- •4) Будова, форма й типи тканин
- •6) Скелет і його значення
- •7) Будова кісток як органа.
- •8) Форма кісток. Окістя. Кістковий мозок.
- •9) Відомості про будову скелета (скелет голови, лицевий і мозковий відділи черепа, скелет тулуба, хребтовий стовп, скелет грудної клітини, таз, скелет верхніх і нижніх кінцівок ).
- •10) Поняття про сполучення кісток. Основні типи сполучень
- •11) Будова суглоба. Основні типи рухів.
- •12) М’язова система, її роль і загальні властивості.
- •13) Непосмуговані (гладкі ) та посмуговані (поперечносмугасті скелетні ) м’язи.
- •14) Будова скелетного м’яза як органа
- •15) М’язове скорочення. Тонус м’язів.
- •16) Робота м’язів. Стомлення м’язів. Значення фізичного тренування.
- •17) Загальна схема будови травного каналу. Травний канал[ред. • ред. Код]
- •Допоміжні органи
- •18) Процес травлення і його значення для організму. Ротова порожнина
- •Тонкий і товстий кишечник
- •19) Їжа. Основні поживні речовини
- •20) Травні залози й ферменти, їх функції.
- •Травні залози
- •21.Порожнина рота, її будова. Язик. Зуби, їх будова і функції.
- •22. Слинні залози, особливості їх будови та функції.
- •23.Глотка, її відділи. Стравохід.
- •24.Шлунок, його розташування, будова. Травлення в шлунку. Склад і властивості шлункового соку.
- •25. Печінка. Топографія, будова, функції.
- •26. Жовч, її склад і значення для травлення. Механізм утворення і виділення жовчі. Жовчний міхур, жовчні протоки.
- •27. Підшлункова залоза. Будова й розташування. Склад підшлункового соку і характер його дії на їжу. Механізм секреції підшлункового соку.
- •28. Тонка кишка. Відділи, розташування, будова. Травлення в дванадцятипалій та інших відділах кишки. Всмоктування поживних речовин.
- •29. Товста кишка, її відділи, топографія, будова. Травлення в товстій кишці.
- •30. Уявлення про систему органів дихання.
- •31) Порожнина носа, її будова. Повітроносні шляхи.
- •32 Носова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, бронхіоли, їх будова, функції.
- •33 Легені, місце розташування, будова, функції.
- •34)Плевра й плевральна порожнина. Поняття про пневмоторакс
- •35)Фізіологія дихання, механізм вдиху та видиху
- •36) Легенева вентиляція. Об'єм легеневого повітря. Спірометрія. Газообмін у легенях
- •37 Перенесення газів кров’ю. Газообмін у тканинах.
- •38. Значення видільних процесів для організму.
- •39) Нирки, їх розташування, будова.
- •40)Механізм утворення сечі. Склад сечі, її кількість і фізичні властивості. Діагностичне значення складу сечі.
- •41. Регуляція діяльності нирок. Основні порушення діяльності нирок
- •42. Ниркова миска, сечоводи, сечовий міхур, сечівник, їх будова, топографія
- •43. Статеві органи. Загальна характеристика системи статевих органів
- •44. Короткі відомості про чоловічі статеві органи. Їх будова та функції.
- •46. Фізіологічне значення крові та лімфи
- •47.Кількість крові в організмі. Склад крові. Клітини крові.
- •48. Еритроцити, їх будова, кількість, функції. Гемоглобін. Його склад і роль у газообміні. Швидкість осідання еритроцитів (шое ).
- •49.Лейкоцити. Кількість, види, значення; фагоцитоз. Лейкоцитарна формула та її значення для діагностики захворювань.
- •50. Тромбоцити , їх роль
- •51. Плазма крові, її склад і фізико - хімічні властивості.
- •52. Зсідання крові. Явище гемолізу.
- •53. Групи крові. Резус-фактор. Переливання крові
- •54. Лімфа, її склад і значення.
- •55.Органи кровотворення.
- •56.Загальна характеристика серцево-судинної системи. Роль кровообігу в організмі.
- •57.Серце, його будова, топографія, значення. Судини серця.
