2. Проблема істини в якісному дослідженні

Найпоширенішою є позиція, що вводить так званий постулат адекватності як методологічний принцип. Згідно з нею „хороше” якісне дослідження повинно адекватно відтворювати значення людей, що вивчаються, їх життєві світи. Л.Нюман навіть вводить для цього критерій — глибина розуміння. Тут глибина розуміється як міра наближення результату дослідження (тобто дослідницької версії) до тих значень, які присутні в аналізованих документах, тобто до первинних інтерпретаціях людей, що вивчаються, до їх визначень ситуації.

У цілому соціологи-якісники, орієнтовані на науковий підхід, вважають, що здійснення якісного дослідження не повинно бути захищеним від строгості наукових стандартів і норм: одержане знання повинне відповідати законам формальної логіки (А.Шюц називав цю вимогу постулатом логічної послідовності). Хоча буденне мислення, з якого беруть свій початок теоретичні конструкції якісної соціології, не завжди відповідає цій умові, логічна несуперечність знання є тут обов'язковою вимогою.

Д. Силвермен, продовжуючи цю лінію, вважає, що для того, щоб оцінити, чи добре зроблене якісне дослідження, треба поставити ряд запитань:

1. Чи методи дослідження відповідають природі дослідницьких задач?

2. Чи зрозумілий зв'язок між поняттями усередині одержаного знання (теорії)?

3. Чи ясні критерії, що використовуються для відбору випадків, для збору даних і їх аналізу?

4. Чи здійснювався збір даних систематично?

5. Чи існує відповідність між характером даних і процедурами їх аналізу?

6. Наскільки систематичним був цей аналіз?

7. Чи було відповідне обговорення того, як теми, категорії витягувалися з первинних даних?

8. Чи було відповідне обговорення „за” або „проти” аргументів дослідження?

9. Чи існує ясна відмінність між первинними даними і їх інтерпретацією?

Ствердні відповіді на ці питання, на думку англійського соціолога, є гарантом обґрунтованості результатів дослідження, їх адекватності реальності, що вивчається.

Ми вже говорили, що в класичному соціологічному дослідженні дослідник-спостерігач знаходиться ззовні процесу, що вивчається, проводячи знання, максимально відмежоване від його суб'єктивності, так зване об'єктивне знання. У цій методології, виступаючи від імені розуму взагалі, він проводить знання-норму, знання-істину, непорушну для всіх. У цьому значенні позиція дослідника тут — завжди над масовою свідомістю. Це позиція речника єдино вірної істини, яка проводиться для неосвічених мас і, природно, без них. Саме тому Бахтін називав таке знання монологічним, а М.Фуко — знанням-владою: соціолог тут теоретично визначає соціальну реальність, приховано беручи участь тим самим у виробництві влади.

Якісні методи виконують у соціологічних дослідженнях важливі пізнавальні функції, які не можуть виконуватися кількісними методами:

1. Забезпечення зв’язку із соціальними проблемами. На відміну від природничих наук, що орієнтуються на пізнання „дійсної картини світу”, соціальні науки із часу свого виникнення традиційно, в значно більшій мірі, орієнтувались на вирішення соціальних проблем.

2. Якісні методи як компенсатор слабкості теорії. Дослідник, що не володіє хорошою теоретичною підготовкою, може частково компенсувати її відсутність досконалим знанням досліджуваної дійсності. Знання такого роду може бути отримане тільки досить глибоким „зануренням” у цю дійсність за допомогою якісних методів. Кількісні методи часто не забезпечують „самонастроювання” дослідження на актуальні проблеми й пошук нових явищ.

3. Формування цілісного образу об’єкта або проблеми. Дослідник, що працює з якісними методами, завжди має справу з якимись цілісними соціальними об’єктами, або цілісними описами, внутрішньо погодженими точками зору, що висловлюються респондентами. Існування цілісного образу соціального об’єкта дозволяє ставити нові питання й висувати гіпотези, які можуть перевірятися як кількісними, так і якісними методами.

4. Виявлення значимих соціальних фактів. Позитивістське трактування алгоритмів соціологічного дослідження, що визнає доказовими тільки статистично достовірні результати, ігнорує значимість одиничних фактів, що свідчать про існування (нехай без кількісних оцінок) деяких значимих соціальних явищ.

5. Забезпечення динамізму дослідницького процесу. Ефективно функціонуюча наука відрізняється від дисфункціонуючої тим, що вона характеризується такими якостями, як мобільність, динамізм розвитку, висока швидкість концептуального відновлення. Відповідно до цього, методичний апарат такої науки повинен забезпечувати ефективний контакт з дійсністю.

6. Формування системи понять й обслуговування наукових досліджень. Необхідною умовою створення кількісних методів дослідження є наявність системи понять, що утворюють теоретичний опис досліджуваного об’єкта. Формування системи понять завжди є певним науковим дослідженням. Глибинне інтерв’ю – це свого роду „відкрите дослідження”, пошук первинних понять, первинних описів і робота з їхньої структуризації.

7. Заповнення прогалин між кількісними показниками. Одне з принципових обмежень у використанні кількісних методів полягає у тому, що не всі явища у певній мірі піддаються вимірюванню і не всі об’єкти можуть бути описаними суцільними кількісними дослідженнями.

8. Дослідження об’єктів, які не піддаються кількісному вивченню. Існують соціальні об’єкти чи проблемні галузі, де зона досліджуваності дуже мала або зовсім відсутня.