3. Методична частина програми соціологічного дослідження.

Методична частина програми включає

• Обґрунтування системи вибірки, одиниць спостереження;

• Планування основних процедур збору та аналізу даних;

• Робочий план (де упорядковуються етапи, строки, ресурси роботи).

• Стратегічний план дослідження.

Зокрема, в методичній частині уточнюється об’єкт дослідження та обґрунтовується вибірка. Також обґрунтовуються вибір методу або методів проведення дослідження. Визначаються основні способи обробки та узагальнення інформації. Розробляється організаційний план дослідження з окресленням різних видів робіт, строків виконання та осіб виконавців.

 

 

Тема 13. Вибірковий метод в соціології. Якість соціологічної інформації.

 

1 Суть та особливості вибіркового методу в соціології.

2. Особливості імовірнісного підходу в соціології.

3. Характерні особливості цілеспрямованого типу вибірки.

4. Якість соціологічної інформації.

 

1 Суть та особливості вибіркового методу в соціології.

Генеральною сукупністю називають об'єкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічною аналізу. Генеральні сукупності ділять на кінцеву і (практично) бескінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні і неоднорідні.

Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної сукупності, відібрані за суворо заданим правилом. Вибірка (вибіркова сукупність) - це та сукупність осіб, котрих потрібно опитати, і яких можна характеризувати як типових, тотожних з якісним складом населення.

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т.п. ), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв'юванню) називають одиницями аналізу. Ними можуть виступати окремі люди, їх групи, трудові колективи.

Перехід від об'єкта дослідження до вибіркової сукупності у конкретному соціологічному дослідженні доцільно здійснювати за наведеною нижче схемою:

Об'єкт дослідження

Генеральна сукупність

Основа вибірки

Одиниця відбору

Одиниця спостереження.

Об'єкт дослідження, генеральна сукупність, основа вибірки та вибіркова сукупність («сукупність одиниць спостереження») — взаємопов'язані категорії, що є щаблями конкретизації об'єкта дослідження і дають змогу обґрунтовано визначити міру репрезентативності вибіркової сукупності до заявленого у проекті об'єкта дослідження з усвідомленням усіх перешкод на шляху від визначення об'єкта, який цікавить дослідника, до емпіричної перевірки. Послідовний перехід від об'єкта дослідження до одиниць спостереження дає авторові проекту можливість побачити різноманітні сторони обмеженості можливостей емпіричної перевірки висунутих положень та гіпотез, а також змушує дослідника бути коректнішим у своїх висновках, побудованих на результатах опитування.

Об'єктом дослідження вважаються всі потенційні носії досліджуваної властивості, незалежно від того, чи був у них шанс потрапити до конкретного емпіричного дослідження. Об'єкт дослідження визначається поставленою проблемою і теоретично охоплює всю сукупність людей, яких ця проблема стосується, адже дані емпіричного дослідження, у крайньому разі, опосередковано, екстраполюються і на них. Об'єктом дослідження не обов'язково може виступати населення в цілому, це можуть бути певні соціальні групи, яких стосується досліджувана проблема. Об'єктом дослідження можуть виступати певні соціально-демографічні групи населення („молодь”, „жінки”, „пенсіонери”); соціально-професійні групи, якщо саме з ними пов'язана досліджувана проблема („підприємці”, „робітники”, „викладачі”, „журналісти”, „діячі мистецтва”, „працівники заводу” і т.д.). Об'єкт дослідження може визначатися соціальними ролями і соціальним включенням — „солдатські матері”, „постраждалі від сталінських репресій”, „постраждалі від чорнобильської катастрофи”, „читачі газети „Киевские ведомости”, „телеглядачі”, „мафіозні структури”, „самотні” тощо; соціальним статусом — „«еліта”, „представники владних структур”, „директорат” і т.д. Об'єкт дослідження може бути визначений національно-етнічними характеристиками — „українці”, „росіяни”, „євреї” і т.д.; більше того, об'єктом дослідження може виступати певна частина етнічної групи, яка об'єднується загальною соціальною проблемою, наприклад, „українська діаспора”, „кримські татари, які пережили депортацію”, „євреї, що збираються виїхати до Ізраїлю” тощо.

Загальною особливістю формулювання об'єкта дослідження є те, що його визначення апріорно охоплює всіх осіб, яких, на думку дослідника (чи споживача соціальної інформації), стосується аналізована проблема. На етапі формулювання об'єкта дослідження розробника проекту не цікавлять можливості емпіричної перевірки аналізу проблеми. Найголовніше для нього — встановити, які саме контингенти населення є носіями інформації про сутність досліджуваного явища. Тому об'єкт дослідження, звичайно, не конкретизується формальними характеристиками (територіальними, віковими тощо).

У практиці висвітлення одержаних даних (засобах масової інформації, публічних і навіть наукових виступах) такі категорії населення, як „молодь”, „населення”, „робітники” та ін., звичайно фігурують без уточнення критеріїв відбору до них. І це не є помилкою авторів виступів. Просто йдеться про те, що розглядувана проблема стосується усіх представників цієї категорії.

