81) Головний мозок. Загальні дані про головний мозок, його будову і відділи.

Головни́й мо́зок (лат. encephalon (запозичене з грецької мови), дав.-гр.ἐγκέφαλος) — головний відділ центральної нервової системи (невраксісу) всіххребетних тварин, у яких він міститься в «коробці» — черепі. Також головний мозок зустрічається у багатьох безхребетних тварин з різним типом нервової системи. Процес еволюційного формування головного мозку має назву «цефалізація».

Мозок складається з різних типів нейронів, які формують сіру речовину мозку (кора та ядра). Їхні відростки (аксони та дендрити) утворюють білу речовину. Біла та сіра речовини, а також нейроглія, формують нервову тканину, з якої, в тому числі, утворений і головний мозок. Нейрони мозку комунікують між собою та з нейронами інших відділів нервової системи завдяки універсальним нервовим зв'язкам — синапсам.

Структури мозку відповідають за виконання найрізноманітніших задач: від контролю вітальних функцій до вищої психічної діяльності.

Головний мозок ділиться на п’ять відділів: довгастий мозок, середній мозок, мозочок, проміжний мозок і великіпівкулі мозку. Довгастий мозок є природним продовженням спинного мозку, але сегментація у нього виражена слабше, а нейронна організація складніша, ніж у спинного мозку.

Головний мозок, із навколишніми його оболонками знаходиться в порожнині мозкового черепа. Верхня вентральна поверхня головного мозку за формою відповідає внутрішній увігнутій поверхні зводу черепа. Нижня поверхня - основа головного мозку, має складний рельєф, що відповідає черепним ямок внутрішньої основи черепа.  Маса мозку дорослої людини коливається від 1100 до 2000 р. Протягом від 20 до 60 років маса й об'єм залишаються максимальним і постійним для кожного індивідуума. 

82) Стовбур мозку. Довгастий мозок і мозковий міст. Їх будова, функціональне значення

Сто́вбур головно́го мо́зку (лат. truncus encephali) — відділ головного мозку, що включає довгастий мозок, міст та середній мозок, і безпосередньо переходить успинний мозок у нижній частині. В людини становить близько 2,5% від загальної маси мозку. Гістологічно стовбур схожий до спинного мозку, оскільки сіра речовина у ньому оточена білою (а не навпаки, як це спостерігається у мозочку такінцевому мозку), проте на відміну від спинного мозку, тут наявні ядра сірої речовини у білій.^[1]

Довга́стий мо́зок (цибулина) (лат. myelencephalon, medulla oblongata, seu bulbus) — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови. У людини довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об'єму головного мозку: має довжину приблизно 3 см, а ширину 2 см у найширшому місці і 1.5 см — у найвужчому. Це філогенетично найдавніший відділголовного мозку. Розташований між варолієвим мостом і спинним мозком, в який непомітно переходить у ділянці великого отвору потиличної кістки. Верхня частина довгастого мозку розширена у вигляді цибулини, тому його інколи називають цибули Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку і в основному зберігає його форму і будову. Довгастий мозок має вигляд цибулини. Верхній розширений кінець його межує з мостом, а нижньою межею служить рівень великого отвору потиличної кістки. На передній поверхні довгастого мозку розташована передня серединна щілину. З боків від неї знаходяться піраміди, що складаються з рухових пірамідних шляхів, що з’єднують головний мозок зі спинним. Складові піраміди пучки нервових волокон частково перехрещуються в глибині серединної щілини на межі із спинним мозком, після чого опускаються в бічному канатику на протилежній стороні спинного мозку.