- •Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV
- •3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
- •1. Загальними принципами господарювання в Україні є:
- •Гл а в a 2
- •Основні напрями та форми участі держави
- •І місцевого самоврядування
- •У сфері господарювання
- •1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
- •1. Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг),
- •1. У сфері господарювання застосовуються:державні стандарти України;
- •2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових
- •6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавціввизначаються законом.
- •1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
- •1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
- •1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
- •5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
- •1. Підприємництво здійснюється на основі:
- •1.3 Метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
- •2. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
- •2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
- •1. Підприємницька діяльність припиняється:з власної ініціативи підприємця;
- •2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповіднодо вимог цього Кодексу.
- •Розділ II суб'єкти господарювання
- •5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно дозакону.
- •Глава 7 підприємство
- •1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- •10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних формпідприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
- •1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
- •2. Джерелами формування майна підприємства є:грошові та матеріальні внески засновників;
- •Глава 8 державні та комунальні унітарні підприємства
- •1. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- •Глава 9 господарські товариства
- •5. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Господарське товариство є власником:
- •1. Учасники господарського товариства мають право:
- •5. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.
- •Глава 10 підприємства колективної власності
- •1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних
- •2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
- •1. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:
- •4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:добровільного виходу з кооперативу;
- •1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
- •1. Загальні збори:
- •Гл а в а 12 об'єднання підприємств
- •Глава 13
- •Розділ III майнова основа господарювання Гл а в а 14 майно суб'єктів господарювання
- •2. Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.
- •4. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
- •1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
- •2. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цьогомайна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
- •Гл а в а 15 використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: Івинаходи та корисні моделі;
- •2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у ційстатті, визначаються Цивільним кодексом України.
- •Гл а в а 17 цінні папери у господарській діяльності
- •4. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.
- •Г п а в a 18 корпоративні права
- •2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
- •3. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюютьсябезпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:
- •1. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються цим Кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
- •Глава 19 загальні положення про господарські зобов'язання
- •1. Господарські зобов'язання можуть виникати:
- •Глава 20 господарські договори
- •5. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен від-. Повідати цьому замовленню.
- •Глава 21 ціни і ціноутворення у сфері господарювання
- •Глава 22 виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань
- •2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.
- •Глава 23 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом
- •4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть недодаватисядо претензії.
- •Гл а в а 25 відшкодування збитків у сфері господарювання
- •Глава 26 штрафні та оперативно-господарські санкції
- •1. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
- •2. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- •1. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- •1) Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною,із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другоюстороною;
- •2. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієїстатті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
- •2. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
- •3. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
- •Глава 28
- •1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
- •1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
- •Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
- •Глава 29 галузі та види господарської діяльності
- •§1. Поставка Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
- •§ 2. Контрактація сільськогосподарської продукції Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Енергопостачання Стаття 275. Договір енергопостачання
- •1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
- •§ 4. Біржова торгівля Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність
- •1. Товарна біржа має право:
- •§ 5. Оренда майна та лізинг Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
- •§ 6. Інші види господарсько-торговельної діяльності Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
- •Глава 31
- •Глава 32 правове регулювання перевезення вантажів
- •Глава 33 капітальне будівництво
- •Глава 35
- •§ 1. Фінанси і банківська діяльність Стаття 333. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Страхування Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
- •§ 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.
- •2. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницькоїдіяльності:
- •3. Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
- •§ 4. Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність
- •Глава 36
- •Глава 39 спеціальні (вільні) економічні зони
- •1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної") економічної зони.
- •Глава 41 інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV
- •Розділ II
- •Розділ III
- •Розділ IV
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VIII
- •Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV
- •Розділ V
1. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
2. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а увипадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарськоюкомпетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по деньсплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено длянарахування відсотків інший строк.
За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарськихзобов'язань стягуються судом у доход держави.
При порушенні зобов'язання, забезпеченого штрафними санкціями, збитки відшкодовуються лише у частині, не покритій названими санкціями. Таким чином, як загальне правило виступає заліковий характер штрафних санкцій.
