13.4.2. Забезпечення умов переходу України на засади сталого розвитку

У Комітетах Верховної Ради України на початку 2002 року розглядався законопроект «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку», внесений народними депутатами Ю. Самойленком та В. Хазаном — членами Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, проте концепція так і не була прийнята і в подальшому більше не розглядалась. Нижче наведені основні ідеї цієї кон- цепції.

Майбутнє України як цивілізованої, високорозвиненої, заможної держави — у її відкритості, використанні надбань світової цивілізації, із застосуванням методів і механізмів захисту свого економічного суверенітету та утвердження національних цінностей.

Розробка стратегії та довготривалих програм соціальноекономічного розвитку й охорони навколишнього природного середовища в контексті сталого розвитку має базуватись на таких принципах:

• діяльність у державі має підпорядковуватись законам природи та обмеженням, які ними визначаються;

• пріоритетність національних інтересів, національної культури та національної ідентичності у загальноцивілізаційному поступі світового співтовариства;

• одержаний від господарської діяльності результат не може бути меншим від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу;

• недопустимість екстенсивного використання природних ресурсів;

• природні ресурси України належать її народові й становлять матеріальну основу його існування, незалежно від форм власності вони мають використовуватися з урахуванням потреб нинішнього та майбутніх поколінь;

• інтелектуальний потенціал нації як провідна продуктивна сила українського суспільства має постійно нарощуватися та вдосконалюватися;

• забезпечення здоров’я людини та її соціальної захищеності — пріоритетна політика держави;

• всі перетворення мають бути спрямовані на утвердження засад гуманізму, демократії та цінностей громадянського суспільства.

Мета переходу України до сталого розвитку — забезпечення високої якості життя нинішнього та майбутніх поколінь на основі збалансованого розв’язання проблем соціально­економічного розвитку, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природоресурсного потенціалу держави. Основні ідеї сталого розвитку співзвучні культурі та світоглядним цінностям українського народу, в історії та традиціях якого завжди було дбайливе ставлення до землі, води, природи взагалі.

З урахуванням притаманних Україні географічних, демографічних, соціально-економічних і екологічних особливостей основними завданнями на перехідний період до сталого розвитку України є:

• розв’язання проблеми бідності як основного соціального завдання;

• раціональне використання ресурсів;

• збалансований розвиток економіки в межах екологічного простору держави;

• забезпечення високої якості стану навколишнього природного середовища;

• суттєве послаблення наслідків Чорнобильської аварії;

• досягнення демографічної стабільності;

• сприяння становленню громадянського суспільства.

Згідно із системним підходом до явищ і процесів у природі та суспільстві перетворенню підлягають:

• засоби та структура господарського комплексу країни;

• технології масового виробництва та споживання;

• суспільні відносини;

• соціально-економічні механізми природокористування; • управлінські структури на державному та регіональному рівнях.

Необхідність розв’язання проблеми на макрорівні та їх комплексність визначають провідну роль держави при переході на шлях сталого розвитку. Державне регулювання повинне відповідати концептуальним уявленням про функціонування господарського комплексу в межах екологічного простору країни, національну безпеку, суспільну мораль, духовні та культурні цінності суспільства. Пріоритетними напрямками мають бути:

• макроекономічне планування та довгострокові програми модернізації національної економіки;

• створення умов для збільшення частки енерго- та ресурсозберігаючого виробництва;

• розробка системи стимулювання виробництва екологічних товарів і розвиток екологічних послуг;

• забезпечення зайнятості населення, справедливий розподіл ресурсів і доходів.

Перехід України до сталого розвитку можливий за умов забезпечення сталого розвитку всіх її регіонів. Програми переходу до сталого розвитку кожного регіону інтегруються в загальну державну політику у цій сфері.

Першочерговим завданням регіональної політики сталого розвитку є забезпечення збалансованого розвитку регіонів та мегаполісів на основі збереження їх структурних регіональних особливостей, природноресурсного потенціалу, господарсько-екологічної ємності. Адміністративнотериторіальний устрій має закріпити такий регіональний статус України, який би спирався на природно-історичні особливості регіону й унеможливлював будь-які прояви порушення цілісності держави. На регіональному рівні основна мета сталого розвитку — збалансований розвиток території в межах екологічного простору регіону, а також узгодження дій із розвитком інших регіонів України. Досягненню цієї мети має бути підпорядкована регіональна політика, при цьому кожен регіон має розробляти та реалізовувати власну концепцію переходу на шлях сталого розвитку, яка повинна бути спрямована на:

• досягнення природно-господарської збалансованості в соціально-економічному розвитку регіонів;

• формування регіонального господарського механізму, що відповідає основним цілям сталого розвитку держави;

• врахування особливостей, притаманних кожному регіону, своєрідності природоресурсних, географічних, історичних, економічних, соціальних та інших умов.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України «Про рослинний світ».

