1. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

2. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Урішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підпри-

ємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

3. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

4. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установахдержавного банку, печатку із своїм найменуванням.

5. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

6. Найменування казенного підприємства повинно містити слова «казенне підприємство».

1. Із числа державних підприємств цей Кодекс виділяє ще одну групу - казенні підприємства. Законодавець обмежив створення казенних підприємств окремими сферами діяльності, до яких відносяться випадки, коли:

• законом встановлено монополію держави на виробництво продукції або надання послугтільки підприємствами, що відносяться до державної власності;

• понад п'ятдесят відсотків продукції, що виробляється підприємством, або послуг, щоним надаються, споживає держава в особі її органів або суб'єктів господарювання;

• підприємство є суб'єктом природних монополій;

• продукція, що виробляється підприємством, або послуги, що ним надаються, є суспільно необхідними, але не можуть бути рентабельними (якщо вони становлять понад 50 відсотків виробничої програми підприємства);

• приватизація майна (цілісних майнових комплексів) заборонена законодавством.

В Україні певні види господарської діяльності дозволено здійснювати тільки підприємствам державної форми власності. Ці види діяльності не можуть бути передані іншим суб'єктам, і конкуренція в цих сферах неможлива. До таких видів господарської діяльності відносяться виготовлення грошових знаків, цінних паперів, державних нагород, здійснення спеціального (урядового) зв'язку, виробництво армійського озброєння, експлуатація ядерних об'єктів тощо.

Виходячи з характеру здійснення державними органами та іншими суб'єктами певних функцій держава створює передумови їх існування, замовляючи державним підприємствам продукцію або послуги, які переважно споживають (отримують) зазначені суб'єкти. Такі підприємства також підпадають під статус казенних. Прикладами таких підприємств є суб'єкти підприємницької діяльності державної форми власності, що здійснюють обслуговування органів держави (Державне підприємство «Укрспецюст», Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підприємства з ремонту військового обладнання (заводи з ремонту бронетанкового озброєння, гелікоптерів, іншої техніки), підприємства, що виробляють комплектуючі деталі подвійного призначення (заводи з випуску оптичних виробів, радіопродукції) та інші).

Третя категорія казенних підприємств представлена підприємствами, діяльність яких регламентується Законом України «Про природні монополії» [419]. Природною монополією є стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). Законодавство про природні монополії складається з Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції» [282], «Про Антимонопольний комітет України» [58], «Про транспорт» [472], «Про телекомунікації» [464], «Про трубопровідний транспорт» [474], «Про залізничний транспорт» [142], «Про захист від недобросовісної конкуренції» [281],

«Про електроенергетику» [129], інших законів України, що встановлюють особливості здійс- і нення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. Суб'єкти природних монополій діють у таких сферах:

• транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

• транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

• транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

• передача та розподіл електричної енергії;

• користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими Іоб'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

• управління повітряним рухом;

• зв'язок загального користування;

• централізоване водопостачання та водовідведення;

• центральне постачання теплової енергії;

• спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який івизначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним ко-1 мітетом України відповідно до його повноважень.

Четверту групу казенних підприємств становлять підприємства, діяльність яких суспіль-1 но необхідна, але не є рентабельною.

П'ята група складається з державних підприємств, приватизація яких заборонена законодавством. Це підприємства, які хоч і можуть бути приватизовані, але на сьогодні вони потрібні державі для виконання певних функцій.

2. Частина друга статті, що коментується, регламентує порядок створення казенного під-приємства, а також його реорганізації та ліквідації.

Створення казенних підприємств здійснюється шляхом видання постанови Кабінету Мі- і ністрів України. Діючі казенні підприємства створені на базі існуючих державних підпри-ємств у відповідності з постановою Кабінету. Міністрів України «Про перетворення державних підприємств у казенні» від ЗО червня 1998 р. [380] та постановами Кабінету Міністрів України з однаковими назвами — «Про внесення зміни до переліку державних підприємств, які перетворюються у казенні» від 29 січня 1999 р. № 105, від 10 травня 1999 р. № 791, від 13 грудня 1999 р. № 2295, від 15 жовтня 2001 р. № 1344.

3. Правовий режим майна державних підприємств — право оперативного управління (див.детальніше коментар до ст. 137 цього Кодексу). У кожному окремому випадку створення казенного підприємства в його статуті зазначаються повноваження щодо використання закріпленого за ним майна.

4. Казенному підприємству притаманні всі ознаки юридичної особи.

5. Статут казенного підприємства затверджується, а його керівник призначається тим органом, до сфери управління якого входить конкретне підприємство. Цей же орган надає дозвіл на здійснення певних видів діяльності, визначає ті види продукції (робіт, послуг), длявиготовлення (виконання) і реалізації якої створено таке казенне підприємство.

