одержаний прибуток (доход) може бути
стягнуто до Державного бюджету України також шляхом добровільної сплати сум, самостійно нарахованих суб'єктом господарювання.
Розмір незаконно отриманого прибутку (доходу) може бути підрахований таким чином: суми фактично одержаних внаслідок незаконних дій прибутків (доходів) слід зменшити на суму прибутку (доходів), яку одержав би суб'єкт господарювання у разі утримання від правопорушення, а також на суму податків та обов'язкових платежів, котрі були сплачені, та суму повернених коштів.
Стаття 254. Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання
У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів, передбачених статтею 33цього Кодексу, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядкутоварів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єктагосподарювання як у виробника, так і у продавця.
Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробівіншого суб'єкта господарювання застосовується у разі якщо можливість змішування здіяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.
Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
1. Зазначимо, що вилучення товарів, у тому числі з обігу, можливо лише за умови, якщовказані товари є предметом правопорушення у вигляді недобросовісної конкуренції.
Оскільки нелегітимне використання товару призводить до неотримання фактичним виробником очікуваного прибутку, таке вилучення відбувається не тільки у виробників, а й у розповсюджувачів (продавців) нелегітимного товару.
Вилучення передбачає примусові безоплатні дії щодо всього або частки майна, яке єпредметом правопорушення у вигляді недобросовісної конкуренції. При цьому вилученнятоварів з неправомірно використаним позначенням можливо лише у разі відсутності засобівусунення наслідків правопорушення іншим шляхом.
Залежно від особливостей товару, що вилучається, його може бути знищено або, у відповідності з рішенням Кабінету Міністрів України, використано у подальшому.
Стаття 255. Відшкодування збитків
1. Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
У разі порушення антимонопольно-конкурентного законодавства порушники повинні відшкодувати завдані збитки. Останнні може бути відшкодовано за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному господарським законодавством України (гл. 25 Кодексу).
Особи, яким заподіяно шкоду, мають можливість звернутись до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування. Слід зазначити, що законодавством не передбачено повноваження Антимонопольного комітету України та його органів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства.
У подвійному розмірі завданої шкоди збитки відшкодовуються особою, яка спричинила шкоду, якщо така заподіяна порушеннями антимонопольно-конкурентного законодавства, серед яких порушення у вигляді:
антиконкурентних узгоджених дій;
зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання без отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України антиконку-
рентних узгоджених дій, що сприяють удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товарів; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва;
недотримання умов безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток, акцій, паїв, що забезпечує досягнення або перевищення 25 чи 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання;
концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету в разі якщо наявність такого дозволу необхідна;
обмеження у господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства;
невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.
Стаття 256. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей
1. У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонополь-ний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, що визначені законодавством або цим рішенням.
1. Якщо встановлено факт дискредитації господарюючого суб'єкта, а також зв'язок між діями порушника та настанням негативних наслідків для суб'єкта господарювання, Антимо-нопольний комітет України, його територіальні відділення мають право приймати рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неповних та неточних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.
Під офіційним спростуванням слід розуміти публічне оголошення щодо невідповідних дійсності неправдивих, неточних або неповних відомостей у засобах масової інформації або іншим чином, передбаченим законодавством.
Виходячи зі змісту статті 277 Цивільного кодексу України офіційне спростування, зокрема, може відбуватися шляхом:
спростування недостовірної інформації особою, яка її поширила;
відкликання виданого (прийнятого) документа, у якому міститься недостовірна інформація;
прийняття відповідного судового рішення за заявою про встановлення факту неправдивості інформації та її спростування.
Важливою вимогою є те, що спростування недостовірної інформації повинно відбуватися у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Щодо спростування недостовірної інформації законодавством встановлена спеціальна позовна давність, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про вказані відомості (п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Стаття 257. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію