1) Предмет і завдання анатомії та фізіології, їх взаємозв’язок, значення в медицині та фармації.

А натомія та фізіологія людини, їх взаємозв’язок і значення в медицині. Анатомія – це наука, що вивчає форму і будову тіла людини, окремих систем та органів, їх розташування, розвиток в зв’язку з впливом зовнішнього середовища. Фізіологія – наука про функціональну діяльність органів та систем органів в організмі людини у взаємозв’язку. Разом з фізіологією анатомія складає основу медичної освіти, так як точне знання форм і будови тіла живої людини є неодмінною умовою розуміння життєвих функцій здорового і хворого людського організму, а значить і ясного уявлення про причини захворювань. Анатомія людини (від грец. anatome - розтин, розчленування) наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв'язку ч їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу. Фізіологія (від грец. physis — природа, logos учення) наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, що відбуваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному і організменому. Фізіологія вивчає життєдіяльності живого організму у взаємодії з зовнішніми умовами його існування. Основне завдання фізіології -  розкриття законів життєдіяльності живого організму та керування ними. У результаті наукового прогресу фізіологія людини накопичила значний фактичний матеріал. Це призвело до того , що від фізіології, цілісної науки про функції організму, виокремилися і стали самостійними декілька наукових дисциплін. Серед них самостійною галуззю фізіології стала й вікова фізіологія. Minolta фізіологія вивчає особливості життєдіяльності організму її ргіш періоди онтогенезу, функції органів, систем органів і організму в цілому в міру його росту та розвитку, своєрідність цих функцій на кожному піковому етапі. Гігієна (від грец. hygienos — здоровий) — наука, що вивчає вплив факторів  навколишнього середовища на організм людини та її здоров'я, розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням як на індивідуальному так і популяційному рівні. Гігієна як наука профілактичного циклу включає в себе такі розділи: комунальна гігієна, соціальна гігієна шкільна гігієна, тощо. Завдання шкільної гігієни — не тільки всебічно вивчати чинники зовнішнього середовища і враховувати їх специфіку дії відповідно до вікових особливостей організму людини, а й добирати та цілеспрямовано організовувати заходи, які б сприяли розширенню його функціональних можливостей, зокрема опірності проти дії несприятливих факторів та збереженню здоров'я. 2) Методи анатомічних і фізіологічних досліджень.

Метод поперечного дослідження являє собою одночасне вивчення тих чи інших властивостей у представників різних вікових груп. Зіставлення рівня розвитку певних органів та їх функцій у дітей різного віку дозволяє встановити закономірності онтогенетичного процесу. Метод простий і дозволяє застосовувати стандартні методики та прилади для обстеження дітей різних віків. Недоліком його є те, що він не дає можливості судити про динаміку процесів, що відбуваються, а показує тільки результати для окремих точок вікової шкали.

Метод поздовжнього дослідження розглядає динаміку процесу і полягає в тривалому спостереженні за однією групою дітей.

Вікова анатомія і фізіологія відносяться до природничих дисциплін, тому для оцінки росту і розвитку дитини використовуються методи, що традиційно застосовуються біологічними та медичними науками. Це насамперед антропометричні та фізіологічні показники. Антропометричні показники – маса і довжина тіла, окружності грудної клітки і талії, товщина шкірно-жирової складки – використовуються для оцінки фізіологічного розвитку дітей. Фізіометричні показники – життєва ємкість легень, сила стиснення кисті, станова сила та ін. – Відбивають одночасно рівень анатомічного розвитку і функціональні можливості організму.

У віковій анатомії широко застосовуються анатомічні та фізіологічні методи дослідження.

До методів анатомічного дослідження відносяться: препарування при вивченні зовнішньої будови та топографії великих утворень, ін’єкції, розпил замороженого тіла («пироговські зрізи») при вивченні розташування будь-якого органу по відношенню до інших утворень, електронна мікроскопія, скануюча електронна мікроскопія, що дає об’ємне зображення при малих і великих збільшеннях. Ці методи застосовують лише при роботі з неживим матеріалом і тільки для уточнення діагнозу. При роботі з організмом людини використовуються електрорентгенографія, що дозволяє отримати рентгенівське зображення м’яких тканин, які на звичайних рентгенограмах не виявляються, так як майже не затримують рентгенівські промені; томографія, за допомогою якої можна отримати зображення утворень, які затримують рентгенівські промені; комп’ютерна томографія, яка дає можливість бачити на телеекрані зображення, підсумкова з великого числа томографічних зображень; рентгеноденсіметрія, що дозволяє прижиттєво визначати кількість мінеральних солей в кістках. В даний час широкого поширення набула віртуальна анатомія. Наприкінці XX століття з’явилося нове засіб масової інформації, яке дає можливість отримати об’ємне анатомічне зображення. Завдяки цьому можна «проникнути» крізь тканини і спостерігати за роботою органів та їх станом. Можна продемонструвати пацієнтові хід майбутньої операції, що не тільки дозволить йому краще орієнтуватися у власному захворюванні, але і зменшить страх перед хірургічним втручанням. Використовуючи ці моделі, можна змоделювати вплив того чи іншого лікарського препарату на тканини, що особливо важливо при дослідженні даних препаратів. Наступним етапом стане моделювання захворювань і порівняння здорових і хворих тканин. Потім дослідник зможе «ввести» лікарський препарат і подивитися, як він впливає на органи.

Інший областю застосування віртуальної анатомії є біомеханіка. Медики можуть препарувати віртуальне тіло віртуальними скальпелями, що дозволить виконувати пробні хірургічні операції на екрані. Це особливо важливо для хірургів, які отримають можливість заздалегідь дізнатися про труднощі майбутніх операцій і підготуватися до їх подолання. Віртуальні «пацієнти» також незамінні для дослідників. На них можна випробовувати нові операції, інструменти, апаратуру, навіть нове обладнання для швидкої допомоги або операційних.

До фізіологічних методів дослідження функцій людського тіла відносяться спостереження, природний і лабораторний експеримент.

Метод спостереження використовується в будь-якому науковому дослідженні, але ізольовано від експерименту він не розкриває суті фізіологічних процесів в організмі. В експерименті для вивчення фізіологічного процесу створюються спеціальні умови. У них найбільш повно розкриваються якісні та кількісні характеристики цих явищ. Проміжною формою між наглядом і лабораторним експериментом є природний експеримент, який проводиться в звичайних умовах життєдіяльності людини.

Метод лабораторного дослідження використовується для вивчення функції організму в певних умовах. Міняючи останні, можна цілеспрямовано викликати або змінювати той чи інший фізіологічний процес. Широко застосовується метод функціональних навантажень або проб. Метод дозованих функціональних навантажень заснований на зміні в ході дослідження інтенсивності або тривалості впливу. До функціональних проб відносяться: дозовані фізичні та розумові навантаження, ортостатичні проби (зміна положення тіла в просторі), температурні дії, проби з затримкою дихання та ін.

Метод телеметрії – реєстрація за допомогою передавальних радіо -технічеських пристроїв функцій організму на відстані – дає можливість отримати інформацію про організм в природних умовах існування.

До сучасних методів вивчення фізіологічних функцій відноситься метод радіографії. При цьому мічена радіоактивними ізотопами речовина вводиться в тканину, яка поглинає і транспортує його. Шляхом фотореєстрації даної речовини в спеціальних зрізах на папері з подальшим мікроскопічним аналізом вдається зареєструвати всі зміни, що відбуваються в тканинах.

3) Клітина. Фази життя клітини

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живихорганізмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною(плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованогоядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів.

1. Профаза. Зміни клітини в процесі мітозу починаються з того, що ядро набухає, хроматинове речовина набуває форму суцільний, сплутаною нитки, що утворює пухкий клубок. Потім у ній чітко виявляються відособлені ділянки, неоднакові по своїй формі, – хромосоми (у менш помітному вигляді вони присутні і в інтерфазних ядрі), кожна з яких поділяється на дві дочірні хромосоми. Оболонка ядра розчиняється. Ядерце зникає. Центросома ділиться на дві центріолі, розходяться до двох протилежних полюсів клітини.

2. Метафаза. До цього часу між центриолями, які займають полюсні положення в клітині, утворюється веретено з ахроматинового ниток, які беруть участь у пересуванні хромосом. Хромосоми розташовуються в центральній, екваторіальній, площині клітини, утворюючи фігуру, що нагадує зірку. Вони стають коротшими і товщі; ще більш помітним стає підрозділ кожної з них на дві дочірні.

3. Анафаза. Дочірні хромосоми розходяться до полюсів клітини і собіраютсяу центриолей, утворюючи фігуру подвійної зірки.

4. Телофаза. Дочірні хромосоми збираються разом, ущільнюються і утворюють нові ядра, у яких з’являються ядерна оболонка і ядерця. Одночасно тіло клітини поступово перешнуровується в екваторіальній площині і розділяється надвоє, в результаті чого утворюються дві нові клітини.

Амітоз на противагу каріокінез характеризується безпосереднім перешнуровиваніем ядра і цитоплазми (відбувається без утворення центрального веретена і спіралізаціі хромосом), в результаті чого з однієї материнської клітини виникають дві нові. Найчастіше амітоз проявляється поділом ядра, але не клітини в цілому, що призводить до її дво-і багатоядерності. Він спостерігається в основному при патології або в клітинах, завершальних свій життєвий цикл.

4) Будова, форма й типи тканин

Група тканин	Види тканин	Будова тканини	Місцезнаходження	Функції
Епітелій	Плоский	Поверхня клітин гладка.Клітини щільно прилягають один до одного	Поверхня шкіри, ротова порожнина, стравохід, альвеоли, капсули нефронів	Покривна, захисна, видільна (газообмін, виділення сечі)
	Залізистий	Залізисті клітини виробляють секрет	Залози шкіри, шлунок, кишечник, залози внутрішньої секреції, слинні залози	Видільна (виділення поту, сліз), секреторна (утворення слини, шлункового і кишкового соку, гормонів)
	Миготливий (війчастий)	Складається з клітин з численними волосками (війки)	Дихальні шляхи	Захисне (війки затримують і видаляють частинки пилу)
Сполучна	Щільна волокниста	Групи волокнистих, щільно лежать клітин без міжклітинного речовини	Власне шкіра, сухожилля, зв'язки, оболонки кровоносних судин, рогівка ока	Покривна, захисна, рухова
	Пухка волокниста	Рихло розташовані волокнисті клітини, що переплітаються між собою. Міжклітинну речовину безструктурної	Підшкірна жироваклітковина, околосердечная сумка, провідні шляхи нервової системи	Поєднує шкіру з м'язами, підтримує органи в організмі, заповнює проміжки між органами.Здійснює терморегуляцію тіла
	Хрящова	Живі круглі або овальні клітини, що лежать у капсулах, міжклітинну речовину щільне, пружне, прозоре	Міжхребцеві диски, хрящі гортані, трахей, вушна раковина,поверхня суглобів	Згладжування тертьових поверхонь кісток. Захист від деформації дихальних шляхів, вушних раковин
	Кісткова	Живі клітини з довгими відростками, з'єднані між собою, міжклітинну речовину - неорганічнісолі і білок осеїн	Кістки скелета	Опорна, рухова, захисна
	Кров і лімфа	Рідка сполучна тканина, складається з формених елементів (клітин) та плазми (рідина з розчиненими в ній органічними та мінеральними речовинами - сироватка і білок фібриноген)	Кровоносна система всього організму	Розносить О2 і поживні речовини по всьому організму.Збирає СО2 і продукти дисиміляції.Забезпечує сталість внутрішнього середовища, хімічний і газовий склад організму. Захисне (імунітет). Регуляторна (гуморальна)
М'язова	Поперечно-смугаста	Багатоядерні клітини циліндричної форми до 10 см довжини, смугастих поперечними смугами	Скелетні м'язи, серцевий м'яз	Довільні рухи тіла і його частин, міміка обличчя, мова.Мимовільні скорочення (автоматия) серцевого м'яза для проштовхування крові через камери серця.Має властивості збудливості і скоротливості
	Гладка	Одноядерні клітини до 0,5 мм довжини з загостреними кінцями	Стінки травного тракту, кровоносних і лімфатичних судин, м'язи шкіри	Мимовільні скорочення стінок внутрішніх порожнистих органів.Підняття волосся на шкірі
Нервова	Нервові клітини (нейрони)	Тіла нервових клітин, різноманітні за формою і величиною, до 0,1 мм у діаметрі	Утворюють сіра речовина головного і спинного мозку	Вища нервова діяльність. Зв'язок організму з зовнішнім середовищем. Центри умовних і безумовних рефлексів. Нервова тканина має властивості збудливості і провідності
		Короткі відростки нейронів - древовідноветвящіеся дендрити	З'єднуються з відростками сусідніх клітин	Передають збудження одного нейрона на інший, встановлюючи зв'язок між усіма органами тіла
		Нервові волокна - аксони (нейритів) - довгі вирости нейронів до 1 м довжини. В органах закінчуються гіллястими нервовими закінченнями	Нерви периферичної нервової системи, які іннервують всі органи тіла	Провідні шляхи нервової системи.Передають збудження від нервової клітини до периферії по відцентровим нейронам; від рецепторів (іннервіруемих органів) - до нервової клітці по доцентровим нейронам. Вставні нейрони передають збудження з доцентрових (чутливих) нейронів на відцентрові (рухові)

