2. Аналіз документів та контент-аналіз. Прийоми якісно-кількісного аналізу документів

Цей метод вважається одним із найстаріших, відколи з'явилася документальна інформація. Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото-кіноплівці, в електронних носіях. (У такому разі значення терміна відрізняється від загальноприйнятого: як правило, документом називаємо лише офіційні матеріали).

Аналіз документів - один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації. Документи із різним ступенем повноти відображають духовне та матеріальне життя суспільства і передають не тільки подію та фактологічний бік соціальної дійсності, але і фіксують мову викладу, характер опису та відображення соціальної дійсності.

За формою фіксації інформації документи діляться на:

•  письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту),

•  статистичні дані (цифрова форма викладу),

•   іконографічна документація (кіно-, відео-, фотодокументація, картини),

•  фонетичні документи.

Письмові документи - найбільш поширений вид документації. Джерелами цього типу документів для соціолога є державні і центральні архіви, архіви організацій і установ підприємств, фірм, архіви емпіричних даних в машинописній формі, в т. ч. наукові публікації, преса, особистісні документи (листи, автобіографії, мемуари, щоденники, промови і т. п. ).

Існують і інші способи класифікації документів. За статусом джерела документи ділять на офіційні і неофіційні. 3 точки зору спонтанності появи документи ділять на мимовільні (створені незалежно від дослідника), задані (створені спеціально на прохання дослідника). За ступенем опосередкованості виділяють первинні і вторинні документи - одні створені на основі безпосереднього досвіду (у автора), другі - на базі узагальнення первинних документів. За критерієм авторства документи класифікують на індивідуальні створені одним автором і створені декількома авторами, групою.

У соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно-кількісний метод аналізу документів).

Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз документів дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність, якби соціолог-дослідник не прагнув бути об'єктивним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди в меншій чи більшій мірі буде суб'єктивною.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу зумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву „контент-аналіз”. Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), - це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документу може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

Можна визначити такі умови за яких застосування контент-аналізу в соціологічних дослідженнях є необхідним:

•  при вимозі забезпечити високий ступінь точності і об'єктивності аналізу,

•   за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього є затрудненим,

•   при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв'ю, якщо категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються,

•  коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.

Основними напрямками використання контент-аналізу є:

•   виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об'єкта, що вивчається,

•  виявлення причин, що зумовили появу повідомлення,

•  оцінка ефекта впливу повідомлення.

Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи:

•  таблицю контент-аналізу,

•  інструкцію кодувальника,

•  кодувальну картку.

Для формування вибіркової сукупності документів для контент-аналізу зазвичай використовують суцільний і випадковий відбір.

Контент-аналіз розпочинається з вияву смислових одиниць, в якості яких використовуються:

• поняття, виражені в словах, окремих термінах;

• тема, виражена в цілих смислових абзацах, частинах тексту, радіопередачах;

• імена історичних осіб, політиків, видатних вчених і діячів мистецтва;

• цілісна громадська подія, офіційний документ, факт, твір, випадок.

Об'єктом аналізу виступає зміст даних, їх тематика і смислові значення, а предметом - картина світу і відображення його засобами масової інформації.

У контент-аналізі існує два методи виміру:

-     той, де квантифікація зводиться до визначення частини згадування виділеної смислової одиниці щодо інших категорій;

-     у другому випадку за одиницю обчислення обирають фізичну протяжність або площу тексту, заповнену смисловими одиницями: кількість рядків, абзаців, квадратних міліметрів, знаків, колонок у друкованих текстах.

Отже, контент-аналіз - це метод якісно-кількісного аналізу масиву документів і метою одержання об'єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-аналізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних елементів змісту, що цікавить дослідника класифікації виділених елементів у відповідності з концептуальною схемою, наступним їх підрахунком і якісним представленням результатів.