10.6.2. Зоотехнічні засоби попередження забруднення середовища

Виробництво тваринницької продукції ґрунтується на трансформуванні рослинного білка, вуглеводів, жирів і продукції тваринного походження. Однак тільки частина рослинного білка та інших органічних і мінеральних речовин, спожитих тваринами з кормом, перетравлюється й використовується для приросту маси тіла, продукування молока, м’яса тощо. Інша частина корму виділяється з організму тварин у вигляді неперетравлених залишків та інших продуктів трансформування корму.

Сільськогосподарські тварини, особливо велика рогата худоба та свині, споживають багато рослинних кормів, які піддаються складним біохімічним перетворенням в організмі жуйних тварин і хімічним реакціям після виділення екскрементів, а потім у період зберігання та утилізації останніх. При цьому утворюються хімічні сполуки, які виділяються до навколишнього середовища і поширюються в ньому. Із фекаліями та сечею тварин виділяються аміни, сірководень, метан. Ці сполуки мають стійкий неприємний запах, який можна істотно ослабити вживанням певних гігієнічних і санітарних заходів (своєчасне видалення рідких і твердих екскрементів, провітрювання приміщень, їх санація, деяке обмеження вмісту Нітрогену в кормах, заміна рослинного білка на синтетичний тощо).

Тваринництво — джерело забруднення не тільки повітря, а і поверхневих та ґрунтових вод. Найнебезпечніші джерела забруднення ґрунтових вод — гноєсховища, особливо відкриті бурти гною, розміщенні неподалік від водойм, малих річок, струмків. Гноївка, що витікає з гнойового наземного штабеля, стікає поверхнею ґрунту, проникає углиб. Унаслідок цього до ґрунтових вод потрапляють переважно нітрати та в меншій кількості аміак, органічні речовини. Джерелом забруднення довкілля є також стічні води з території тваринницьких ферм, вигульних майданчиків для тварин тощо. Екскременти тварин мінералізуються у поверхневому шарі ґрунту, вивільнені компоненти гною, не поглинені рослинами (аміак, нітрати), можуть звітрюватися у повітря або вимиватися у ґрунтові води. Для очищення стічних вод тваринницьких ферм від аміаку та нітратів можуть використовуватись такі методи: віддування вільного аміаку, хлорування, озонування, переведення амонійного Нітрогену NH₄⁺ до молекулярного азоту N₂ біологічним способом, видалення амонійного Нітрогену методом іонного обміну.

Ефективним засобом запобігання забрудненню навколишнього середовища (як атмосфери, так і гідросфери) від ведення тваринництва є застосування у складі підстилки у стайнях тварин природних дисперсних сорбентів (природні цеоліти, бентоніти, палигорськіти, глауконіти), які сорбують аміак і попереджають його потрапляння в грунт. Використана підстилка може з успіхом використовуватись у подальшому як органічне добриво пролонгованої дії.

10.6.3. Технологічні засоби у промисловому виробництві — запорука збереження природного середовища (екологічно чисте виробництво)

Один із напрямків екологізації виробництва — розробка ефективних засобів очищення промислових, комунальних і тваринницьких стічних вод та промислових і транспортних викидів до атмосфери. Проте значно перспективніші заходи, спрямовані на зменшення або повну ліквідацію шкідливих відходів, що забруднюють довкілля. Головний напрям — перехід до використання замкнених технологій, для яких характерна відсутність обміну речовин із зовнішнім середовищем. Стосовно технологічної операції це можна розуміти як процес, у якому відсутні викиди твердих, рідких і газоподібних речовин — відходів. Важливе значення тут відводиться розробці нових альтернативних технологій в енергетиці, нетрадиційних матеріалів, розробці технологій на основі природних (екологічних) процесів; саме тут важливе значення має використання останніх досягнень науки і техніки.