5) Відомості про будову, значення і місце епітеліальної, сполучної, м’язової і нервової тканини в організмі людини

Група тканин	Види тканин	Будова тканини	Місцезнаходження	Функції
Епітелій	Плоский	Поверхня клітин гладка.Клітини щільно прилягають один до одного	Поверхня шкіри, ротова порожнина, стравохід, альвеоли, капсули нефронів	Покривна, захисна, видільна (газообмін, виділення сечі)
	Залізистий	Залізисті клітини виробляють секрет	Залози шкіри, шлунок, кишечник, залози внутрішньої секреції, слинні залози	Видільна (виділення поту, сліз), секреторна (утворення слини, шлункового і кишкового соку, гормонів)
	Миготливий (війчастий)	Складається з клітин з численними волосками (війки)	Дихальні шляхи	Захисне (війки затримують і видаляють частинки пилу)
Сполучна	Щільна волокниста	Групи волокнистих, щільно лежать клітин без міжклітинного речовини	Власне шкіра, сухожилля, зв'язки, оболонки кровоносних судин, рогівка ока	Покривна, захисна, рухова
	Пухка волокниста	Рихло розташовані волокнисті клітини, що переплітаються між собою. Міжклітинну речовину безструктурної	Підшкірна жироваклітковина, околосердечная сумка, провідні шляхи нервової системи	Поєднує шкіру з м'язами, підтримує органи в організмі, заповнює проміжки між органами.Здійснює терморегуляцію тіла
	Хрящова	Живі круглі або овальні клітини, що лежать у капсулах, міжклітинну речовину щільне, пружне, прозоре	Міжхребцеві диски, хрящі гортані, трахей, вушна раковина,поверхня суглобів	Згладжування тертьових поверхонь кісток. Захист від деформації дихальних шляхів, вушних раковин
	Кісткова	Живі клітини з довгими відростками, з'єднані між собою, міжклітинну речовину - неорганічнісолі і білок осеїн	Кістки скелета	Опорна, рухова, захисна
	Кров і лімфа	Рідка сполучна тканина, складається з формених елементів (клітин) та плазми (рідина з розчиненими в ній органічними та мінеральними речовинами - сироватка і білок фібриноген)	Кровоносна система всього організму	Розносить О2 і поживні речовини по всьому організму.Збирає СО2 і продукти дисиміляції.Забезпечує сталість внутрішнього середовища, хімічний і газовий склад організму. Захисне (імунітет). Регуляторна (гуморальна)
М'язова	Поперечно-смугаста	Багатоядерні клітини циліндричної форми до 10 см довжини, смугастих поперечними смугами	Скелетні м'язи, серцевий м'яз	Довільні рухи тіла і його частин, міміка обличчя, мова.Мимовільні скорочення (автоматия) серцевого м'яза для проштовхування крові через камери серця.Має властивості збудливості і скоротливості
	Гладка	Одноядерні клітини до 0,5 мм довжини з загостреними кінцями	Стінки травного тракту, кровоносних і лімфатичних судин, м'язи шкіри	Мимовільні скорочення стінок внутрішніх порожнистих органів.Підняття волосся на шкірі
Нервова	Нервові клітини (нейрони)	Тіла нервових клітин, різноманітні за формою і величиною, до 0,1 мм у діаметрі	Утворюють сіра речовина головного і спинного мозку	Вища нервова діяльність. Зв'язок організму з зовнішнім середовищем. Центри умовних і безумовних рефлексів. Нервова тканина має властивості збудливості і провідності
		Короткі відростки нейронів - древовідноветвящіеся дендрити	З'єднуються з відростками сусідніх клітин	Передають збудження одного нейрона на інший, встановлюючи зв'язок між усіма органами тіла
		Нервові волокна - аксони (нейритів) - довгі вирости нейронів до 1 м довжини. В органах закінчуються гіллястими нервовими закінченнями	Нерви периферичної нервової системи, які іннервують всі органи тіла	Провідні шляхи нервової системи.Передають збудження від нервової клітини до периферії по відцентровим нейронам; від рецепторів (іннервіруемих органів) - до нервової клітці по доцентровим нейронам. Вставні нейрони передають збудження з доцентрових (чутливих) нейронів на відцентрові (рухові)