- •Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV
- •3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
- •1. Загальними принципами господарювання в Україні є:
- •Гл а в a 2
- •Основні напрями та форми участі держави
- •І місцевого самоврядування
- •У сфері господарювання
- •1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
- •1. Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг),
- •1. У сфері господарювання застосовуються:державні стандарти України;
- •2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових
- •6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавціввизначаються законом.
- •1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
- •1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
- •1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
- •5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
- •1. Підприємництво здійснюється на основі:
- •1.3 Метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
- •2. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
- •2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
- •1. Підприємницька діяльність припиняється:з власної ініціативи підприємця;
- •2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповіднодо вимог цього Кодексу.
- •Розділ II суб'єкти господарювання
- •5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно дозакону.
- •Глава 7 підприємство
- •1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- •10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних формпідприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
- •1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
- •2. Джерелами формування майна підприємства є:грошові та матеріальні внески засновників;
- •Глава 8 державні та комунальні унітарні підприємства
- •1. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- •Глава 9 господарські товариства
- •5. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Господарське товариство є власником:
- •1. Учасники господарського товариства мають право:
- •5. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.
- •Глава 10 підприємства колективної власності
- •1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних
- •2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
- •1. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:
- •4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:добровільного виходу з кооперативу;
- •1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
- •1. Загальні збори:
- •Гл а в а 12 об'єднання підприємств
- •Глава 13
- •Розділ III майнова основа господарювання Гл а в а 14 майно суб'єктів господарювання
- •2. Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.
- •4. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
- •1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
- •2. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цьогомайна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
- •Гл а в а 15 використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: Івинаходи та корисні моделі;
- •2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у ційстатті, визначаються Цивільним кодексом України.
- •Гл а в а 17 цінні папери у господарській діяльності
- •4. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.
- •Г п а в a 18 корпоративні права
- •2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
- •3. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюютьсябезпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:
- •1. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються цим Кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
- •Глава 19 загальні положення про господарські зобов'язання
- •1. Господарські зобов'язання можуть виникати:
- •Глава 20 господарські договори
- •5. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен від-. Повідати цьому замовленню.
- •Глава 21 ціни і ціноутворення у сфері господарювання
- •Глава 22 виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань
- •2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.
- •Глава 23 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом
- •4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть недодаватисядо претензії.
- •Гл а в а 25 відшкодування збитків у сфері господарювання
- •Глава 26 штрафні та оперативно-господарські санкції
- •1. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
- •2. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- •1. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- •1) Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною,із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другоюстороною;
- •2. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієїстатті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
- •2. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
- •3. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
- •Глава 28
- •1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
- •1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
- •Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
- •Глава 29 галузі та види господарської діяльності
- •§1. Поставка Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
- •§ 2. Контрактація сільськогосподарської продукції Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Енергопостачання Стаття 275. Договір енергопостачання
- •1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
- •§ 4. Біржова торгівля Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність
- •1. Товарна біржа має право:
- •§ 5. Оренда майна та лізинг Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
- •§ 6. Інші види господарсько-торговельної діяльності Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
- •Глава 31
- •Глава 32 правове регулювання перевезення вантажів
- •Глава 33 капітальне будівництво
- •Глава 35
- •§ 1. Фінанси і банківська діяльність Стаття 333. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Страхування Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
- •§ 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.
- •2. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницькоїдіяльності:
- •3. Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
- •§ 4. Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність
- •Глава 36
- •Глава 39 спеціальні (вільні) економічні зони
- •1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної") економічної зони.
- •Глава 41 інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV
- •Розділ II
- •Розділ III
- •Розділ IV
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VIII
- •Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV
- •Розділ V
§ 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.
Фондова біржа
Стаття 356. Посередництво, пов'язане з випуском та обігом цінних паперів
1. Посередницькою діяльністю у сфері випуску та обігу цінних паперів є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання (далі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом.
2. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницькоїдіяльності:
виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
3. Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
1. Частина 1 коментованої статті визначає поняття посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів, з якого випливають такі її ознаки:
а) посередницька діяльність у зазначеній сфері є підприємницькою діяльністю;
б) коло суб'єктів господарювання, які здійснюють зазначену діяльність, обмежується торговцями цінними паперами - суб'єктами, для яких операції з цінними паперами становлятьвиключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом. Торговцями цінними паперами згідно з частиною 1 статті 26 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» [494]та пунктами 2.2.1, 2.2.2 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринкуцінних паперів, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політикита підприємництва та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від14 березня 2001 р. [163], визнаються суб'єкти підприємницької діяльності, створені у формігосподарських товариств, у тому числі акціонерних, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, для яких операції з цінними паперами (крім банків) становлять виключний вид їх діяльності;
в) сферою посередницької діяльності є сфера випуску та обігу цінних паперів;
г) предметом такої діяльності є операції з цінними паперами.