Концепція реалізації екологічно чистого виробництва базується на певних методологічних засадах і передбачає попереджувальний підхід. Він полягає в запровадженні екологічних удосконалень з одночасним отриманням економічного прибутку, а не в інвестуванні додаткових коштів у технології з уловлювання забруднюючих речовин та утилізації відходів. За умови застосування попереджувального підходу навіть незначні інвестиції забезпечують значну економію. Такий підхід потребує, як правило, зміни корпоративної культури підприємства і передбачає оптимізацію виробничих процесів, впровадження енергоощадливих і маловідхідних технологій, використання екологічно чистої сировини, зменшення обсягів утворення токсичних і небезпечних речовин. Запропонована концепція має на увазі системний підхід до охорони довкілля на всіх фазах виробництва й реалізації продукції з метою упередження та мінімізації як найближчих, так і віддалених ризиків для здоров’я людини та стану довкілля.

Отже, розвиток екологічно чистого виробництва сприяє формуванню ефективних економічних засад розв’язання екологічних проблем, насамперед у промисловому, паливноенергетичному, агропромисловому, транспортному, житловокомунальному секторах економіки, в інфраструктурі надання послуг у виробничій та соціальній сферах.

Мінімізація обсягів забруднення та відходів у джерелах їх утворення досягатиметься шляхом трансформацій, внесених у виробничий процес. Зміни у ньому, крім заміни сировини та технологій, передбачають також поліпшення методів управління.

Принципи впровадження екологічно чистого виробництва

Виробництво — це раціональне використання сировини, матеріалів та енергоносіїв; мінімізація застосування або вилучення токсичних матеріалів і зменшення обсягів усіх видів викидів і скидів та утворення відходів на рівні джерела їх виникнення шляхом зміни сировини та технологій; поліпшення практики управління, адміністрування, впровадження економічних та інформаційних заходів.

Життєвий цикл продукції — зменшення негативного впливу процесів виробництва продукції на умови життєдіяльності людини, а також довкілля упродовж усього її життєвого циклу (від проектування до використання та утилізації або захоронення відходів) шляхом змін у самій продукції та поводженні з нею.

Надання послуг — інтеграція екологічних аспектів у процесі розробки та надання послуг.

Концепцією передбачені національні пріоритети України у сфері екологічно чистого виробництва, серед яких:

• забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку на основі раціонального використання, охорони та відновлення природно-ресурсного потенціалу;

• досягнення показників ресурсо- та енергоємності, які забезпечили б необхідний рівень незалежності держави;

• перехід на замінники традиційної сировини;

• упровадження відновлюваних енергоресурсів та нових видів палива;

• перехід до господарювання на засадах максимальної продуктивності ресурсів.

Національні пріоритети розвитку екологічно чистого виробництва реалізуються шляхом:

• перегляду екологічних нормативів забруднення та спеціального використання природних ресурсів, а також нормативів їх економічного регулювання з метою поступового наближення до стандартів ЄС;

• розробки та реалізації сукупності економічних і екологічних чинників розвитку виробництва;

• удосконалення механізму інтеграції екологічних чинників у стратегію економічного розвитку;

• створення системи збалансованого управління виробництвом, що стимулює охорону довкілля та забезпечує ощадливе використання природних ресурсів;

• поширення інформації про засади екологічно чистого виробництва.

Втілення концепції екологічно чистого виробництва потребує певного організаційно-економічного механізму, який передбачає:

• державне регулювання процесу впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва, раціональне використання можливостей економіки держави, особливо її фінансових ресурсів, виробничого та науково-технічного потен- ціалів;

• визначення суспільних пріоритетів з огляду на конкретну ситуацію, в якій здійснюватиметься перехід до екологічно чистого виробництва, та включення їх до програм соціальноекономічного розвитку;

• поєднання державного впливу з ринковими формами управління, стимулювання якісних змін шляхом пріоритетного фінансування, кредитування, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва;

• економіко-екологічний моніторинг процесу переходу до екологічно чистого виробництва, головними завданнями якого є збирання, вивчення та підготовка інформації для аналізу показників, що визначають рівень упровадження цього виробництва, його вплив на стан природних ресурсів, довкілля і загалом на економіку держави, її регіонів, індивідуальних суб’єктів господарювання й населення;

• прийняття обґрунтованих і об’єктивних управлінських рішень суб’єктами господарювання та громадськістю, повсюдне поширення екологічних знань.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Безель В. С. Популяционная экотоксикология млекопитающих. — М.: Наука, 1987. — 129 с.