Закон України «Про тваринний світ».

Лісовий кодекс України.

Кодекс України «Про надра».

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».

Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Охорона ґрунтів / М. М. Шикула, О. Ф. Гнатенко, Л. Р. Петренко, М. В. Капштик. — К.: Знання, КОО, 2004. — 398 с.

Агроекологія / М. М. Городній, М. К. Шикула, І. М. Гудков та ін. — К.: Вища школа, 1993. — 416 с.

Агроекологія / О. В. Смаглій, А. Т. Кардашов, П. В. Литвак та ін. — К.: Вища освіта, 2006. — 671 с.

Боголюбов В. М., Прилипко В. А. Стратегія сталого розвитку. — Херсон: Олді-плюс, 2009. — 322 с.

Буркинський В. Екологічно чисте виробництво. Наукові засади впровадження та розвитку // Вісн. НАН України. — 2006. — № 5. — С. 11—17.

Ганеев И. Г., Кулагина А. А. Ремедиация и рекультивация техногенно деградированных земель // Вестник ОГУ. — 2009. — № 6 (100). — С. 554—557.

Геологія з основами геоморфології / Г. І. Рудько, О. М. Адаменко, О. В. Чепіжко, М. Д. Крочак. — Чернівці: Букрек, 2010. — 400 с.

Екологія для рослинництва / П. В. Литвак, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак, О. А. Дереча. — Житомир: Полісся, 2001. — 230 с.

Зелена книга України / під ред. Я. П. Дідуха. — К: Альтерпрес, 2009. — 448 с.

Мандрик В. О. Відтворення порушених земель: зарубіжний досвід, механізм фінансування // Національний лісотехнічний університет України: Науковий вісник. — 2005. — Вип. 15.3. — С. 208—212.

Мельник Л. Г. Основи стійкого розвитку. — Суми: Університетська книга, 2006. — 325 с.

Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ) / відп. ред. А. П. Травлєєв; авт.-уклад.: Б. О. Барановський, В. В. Тарасов. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2010. — 498 с.

Червона книга Дніпропетровської області (тваринний світ) /

Під ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ: ТОВ «Новий друк», 2011. — 488 с.

Червона книга України. Рослинний світ. / під ред. Я. П. Дідуха. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 912 с.

Червона книга України. Тваринний світ. / під ред. І. А. Акимова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009.

АДРЕСИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

(http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-12)

Закон України «Про рослинний світ» (http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=591-14)

Закон України «Про тваринний світ» (http://zakon1.rada.gov.

ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2894-14)

66

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2818-17)

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=

1264-12)

Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi nreg=459-92- %EF)

Агентство США з міжнародного розвитку та навколишнього середовища (United States Agency for International Development (USAID & the Environment) (www.usaid.gov/environment).

Гильдия экологов (http://www.ecoguild.ru/members/bioflora4.htm) Інститут Всесвітніх спостережень (World Watch Institute) (www. world-watch.org).

Інтернет-видання газети Earth Times (http://www.earthtimes.org).

Національна Рада з питань науки та навколишнього середовища (National Council for Science and the Environment (NCSE)) (http://www.cnie.org).

Риболов України (http://rybolov-ua.com/pravo/20-zakonodatelstvo/

295-vodnie-resursy.html)

ПИТАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Сучасний стан біорізноманіття України.

2. Принципи збереження біорізноманіття в Україні.

3. Класифікація об’єктів природно-заповідного фонду в Україні.

4. Принципи рекультивації вугільних териконів.

5. Склад національної екомережі України.

6. Основні заходи формування екологічної мережі України.

7. Агрономічна меліорація, її характеристики.

8. Методи очищення стічних вод тваринницьких ферм.

9. Принципи впровадження екологічно чистого виробництва.

10. Види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

11. Шляхи забезпечення охорони тваринного світу.

12. На які види спеціального використання природних ресурсів здійснюється видача дозволів?

13. Комплекс заходів щодо захисту ґрунтів від водної ерозії. 14. Основні вимоги охорони надр згідно з «Кодексом про надра». 15. Цілі біосферних резерватів згідно з Мадридським планом дій.

16. Червона книга України.

17. Першопричини екологічних проблем України згідно з «Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики до 2020 року».

18. Головні принципи концепції сталого розвитку.

