4. Структура соціологічного знання

Структура соціологічної науки включає наступні розділи:

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів на різних рівнях, щаблях, виходячи зі ступеня узагальненя або конкретизації пояснення соціальної дійсності. (чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не простою сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм. Структура соціологічних уявлень і наукових знань формується в залежності від кола об’єктів, які вивчаються соціологією.

В структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні. Виділяють три рівні соціологічного знання:

• Загальносоціологічні теорії або загальнотеоретична соціологія;

• Спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня (цей термін ввів в науковий обіг Р.Мертон);

• Первинне узагальнення даних конкретно-соціологічних досліджень.

І. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство в цілому як цілісну систему, організм, систему соціальних механізмів, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні вимоги системного аналізу, принципи історизму, аналізу явищ у взаємозв’язку з іншими.

ІІ. Спеціальні соціологічні теорії уточнюють положення загальної соціологічної теорії щодо розуміння, трактування механізмів соціальної взаємодії, але і для них загальна соціологічна теорія слугує методологічною основою.

Розрізняють кілька видів цих теорій:

• Які вивчають розвиток спільностей соціуму (соціологія малих груп, соціологія міста, села, соціологія організацій, етносоціологія, соціологія страт, верств, соціологія професійних категорій);

• Галузеві, які розглядають механізми життєдіяльності спільностей у певних сферах, або іншими словами, вивчення інституціональних аспектів суспільного життя (соціологія праці, економічна соціологія, соціологія сім’ї, соціологія політики, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія влади, соціологія організації, соціологія освіти і виховання, правова соціологія і ін..);

• Теорії, які аналізують соціальні процеси та окремі елементи соціального механізму (соціологія девіантної поведінки, соціологія процесів (злочинності, наркоманії, алкоголізму та ін.), соціологія соціальних переміщень, мобільності та ін., соціологія конфліктів та ін.).

ІІІ. Третій рівень соціологічних знань представлений у вигляді конкретних соціологічних досліджень та аналізу. На цьому рівні здійснюється вимір конкретних соціальних процесів та явищ, на основі загально соціологічних та конкретно-соціологічних підходів та принципів.

Одним з підходів щодо вивчення природи соціальних явищ є методологічне розгалуження на макро- та мікро соціологічний вимір.

В мікросоціологічних дослідженнях соціолог вивчає поведінку відносно невеликих соціальних груп, таких, як виробничий колектив або різні малі групи, невеликі територіальні регіони (хутір, селище). Метою дослідження є не опис та аналіз взаємовідносин людей у певних соціальних групах, їх суб’єктивні бажання, цілі, орієнтації, а вміння вияснити систему соціальних зв’язків та відносин, сукупність суб’єктивних факторів, які обумовлюють життєдіяльність даних колективів, а також взаємозв’язок останніх з конкретними цінностями і нормами регулюючих дану систему людських відносин.

Макросоціологічні дослідження відзначаються широтою охоплення явищ, що вивчаються. Вони можуть проводитись у масштабах великого регіону, всієї країни, або навіть в ряді країн одночасно. Об’єктом вивчення виступають, як правило великі колективи людей (класи, професійні групи, соціальні прошарки, соціальні інститути) та макропроцеси (міграція, соціальна мобільність – процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури),