5. Тестові методики

Засновником наукового вивчення індивідуальних відмінностей вважається відомий англійський вчений Ф. Гамільтон. Під час проведення у Лондоні міжнародної виставки медичного обладнання (1884), була створена лабораторія з перевірки фізіологічних та пси­хологічних можливостей і особливостей людини. Цим і скористався вчений: за повною науковою програмою вперше було досліджено близько 10 тис. чол. Пропагандист ідей та методів Ф. Гамільтона американський психолог Дж. Кеттел запровадив близько 50 «тестів» перевірки різних психо-фізіологічних якостей людини, і ввів у психологічну науку термін «розумовий тест» у 1889 р.

Початок розвитку сучасної тестології (психометрії) у психологічній та соціальній роботі пов'язують з іменем французького лікаря А. Кінс, котрий розробив у співавторстві з Т. Симоном вимірювальну шкалу розумового розвитку, відому під назвою «тест Біне-Симона» (1905).

Тестування (від англ. - екзамен, випробування) — ефективний засіб психологічної діагностики, який дає змогу за досить короткий проміжок часу зібрати кількісну і якісну інформацію. На сьогодні розроблено велику кількість тестових процедур і методик, зроблено їх опис та визначено шляхи можливого застосування. За функціональним призначенням виділяють:

—тести  інтелекту  (призначені  для  визначення  розумового потенціалу індивіда);

—тести креативності (спрямовані на вивчення та оцінку творчих здібностей особистості);

—тести досягнень (виявляють ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями);

—особистісні тести (за їх допомогою вимірюються різні сторони особистості та її характеристики: установки, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості).

Розрізняють дві форми тестів — тести-питальники і тести-завдання. Тести-питальники ґрунтуються на системі заздалегідь підготовлених і продуманих з точки зору валідності (адекватності) питань, відповідь на які дасть змогу зробити оцінку рівня розвитку тієї чи іншої якості людини. Тест-завдання передбачає оцінку рівня розвитку психологічних якостей людини з аналізу того, як і що він робить. Тут людині пропонується серія спеціальних завдань, за результатами виконання яких визначають ступінь розвитку діагностованої психологічної якості.

Поняття «соціологічний тест» визначається як система відібраних соціологічними методами висловлювань для респондента з метою отримання валідної, тобто обґрунтованої, надійної інформації про ознаки та характеристики, які нас цікавлять. Основна, найбільш роз­повсюджена форма інтерпретації тесту - це перелік спеціально підібраних тверджень, згідно з якими респондент висловлює свою думку.

Тест - це об'єктивне і стандартизоване вимірювання вибору поведінки, яке спрямоване на визначення можливості передбачити саме поведінку. Це і метод вимірювання, і оцінка різних психологічних якостей та станів індивіда. Поява тестових процедур зумовлювалася потребою зіставлення (порівняння, диференціації, ранжирування) індивідів за рів­нем розвитку або ступенем вираження різних соціальних та психологіч­них якостей (інтелект, здібності, темперамент, особистісні якості). Кожен тест, що відповідає головним критеріям надійності та валідності (відпо­відності), містить такі компоненти (інакше кажучи - структура тесту):

1. Інструкція до тесту - де викладено мету тесту і порядок, особ­ливості заповнення анкети (рекомендація в кожному твердженні обрати відповідь, обводячи її кружком).

1. 2.   Висловлення тесту - набір питань та відповідей.

2. Ключ шкалювання - співвіднесення пунктів завдань зі шкалами вимірювання якостей, що вказує на те, який саме пункт завдань до якої характеристики належить.

3. Ключ кодування, який дозволяє підрахувати, скільки балів у шкалу додає той чи інший варіант відповіді.

4. Ключ тесту, або інтерпретація отриманих даних.

При формулюванні висловлень тесту корисно дотримуватися таких правил:

• висловлення повинні бути у міру можливості короткими, зрозумілими для всіх без винятку респондентів;

• вони не повинні містити натяку на правильну або схвальну відповідь;

• тестові речення не повинні містити тільки позитивних або тільки негативних суджень;

• у кожному висловлюванні тесту має стверджуватися щось одне.

Отже, кожний тест складається з набору характеристик вимірюваного явища і шкал, за якими здійснюють вимірювання кожної характеристики. Сукупність цих вимірювань інтегрована в єдиний числовий показник - загальний результат вимірювання - індекс явища, що вивчається.

Одним із критеріїв надійності даного тесту є його точність та валідність. Валідність тесту означає вимірювати те, що він має вимірювати за задумом. Замість валідності в соціологічній літературі використовуються терміни «обґрунтованість», «достовірність», «дієздатність», «адекватність», «узгодженість». Поняття валідність стосується не стільки самого тесту, скільки його мети, ситуації та процедури проведення.

Слід визначити основні принципи, на котрі необхідно зважати, конструюючи тести для застосування їх у масових опитуваннях під час емпіричного соціологічного дослідження:

- універсальність (методика має вимірювати найсуттєвіші індикатори (ознаки) досліджуваного явища, що дає можливість застосувати практично в кожному соціологічному дослідженні, яке передбачає аналіз даного явища);

-    інтегральність (обґрунтоване зведення різних вимірювань різноманітних характеристик досліджуваного явища до одного інтеграль­ного показника);

-    об'єктивність - чіткість мети вимірювання, котра дозволяє значною мірою уникати спрямовану фальсифікацію суб'єктом результатів тестування;

-    компактність (обсяг методики повинен бути компактним з можливістю використання в масових опитуваннях, не переобтяжуючи головного інструментарію дослідження);

-    якісність (методика повинна «паспортизуватися» статистичними показниками надійності та валідності);

-    стандартизованість - встановлення норм рівня вимірюваного параметра, що дозволяє співвідносити одержані в конкретних дослі­дженнях дані з певними параметрами;

-    чутливість - шкала повинна відповідати досить високій точності вимірювання, що уможливлює реєстрацію різних змін у реальному стані людей;

Тести класифікуються за різними ознаками.

За видами властивостей особи вони поділяються на тести:

-    досягнень - це вимір інтелекту, творчості, знання, вмінь тощо;

-    особистісні - вимір установки на інтереси, темперамент, характер, мотивації.

Щодо різновиду опитування тести поділяються на індивідуальні і групові.

У науці розрізняють тести:

• апаратурні (фізіологічні) (як правило, із застосуванням засобів, апаратури для виміру психофізіологічних особливостей людини);

• «олівець - папір» (графічні);

• «питання - відповідь» - найбільш поширені в соціології та ін.

На сучасному етапі значно розширено застосування комп'ютерів при проведенні тестування.