- •4) Будова, форма й типи тканин
- •6) Скелет і його значення
- •7) Будова кісток як органа.
- •8) Форма кісток. Окістя. Кістковий мозок.
- •9) Відомості про будову скелета (скелет голови, лицевий і мозковий відділи черепа, скелет тулуба, хребтовий стовп, скелет грудної клітини, таз, скелет верхніх і нижніх кінцівок ).
- •10) Поняття про сполучення кісток. Основні типи сполучень
- •11) Будова суглоба. Основні типи рухів.
- •12) М’язова система, її роль і загальні властивості.
- •13) Непосмуговані (гладкі ) та посмуговані (поперечносмугасті скелетні ) м’язи.
- •14) Будова скелетного м’яза як органа
- •15) М’язове скорочення. Тонус м’язів.
- •16) Робота м’язів. Стомлення м’язів. Значення фізичного тренування.
- •17) Загальна схема будови травного каналу. Травний канал[ред. • ред. Код]
- •Допоміжні органи
- •18) Процес травлення і його значення для організму. Ротова порожнина
- •Тонкий і товстий кишечник
- •19) Їжа. Основні поживні речовини
- •20) Травні залози й ферменти, їх функції.
- •Травні залози
- •21.Порожнина рота, її будова. Язик. Зуби, їх будова і функції.
- •22. Слинні залози, особливості їх будови та функції.
- •23.Глотка, її відділи. Стравохід.
- •24.Шлунок, його розташування, будова. Травлення в шлунку. Склад і властивості шлункового соку.
- •25. Печінка. Топографія, будова, функції.
- •26. Жовч, її склад і значення для травлення. Механізм утворення і виділення жовчі. Жовчний міхур, жовчні протоки.
- •27. Підшлункова залоза. Будова й розташування. Склад підшлункового соку і характер його дії на їжу. Механізм секреції підшлункового соку.
- •28. Тонка кишка. Відділи, розташування, будова. Травлення в дванадцятипалій та інших відділах кишки. Всмоктування поживних речовин.
- •29. Товста кишка, її відділи, топографія, будова. Травлення в товстій кишці.
- •30. Уявлення про систему органів дихання.
- •31) Порожнина носа, її будова. Повітроносні шляхи.
- •32 Носова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, бронхіоли, їх будова, функції.
- •33 Легені, місце розташування, будова, функції.
- •34)Плевра й плевральна порожнина. Поняття про пневмоторакс
- •35)Фізіологія дихання, механізм вдиху та видиху
- •36) Легенева вентиляція. Об'єм легеневого повітря. Спірометрія. Газообмін у легенях
- •37 Перенесення газів кров’ю. Газообмін у тканинах.
- •38. Значення видільних процесів для організму.
- •39) Нирки, їх розташування, будова.
- •40)Механізм утворення сечі. Склад сечі, її кількість і фізичні властивості. Діагностичне значення складу сечі.
- •41. Регуляція діяльності нирок. Основні порушення діяльності нирок
- •42. Ниркова миска, сечоводи, сечовий міхур, сечівник, їх будова, топографія
- •43. Статеві органи. Загальна характеристика системи статевих органів
- •44. Короткі відомості про чоловічі статеві органи. Їх будова та функції.
- •46. Фізіологічне значення крові та лімфи
- •47.Кількість крові в організмі. Склад крові. Клітини крові.
- •48. Еритроцити, їх будова, кількість, функції. Гемоглобін. Його склад і роль у газообміні. Швидкість осідання еритроцитів (шое ).
- •49.Лейкоцити. Кількість, види, значення; фагоцитоз. Лейкоцитарна формула та її значення для діагностики захворювань.
- •50. Тромбоцити , їх роль
- •51. Плазма крові, її склад і фізико - хімічні властивості.
- •52. Зсідання крові. Явище гемолізу.
- •53. Групи крові. Резус-фактор. Переливання крові
- •54. Лімфа, її склад і значення.
- •55.Органи кровотворення.
- •56.Загальна характеристика серцево-судинної системи. Роль кровообігу в організмі.
