Травні залози

Травні залози: печінка і підшлункова залоза. Печінка виробляє жовч, яка поступає в кишковик під час травлення. Підшлункова залоза  виділяє ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи і виробляє гормон інсулін.

Печінка є об'ємистим залозистим органом (маса близько 1500 г). Вона є передусім великою травною залозою, що виробляє жовч, яка по вивідній протоці поступає в дванадцятипалу кишку. Їй властива бар'єрна функція: отруйні продукти білкового обміну, що доставляються в печінку з кров'ю, нейтралізуються; крім того, ендотелій печінкових капілярів і зірчасті ретикулоендотеліоцити мають фагоцитарні властивості (лімфоретикулогістіоцитарна система), що важливо для знешкодження речовин, що всмоктуються в кишковику. Печінка бере участь в усіх видах обміну; зокрема, всмоктувані слизовою оболонкою кишковика вуглеводи перетворюються в печінці в глікоген («депо» глікогену). Печінка є одночасно органом травлення, кровообігу і обміну речовин усіх видів, включно з гормональним. Розташована печінка безпосередньо під діафрагмою, у верхній частині черевної порожнини праворуч, тому лише порівняно невелика частина органу заходить у дорослого ліворуч від середньої лінії. На печінці розрізняють дві поверхні і два краї. Верхня, або передньоверхня, поверхня опукла відповідно до угнутості діафрагми, до якої вона прилягає; нижня поверхня обернена вниз і назад і несе на собі ряд вдавлень від черевних нутрощів, до яких вона прилягає. Верхня і нижня поверхні відділяються один від одного гострим нижнім краєм. Інший край печінки, верхньозадній, навпаки, настільки тупий, що його можна розглядати як задню поверхню печінки. 

Підшлункова залоза лежить позаду шлунку на задній черевній стінці, заходячи своєю лівою частиною в ліве підребер'я. Ззаду прилягає до нижньої порожнистої вени, лівої ниркової вени і аорти.

Підшлункова залоза ділиться на голівку з гачковидним відростком, тіло і хвіст. Голівка залози охоплена дванадцятипалою кишкою і розташовується на рівні I і верхньої частини II поперекових хребців. Тіло призматичної форми, має три поверхні: передню, задню і нижню. По своїй будові підшлункова залоза відноситься до складних альвеолярних залоз. У ній розрізняють дві складові частини: головна маса залози має зовнішньосекреторну функцію, виділяючи свій секрет через вивідні протоки в дванадцятипалу кишку; менша частина залози у вигляді так званих підшлункових острівців відноситься до ендокринних утворень, виділяючи в кров інсулін (insula - острівець), що регулює вміст цукру в крові. Виділяючи свої гормони інсулін і глюкагон в кров, панкреатичні острівці регулюють вуглеводний обмін.

21.Порожнина рота, її будова. Язик. Зуби, їх будова і функції.

Порожнина рота, початок травного апарата обмежена попереду губами, з боків щоками, зверху небом, знизу мовою й м'язами, що утворять дно порожнини рота, позаду за допомогою перешийка зева порожнина рота повідомляється із глоткою. Альвеолярні відростки щелеп із зубами розділяють порожнину рота на дві частини:передненаружню переддень рота, і задневнутрішню (всередині від альвеолярних відростків) властиво порожнина рота.Губи рота, дві в основному м'язові складки верхня губа і нижня губа. Товщу губ утворюють переважно круговий м'яз рота, пухка сполучна тканина, шкіра й слизувата оболонка. У покриві кожної губи розрізняють три частини: шкірну частину, проміжну частину і слизувату частину.Щоки зовні покриті шкірою, зсередини слизуватою оболонкою рота, між якими розташований щічний м'яз. На слизуватій оболонці щік відкриваються в невеликому числі протоки слизуватих щічних залоз. На рівні верхнього другого великого кутнього зуба на слизуватій оболонці кожної щоки є сосочок привушної залози, де відкривається привушна протока.Верхня стінка порожнини рота небо ділиться на тверде й м'яке небо. Передня частина неба має кісткову основу кісткове небо. Це тверде небо. Кісткова основа його утвориться піднебінними відростками верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднебінних костей. Задня частина неба, м'яке небо, в основному утворено м'язами, апоневрозом і залозами. У ньому розрізняють передню горизонтальну частину й задню частину, що носить назву піднебінної фіранки, що разом з коренем мови обмежує перешийок зева. Піднебінна фіранка посередині витягається в невеликої конічної форми язичок. З кожної сторони піднебінна фіранка переходить у дві дужки. Одна направляється до кореня мови - піднебінно-язична, інша переходить у слизувату оболонку бічної стінки ковтки піднебінно-глоткова. Між піднебінними дужками, м'яким небом і коренем мови перебуває простір, через яке порожнина рота повідомляється з порожниною глотки, воно зветься перешийок зева.

Язик(лат. glossa) — орган живих істот, розміщений у ротовій порожнині. Допомагає пережовувати їжу, а також створювати гортанні звуки. Остання функція особливо яскраво виражена у людей, які мають розвинену мовну систему.Язик людини утворений поперечно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий слизовою оболонкою. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого мовлення, смакового сприйняття. Дуже важливою є роль язика при смоктанні молока матері немовлятами та грудними дітьми. Губи дитини захоплюють сосок, фіксуючи його; м'яке піднебіння, піднімаючись закриває зев, язик діє як поршень, відсуваючись назад, він створює негативний тиск разом зі щелепою, яка опусається до низу. Потім щелепа піднімається, а альвеолярні дуги стискають сосок, молоко ковтається. Тому язик немовляти і грудної дитини відносно великий, товстий, широкий і займає усю ротову порожнину, у той же час він малорухомий. Слизова оболонка язика вкрита багатошаровим пласким епітелієм. На верхніх та бокових поверхнях язика розташовані сосочки. У людини чотири види сосочків: нитевидні, грибовидні, жолобоваті (такі, що оточені валом) та листовидні. У товщі епітелія грибовидних, жолобоватих та листовидних сосочків розташовуються смакові бруньки — комплекс спеціалізованих рецепторних смакових клітин, що утворюють орган смаку. Нитевидні сосочки містять рецептори дотику (тактильні рецептори).

Зуби, їх будова та функції.

Зуби людини допомагають їй розкушувати, пережовувати їжу, також беруть участь в утворенні звуків, і є важливою частиною усмішки. У нормі у людини є 32 постійних зуба.

Усередині зуба знаходиться сполучна тканина, яка пронизана нервами і кровоносними судинами (пульпа). Розрізняють молочні та корінні (постійні) зуби, з них 8 різців, 4 ікла, 8 малих корінних (премолярів) і 8-12 великих корінних зубів (молярів). Відсутність третіх молярів (так званих «зубів мудрості») є нормою. У дітей молочні зуби починають прорізатися у віці від 3 місяців. У період від 6 до 12 років молочні зуби поступово замінюються постійними. Молочних зубів всього 20: 8 різців, 4 ікла і 8 молярів.За основною функцією зуби діляться на типи:

Різці — передні зуби, які прорізаються першими у дітей, служать для захоплення і розрізання їжі

Ікла — конусоподібні зуби, які служать для розривання і утримання їжі

Премоляри (малі корінні) — призначені для роздавлювання, перетирання їжі, також вони можуть використовуватися і для розривання їжі

Моляри (великі корінні) — задні зуби, які служать для перетирання їжі, мають частіше три кореня на верхній щелепі і два — на нижній.