4. Якість соціологічної інформації

Визначення якості вибірки включає опис низки умов, які дають змогу оцінити валідність, надійність та репрезентативність вибіркової сукупності стосовно об'єкта дослідження.

Репрезентативністю зветься властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності. Відхилення вибіркової сукупності від генеральної за якимись основними характеристиками називається помилкою репрезентативності: чим більша величина цих відхилень, тим більша помилка репрезентативності. Зрозуміло, що вибірка не може буквально відтворити генеральну сукупність. Основне завдання дослідника — враховувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів опитуван­ня, проведеного на підставі вибіркової сукупності. Тому дослідник повинен вміти кількісно визначати цю помилку, величина якої обчислюється залежно від типу ви­бірки.

Репрезентативність — необхідна вимога до вибірки у тих випадках, коли досліджується громадська думка. Однак під час проведення багатьох спеціальних соціоло­гічних досліджень, спрямованих на поглиблення аналізу певних властивостей соціального об'єкта, у репрезентативній вибірці немає необхідності. Дослідникові нерідко достатньо набрати основну і контрольну групи людей і провести порівняльний аналіз. Наприклад, якщо основна мета дослідження полягає у встановленні особливостей особистісних якостей підприємців та мотиваційних спонукань до підприємницької діяльності, немає жодної необхідності у формуванні репрезентативної вибірки: достатньо набрати групу осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, а також контрольну групу — людей, що не займаються підприємництвом. Такий — аналітичний — підхід може застосовуватися у більшості випадків, коли дослідження спрямоване на вивчення соціально-професіональної специфіки предмета.

При аналітичному підході до вибірки треба враховувати наступні необхідні вимоги: І) групи повинні розрізнятися за основною диференційованою ознакою (гіпотетичним фактором); 2) за рештою параметрів (віком, статтю, рівнем освіти, характером діяльності тощо) групи мають бути максимально ідентичні. Якщо дослідникові пощастило набрати досить ідентичні групи, які розрізняються лише за однією диференційованою ознакою, то чисельність таких груп може бути невеликою (50—100 осіб).

Надійність та валідність — основні параметри визначення якості інформації, одержаної в результаті проведення емпіричного дослідження. Під надійністю розуміють певну гарантію, що одержаний результат правильно відбиває досліджувану дійсність. Валідністю (обґрунтованістю) інформації називається підтвер­дження (доказ), що досліджувалися (вимірювалися) саме ті явища, які соціолог передбачав дослідити.

На якість інформації (надійність та валідність даних) справляють вплив особливості різноманітних етапів емпіричного дослідження (вихідні теоретичні передумови, якість інструментарію, організація контролю роботи інтерв'юерів і т.д.). Особливу роль у забезпеченні надійності та валідності даних відіграють особливості формування вибірки. Ми зупинимося на проблемі впливу особливостей вибіркового підходу на надійність і валідність одержаної в результаті дослідження інформації.

Надійність інформації на цьому етапі формування вибірки забезпечується врахуванням випадкових помилок.

Випадкові помилки неминучі через неоднорідність досліджуваного контингенту. Якість дослідження визначається спроможністю соціолога обчислити величину ви­падкової помилки і врахувати її під час поширення висновків, одержаних на підставі опитування частини певної групи людей, на всю її сукупність.

Якби усі люди за всіма своїми характеристиками були зовсім ідентичними, то достатньо було б опитати одну людину, щоб зробити висновок, що саме так вважає (чи, у крайньому разі, відповіла б) решта. Але соціолог саме тому й провадить опитування, що передбачає у обстежуваних людей різні погляди.

Менш імовірно, що до вибірки потрапляють люди, «нетипові» за якоюсь характеристикою. Статистично це означає, що їх питома вага у загальній сукупності є невисокою. Чим менша питома вага осіб із певним зна­ченням характеристики у загальній сукупності, тим ме­нша ймовірність того, що вони потрапляють до вибіркового обстеження.

Якщо із загальної сукупності відбирати певну її частину випадково, то, на підставі теорії ймовірності, можна визначити величину, на яку може відхилятися значення ознаки у вибірці стосовно конкретного значення сукупності в цілому. Ця величина має назву випадкова помилка, чи помилка вибірки.

Якщо дослідник бажає забезпечити у вибірці представництво людей, нетипових за своїми характеристиками (не поширені у цій сукупності), він повинен збільшити обсяг вибірки.

Основним емпіричним критерієм надійності є стабільність результатів, що характеризує властивість одержувати дані з одним і тим самим результатом у різних опитуваннях, проведених за однакових умов. Наприклад, якби дослідник повторив своє опитування за тією самою анкетою, приблизно у той самий час і за аналогічною (за принципами, процедурами і обсягом) вибіркою, але на інших людях, і одержав такі самі дані, як і при першому опитуванні, то можна вважати, що результати його опитування досить вірогідні.