Прикладні питання екології людини Розділ 8 екологічні особливості людини

У розділі розглядаються екологічні особливості сучасної людини і сучасного людства й обговорюється механізм вироблення пристосувань до середовища, що характерний для нашого виду. Розглянуто демографічні особливості сучасного людства, механізми зростання його чисельності та причини сучасної екологічної кризи.

Основна ідея: Homo sapiens — один з багатьох видів тварин. За деякими ознаками — це типовий вид, відносно якого діють загальні закономірності. За іншими ознаками — цей вид є унікальним, його не порівняєш з будь-яким іншим. Щоб забезпечити стабільне існування людства, слід добре розуміти екологічну унікальність нашого виду.

Смислові зв’язки: систематичне положення людини — унікальні екологічні особливості нашого виду — культурне спадкування —механізми еволюції людини — динаміка чисельності — демографічний перехід — криза сучасності — екоконверсія.

Ключові терміни: поведінка, пристосування, культурне спадкування, вичерпні невідновні ресурси, енергетичні субсидії, криза, катастрофа, колапс, демографічний вибух.

Мета — сформувати біологічні, природничо-наукові уявлення про біологічну природу людини, зрозуміти причини принципової нестабільності сучасного способу взаємодії людства з середовищем його існування.

8.1. Людина та тварини

Для сучасної суспільної свідомості звично проводити чітку межу між людиною та іншими тваринами. Але якщо ми хочемо зрозуміти, якою мірою загальноекологічні закономірності стосуються людини, нам потрібно розглянути її місце серед інших тварин.

Перш за все слід підкреслити, що за своєю анатомією та фізіологією людина є досить типовим представником ряду

Примати та класу Ссавці. Раніше вид Людина розумна (Homo

1

sapiens) розглядали у складі окремої родини Hominidae, а наших найближчих родичів серед інших приматів (шимпанзе, горил та орангутанів) відносили до родини Pongidae. Останніми роками за згодою більшості фахівців і наш рід, і три названих роди «людиноподібних мавп» відносять до родини Hominidae.

Із застосуванням сучасних технологій реконструкції філогенезу (шляху, який пройшла еволюція) можна досить точно встановити, коли розійшлися різні еволюційні гілки. Не викликає сумнівів, що наш вид походить з Африки. Генеалогічні лінії людини і шимпанзе розділилися близько 6 мільйонів років тому. Наша гілка була досить розгалуженою, до неї належало кілька родів та багато видів. Лише в останній геологічний час (приблизно в останні 30 тисяч років) лишився тільки один, наш вид нашого роду.

Чи образливо для людини те, що її відносять до тварин? Коли в повсякденному житті говорять про когось, що він «як тварина», зазвичай хочуть цим показати, що він діє не гідним людини чином. Багатьом з нас словосполучення «людина та інші тварини» здається неможливим або образливим. Але слід розуміти, що в констатації факту тваринної природи людини нема ніяких оціночних суджень. Це просто природничо-науковий факт.

Добре чи погано те, що людина є твариною? Задане питання не має сенсу. «Добре», «погано» — це етичні оцінки. Вони мають сенс у тих випадках, коли стосуються ситуацій, що допускають моральний вибір. Людина могла вдарити, а могла утриматися — ми можемо оцінити її вчинок як хороший або поганий. Ми є тваринами, тобто належимо до земних багатоклітинних евкаріотів, які живляться іншими організмами або їх частинами, поїдаючи їх у вигляді окремих часток, — тут ніякого вибору не існує. Як і інші природничо-наукові факти (що Земля обертається навколо Сонця, що молекула води складається з двох атомів водню та одного атома кисню, що жінки відрізняються від чоловіків тощо), ця обставина просто має місце — оскільки це випливає з наукової картини світу.

Слід особливо підкреслити, що обговорюваний факт також не є спробою спростувати віру. Наука і релігія принципово відрізняються одна від одної. Наука — спосіб побудови достовірного і практичного знання, заснованого на фактах. Строго кажучи, в науці не існує абсолютної істини, є лише узгоджені з фактами висновки, які заслуговують довіри. Те, що наш вид є одним з багатьох видів тварин, — не постулат, а єдине пояснення, що добре узгоджується з усією сукупністю природничих фактів. На відміну від науки релігія заснована на вірі і чудесному одкровенні. Головні для релігії питання

2

не можуть бути предметом перевірки. Оскільки нас цікавить наука, ми не будемо заходити на територію релігії і просто підкреслимо, що наші висновки і міркування відносяться до зовсім іншої області. Один з найвидатніших мислителів XVIII століття Іоганн Вольфґанґ Ґете стверджував, що завжди існує два головних питання: «навіщо» і «як», і ці питання не треба змішувати. Друге питання повністю відноситься до компетенції науки.

Генетично, фізіологічно, біохімічно людина — плоть від плоті земної фауни (і, ширше, всієї біосфери). На сьогодні зібрано безліч доказів її поступового становлення в ході еволюції. Генеалогічне дерево людини виявилося набагато складнішим, ніж здавалося століття тому, бо наша група розвивалася декількома незалежними гілками. Приміром, 50 000 років тому на Землі жило не менше трьох (найімовірніше — чотири або більше) видів роду Людина.

Навіщо ми приділяємо стільки уваги цьому питанню? Вивчаючи світ, людина пізнає його через саму себе. Одне з визначень екології, яке ми дали на початку цього курсу, було таким: екологія — це наука про взаємозв’язки, що забезпечують існування організмів (включаючи людину) і надорганізмених систем: популяцій, екосистем і біосфери. Сьогодні існування людини під загрозою. Якщо ми хочемо вирішити поставлені перед нами завдання, ми повинні розглядати природу людини та її особливості, будучи вільними від будь-яких забобонів.

