Тема4. Макро- та мікросоціологічні парадигми.

 

1.Натуралізм О.Конта.

2. Органіцизм Г.Спенсера.

3. Розуміюча соціологія М.Вебера.

4. Соціологізм Е.Дюкргейма.

5.Соціологічні погляди В.Парето.

6. Чиказька соціологічна школа.

7. Німецька формальна соціологія

 

Соціальні пізнання попередніх епох (античності, середньовіччя, нового часу) створили якісно нові умови для подальшого розвитку соціології в ХІХ ст. Виділення соціології в самостійну науку було зумовлене соціально-політичним, економічним і духовним розвитком людства. Подальші соціальні потреби сприяли розгортанню різноманітних соціальних досліджень, наукове оформлення яких було зумовлене докорінними змінами в соціальній свідомості.

Процес виникнення соціології визначали, з одного боку, напрацювання філософів і суспільствознавців, широке розповсюдження емпіричних соціологічних та статистичних досліджень, з іншого боку – радикальні трансформаційні процеси глобалізаційного характеру, що дедалі частіше й динамічніше виявлялися в період XVI–XX ст. Такі трансформаційні процеси та накопичення наукових знань зумовили початок генерації нової системи наукових поглядів, появу та розвиток соціології. Суспільство вже не розглядалось як сукупність соціальних атомів, які існують автономно один від одного. Було простежено тісний „невидимий” зв’язок, що визначає розвиток окремих людей та зумовлює розвиток усього суспільства.

1. Натуралізм о. Конта

Натуралізм О. Конта (1798–1857). У 30-х роках ХІХ ст. французький філософ Оґюст Конт обґрунтовує принципи позитивізму як філософського напряму. Основні праці –„Курс позитивної філософії” (1830–1842) та „Слово про позитивний дух” (1844). Учений увійшов в історію як засновник філософії позитивізму та соціології. О. Конт вперше ввів у науковий обіг поняття „соціологія”, розробив систему соціологічного знання, окреслив його предмет, структуру, методи та можливості.

За Контом, нова наука „соціологія” має бути позитивною наукою. Суть позитивної науки передбачала розгляд підпорядкування всіх явищ незмінним природним законам, признаючи неможливість пізнання їхніх першопричин та наслідків. Сам Конт вважав, що його наука має ґрунтуватися на п’яти принципах, які виражають зміст позитивізму:

1) вона мусить бути точною наукою і спиратися на методи, які б дали змогу результати одного дослідження перевірити і підтвердити або відкинути результатами іншого;

2) відрізнятися реалізмом (на противагу ідеально-утопічним проектам);

3) бути корисною, сприяти „зміцненню суспільного порядку”, „поліпшенню життя нижчих класів”;

4) володіти визначеністю;

5) бути позитивною, спрямованою на відкриття законів розвитку.

Соціологія, за О. Контом, – це наука про людину, яка передбачає розгалуження на конкретніші науки, що досліджують окремі форми та елементи суспільства.  Під час обґрунтування нової науки науковець прагнув точно визначити місце соціології в людському пізнанні, сформулювати її основні закони. Конт вводить так звану лінійну систему класифікації форм наукового знання. Він розміщує науки відповідно до історії їхнього виникнення і розвитку, коли знання попередньої науки є необхідною умовою для розвитку і знання наступної. Система класифікації наукрозташовує їх одну за одною в міру зменшення їхньої простоти й абстрактності (див. рис.1.). Математика, як найпростіша й абстрактна наука, започатковує систему класифікації наук, а соціологія (соціальна фізика), як найскладніша й конкретна, завершує її.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.  1.  Система класифікації наук О. Конта

 

Соціологія, вважає Конт, є наукою, що не має прикладного характеру, оскільки вивчає конкретний об’єкт – суспільство, людину як найскладніші явища. На основі досвіду природознавства Конт за аналогією визначає, що й соціологія має вивчати суспільство як систему. Зокрема, потрібно вивчати умови існування суспільства, явищ, пов’язаних із збереженням факторів суспільного порядку, і закони еволюції, розвитку суспільства та його зміни.

У соціології О. Конт виділяє два розділи: соціальну статику і соціальну динаміку.

1. Соціальна статика вивчає будову суспільства, його структурні компоненти. Її предметом є сталі „природні” умови існування соціальної системи, і вона виконує роль теорії рівноваги. Завданням соціальної статики є вивчення організації людського життя, в якому між його різними складовими мусить існувати порядок, консенсус, що забезпечують рівновагу, гармонію та стабільність між елементами системи. Особливими об’єктами соціології при цьому є соціальні інститути. Автор виділяє такі явища, як сім’я, власність, держава, релігія, мова, суспільний поділ праці, й розглядає їх як взаємопов’язані між собою елементи системи, завдяки яким існує суспільний порядок.

2. Соціальна динаміка досліджує процес соціальної життєдіяльності, вивчає її „технологію” і наслідки того процесу, що відбуваються в соціальному організмі. Соціальна динаміка відіграє в системі Конта роль теорії суспільного прогресу. В основу соціального прогресу Конт поклав принцип інтелектуального розвитку людства, який він відобразив у „великому основному законі трьох стадій” і вважав його своїм найбільшим відкриттям. Згідно з цим законом, пізнавальна діяльність людства та їхня суспільна свідомість пройшла три стадії розвитку:

-        Теологічна (божественна) стадія розпочинається з найдавніших часів існування людства і триває до 1300 р. На цій стадії людський розум у кожному явищі природи та суспільного життя вбачав дію надприродних сил.

-        Метафізична стадія охоплює період з 1300 до 1800 р. Вона характеризується руйнацією старих вірувань і уявлень про природу та суспільство і є перехідною. Людська свідомість оперує вже не уявленнями, а поняттями, які відображають реальні процеси зовнішнього світу. Однак у зв’язку з слабким розвитком наук ці поняття були досить абстрактними.

-        Позитивна стадія пов’язана з виникненням наукового менталітету, науковим розумінням природи і суспільства. Людська свідомість у своїх судженнях та висновках ґрунтується на наукових спостереженнях.

Суттєвою складовою контівської соціології є розробка методів дослідження суспільства. Серед них Конт виділив спостереження, експеримент, порівняльний та історичний методи.

– Метод спостереження, на думку Конта, є основним методом дослідження в соціології. Спираючись на об’єктивні дані, соціологія набуває об’єктивності.

– Метод експерименту дає змогу вивчати зміни явищ під впливом соціально створених для дослідницьких цілей умов.

– Порівняльний метод полягає у зіставленні різних форм, циклів, рівнів життєдіяльності різних спільнот з метою виведення закономірностей та законів їхнього існування.

– Історичний метод (метод історичного порівняння різних послідовних станів людства), який Конт вважав найбільш специфічним методом соціології. Цей метод дає змогу вивчати закономірності формування та розвитку суспільства.

Висунуті Контом положення стали першоосновою розвитку соціології як нової науки. Натомість йому не вдалося чітко визначити предмет соціології та метод її дослідження.