2. Технологія збору даних

Технологія роботи з організаціями (фірмами) щодо збору даних передбачає наступні компоненти:

Вибір фірми

У тому разі, коли вирішено збирати дані з допомогою організацій, які спеціалізуються у галузі збору соціологічної інформації, виникає проблема вибору організації (фірми) для укладання контракту.

Етапи роботи

Під час планування роботи із фірмою по збору даних треба виокремити шість основних етапів:

1)  вибір фірми;

2)  попередній контакт, підписання контракту (договору);

3)  передавання матеріалів;

4)  підготовка та інструктаж організаторів збору даних (польового директора, кураторів, супервайзерів);

5)  моніторинг, нагляд і контроль;

6)  отримання даних, перевірка та оплата праці.

1. Вибір фірми. Вибір фірми здійснюється на підставі одержання попередньої інформації про наявність таких служб. Поки що, на жаль, в Україні немає спеціалізованих бюлетенів із характеристикою відповідних фірм.

2.  Попередній контакт. Попередній контакт із обраною фірмою краще здійснювати за наступною схемою: передати до фірми письмове повідомлення із описом вимог проекту (вибірка, величина анкети, термін виконан­ня), попередньо повідомивши по телефону, що такі матеріали передані, й домовитися про особистий візит. З'ясовувати  взаємні  можливості  і  обов'язки  краще  не  по телефону, а в особистій бесіді.

У попередній бесіді обговорюються: термін проведення опитування; тип опитування (роздавальне анкетування чи інтерв'ювання); конкретні точки опитування (населені пункти, в яких буде здійснюватися збір інформації); обсяг і тип вибірки; методи контролю якості роботи інтерв'юерів; вартість одного інтерв'ю і загальна вартість роботи. (Підготовлену анкету попередньо передавати не варто, але її треба принести з собою, щоб керівник фірми міг ознайомитися із її змістом і оформленням, поза-як від складності анкети залежить вартість опитування.)

3. Передавання матеріалів.   Перед переданням матеріалів дослідження треба повідомити фірму про те, як вони будуть доставлені і коли їх очікувати. Кожний пакет переданих матеріалів має містити напис (номер пакету і назву дослідження) і опис вкладених в нього матеріалів; копії цих описів зберігаються і в дослідника. Це дає змогу як працівникам фірми легко орієнтуватися у матеріалах (адже фірма часто-густо водночас виконує не одне замовлення, а кілька), так і дослідникам вести точний облік переданих матеріалів.

4.  Інструктаж працівників фірми. Серед переданих до фірми зі збору даних матеріалів повинні бути письмові інструкції з проведення опитування, адресовані супервайзерам (бригадирам) та інтерв'юерам. Якщо дослідники мають таку можливість, то краще у призначений день особисто проінструктувати співробітників фірми, які будуть дбати про дане опитування. Такий інструктаж, звичайно, включає загальні відомості про проект (його мету  та основний зміст); нагадуються основні правила проведення опитування, в разі порушення яких будуть застосовані матеріальні санкції; висвітлюються особливості та специфічні деталі, на які треба звернути увагу саме у цьому опитуванні; тоді переходять до ретельного ознайомлення з матеріалами дослідження: анкетою, письмовими  інструкціями  та  картками  відповідей  (якщо вони передбачені проектом).

Найважливіша частина інструктажу — «проходження» анкети: уважне ознайомлення із кожним питанням анкети та інструкціями до нього. Тут дослідник має не тільки ознайомити супервайзерів з кожним запитанням анкети, а й із можливими реакціями респондентів, прокоментувавши, як повинен реагувати інтерв'юер на ті чи інші можливі реакції. (Як можуть реагувати респонденти, дослідник, звичайно, дізнається і зі свого загального досвіду й компетентності, і з результатів претестування — пілотажного опитування.) Потім у присутності дослідника співробітники фірми мають провести пробне опитування за анкетою між собою.

Основна мета такої підготовки — повне ознайомлення з усіма деталями і подробицями опитування. Усі співробітники, які беруть участь в організації опитування, повинні мати однакове (максимально уніфіковане) уявлення про те, яким чином мусять вести себе інтерв'юери.

Всю цю процедуру, яка триває звичайно три-чотири години, супервайзери мають відтворити із інтерв'юерами, котрі будуть брати безпосередню участь у цьому опитуванні.

Інструктаж — найважливіший елемент організації опитування, що сприяє створенню умов отримання якісної інформації. Основна мета організації збору інформації — створити ідентичні умови для респондентів, що дає змогу забезпечити збір порівняльної інформації.

5. Моніторинг і контроль. Для підвищення впевненості у якості роботи доцільно здійснювати «інспекційний нагляд» упродовж всього процесу збирання даних. Якщо розпочати контроль тільки після отримання масиву заповнених анкет, то можна наштовхнутися на багато неприємних сюрпризів, яких вельми легше уникнути в процесі збору інформації, ніж виправляти становище після закінчення основної роботи.