6. У фірмовому найменуванні казенного підприємства має зазначатися, що воно відноситься до категорії казенних. Відповідно, слова «казенне підприємство» повинні міститися в йогофірмовій символіці: на вивісці, круглій печатці, кутовому штампі, фірмовому бланку.

Стаття 77. Особливості господарської діяльності казенних підприємств

1. Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

2. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленомуКабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

3. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має правовилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

1. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньоїзгоди органу, до сфери управління якого воно входить.

1. Джерелами формування майна казенного підприємства є:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом.

6. Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого входить підприємство.

7. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, вособі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіар-ну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

8. Порядок розподілу та використання прибутку казенного підприємства визначається його статутом відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів Українивідповідно до закону.

9. Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

1. Напрям господарської діяльності казенного підприємства визначає орган державногоуправління. Підприємство не вільне при виборі сфери своєї діяльності. Адже держава створює казенне підприємство спеціально для виробництва визначеної продукції або наданняпевних послуг. Виробнича програма казенного підприємства складається відповідно до завдань органу, до сфери управління якого воно входить. Завдання доводяться у формі планових актів, які підприємство зобов'язано виконати.

2. Керівник казенного підприємства організує у відповідності з доведеним завданням виробництво продукції або надання послуг. При цьому забезпечення матеріально-технічнимиресурсами може здійснюватись централізовано або децентралізовано. Ціни на продукцію казенного підприємства може встановлювати як Кабінет Міністрів України, так і підприємствосамостійно. Ціна повинна враховувати витрати на виробництво одиниці продукції (на надання послуг). У разі якщо Кабінет Міністрів України встановлює ціну нижчу за собівартість, він компенсує різницю між ціною та собівартістю.

3. Майно казенного підприємства має специфічний правовий режим. Як уже зазначалося,це майно може використовуватись для виробництва продукції, яка відповідно до статті 178Цивільного кодексу України вилучена з цивільного обігу або обмежена в обігу. Частина майна казенного підприємства не може бути відчужена іншим, крім казенних підприємств, суб'єктам господарювання, воно може бути лише списано та утилізовано. Інше майно можевикористовуватись як державними суб'єктами господарювання, так і суб'єктами, що не належать до державної власності.

4. Операції по розпорядженню основними фондами, закріпленими за казенними підприємствами, може здійснювати як державний орган, що управляє казенним підприємством (міністерство, відомство України), так і саме підприємство з дозволу цього органу. Цей же органаналізує ефективність використання державного майна, закріпленого за казенним підприємством, і має право вилучити майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, передати його іншим суб'єктам, що належать до сфери управління цього органу.

5. Частина 5 коментованої статті перелічує джерела формування майна казенного підприємства, з яких особливо виділяються цільові кошти, що надаються з Державного бюджетуУкраїни. Наявність цього джерела підкреслює важливість для держави казенних підприємств.

6. Однією з особливостей, що відрізняє казенне підприємство від інших суб'єктів господарської діяльності, є те, що воно отримує кредити для виконання статутних завдань підгарантію органу, до сфери управління якого входить. Така гарантія, проте, може бути данане під будь-яку господарську операцію, а лише під ту, що виконується на замовлення дер-

жавного органу. Обумовлюється це тим, що деякі казенні підприємства, як зазначалось ви-1 ще, можуть виконувати, крім державних замовлень та завдань, і звичайні господарські дого-1 вори, тобто діяти як підприємці. І звичайно, видавати гарантії під таку діяльність держава і не може. Державний орган може видати гарантію лише у разі, якщо для цього у нього є право і і кошти, заплановані у державному бюджеті на ці цілі.

7. Визнанням важливості для держави казенних підприємств є норма, закріплена у частині 7 цієї статті, яка встановлює субсидіарну відповідальність органу, уповноваженого управляти таким підприємством. Зазначені вище особливості гарантій державного органу у випад- іку із субсидіарною відповідальністю також актуальні. Казенне підприємство є різновидомдержавного підприємства, і на нього у повному обсязі поширюються описані у коментарі до Істатті 75 цього Кодексу правила розподілу прибутку з урахуванням особливостей, передбачених у статуті.

8. Розподіл і використання прибутку підприємства є однією з найважливіших функцій,яка впливає на формування фондів підприємства, матеріальне стимулювання його робітників. Разом з іншими положеннями цей порядок повинен відображатися у статуті підприємства. Останній має довгостроковий характер і повинен забезпечувати оптимальне співвідношення інтересів держави і трудового колективу. Органи, уповноважені на управління казенними підприємствами, при закріпленні у статуті підприємства питань розподілу і вико- ^:ристання прибутку повинні керуватися нормативними актами Кабінету Міністрів Українивідносно цього.

9. Окрім перелічених у коментованій статті особливостей господарської діяльності казенних підприємств, існують норми цього Кодексу, інших законодавчих актів, обов'язкові длявиконання як органами управління, так і підприємствами.