- •57.Серце, його будова, топографія, значення. Судини серця.
- •58.Робота серця. Фази серцевої діяльності
- •59.Артерії, вени, капіляри
- •60.Велике та мале кола кровообігу. Рух крові по судинах. Поняття про тиск крові. Тиск систолічний (максимальний), діастолічний (мінімальний)та пульсовий.
- •61.Загальна характеристика системи залоз внутрішньої секреції
- •62.Поняття про гормони, гормонопрепарати
- •63. Поняття про порушення функцій залоз внутрішньої секреції (гіпофункція та гіперфункція ). Будова та функції гіпофіза.
- •64) Будова й функції шишкоподібного тіла(епіфіза)
- •65) Щитоподібна залоза, при щитоподібні залози, загрудинна залоза ( тимус ), їх будова та значення. Гормони щитоподібної та при щитоподібних залоз, їх гіпер- і гіпофункції.
- •66) Надниркові залози, їх будова та функції.
- •67) Внутрішньосекреторна острівцева частина підшлункової залози.Гормони підшлункової залози. Інсулін і його роль в організмі.
- •68.Внутрішньосекреторна функція статевих залоз. Статеві гормони та їх фізіологічна роль.
- •69. Загальні уявлення про обмін речовин і енергії в організмі (білковий, жировий, вуглеводний, водно-сольовий).
- •70. Вітаміни та їх використання.
- •71.Утворення та використання енергії в організмі.
- •72. Основний обмін. Його залежність від статі, віку, маси тіла та зросту людини.
- •73. Теплоутворення і тепловіддача. Терморегуляція. Температура тіла людини.
- •74. Загальні відомості про нервову систему
- •75. Поняття про центральну і периферичну нервову систему
- •76 Соматична і автономна (вегетативна) нервова система.
- •77 Рефлекс - основна форма нервової діяльності.
- •78. Синапс. Класифікація синапсів. Механізм синаптичної передачі.
- •79. Нерви та нервові вузли (ганглії).
- •81) Головний мозок. Загальні дані про головний мозок, його будову і відділи.
- •82) Стовбур мозку. Довгастий мозок і мозковий міст. Їх будова, функціональне значення
- •83) Середній і задній мозок, їх будова і функціональне значення.
- •84.Проміжний мозок, будова, значення.
- •85) Поняття про черепно-мозкові нерви. Передній ( кінцевий ) мозок.
- •86) Півкулі великого мозку. Короткі дані про будову.
- •87) Кора, біла речовина, підкоркові ядра. Діяльність кори півкуль великого мозку.
- •88)Умовні та безумовні рефлекси.
- •89) Основні порушення нервової діяльності. Стрес.
- •90.Автономна ( вегетативна ) нервова система. Її будова й фізіологія.
- •91.Симпатичний та парасимпатичний відділи, особливості будови.
- •92.Поняття про аналізатори. Значення аналізаторів у пізнанні зовнішнього світу, його об’єктивної реальності.
- •93.Вчення і. П. Павлова про аналізатори.
- •94.Короткі анатомічні дані про будову органа зору. Сприймання зорових подразнень. Роль колбочок і паличок. Кольоросприйняття .
- •95.Адаптація ока. Акомодація. Короткозорість і далекозорість. Гострота зору
- •96.Внутрішньоочний тиск.
- •97.Короткі дані про будову органа слуху та рівноваги.
- •98.Сприйняття слухових подразників, відчуття положення та руху тіла.
- •99.Органи нюху й смаку.
- •100.Шкіра . Будова шкіри. Епідерміс. Дерма. Підшкірна основа. Функції шкіри.
98.Сприйняття слухових подразників, відчуття положення та руху тіла.