Необхідно також контролювати вибірку. Якщо дослідження проводиться за квотною вибіркою, то від інтерв'юерів повинні бути отримані відомості про респондентів (ім'я, адреса і телефон респондента), щоб можна було б здійснити прямий контроль виконання їхньої роботи. Такий захід підвищує відповідальність інтерв'юера; інтерв'юери значно рідше йдуть на всілякі порушення, коли знають, що їхня робота може бути проконтрольована, і в разі виявлення порушень вони можуть бути позбавлені оплати чи навіть (у випадках прямих фальсифікацій) повністю усунуті від роботи.

Технологія самостійної організації збору даних включає наступні етапи збору даних:

1)  підготовка;

2)  інструктаж;

3)  моніторинг та інспекційний нагляд;

4)  отримання анкет;

5)  підготовка масиву анкет до обробки.

1. Підготовка. Підготовка до збору даних полягає у призначенні супервайзерів, підборі інтерв'юерів і бригадирів, визначенні конкретних функцій і навантаження супервайзерів. Підготовчий етап вважається завершеним, коли кожний супервайзер має повні списки інтерв'юерів, підготовив завдання кожному інтерв'юерові щодо вибірки (адреси чи квоти), упакував комплекти матеріалів (бланки анкет і письмових інструкцій), попередньо повідомив усіх бригадирів та інтерв'юерів про дату початку дослідження, дату і час проведення інструктажу.

2. Інструктаж: принципи роботи інтер’єра. Ідеальним варіантом інструктажу є загальний збір учасників збирання даних: керівника проекту, авторів інстументарію, польового директора, супервайзерів, бригадирів, інтерв'юерів. Якщо дослідження є науковим (основна мета — вивчення певних явищ, процесів, закономірностей тощо), не лімітоване жорсткими термінами збору інформації і через це в ньому бере участь не дуже велика кількість інтерв'юерів, то такий загальний збір є необхідною умовою. Якщо ж дослідження проводиться головним чином для конкретно-практичних цілей (наприклад, опитування громадської думки з якої-небудь проблеми, скажімо, електоральний вибір, рейтинг політичних лідерів, ставлення до засобів масової інформації, реакція населення на ті чи інші політичні рішення тощо) і терміни опитування стислі, то інструктаж здійснюється у кілька етапів: керівник проекту і польовий директор інструктують супервайзерів, супервайзери — бригадирів, бригадири — інтерв'юерів. У такому випадку кілька етапів здійснюються швидше і дешевше, ніж підготовка до організації загального інструктажу. Щоправда, при цьому інформація, яка стосується вимог і особливостей опитування, завжди зазнає певних викривлень. Завдання організаторів дослідження звести ці викривлення до мінімуму. Для цього необхідно, щоб інструктаж на всіх етапах максимально відповідав первинному сценарієві. Звичайно сценарій інструктажу складається із трьох частин: 1) ознайомлення із загальними вимогами до інтерв'юера; 2) докладне роз'яснення особливостей заповнення конкретного інструментарію і 3) тренінг інтерв'ю по конкретній анкеті.

Загальні вимоги до інтерв'юера побудовані відповідно до основних принципів збору соціологічної інформації.

1. Принцип «організованості» або «дисциплінованості».

2. Принцип «репрезентативності».

3.  Принцип «конфіденційності».

4.  Принцип «добровільності».

5. Принцип «уніфікації інформації».

6. Принцип «своєчасності».

7. Принцип «якості».

Якість змісту. Якісною є інформація, що реально відображає думку тих людей, які відповідали на запитання анкети. Одним із основних завдань соціологічного збору інформації є убезпечення можливого впливу інтерв'юера на відповіді респондентів. Аби максимально зняти цей вплив, необхідно дотримуватися наступних правил.

1. Інтерв'юер не повинен висловлювати свою думку з приводу проблем, які  містяться в анкеті ні до, ні під час, ані після інтерв'ю. Під час інтерв'ю не повинно бути ні обговорень, ні полеміки між інтерв'юером і респондентом. Повністю нейтральна поведінка інтерв'юера, природно, неможлива, рекомендується — привітний погляд, мовчазне схвалення будь-якого висловлювання, думки тощо.

2. Інтерв'юер не повинен поспішати із записом варіанта відповіді. Значна кількість респондентів дає аналогічні відповіді. Під впливом стереотипу, який склався під час опитування респондентів, інтерв'юер часто-густо, не дочекавшись кінця відповіді, записує ту, на яку очікував; респондент, побачивши, що відповідь записана, вирішує, що так правильніше, і не уточнює своєї позиції.

Якість заповнення. Вся документація, яку здає інтерв'юер (заповнені бланки анкет, бланки завдань, звіт інтерв'юера), повинна бути оформлена відповідно до вимог, що містяться в інструкціях. Це стосується насамперед заповнення анкет, позаяк виправити непорозуміння у цій роботі вельми складно. Якісно заповненою є анкета, в якій на кожне запитання позначена (відповідно до інструкції) відповідь чи відповідна позначка інтерв'юера про причину відсутності відповіді.