Частина 2 коментованої статті передбачає певні винятки із загального правила, встановленого частиною 1 цієї статті, які можливі у разі врегулювання даного питання законом абодоговором:
стягнення тільки штрафних санкцій, тобто збитки одночасно з ними не підлягають стягненню;
одночасне стягнення як штрафних санкцій, так і завданих збитків;
стягнення або збитків, або штрафних санкцій за вибором кредитора.
Слід зауважити, що відповідно до частини 1 статті 231 ГК стосовно окремих видів зобов'язань законом може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
3. Частина 3 статті, що коментується, встановлює загальне правило, за яким вимогу сто-
совно сплати штрафних санкцій може заявити учасник господарських відносин, чиї права та законні інтереси порушено. При цьому поняття «учасник господарських відносин», яке вживається у зазначеній частині, набагато ширше за поняття «суб'єкти господарювання», оскільки ним охоплюються також органи, перелічені у статті 2 ГК.
Так, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками вказаних суб'єктів чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Законом також може бути передбачено право уповноваженого органу, наділеного господарською компетенцією, заявляти вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.
Господарський кодекс не дає тлумачення поняття «уповноважений орган, наділений господарською компетенцією». У більшості випадків слова «наділений господарською компетенцією» застосовуються щодо органів державної влади та місцевого самоврядування. Тобто, спеціальне застереження робиться стосовно саме таких органів, оскільки мається на увазі, що суб'єкт господарювання, за загальним правилом, вже має господарську компетенцію.
Проте вирішальним у визначенні кола суб'єктів, які можуть бути «уповноваженим органом, наділеним господарською компетенцією», є норма закону. Тобто, у законі повинна бути вказівка, що саме цей суб'єкт є «уповноваженим органом, наділеним господарською компетенцією», який має право заявляти вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.
Як передбачено частиною 3 статті 8 ГК, господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Згідно з частиною 1 статті 55 ГК під «господарською компетенцією» розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, які реалізовують учасники господарських відносин, що здійснюють господарську діяльність.
За загальним правилом вимогу щодо сплати штрафних санкцій можуть заявляти учасники господарських відносин, чиї права або інтереси порушені. Тобто порушення є неодмінною умовою для пред'явлення учасником господарських правовідносин (у тому числі й уповноваженим органом, наділеним господарською компетенцією) вимоги про сплату штрафних санкцій. У цьому разі сума останніх стягується на користь заявника.
Якщо ж права та інтереси уповноваженого органу, наділеного господарською компетенцією, не порушуються і він звертається з такою вимогою на підставі норми закону, то, враховуючи частину 7 статті 232, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються у доход держави.
4. За неправомірне користування чужими коштами внаслідок ухилення від їх повернення,іншої прострочки боржник повинен сплатити відсотки на суму цих коштів.
Розмір відсотків за порушення ірошових зобов'язань визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Відсотки не є різновидом неустойки. Це компенсація кредитору за неправомірне користування понад встановлений строк коштами, які він має отримати від боржника. До цих вимог застосовується загальний строк позовної давності.
5. Положення частини 5 коментованої статті реіулює питання зменшення розміру відповідальності боржника у разі несвоєчасного виконання господарського зобов'язання з боку кредитора. За загальним правилом відповідальність боржника за грошовими зобов'язаннями настаєнезалежно від наявності вини у його діях. Проте у разі несвоєчасного прийняття кредиторомгрошового зобов'язання боржник не зобов'язаний сплачувати відсотки за час прострочення.
Стаття 221 ГК визначає кредитора як такого, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дії, що передбачені законом, іншими правовими актами чи випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед
кредитором. Боржник у разі прострочення кредитора має право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не було умисним або не сталося через необережність його самого чи тих осіб, на яких за законом або дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання зобов'язання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором, то за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.
6. Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язаннябуде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триваєпротягом шести місяців. Проте законом або договором може бути передбачений іншийстрок.