66

ТЕМИ АНАЛІТИЧНИХ ОГЛЯДІВ

1. Характеристика ландшафтного різноманіття України.

2. Основні рішення Конвенції про біологічне різноманіття (1992).

3. Об’єкти заповідної справи Донеччини.

4. Застосування ремедіації для очищення ґрунтів від нафтових забруднень.

5. Екологічні коридори України, їх характеристика.

6. Основні принципи агрономічної меліорації.

7. Шляхи зменшення забруднення навколишнього середовища від ведення тваринництва.

8. Аналіз концепції екологічно чистого виробництва в Україні.

9. Основні вимоги щодо здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу.

10. Завдання законодавства України про використання, відтворення та охорону тваринного світу.

11. Система видачі дозволів на вилучення живих природних об’єктів в Україні.

12. Види ерозії ґрунтів та їх характеристика.

13. Принцип раціонального вилучення та використання запасів корисних копалин.

14. Програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

15. Характеристика Зеленої книги України.

16. Основні принципи національної екологічної політики та шляхи їх реалізації.

17. Стратегія сталого розвитку для України та світу — спільні та відмінні риси.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Україна володіє: a) 20; b) 25; c) 30; d) 35 відсотками біорізноманіття Європи?

2. Конференція про біологічне різноманіття проходила в 1992 р. у: a) Лондоні; b) Гаазі; c) Ріо-де-Жанейро; d) Парижі?

3. В Україні існує: a) 7; b) 9; c) 11; d) 13 категорій природнозаповідного фонду?

4. Біологічна рекультивація включає в себе заходи: a) згладжування схилів; b) відновлення ґрунтів; c) створення терас; d) засипання понижень?

5. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 pp.» прийнятий в: a) 1999; b) 2000; c) 2001; d) 2002 році?

6. Найнебезпечнішим забрудником ґрунтових вод від ведення тваринництва є: a) бензол; b) важкі метали; c) аміак; d) фосфати?

7. Основною ідеєю екологічно чистого виробництва є: a) упереджувальний підхід; b) сучасні технології очищення стоків; c) залучення іноземних інвестицій; d) фотографія робочого дня?

8. Не можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: a) заготівля сіна; b) випасання худоби; c) перевірка адаптації нових видів шкідників; d) збирання

665

квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету?

9. Ліміти використання немисливських видів тварин затверджуються: a) Держкомлісгоспом; b) Мінприроди; c) Державним департаментом ветеринарної медицини; d) органами МОЗ?

10. Дефляцією називається: a) водна ерозія; b) вітрова ерозія;

c) іригаційна ерозія; d) пасовищна ерозія?

11. Абревіатурою МАБ позначається програма ЮНЕСКО:

a) Міжнародна біологічна програма; b) Людина і біосфера; c) Міжнародне біорізноманіття; d) Міжнародна екомережа?

12. Зелена книга України містить відомості про: a) збереження рослинних угруповань; b) види рослин, грибів і тварин, які перебувають під загрозою знищення та потребують захисту; c) екологічні коридори; d) критичні стани екомережі України?

13. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості згідно з «Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики до 2020 року» є: a) метою національної екологічної політики; b) першопричиною екологічних проблем України; c) стратегічною метою екологічної політики; d) принципом національної екологічної політики?

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь
1	d	2	с	3	с	4	b
5	b	6	c	7	a	8	c
9	b	10	b	11	b	12	a
13	c

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

Бобильов Юрій Петрович – канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Бригадиренко Віктор Васильович – канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Булахов Валентин Леонтійович – канд. біол. наук, професор кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Гайченко Віталій Андрійович – д-р біол. наук, професор, завідувач кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Гассо Віктор Якович – канд. біол. наук, доцент, завідувач кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Дідух Яків Петрович – член-кореспондент НАН України, д-р біол. наук, професор, завідувач відділом екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Івашов Анатолій Васильович – д-р біол. наук, професор, завідувач кафедри екології та раціонального природокористування Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Кучерявий Володимир Панасович – д-р с.-г. наук, професор, завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України.

Мальований Мирослав Степанович – д-р техн. наук, професор, завідувач кафедри прикладної екології та збалансованого природокористування Національного університету «Львівська політехніка».

Мицик Леонід Павлович – д-р біол. наук, професор, завідувач кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Пахомов Олександр Євгенович – д-р біол. наук, професор, декан факультету біології, екології та медицини Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Царик Йосип Володимирович – д-р біол. наук, професор, завідувач кафедри зоології Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Шабанов Дмитро Андрійович – канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології тварин Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

Навчальне видання