Відчуття - найпростіший психічний процес, в результаті якого у людини виникає найпростіший образ зовнішнього і внутрішнього світу. Відчуття положення (рівноваги) поряд з руховими відчуттями грають важливу роль в процесі сприйняття (наприклад, стійкості).; Крім того, є група органічних відчутті - внутрішніх (ітероцептівних). Ці відчуття відображають внутрішній стан тіла. До них відносяться почуття голоду, спраги, нудоти, внутрішні больові відчуття і др.По часу виникнення відчуття бувають актуальними і неактуальними. Різні види відчуттів характеризуються не тільки специфічністю, але і спільними для них властивостями. До таких властивостей відносяться: якість - сутнісна особливість відчуттів, що дозволяє відрізняти одні види відчуттів від інших (наприклад, слухові від зорових), а також різні варіації відчуттів усередині даного виду (наприклад, за кольором, насиченості); інтенсивність - кількісна характеристика відчуттів, яка визначається силою діючого подразника і функціональним станом рецептора; тривалість-тимчасова характеристика відчуттів. Вона визначається функціональним станом органів почуттів, часом впливу подразника та його інтенсивністю. Якість відчуттів всіх видів залежить від чутливості аналізаторів відповідного типу.Слухове сприйняття істотно відрізняється як від дотикового, так і від зорового сприйняття. Якщо дотикальне і зорове сприйняття відображає світ предметів, розташованих у просторі, то слухове сприйняття має справу з послідовністю роздратування, що протікають у часі. Наш слух сприймає тони і шуми. Тони є правильні ритмічні коливання повітря, причому частота цих коливань визначає висоту тону, а амплітуда - інтенсивність звуку. Шуми є результатом комплексу, що накладаються один на одного коливань, причому частота цих коливань перебуває у випадкових, некратний відносинах між собою. Людина здатна розрізняти звуки в діапазоні від 20 до 20000 герц, а діапазон інтенсивностей звуків, що сприймаються людиною, становить шкалу від 1 дб до 130 дБ. Говорячи про організацію дотикальної зорової чутливості, можна відзначити, що факторами, які організовують їх, є форми і предмети зовнішнього світу. Відображення їх і призводить до того, що відчутні і зорові процеси кодуються у відомі системи і перетворюються в організоване дотикальне і зорове сприйняття.Звук — це коливання молекул пружного середовища, яке відбувається у вигляді поздовжніх хвиль тиску. Зовнішнє вухо побудовано з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Звукові коливання, які ловить вушна раковина, передаються по зовнішньому слуховому проходу на барабанну перетинку, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Середнє вухо складається з барабанної порожнини, соскоподібних придатків, слухових кісточок із зв’язками та м’язами. Коливання барабанної перетинки передаються за допомогою слухових кісточок, з’єднаних між собою,— молоточка, ковадла і стремена. Внутрішнє вухо знаходиться у кам’янистій частині вискової кістки і складається із кісткового та вставленого в нього перетинчастого лабіринтів.Механізм сприймання звуку. Звукові хвилі, потрапляючи у зовнішній слуховий прохід, підсилюються в 2—2,5 рази і викликають коливання барабанної перетинки, тиск якої передається на перетинку овального вікна за допомогою слухових кісточок, що діють як важелі, зменшуючи амплітуду коливань і збільшуючи їхню силу (до 50 разів). Коливання перетинки овального вікна викликають вібрацію спірального органа, внаслідок чого чутливі волоскові клітини збуджуються. Нервові клітини, що сприймають високу частоту, розташовані ближче до овального вікна. Тому неоднакові за висотою звуки збуджують нервові клітини, розміщені в різних частинах спірального органа. В цьому полягає просторовий код частотного аналізу звуку. Збільшення сили звуку збільшує кількість збуджених волоскових клітин. Це дозволяє розрізняти інтенсивність звукових коливань. Збудження чутливих клітин проходить не тільки тоді, коли коливання основної мембрани досягається звичайним повітряним шляхом (повітряна провідність), але й при виникненні коливань у кістковому лабіринті внаслідок коливань кісток черепа (кісткова провідність). Цей механізм передачі звукових коливань має значення при зануренні людини під воду. Людина сприймає звуки частотою від 15 до 20 тис. Гц. У дітей верхня межа досягає 22 тис. Гц, а з віком вона знижується.