Безель В. С. Экологическая токсикология: популяционный и биоценотический аспекты. — Екатеринбург: Изд-во «Гощицкий», 2006. — 280 с.

Бессонова В. П. Состояние пыльцы как показатель загрязнения среды тяжелыми металлами // Экология. — 1992. — № 4. — С. 45—50.

Войницький А. П., Дубровський В. П., Боголюбов В. М. Техноекологія / за ред. В. М. Боголюбова. — К.: Аграрна освіта, 2009. — 533 с.

Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води. — К.: Вища школа, 2005. — 671 с.

Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології. — К.: Вища школа, 2003. — 358 с.

Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва / за ред. Д. І. Мазоренка, В. Г. Цапка. — К.: Основа, 2007. — 392 с.

Катаев Г. Д. Оценка состояния сообщества млекопитающих северотаежных экосистем в окрестностях предприятия по производству никеля // Экология. — 2005. — № 6. — С. 460—465.

Клименко Л. П. Техноекологія. — Одеса: Фонд Екопринт; Сімферополь: Таврія, 2000. — 542 с.

Клименко Л. П. Техноекологія. — Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. — 304 с.

Коршиков И. И. Адаптация растений к условиям техногенно загрязненной среды. — К.: Наук. думка, 1996. — 238 с.

Кравченко В. С. Водопостачання та каналізація. — К.: Кондор, 2003. — 288 с.

Кучерявий В. П. Загальна екологія. — Львів: Світ, 2010. — 520 с. Кучерявий В. П. Фітомеліорація. — Львів: Світ, 2003. — 540 с.

Мухачева С. В. Воспроизводство населения рыжей полевки, Clethrionomys glareolus (Rodentia, Cricetidae), в градиенте техногенного загрязнения среды обитания // Зоологический журнал. — 2001. — Т. 80, вып. 12. — С. 1509—1517.

Національна концепція впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва в Україні. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005. — 24 с.

Промислова екологія / С. О. Апостолюк, В. С. Джигирей, А. С. Апостолюк та ін. — К.: Знання, 2005. — 474 с.

Северюхина О. А., Жуйкова Т. В., Галимшина Л. Л. Устойчивость природных ценопопуляций в условиях загрязнения среды тяжелыми металлами (на примере семенного потомства) // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку. Матер. IV Міжнар. наук. конф. — Донецьк: Лебідь, 2003. — С. 147—150.

Стратегічні напрями переходу України на засади сталого розвитку в контексті її інтеграції до Європейського співробітництва / Під ред. Е. В. Соботовича. — К.: Салютіс, 2005. — 44 с.

Функциональное единство популяций / С. С. Шварц, Э. Д. Гуревич, В. Г. Ищенко, В. Ф. Соснин // Журн. общ. биол. — 1972. — Т. 33, № 1. — С. 3—14.

Хільчевський В. К. Водопостачання і водовідведення. — К.:

Київський ун-т, 1999. — 319 с.

Хумарова Н. И. Концептуальные подходы формирования стратегии экологически чистого производства в Украине // Nowa Ekonomia a Spoleczenstwo. — Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawla II, 2006. — P. 434—440.

Шварц С. С. Популяционная структура вида // Зоологический журнал. — 1967. — Т. 20, № 2. — С. 1457—1469.

АДРЕСИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку (http://www.un.org.ua/files/national_ecology.pdf)

Міністерство екології та природних ресурсів України (http:// www.menr.gov.ua)

6

Водний кодекс України (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=213 %2F95- %E2 %F0)

Закон України «Про охорону земель» (http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-15)

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2707-12)

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12) Байкальская экологическая волна (http://www.baikalwave.eu.org) Інформаційний місячник «Пропозиція» http://www.propozitsiya.

com/?page=149&itemid=2460&number=79

ПИТАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Сформулюйте екологічні проблеми функціонування АЕС.

