8.2.6. Штучні біогеоценози — агросистеми, що субсидуються енергією з невідновних джерел

Одна з найхарактерніших особливостей людини — створення сільськогосподарських екосистем, агросистем. Це змінені природні екосистеми, які призначені для вирощування певних рослин чи тварин, отримання первинної або вторинної продукції. Чи є унікальною така здатність людини?

Як ми вже говорили, мурахи здатні вирощувати грибні сади та розводити попелиць. Діяльність бобрів змінює цілі екосистеми, перетворюючи ділянки лісу на ставки. Але людські агросистеми усе ж таки є чимось унікальним. Перелічимо кілька їх особливостей.

Перш за все агросистеми — це субсидовані енергією екосистеми. Згадайте, які процеси відбуваються на сучасному полі? Його орють трактори, що використовують паливо, отримане з горючих копалин. Його удобрюють добривами, виробленими завдяки енергії горючих копалин або, наприклад, атомної енергії. Різноманітна техніка проводить агрокультурні дії під час усього розвитку рослинності, і усі ці дії потребують енергії. Наприклад, коли поле поливають, енергія потрібна для того, щоб доставити воду та рівномірно розподілити її полем. Енергія зі сторонніх джерел є необхідною, щоб зібрати врожай, щоб його обробити та зберегти, щоб готувати та зберігати їжу і т. ін.

Вище ми сказали, що людина, як гетеротрофний організм, отримує з їжею первинну продукцію, в якій міститься перетворена енергія сонячного світла. Але певною мірою можна вважати, що ми з їжею отримуємо також і енергію горючих копалин. Річ у тім, що, наприклад, рослина пшениці на полі отримує не лише енергію сонячного світла, а й енергію горючих копалин. В інтенсивному сільському господарстві кількість енергії зі сторонніх джерел, яку отримують рослини, у кілька разів перевищує кількість енергії, отриманої від світла.

Архаїчне сільське господарство субсидувалося лише енергією м’язів людей, що обробляли поля, та енергією м’язів тварин (волів, на яких орали землю, та коней, на яких перевозили сільськогосподарські вантажі). На таких полях збирають значно менші врожаї, ніж на сучасних полях, що

субсидуються енергією горючих копалин, і саме цим пояс нюється перехід сільського господарства на залежність від палива. А викопне паливо є вичерпним та невідновлюваним ресурсом.

Останніми роками поширилася реклама так званого «органічного» землеробства, при якому унеможливлюється використання штучних добрив, отрутохімікатів та генетично модифікованих організмів. Прихильники таких технологій стверджують, що вони є особливо «екологічними». Ці міфи слід розглянути більш детально.

Особливістю будь-якої агросистеми є те, що з неї забирається частина продукції — органічних речовин, які будуть використані в іншому місці. З цією продукцією з агросистем забираються біогени — елементи, що входять до складу біомаси. Частина цих біогенів (C, H, O) отримується з повітря та води. Інші біогени (P, K, Fe тощо) отримуються з ґрунту, потрапляють у врожай і з ним вивозяться до місць споживання врожаю. Врешті-решт вони потрапляють до міських відходів, де перемішуються з елементами та речовинами, які є вкрай небажаними в агросистемах.

Нестачу біогенів необхідно компенсувати. Це можна робити з допомогою використання органічних добрив — залишків рослинної біомаси та відходів тваринництва. Біогени в цих добривах отримані з інших екосистем, де в свою чергу їх не вистачає. Цю нестачу доведеться компенсувати з допомогою штучних добрив. Таким чином, на певному «органічному» полі можна обійтися без «хімічних» (штучних) добрив, але це можливо лише завдяки збільшенню експлуатації інших ділянок землі. У тій частині, що стосується добрив, «органічне» землеробство є засобом отримання «чистих» продуктів для багатіїв, а це не вирішує сучасні проблеми сільського господарства.

Не менш складною є проблема отрутохімікатів. Якщо сьогодні ми відмовимося від цих речовин, наступного року почнеться голод. Але, без сумнівів, ми використовуємо значно більше отрутохімікатів, ніж це дійсно потрібно. Раціональні агротехнології здатні скоротити потребу в цих речовинах у кілька разів. Ці технології, у більшості випадків не потребують зростання енергетичних субсидій, а у деяких випадках сприяють їх скороченню.

Багато суперечок останніми роками точиться навколо генетично модифікованих організмів (ГМО). Без сумніву, значна частина пропаганди, спрямованої проти ГМО, заснована на дезінформації. Втім, деякі небезпеки, пов’язані з ГМО, заслуговують уваги. Для аналізу цих небезпек та розробки методів сертифікації ГМО слід розглядати кожну

5

категорію ГМО окремо. Наприклад, застосування ГМОрослин, що є стійкими до пестицидів (отрутохімікатів, що спрямовані на бур’яни), призводить до значного збільшення забруднення середовища та врожаю. На відміну від цього випадку застосування ГМО-рослин, що є стійкими до шкідників і не потребують отрутохімікатів, сприяє скороченню забруднення.

Започаткований список можна продовжувати, однак він не може вичерпати специфічні характеристики людини. Ще кілька тисяч років тому перераховані особливості не були характерні для нашого виду, але він уже стояв осторонь інших тварин. За рахунок чого ж?