З появою на Землі глобального людства земна біосфера перейшла в новий стан. Як стане ясно з подальшого, людина має декілька принципових відмінностей від інших тварин, і, як не дивно, це не ті, про які люди думають у першу чергу. Щоб сформулювати принципові, спочатку розглянемо ті з них, які не є такими.

Безсумнівно, людина має чимало важливих кількісних особливостей. Наприклад, чисельність людства (а також його домашніх тварин) надзвичайно велика (рис. 8.1). Кількість людей приблизно в 100 000 разів перевищує «нормальну» для біосфери чисельність тварин з нашим розміром тіла! Кількість енергії, яку перетворює наш вид, незрівнянно вища за цей показник для будь-якого іншого виду.

Визнаючи важливість кількісних відмінностей, звернемо, проте, увагу на інші, принципові. З досвіду обговорення цієї теми можна розглянути деякі часто пропоновані відповіді.

Людина розумна. Нам складно дізнатися, що коїться в психіці ближнього, не кажучи вже про тварин. Так чи інакше, психіка високорозвинутих тварин, і людини в тому числі, забезпечує їх взаємодію з навколишнім середовищем і пристосування до нього. Те, що діється всередині цього

Рис. 8.1. Для ссавців характерна досить жорстка залежність між розміром тіла особини і чисельністю виду в біосфері. Наш вид і тісно пов’язані з ним домашні тварини відступають від цієї залежності на декілька порядків

«чорного ящика», описати і назвати вельми нелегко. Мабуть, ця відповідь правильна, але обмежуватися нею не слід. У яких особливостях, що проявляються зовні, виражаються унікальні властивості нашого виду?

Людина використовує абстрактні символи (другу сигнальну систему). Це характерно не лише для людини. Щоб повідомити іншим бджолам про місцезнаходження джерела їжі, бджола-розвідниця виконує особливий танець, бігаючи «по вісімці». Кількість коливань черевця при подоланні центральної частини фігури позначає відстань до джерела їжі, а кут нахилу цієї частини до вертикалі позначає кут напрямку польоту по відношенню до сонця з урахуванням поправки на його добовий рух!

Людина створює модель світу у своїй психіці і керується нею. З нахилу осі танцю бджіл можна встановити, де, за їх «розрахунками», знаходиться сонце. З’ясовується, що в їхній моделі світу сонце вдень рівномірно рухається зі сходу на захід над землею, а вночі — із заходу на схід під землею (бджоли «використовують» геоцентричну систему). Цим вони відрізняються, наприклад, від здатних орієнтуватися по сонцю риб, для яких воно вночі «рухається» із заходу на схід над землею, залишаючись невидимим.

Людина живе в суспільстві. У суспільстві живе також безліч видів тварин — від соціальних комах до зграйних і стадних ссавців. Громадська поведінка людини безліччю схожих рис пов’язана з поведінкою інших приматів.

Людина здатна вчитися. А ви бачили, як відрізняється дресирований собака від ненавченого? І хіба старий заєць не перевершує молодого в умінні рятуватися від хижаків?

Усі тварини змінюються самі, пристосовуючись до середовища, а людина змінює середовище. Бабак, що риє нору, змінює середовище в бажаному напрямку. Звикаючи за зиму до холоду, ми змінюємося самі — згадайте, при 0 °С восени холодно, а навесні — ні.

Людина здатна працювати. А що роблять оси, добуваючи для себе шматочки солодкої, а для своїх личинок — білкової їжі?

Людина створює штучні екосистеми. Бобри створюють греблі до кілометра завдовжки, затоплюючи привабливі ділянки лісу. Цим вони переслідують дві мети: дістатися до кормових рослин і захиститися від хижаків. Гребля залежить за своєю конструкцією від місцевих умов, постійно ремонтується та укріплюється гілками і брудом.

Людина може знищити середовище свого проживання. Задумайтеся про сумну долю дріжджів, що оселилися у виноградному соку. Вони переробляють цукор на спирт, доки проспиртоване середовище не стане непридатним для їхнього життя.

Людина будує міста і використовує інші види. Мурахи-листорізи заповнюють підземні приміщення своїх мурашників пережованим листям, вирощують там певні гриби (борючись з «бур’янами») і живляться їх плодовими тілами. Здатні мурахи і до «скотарства».

Дії людини доцільні. Людина здатна діяти як доцільно, так і здійснювати дивовижні помилки і просто безглузді дії. Те саме можна сказати про більшість видів тварин. Напевно, кожен з нас, звернувшись до власного досвіду, знайде масу підтверджень цієї думки.

Людина здатна завдавати шкоди своєму здоров’ю. У мурашниках можуть жити жуки ломехузи, що виділяють наркотичні речовини, від яких мурашки припиняють виконувати необхідні роботи. Мурахи всіляко піклуються про цих жуків і можуть розводити їх стільки, що це приводить до загибелі мурашника.

Людина відчуває дружні почуття по відношенню до близьких. Пуголовки жаб плавають зграями. Вони збираються в зграї, що складаються з їх родичів (причому рідні брати і сестри привабливіші двоюрідних), а з нерідних особин вибирають «знайомих» — тих, у чиїй спільноті перебували раніше.

То що ж, людина принципово не відрізняється від інших тварин? Ні, відрізняється, і дуже суттєво. Ці відмінності детально розглянуті далі.