- •58.Робота серця. Фази серцевої діяльності
- •59.Артерії, вени, капіляри
- •60.Велике та мале кола кровообігу. Рух крові по судинах. Поняття про тиск крові. Тиск систолічний (максимальний), діастолічний (мінімальний)та пульсовий.
- •61.Загальна характеристика системи залоз внутрішньої секреції
- •62.Поняття про гормони, гормонопрепарати
- •63. Поняття про порушення функцій залоз внутрішньої секреції (гіпофункція та гіперфункція ). Будова та функції гіпофіза.
- •64) Будова й функції шишкоподібного тіла(епіфіза)
- •65) Щитоподібна залоза, при щитоподібні залози, загрудинна залоза ( тимус ), їх будова та значення. Гормони щитоподібної та при щитоподібних залоз, їх гіпер- і гіпофункції.
- •66) Надниркові залози, їх будова та функції.
- •67) Внутрішньосекреторна острівцева частина підшлункової залози.Гормони підшлункової залози. Інсулін і його роль в організмі.
- •68.Внутрішньосекреторна функція статевих залоз. Статеві гормони та їх фізіологічна роль.
- •69. Загальні уявлення про обмін речовин і енергії в організмі (білковий, жировий, вуглеводний, водно-сольовий).
- •70. Вітаміни та їх використання.
- •71.Утворення та використання енергії в організмі.
- •72. Основний обмін. Його залежність від статі, віку, маси тіла та зросту людини.
- •73. Теплоутворення і тепловіддача. Терморегуляція. Температура тіла людини.
- •74. Загальні відомості про нервову систему
- •75. Поняття про центральну і периферичну нервову систему
- •76 Соматична і автономна (вегетативна) нервова система.
- •77 Рефлекс - основна форма нервової діяльності.
- •78. Синапс. Класифікація синапсів. Механізм синаптичної передачі.
- •79. Нерви та нервові вузли (ганглії).
- •81) Головний мозок. Загальні дані про головний мозок, його будову і відділи.
- •82) Стовбур мозку. Довгастий мозок і мозковий міст. Їх будова, функціональне значення
- •83) Середній і задній мозок, їх будова і функціональне значення.
- •84.Проміжний мозок, будова, значення.
- •85) Поняття про черепно-мозкові нерви. Передній ( кінцевий ) мозок.
- •86) Півкулі великого мозку. Короткі дані про будову.
- •87) Кора, біла речовина, підкоркові ядра. Діяльність кори півкуль великого мозку.
- •88)Умовні та безумовні рефлекси.
- •89) Основні порушення нервової діяльності. Стрес.
- •90.Автономна ( вегетативна ) нервова система. Її будова й фізіологія.
- •91.Симпатичний та парасимпатичний відділи, особливості будови.
- •92.Поняття про аналізатори. Значення аналізаторів у пізнанні зовнішнього світу, його об’єктивної реальності.
- •93.Вчення і. П. Павлова про аналізатори.
- •94.Короткі анатомічні дані про будову органа зору. Сприймання зорових подразнень. Роль колбочок і паличок. Кольоросприйняття .
- •95.Адаптація ока. Акомодація. Короткозорість і далекозорість. Гострота зору
- •96.Внутрішньоочний тиск.
- •97.Короткі дані про будову органа слуху та рівноваги.
- •98.Сприйняття слухових подразників, відчуття положення та руху тіла.
- •99.Органи нюху й смаку.
- •100.Шкіра . Будова шкіри. Епідерміс. Дерма. Підшкірна основа. Функції шкіри.
35)Фізіологія дихання, механізм вдиху та видиху
Завдяки ритмічному скорочення діафрагми та інших дихальних м’язів у відповідь на імпульси з дихального центру довгастого мозку грудна клітка то збільшується в об’ємі (при вдиху), то зменшується (при видиху). У процесі розширення грудної клітини легенірозширюються, тиск у них знижується і стає нижче атмосферного на 3 – 4 мм рт. ст. Повітря через дихальні шляхи спрямовується в легені. Так відбувається вдих. Видих здійснюється при розслабленні дихальних м’язів. Піднесена і розширена при вдиху грудна клітка в силу своєї тяжкості опускається. Розтягнуті легкі, завдяки своїй еластичності, стискаються, зменшуються в об’ємі. При цьому тиск у них різко зростає і повітря виходить з легенів. Так відбувається видих. При глибокому вдиху скорочуються не тільки дихальні м’язи, а й інші, допоміжні. При кашлі, чханні задіяні м’язи черевного преса, діафрагма різко піднімається, грудна клітка опускається.