Стаття 78. Комунальні унітарні підприємства

1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевогосамоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальноївласності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншимизаконодавчими актами.

2. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власностіі закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальнекомерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне неко-мерційне підприємство).

3. Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, досфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання.Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

4. Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфериуправління якого входить дане підприємство.

5. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

6. Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьомуорганові.

7. Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконаннярішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягаютьвідшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

8. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державнихкомерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

1. Комунальні унітарні підприємства (далі - комунальне підприємство) складають окрему

групу підприємств, що відрізняються від підприємств, описаних вище. Власниками комунальних підприємств є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах або територіальні громади перелічених адміністративно-територіальних одиниць, майно яких перебуває в управлінні районної або обласної ради. Комунальне підприємство у відповідності із статтями 26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [324] створюється на сесії відповідної ради і оформляється рішенням останньої. У рішенні має бути зазначена назва підприємства, встановлений розмір статутного фонду, орган, уповноважений від імені ради виконувати функції по управлінню підприємством.

2. Управління комунальними підприємствами здійснюють виконавчі органи рад - виконавчі комітети, відділи, управління, комітети та інші органи сільських, селищних, міських рад.Функції управління комунальними підприємствами обласних та районних рад можуть бутипередані відповідним місцевим державним адміністраціям, що не виключає можливостістворення в структурі апарату відповідної ради спеціального підрозділу. Перелічені органидіють на професійній, постійній засаді і здійснюють повсякденне управління діяльністю комунальних підприємств, виконуючи функції, передані їм радами. Про виконання наданих радами повноважень органи управління комунальними підприємствами звітують перед радамияк представниками власників — територіальних громад.

3. Коментована стаття передбачає два різновиди комунальних унітарних підприємств:

• комунальне комерційне підприємство;

• комунальне некомерційне підприємство.

Правовий статус комунального комерційного підприємства схожий із статусом державного унітарного комерційного підприємства (див. детальніше коментар до ст. 74, 75 цього Кодексу), а комунального некомерційного - із статусом казенного підприємства. Але є відмінності, які будуть розглянуті нижче.

4. Комунальне підприємство має статутний фонд, розмір якого визначається радою пристворенні підприємства і може бути змінений за рішенням останньої. Формує статутнийфонд комунального підприємства виконавчий орган ради, що був визначений радою як органуправління підприємством. До статутного фонду комунального підприємства передаєтьсямайно, що перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та грошовікошти місцевого бюджету у відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України. Реєстрація комунального підприємства здійснюється на загальних засадах, як і підприємств іншихформ власності.

5. Найменування створюваного комунального унітарного підприємства повинно міститислова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфериуправління якого входить дане підприємство. Наприклад, «Комунальне підприємство «Ав-тодор» Київської міської ради».

6. Комунальне підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом і не несе відповідальності за зобов'язаннями органів місцевого самоврядування, воно тільки здійснює перерахування частини прибутку у відповідності з вимогами статуту.

7. Безпосереднє управління діяльністю комунального підприємства здійснює його керівник (директор, начальник), який призначається на посаду органом місцевого самоврядування, уповноваженим на це радою. У відповідності із статтею 52 Закону України «Про місцевесамоврядування в Україні» ці та інші повноваження по управлінню комунальними підприємствами можуть бути перерозподілені між радою, її органами, відповідним головою. З керівником комунального підприємства укладається контракт, у якому визначаються права таобов'язки сторін, умови матеріального, організаційно-технічного, соціально-побутового забезпечення його діяльності, строк його дії, умови розірвання. Умови оплати праці керівникакомунального підприємства повинні відповідати вимогам постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 19 травня 1999 р. «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» [478].Цей документ, поряд із статутом підприємства, визначає правове становище керівника комунального підприємства. Керівник звітує перед органом, уповноваженим радою. Періодичність звітів може бути різною, звичайно це квартал та рік.

8. Комунальні підприємства зобов'язані, як і інші суб'єкти господарювання, виконуватирішення органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому органи місцево-

го самоврядування мають більший обсяг повноважень щодо до комунальних підприємств, { оскільки виконують не тільки функції управління, але й функції їх власника. Виконання рішень цих органів може завдати підприємствам збитки, які згідно з частиною 8 коментованої статті мають бути відшкодовані цими органами.

9. Серед комунальних підприємств є такі, щодо яких місцеві ради приймають рішення про включення їх до переліку суб'єктів, на які не поширюється Закон України «Про відновлення і платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» [71], оскільки процедури бан- j крутства можуть негативно вплинути на життєзабезпечення населеного пункту або їх сукупності. Це, насамперед, містозасновуючі підприємства, природні монополії (підприємства водо-, газо-, енергозабезпечення та ін.).

Ціноутворення та інші питання діяльності комунальних підприємств розглядаються у відповідних главах цього Кодексу.