2. Відповідно до частини 2 коментованої статті торговці цінними паперами мають правоздійснювати такі види посередницької діяльності:
виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. Така діяльність відповідно до статті 26 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» іменується діяльністю по випуску цінних паперів;
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Відповідно до статті 26 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» така діяльність іменується комісійною (брокерською) діяльністю з цінних паперів;
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок. Відповідно до статтті 26 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» це комерційна (дилерська) діяльність з цінних паперів.
3. Частина 3 коментованої статті передбачає можливість ведення інших видів посередницької діяльності з цінними паперами у разі їх законодавчого затвердження, зокрема діяльності з управління цінними паперами тощо.
Стаття 357. Ліцензування посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів
Здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів допускається на основі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.
Суб'єкти виключної посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів можуть здійснювати окремі види діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів(надання консультацій власникам цінних паперів тощо).
1. Відповідно до пункту 57 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» професійна діяльність на ринку цінних паперів як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.
Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності допус-
кається на основі дозволу (ліцензії), що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (органом ліцензування).
Дозвіл на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності - не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 27 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).
Умови, яким повинен відповідати торговець цінними паперами для отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності по випуску і обігу цінних паперів, визначені пунктом 3.5 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів [163].
Зокрема, торговець цінними паперами може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулюючої організації, про що він повинен повідомити орган ліцензування не пізніше трьох місяців після отримання ліцензії (з наданням копії відповідного документа).
Торговець цінними паперами для здійснення діяльності повинен: розробити Положення про діяльність торговця цінними паперами, Положення про внутрішній контроль; визначити контролера; забезпечити відповідну кількість засобів обробки інформації та засобів зв'язку.
Вимоги щодо змісту Положення про діяльність торговця цінними паперами та Положення про внутрішній контроль встановлені Ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Для отримання ліцензії торговець цінними паперами особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до органу ліцензування (у відповідне управління, яке приймає та розглядає документи) із заявою про видачу ліцензії. До цієї заяви додається копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника, засвідчена нотаріально або органом, який видав документ.
До заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Усі документи (крім установчих), що надаються відповідно до цього переліку, мають бути підписані керівником, засвідчені печаткою юридичної особи і не можуть бути більше двомісячної давності на дату подання заяви на отримання ліцензії. Крім того, зазначені документи надаються в елекіронному вигляді (у форматі, визначеному органом ліцензування).
Строк дії ліцензії - три роки.
За видачу ліцензії справляється плата в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Частина 2 коментованої статті передбачає можливість здійснювати суб'єктами виключної посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів, зокрема надання консультацій власникам цінних паперів тощо. Виходячи зі змісту статей 356-359 ГК це положення коментованої статті слід розуміти як таке, що стосується торговців цінними паперами.
Стаття 358. Умови, за яких не допускається здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів
Ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами, вартістьякого перевищує розмір, встановлений законом.
Торговець цінними паперами, який має ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами, вартість якогоперевищує розмір, встановлений законом.
3. Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:цінними паперами власного випуску;
акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі понад п'ять відсотків статутного фонду.
Ліцензію (дозвіл на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів) не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад10 відсотків статутного фонду (ч. 1 ст. 28 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).
Торговець цінними паперами, який має ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо абопобічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 відсотківстатутного фонду (ч. 2 ст. 28 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).
Відповідно до частини 5 статті 28 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» безпосереднім володінням майном визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.
3. Частина 3 коментованої статті забороняє торговцю цінними паперами здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску та акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі понад п'ять відсотків статутного фонду.
Стаття 359. Укладання угод щодо цінних паперів
У разі прийняття доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за дорученням і за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів.
Торговець цінними паперами зобов'язаний надавати фондовій біржі інформаціющодо всіх укладених ним угод з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.
Спеціальні вимоги до укладення угод щодо цінних паперів встановлюються законом.
Особливості ведення бухгалтерського обліку, операцій з цінними паперами визначаються відповідно до закону.
Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок торговця цінними паперами, якийприйняв доручення на купівлю або продаж цінних паперів, надавати особі, за дорученням іза рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Як зазначалося в коментарі достатті 356 ГК, цей вид посередницької діяльності є комісійною (брокерською) діяльністю.Таким чином, при здійсненні інших видів посередницької діяльності (виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери абоїх реалізації іншим способом; купівлі-продажу цінних паперів, що здійснюється торговцемцінними паперами від свого імені та за свій рахунок) торговець цінними паперами інформацію про курс цінних паперів нікому не надає.
Частина 2 даної статгі встановлює обов'язок торговця цінними паперами надавати фондовій біржі інформацію щодо всіх укладених ним угод з цінними паперами незалежно від виду посередницької діяльності, передбаченого статтею 356 ГК.
Строки і порядок надання торговцем цінними паперами інформації фондовій біржі визначаються правилами фондової біржі.
3. Як зазначено в частині 3 статті 359 ГК, спеціальні вимоги до укладення угод щодо цінних паперів встановлюються законом.
Так, згідно з частиною 3 статті 165 ГК торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюють операції купівлі-продажу цінних паперів. Цей договір є найпоширенішим серед угод щодо цінних паперів.
Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.