При спокійному диханні людина вдихає і видихає 500 см3 повітря. Ця кількість повітря називають дихальним об’ємом. Якщо зробити додатковий глибокий вдих, то в легені надійде ще 1500 см3 повітря, який називають резервним об’ємом вдиху. Після спокійного видиху людина може видихнути ще 1500 см3 повітря – резервного обсягу видиху. Кількість повітря (3500 см3), що складається з дихального об’єму (500 см3), резервного обсягу вдиху (1500 см3), резервного об’єму видиху (1500 см3), отримало назву життєвої ємності легень. У тренованих, фізично розвинених людей життєва ємність легенів може бути істотно більше і досягати 7000 – 7500 см3. У жінок життєва ємність менше, ніж у чоловіків.
Після того як людина видихне 500 см3 (дихальний об’єм), а потім ще зробить глибокий видих (1500 см3), в його легенях все ще залишається приблизно 1200 см3 залишкового об’єму повітря, який видалити практично неможливо. Тому легенева тканина у воді не тоне.
Протягом 1 хв людина вдихає і видихає 5 – 8 л повітря. Це хвилинний об’єм дихання, який при інтенсивному фізичному навантаженні може досягати 80 – 120 л1мін.
36) Легенева вентиляція. Об'єм легеневого повітря. Спірометрія. Газообмін у легенях
Після спокійного видиху в легенях залишаються резервний обсяг видиху і залишковий об’єм повітря, складові альвеолярний повітря. Обсяг альвеолярного повітря дорівнює 2500-2800 см3. Так як при кожному спокійному вдиху поглинається 500 см3, з яких завирахуванням шкідливого простору в легені надходить 360 см3, то при цьому повітря в альвеолах вентилюється лише на 77 (360:2500). Ставлення вдихуваного повітря до альвеолярному називається коефіцієнтом легеневої вентиляції.
Кількість повітря, що вдихається в 1 хв, або хвилинний об’єм дихання, дорівнює дихальному обсягом, помноженому на число подихів у 1 хв. При спокійному диханні у чоловіків він дорівнює 5-8 дм3. А у жінок – 3-5 дм3. Обсяг легеневої вентиляції визначається інтенсивністю обміну речовин.
Життє́ва є́мність леге́нь (ЖЄЛ) — максимальна кількість повітря, що видихається після найглибшого вдиху. ЖЄЛ є одним з основних показників стану апарату зовнішнього дихання, широко тим, що використовуються в медицині.
Разом із залишковим об'ємом, тобто об'ємом повітря, що залишається в легенях після найглибшого видиху, ЖЄЛ утворюєзагальну ємність легенів (ЗЄЛ). В нормі ЖЄЛ становить близько 3/4 загальної місткості легенів і характеризує максимальний об'єм, в межах якого людина може змінювати глибину свого дихання. При спокійному диханні здорова доросла людина використовує невелику частину ЖЄЛ: вдихає і видихає 300–500 мл повітря (так званий дихальний об'єм). При цьомурезервний об'єм вдиху, тобто кількість повітря, яка людина здатна додатково вдихнути після спокійного вдиху, і резервний об'єм видиху, рівний об'єму повітря, що додатково видихається після спокійного видиху, складає в середньому приблизно по 1500 мл кожний. Під час фізичного навантаження дихальний об'єм зростає за рахунок використовування резервів вдиху і
Спірометрі́я (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω - вимірюю) — визначення життєвого об'єму легень за допомогоюспірометра. Спірометрію застосовують при профілактичних дослідженнях і з метою діагностики захворювань легень і серцево-судинної системи.
Мал.1. Будова дихальної системи (1). Війчастий епітелій у дихальних шляхах (2)
Як відбувається обмін газів у легенях?
Під час вдиху атмосферне повітря надходить до легенів і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (залишковий об’єм повітря). Залишковий об'єм повітря не дає легеням спадатися навіть за найінтенсивнішого видиху