3. Підсумкові документи

Після завершення аналізу даних одержані результати оформлюють у підсумкові документи дослідження.

За формою і призначенням розрізняють три основних види документів: 1) звіт; 2) наукові публікації; 3) публікації у засобах масової інформації. Особливості кожного з цих документів зумовлені специфікою інформаційних запитів різноманітних споживачів.

Звіт призначений у першу чергу для замовника емпіричного дослідження, який зацікавлений мати докладну інформацію і практичні рекомендації, що дають змогу відповідно коригувати свої дії.

Наукові публікації адресовані головним чином фахівцям, які вивчають цю проблему. Публікації у засобах масової інформації призначені для широких кіл населення, котрих хвилюють найактуальніші проблеми громадського життя.

Готуючи підсумковий документ, дослідник повинен враховувати специфіку споживача та основні вимоги до кожного із цих видів оформлення результатів.

Звіт

Загальні вимоги до звіту. Звіт є основним підсумковим документом, який включає всю змістовну інформацію, одержану в результаті дослідження. Першою особливістю звіту є повнотаінформації. Другою особливістю звіту є доступність. Під доступністю мається на увазі, що основні результати дослідження будуть викладені так, щоб їх досить легко могла зрозуміти людина, зацікавлена у відповідній інформації, але яка не є фахівцем у галузі емпіричної соціології.

Структура звіту. Основну увагу треба зосередити передусім на структурі (композиції) звіту.

Оптимальною є структура звіту, що включає три основні розділи:

1)  «резюмуюча» частина;

2)  дані одновимірних розподілів;

3)  основна частина.

Резюмуюча частина — це дві-три сторінки, на яких викладено найважливіші, цікаві і цінні результати проведеного дослідження, висновки та рекомендації. Текст цієї частини звіту виконується у так званому газетному форматі : короткі параграфи (не більше трьох-чотирьох речень у кожному) і досить лаконічні фрази. Кожний параграф бажано супроводжувати підзаголовком (ключовою фразою); яка відображає сутність інформації. Послідовність розділів визначається інформаційним запи­том замовника і, відповідно, основною метою та завданням дослідження.

Після резюмуючої частини читачеві треба подати таблиці одновимірних розподілів за всіма запитаннями анкети (у тому порядку і з тими повними формулюван­нями запитань та відповідей, в яких вони ставилися респондентам). Дані, оформлені у такому вигляді, мають назву «одномірки».

Перед «одномірками» треба навести «паспорт» дослідження, який включає такі характеристики:

1)   найменування організації, яка проводила дослідження;

2)  найменування організації, яка замовила опитування;

3)  час (термін) проведення опитування;

4)   визначення  генеральної  сукупності  (вказівка,  на яку саме частину населення можна поширювати результати дослідження);

5)  обсяг вибіркової сукупності (скільки чоловік було опитано);

6)  допустиму помилку вибірки (під час випадкового відбору) чи перелік характеристик, за якими відбирали­ся квоти (в разі спрямованого відбору).

Композиція основної (змістовної) частини звіту. Основна частина звіту включає два розділи: методичний і змістовний. У методичному описуються: 1) принципи та процедура підготовки вибірки; 2) принципи підготовки анкети: зв'язок між досліджуваними показниками і питаннями анкети, функціональне призначення запитань, можливості інтерпретації відповідей.

Оформлення таблиць. Помилок в оформленні таблиць часто припускаються і професійні соціологи. Це трапляється, як правило, в результаті елементарної невправності, коли соціолог спрощує своє завдання під час підготовки таблиць (не вміщує у таблиці підсумкових рядків чи стовпців; наводить лише відсотки, не вказуючи загальну кількість опитаних; не вказує розмірність шкал у тих випадках, коли дані наводяться у балах чи коефіцієнтах зв'язку тощо).

Висновки та рекомендації. Основною метою «замовленого» соціологічного дослідження є висновки та рекомендації для замовника на підставі аналізу одержаної у дослідженні соціальної інформації. Це не означає, що під час підготовки звіту не можна використати оприлюднені результати інших досліджень з порушеної проблеми чи залучити для ілюстрацій інформацію про предмет дослідження, вилучену із різноманітних соціальних спостережень. Однак загальним правилом розробки рекомендацій під час підготовки звіту є їх обґрунтування насамперед на підставі аналізу й узагальнення даних проведеного опитування. Якщо ту чи ту рекомендацію можна обґрунтувати на підставі іншої соціальної інформації, то витрати на дане опитування населення вияв­ляться зайвими.

Часто-густо у звітах містяться рекомендації, засновані винятково на здоровому глузді або життєвому досвіді автора. У цьому випадку йдеться про серйозну загрозу для замовника одержати явно помилкові рекомендації, оскільки і здоровий глузд, і індивідуальний досвід можуть не відповідати справжньому станові справ у тій чи іншій сфері соціальних відносин.

До адекватних предметові дослідження та запитам замовника рекомендацій приводить така структура аналізу:

—  систематизоване подання і опис первинної інформації;

—  виявлення соціальних фактів та закономірностей;

—  узагальнення одержаних результатів у загальних висновках дослідження;

—  розробка практичних рекомендацій на ґрунті висновків і з врахуванням потреб замовника.

У цьому логічному ланцюжку не повинно бути місця емоціям, життєвому досвідові та «партійній позиції» (політичним переконанням) дослідника.

Наукові публікації. Наукові публікації, на відміну від звітів, спрямовані, як правило, на поглиблений аналіз якого-небудь з аспектів досліджуваної проблеми. Якщо звіт повинен вміщувати коротку, але широку інформацію з усього зібраного матеріалу, то у науковій публікації автор зупиняється на якому-небудь аспекті досліджуваної проблеми, пропонуючи її концептуальне осмислення. Одержані дані використовуються головним чином як фактографічний базис. Авторові наукової публікації немає необхідності піклуватися про простоту викладу — цей матеріал розрахований на спеціалістів, які мають достатню підготовку для розуміння складності предмета і кваліфікацію для сприйняття адекватних предметові дослідження категорій. Головне у науковій публікації — нове знання, концепція, підхід, факти, закономірності. Автор повинен показати свою поінформованість у мірі вивченості проблеми (основні результати праць попередників), а також висловити своє ставлення до панівних парадигм.

Наукова стаття повинна містити такі підрозділи:

1)  короткий опис змісту;

2)  вступ, який містить постановку проблеми і основні результати її вивчення іншими дослідниками;

3)  опис методу дослідження

—  вибірки;

—  процедури;

—  методики дослідження і обробки даних;

4)  виклад результатів;

5)   висновки та їх обговорення;

6)  примітки і посилання на джерела.

Публікації у засобах масової інформації

Соціолог і ЗМІ. Темі взаємин соціологів та засобів масової інформації (ЗМІ) у вітчизняній методичній літературі приділяється недостатня увага, хоч саме ця частина роботи соціологів має особливе значення, позаяк саме телебачення, радіо і преса перетворюють соціологічну інформацію на об'єкт пильної уваги багатомільйонної аудиторії. Це накладає особливу відповідальність на соціологів, які оприлюднюють дані досліджень, що зачіпають актуальні громадські проблеми. Щодо ролі соціологів у тиражуванні соціологічної інформації з допомогою ЗМІ, то основним їх піклуванням повинен бути не тільки грамотний і доступний для непрофесійної аудиторії виклад матеріалів досліджень, а й контроль за тим, щоб у процесі підготовки матеріалів журналістами до соціологічних даних не вносилися викривлення, а їх інтерпретація відповідала реальному смислові та громадському призначенню.