Певну специфіку, що стосується предмета та способу укладення договору має договір купівлі-продажу пакета акцій, що належать державі, у процесі приватизації.
Особливості здійснення комісійної діяльності на ринку цінних паперів визначаються Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затвердженими наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. [254]
Предметом договору комісії на продаж цінних паперів є зобов'язання, за яким комісіонер зобов'язується за доручення комітента реалізувати від свого імені за рахунок комітента цінні папери, а комітент сплатити комісіонеру обумовлену винагороду.
Предметом договору доручення є зобов'язання, за яким довіритель доручає, а повірений зобов'язується купити від імені і за рахунок довірителя узгоджену сторонами кількість (пакет) цінних паперів, а довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду за здійснення дій з прийнятого доручення. За угодами, вчиненими повіреним, права й обов'язки виникають безпосередньо у довірителя.
У договорах доручення та комісії обов'язково визначаються загальні характеристики цінних паперів, а саме: зазначення емітента; вид цінного папера, кількість цінних паперів; номінальна вартість папера, умови виконання договору, що містять строк дії замовлення, права та обов'язки сторін.
4. Особливості ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами, згідно з частиною 3 статті 29 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України та Національним банком України.
Стаття 360. Фондова біржа
Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюєтьсяфондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповіднодо цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа створюється засновниками - торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом.
Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладенняугод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені таза дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації відповідно до закону.
1. Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Основною метою її діяльності є забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів.
Фондова біржа — це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до положень ГК, ЦК, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі.
Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.
Згідно із статтею 34 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» у статуті фондової біржі визначаються:
а) найменування і місцезнаходження фондової біржі;
б) найменування і місцезнаходження засновників;
в) розмір статутного фонду;
г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
д) права і обов'язки членів фондової біржі;є) організаційна структура фондової біржі;
є) компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;
ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;
з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржою;и) порядок припинення діяльності фондової біржі.
У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.
Правила фондової біржі повинні передбачати:
а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;
б) порядок торгівлі на фондовій біржі;
в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;є) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
з) види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати за них;и) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.
Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками - торговцями ціннимипаперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладення угод ку-півлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа - організація, яка створюєтьсябез мети отримання прибутку. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами відвласного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Державна реєстрація фондової біржіздійснюється в порядку, встановленому Положенням про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 листопада 1997 р. (в редакції від22 січня 1998 р.).
Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення юридичні особи, створені на умовах, визначених законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні мережі (ЕТІМ), на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або похідними цінними паперами, можуть одержати статус фондової біржі, якщо вони відповідають вимогам щодо:
а) укладення біржових угод тільки між засновниками та членами біржі та/або ЕТІМ;
б) наявності процедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів, щовідповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;
в) високого рівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери або похідні цінні папери;
г) визначення ринкових цін на цінні папери як базового показника для індикації стануфондового ринку та ринку похідних цінних паперів України;
д) надання інших, крім торговельних, послуг клієнтам тільки через посередництво членівбіржі;
є) наявності процедури відбору брокерів/дилерів і вимог стосовно їх професійної кваліфікації;
є) наявності правил (регламенту) торгівлі та стандартних торговельних процедур;
ж) централізації реєстрації угод і розрахунків щодо них, встановлення офіційного біржового курсу;
з) наявності систем нагляду за діяльністю членів біржі та брокерів/дилерів і дотримання ними норм професійної та ділової етики, а також дисциплінарних норм і санкцій на рівні,не нижчому від встановленого законодавством для сегмента ринку, організатором торгівліна якому є дана біржа;
и) наявності у керівників та провідних фахівців фондової біржі, безпосередньо залучених до біржової діяльності, кваліфікації спеціаліста відповідного профілю згідно з переліком видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка підтверджується кваліфікаційними посвідченнями встановленого зразка, що видається атестаційною комісією, склад і порядок роботи якої визначається ДКЦПФР. Забороняється діяльність з організації торгівлі фондовими біржами або їх філіями без наявності кваліфікаційних посвідчень, виданих ДКЦПФР;
і) забезпечення сталого і ефективного функціонування системи інформації про цінні папери та інші фінансові інструменти, їх ціни та умови обігу на території України.
Стаття 361. Особливі умови припинення діяльності фондової біржі
Діяльність фондової біржі припиняється за умови, якщо кількість її членів протягом встановленого законом строку залишається меншою, ніж мінімальна кількість, визначена законом.
Діяльність фондової біржі припиняється в порядку, встановленому для припинення діяльності господарських товариств, якщо інше не передбачено законом.
1. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» діяльністьфондової біржі припиняється у тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.
Таким чином, заснована не менш як 20 торговцями цінними паперами фондова біржа може функціонувати, якщо її учасниками є 11 членів.
2. Оскільки організаційно-правовою формою товарної біржі згідно з частиню 1 статті 360ГК є акціонерне товариство, частина 2 коментованої статті встановлює, що діяльність фондової біржі припиняється в порядку, визначеному для припинення діяльності господарськихтовариств (див. коментар до ст. 91 ГК), якщо інше не передбачено законом.