2. Екологічні проблеми гірничохімічної промисловості.

3. Вплив на довкілля виробництва фосфорної кислоти.

4. Вплив на довкілля виробництва агломерату.

5. Вплив на довкілля ливарного виробництва.

6. Вплив на довкілля автомобільного транспорту.

7. Основні забруднювачі атмосфери.

8. Забруднення гідросфери виробництвом.

9. Які екологічні наслідки забруднення ґрунту важкими металами?

10. Біозабруднення екосистем алергенними рослинами-бур’янами.

11. Охарактеризуйте міграцію забруднювачів в атмосфері.

12. Основні способи очищення промислових викидів в атмосферу.

13. Категорії фітомеліорантів.

ТЕМИ АНАЛІТИЧНИХ ОГЛЯДІВ

1. Перспективи розвитку енергетики України.

2. Забруднення гідросфери нафтодобувною галуззю.

3. Перспективи розвитку виробництв фосфорних добрив в Україні та екологічні наслідки цих виробництв.

4. Негативні екологічні аспекти чорної металургії.

5. Екологічні загрози функціонування машинобудівного комплексу.

6. Нові екологічно безпечні види транспорту.

7. Хімічні забруднювачі атмосфери.

8. Бактеріальне та біологічне забруднення гідросфери.

9. Проблеми евтрофікації вод і шляхи їх вирішення.

10. Міграція мінеральних добрив у ґрунтах.

11. Аналіз основних джерел фінансування природоохоронної діяльності в Україні.

12. Перспективи екологізації сільського господарства.

13. Очищення викидів в атмосферу від пилу та апарати для реалізації цього процесу.

14. Біологічні методи очищення стоків.

15. Застосування фітомеліорантів для рекультивації земель, порушених гірничохімічним виробництвом.

6

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Одним із механізмів утворення оксидів Нітрогену у процесі горіння палива є: a) аеродинамічний; b) швидкий; c) надлишковий; d) хімічнозв’язаний?

2. До основних технологічних процесів гірничодобувної промисловості відносяться: a) свердловинна геотехнологія; b) виплавка металу; c) виробництво добрив; d) зміна ландшафту?

3. Фосфогіпс утворюється у процесі виробництва: a) сірчаної кислоти; b) фосфорної кислоти; c) калійних добрив; d) кальцинованої соди?

4. Виплавка благородних металів відноситься до: a) чорної металургії; b) благородної металургії; c) кольорової металургії; d) ювелірної промисловості?

5. Паливом для авіаційних двигунів є: a) бензин; b) дизпаливо;

c) керосин; d) трансформаторне масло?

6. До забруднювачів атмосфери відноситься: a) чадний газ;

b) ефірні олії; c) кисень; d) пари води?

7. Забруднення гідросфери пестицидами відноситься до забруднення: a) радіоактивного; b) механічного; c) хімічного; d) біологічного?

8. Важкі метали у ґрунті не можуть: a) мігрувати у вигляді розчинних сполук; b) потрапляти в організм ґрунтових мешканців; c) сублімуватись; d) накопичуватися в рослинах і передаватися ланцюгами живлення?

9. До алергенних рослин-бур’янів відноситься: a) пирій; b) очерет; c) конвалія; d) амброзія?

10. До основних механізмів міграції радіонуклідів у ґрунті відноситься: a) крекінг; b) каталіз; c) дифузія; d) турбулізація?

11. Термічне знешкодження газів ґрунтується на: a) високотемпературному спалюванні горючих домішок; b) абсорбційному вловлюванні шкідливих домішок; c) каталітичних методах; d) адсорбційних методах?

12. Мембранні методи очищення стоків відносяться до: a) біологічних; b) хімічних і фізико-хімічних; c) механічних і механохімічних; d) термічних?

13. Однією із груп фітомеліорантів є: a) рудеральні; b) біологічні; c) дикі; d) універсальні?

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь
1	b	5	c	9	c	13	а
2	a	6	a	10	c
3	b	7	c	11	d
4	a	8	а	12	с