70. Вітаміни та їх використання.

Вітаміни, їх роль в організмі. Для нормального протікання біохімічних процесів потрібні невеликі кількості речовин, які, взагалі кажучи, не можна вважати ні білками, ні жирами, ні вуглеводами. Одні з таких речовин можуть синтезуватися в людському організмі з білків, жирів і вуглеводів, а інші – ні. В останньому випадку такі речовини повинні міститися в їжі в готовому вигляді. Такі необхідні для організму речовини, які організм не може синтезувати самостійно, називаються вітамінами. При нестачі вітамінів або при придушенні їх дії, наприклад антибіотиками, розвиваються гіповітамінози (недолік) і авітамінози (відсутність).

Основні вітаміни: А – впливає на ріст, розвиток, зір. Надходить в організм з тваринними жирами, м’ясними продуктами, яйцями. При гіповітамінозі настає куряча сліпота. Б – регулює обмін кальцію і фосфору. При гіповітамінозі розвивається рахіт. Е – при гіповітамінозі послаблюється статева функція, розвивається дистрофія скелетних м’язів. К – при гіповітамінозі знижується згортання крові. В1 – бере участь в обміні білків, жирів і вуглеводів, у проведенні нервового імпульсу. Гіповітаміноз пов’язаний з пониженням рухової активності. В2 (рибофлавін) – бере участь у клітинному диханні. Гіповітаміноз викликає помутніння кришталика, ураження слизової оболонки рота. В6 – бере участь в обміні речовин, при гіповітамінозі виникають захворювання шкіри, судоми, анемія. В12 – при гіповітамінозі виникає анемія. Бере участь у білковому обміні. РР (нікотинова кислота) – бере участь у клітинному диханні, роботі травної системи. При гіповітамінозі розвивається пелагра (пронос, судоми, анемія). С (аскорбінова кислота) – бере участь в окисно-відновних процесах, підвищує стійкість до інфекцій. При гіповітамінозі розвивається хвороба ясен – цинга, уражаються стінки кровоносних судин.

71.Утворення та використання енергії в організмі.

Кількість енергії, що виділяється при засвоєнні того чи іншого харчового продукту становить його енергетичну цінність. Її вимірюють у калоріях або джоулях. Кількість енергії, що надходить до організму з поживними речовинами, має бути збалансована з його енерговитратами (дотримання енергетичного балансу). Потреба людини в енергії залежить від віку, статі, ваги, стану процесів обміну, характеру фізичної та психологічної діяльності, професії, кліматичних та географічних умов. Мінімальні для організму затрати енергії мають місце в умовах абсолютного спокою, натще, при нормальній температурі тіла та в зоні температурного комфорту (18-20˚С). Тоді енергія затрачається тільки для забезпечення основних процесів життєдіяльності (робота серця, печінки, нирок, періодичні скорочення дихальних м’язів, підтримання температурного режиму тіла). Такий найнижчий рівень обміну речовин – основний обмін. Він становить з розрахунку на 1 кг ваги тіла – 1ккал за 1 год. Однак ця величина не постійна, залежить від індивідуальних особливостей, крім того на неї впливає вік, стать, величина поверхні тіла, характер харчування, фізичне навантаження, захворювання. Виділення енергії з організму людини відбувається у вигляді тепла (за умови що людина не виконує жодної зовнішньої механічної роботи – тоді частина енергії виділяється у вигляді тепла, а частина йде на виконання роботи). Гліколіз (розщеплення глюкози - вивільнення енергії) може проходити двома способами: анаеробним та аеробним.Вуглеводи, що містяться у їжі, розщеплюються травним трактом до глюкози. У м'язових та інших тканинах вона утилізується до молочної кислоти без участі кисню. При цьому, із кожної молекули глюкози вилучається усього дві молекули АТФ. Далі, якщо організм виявляється не здатним забезпечити необхідну кількість кисню — молочна кислота не може продовжити засвоєння та надходить у кров, а потім і у печінку, де відновлюється знову до глюкози. Увесь цей процес, також, потребує витрат енергії. Це анаеробний гліколіз.

Якщо організм має чисті капіляри та потужний обмін речовин, доля молочної кислоти є інакшою — вона починає масово поглинати кисень, внаслідок чого утворюється багато води та вуглекислого газу. У результаті такого процесу утворюється не 2 молекули АТФ із однієї молекули глюкози, а 38. Це повноцінний цикл повного аеробного способу засвоєння глюкози.

Як видно, різниця беззаперечна. При аеробному гліколізі організм отримує у рази більше енергії, і може забезпечити нею кожну ділянку тіла. Суму усіх процесів у клітинах для заряду їх енергією називають клітинним диханням. Якщо воно порушене, то скільки б глюкози не надходило у організм, енергії, отриманої внаслідок гліколізу, буде небагато.

Кількість енергії залежить не тільки від кількості їжі, а й від якості її засвоєння.