Частина 1 статті 223 ГК передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Стаття 256 ЦК містить тлумачення терміна «позовна давність». Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частина 6 статті, що коментується, передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК.
7. Стягнення судом штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання у доход держави є винятком із загального правила. Подібні випадки передбачаються законом.Враховуючи зміст частини 3 коментованої статті, можна зробити висновок, що заявникомпро стягнення штрафних санкцій у доход держави виступатиме уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарськихвідносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних досплати штрафних санкцій.
1. Стаття 233 надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Слід зазначити, що таке надмірне перевищення розміру штрафних санкцій над розміром збитків кредитора є неодмінною умовою для їх зменшення. Крім того, суд має право лише зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Дана норма також міститься у пункті 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому необхідно брати до уваги певні обставини, а саме:
ступінь виконання зобов'язання боржником. Незважаючи на те, що часткове виконанняє неналежним, суд враховує даний факт. Зменшення розміру штрафних санкцій буде мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;
майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Під час вирішення питання стосовно зменшення штрафних санкцій, належних до стягнення, суд враховує майновий станборжника та кредитора. У деяких випадках стягнення штрафних санкцій у повному обсязіможе призвести до припинення діяльності боржника;
не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Кодекс не конкретизує термін «майнові та інші інтереси сторін». Тому можуть розглядатись інші обставини,
які суд враховуватиме під час вирішення питання щодо розміру штрафних санкцій. Наприклад, такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.
Зокрема, частиною 3 статті 219 ГК передбачено право суду зменшувати розмір відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.
2. Незаподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин є другою підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій у разі порушення зобов'язання.
При цьому треба враховувати норму статті 2 ГК, яка визначає, що до складу учасників господарських відносин належать суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Якщо правопорушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, це не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності. Суд може тільки зменшити розмір штрафних санкцій.
Стаття 234. Обов'язок боржника, який сплатив штрафні санкції, виконати зобов'язання в натурі
1. Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Незважаючи на сплату штрафних санкцій, боржник повинен виконати зобов'язання у натурі. У цій нормі простежується принцип виконання господарського зобов'язання належним чином, закріплений у статті 193 ГК.
Частина 3 статті 193 ГК передбачає, що застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє останнього від обов'язку виконати зобов'язання у натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом чи договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Так, відповідно до частини 4 статті 193 ГК управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Стаття 235. Оперативно-господарські санкції
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та іншихучасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарськісанкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосованілише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта,який порушив господарське зобов'язання.
1. Крім передбачених законом засобів забезпечення виконання зобов'язань, з метою створення впевненості сторін у належному і своєчасному їх виконанні, а також забезпечення можливості запобігання збиткам, спричиненим невиконанням зобов'язань, закон передбачає застосування договірних оперативно-господарських санкцій.
Названі санкції як засіб забезпечення виконання зобов'язань є додатковим заходом впливу на недобросовісну сторону за договором і застосовуються з метою спонукання контрагента до їх належного виконання.
Оперативно-господарські санкції є новим різновидом договірної відповідальності. Мож-
ливість їх застосування закріплена в Господарському кодексі України. Це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання.
Якщо штрафні санкції можуть застосовуватись сторонами лише за рішенням суду, то однією з особливостей оперативно-господарських санкцій є застосування їх сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь.
Головною умовою застосування оперативно-господарських санкцій є, по-перше, вказівка про це у договорі, тобто можливість застосування таких санкцій має бути узгодженаобома сторонами. По-друге, сторони можуть застосовувати лише ті санкції, які вони закріпили у договорі. По-третє, порядок застосування оперативно-господарських санкцій регулюється виключно договором.
Як й інші види санкцій, передбачені ГК, оперативно-господарські застосовуються незалежно від наявності вини у діях суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 4 статті 219 ГК сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер останніх є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту їх виникнення.
Стаття 236. Види оперативно-господарських санкцій