Отже, об'єкт дослідження — це основна категорія теоретичного аналізу досліджуваної проблеми. Але для того, щоб провести емпіричне дослідження, об'єкт необхідно операціоналізувати — звузити таким чином, щоб, з одного боку, дані, одержані в результаті опитування, можна було б певною мірою віднести до об'єкта загалом, а з іншого боку, визначити досліджуваний контингент таким чином, щоб його можна було охопити в конкретному дослідженні, яке завжди лімітоване часом, коштами, організаційними можливостями та іншими факторами.

Генеральна сукупність — це та частина об'єкта дослідження, на яку соціолог із визначеною мірою точності зможе поширювати висновки, одержані в результаті обстеження деякої її частини. Визначення генеральної сукупності — це пошук компромісу між теоретично визначуваним об'єктом дослідження та обмеженими можливостями емпіричної перевірки гіпотез.

Перехід до визначення генеральної сукупності — це конкретизація характеристик об'єкта, виокремлення з численної множини характеристик об'єкта, по-перше, найважливіших, на думку дослідника, по-друге, таких, які можна зафіксувати. На цьому щаблі соціолог починає усвідомлювати обмеженість можливостей емпіричної перевірки деяких положень та гіпотез, що виникли в результаті теоретичного аналізу проблеми, яка вивчається. Для ілюстрації проблем, що виникають на цьому шляху, наведемо такий приклад. На замовлення газети соціолог повинен дослідити структуру читачів, їхній інтерес до різноманітних матеріалів, політичні орієнтації тощо. Об'єктом дослідження у цьому випадку виступають читачі газети.

Як правило, конкретизацію генеральної сукупності раціонально провадити за наступною схемою:

1. Регіон

2. Соціально-демографічна характеристика

3. Галузева специфіка.

Основа вибірки. Під основою вибірки розуміють перелік усіх елементів генеральної сукупності, з якого власне і відбираються одиниці спостереження. Існують два типи основи вибірки.

1. Список (перелік) одиниць відбору з урахуванням адрес та основних характеристик. Але нерідко підготовка такого списку вкрай ускладнена чи взагалі неможлива.  У таких  випадках  використовується другий тип основи вибірки.

2. Повний перелік усіх характеристик, на підставі яких можна визначити, чи підпадає той або інший суб'єкт під визначення генеральної сукупності. У такому випадку основа вибірки дуже близька до визначення генеральної сукупності, проте вона відмінна від генеральної сукупності: а) характеристик має більше, і вони обов'язково включають усі межі; б) в основі вибірки зазначаються одиниці відбору, які повинні бути виключені з генеральної сукупності з тих чи інших причин.

Якщо одиницями відбору є особи, то, звичайно, до мінімального набору таких характеристик включаються відомості про стать, вік, освіту респондентів. Якщо одиницями відбору є сім'ї, то основу вибірки становить повний перелік усіх адрес, а мінімальний набір характеристик зводиться до типу регіону та району помешкання. Якщо одиницею відбору є місце роботи, то основа вибірки — список усіх підприємств, що входять до генеральної сукупності, а набір характеристик — тип підприємства-установи (в основу типології закладаються характеристики  підприємства,  які  гіпотетично  справляють вплив на предмет дослідження).

Одиниці відбору та одиниці спостереження. Одиницею спостереження у соціологічних опитуваннях є конкретна людина, яка відповідатиме на запитання анкети. При однощаблевій вибірці одиниці відбору і одиниці спостереження збігаються. (Однощаблевою є така вибірка, коли дослідник відбирає одиниці спостереження із загального списку вибірки). Але однощаблева вибірка у практиці соціологічних опитувань можлива тоді, коли генеральна сукупність невелика за обсягом і досить компактно локалізована. Наприклад, обстежуються мешканці одного району чи невеликого населеного пункту, працівники одного підприємства чи однієї галузі. Такі дослідження, звичайно, провадяться під час здійснення соціального експерименту чи при вивченні ставлення людей до певного соціально-політичного рішення, що стосується мешканців невеликої регіональної зони; або коли підприємство зацікавлене у вивченні причин плинності кадрів чи подоланні соціального конфлікту, який виник, тощо.

Побудова вибірки при підготовці проекту конкретного соціологічного дослідження зводиться до розв'язання трьох основних проблем:

1) визначення обсягу вибірки — кількості чоловік, яких треба опитати для одержання якісної інформації;

2)      визначення типу вибірки — побудова конкретної схеми процедури відбору;

3)      оцінка якості вибірки — визначення ймовірності і міри точності, з якими результати опитування вибіркової сукупності можна переносити на ту чи іншу частину населення.

Проблеми перелічені у тому порядку, в якому вони найчастіше постають перед розробниками проекту. Але розв'язуватися вони повинні у зворотній послідовності. Питання якості вибірки є ключовим — з нього розпочинається розробка вибірки (бо саме воно визначає підхо­ди до розв'язання питання про обсяг та тип вибірки), і відповідь на це питання після завершення збору даних є засадовою для аналізу одержаної інформації та інтерпретації результатів.

Існують вимоги репрезентативності вибірки, тобто відповідальності, правильності, адекватності. Це означає, що за певними параметрами склад досліджуваних одиниць має бути якомога наближеним до відповідальних пропорцій у генеральній сукупності (загальній сукупності людей, що на них зосереджена увага). При цьому статистика виробила сукупність правил для визначення розміру вибірки. Від правильності її здійснення суттєво залежить якість та достовірність соціологічної інформації.