12.5.7. Управління в галузі охорони навколишнього середовища

Загальне визначення екологічного управління, яке відображає існуючі відносини в системі «природа — суспільство» та їх антропогенний характер, можна сформулювати так: екологічне управління — свідомий вплив людини на різноманітні господарські та природні об’єкти і процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, а також на людей, пов’язаних із ними, — який здійснюється для отримання бажаних результатів.

Для того щоб екологічне управління відповідало своєму призначенню, необхідно дотримуватися таких вимог:

• принципи, методологія екологічного управління повинні бути адекватними задекларованим на глобальному і національному рівнях керівним принципам гармонізації життєдіяльності суспільства та збалансованого розвитку;

• впровадження і розвиток екологічного управління мають ґрунтуватися на екологічних функціональних законах і принципах та методології системного підходу;

• для забезпечення методологічної тотожності у підходах екологічне управління повинне мати у своїй основі систему міжнародних регламентів і стандартів, методологію системно-екологічного підходу;

60

• розвиток системного екологічного управління має засновуватись на гуманітарних принципах і пріоритетах національної екологічної політики;

• функції екологічного управління повинні кореспондуватися із загальносистемними функціями адміністративного управління;

• екологічне управління має ґрунтуватися на власній законодавчій та нормативно-правовій базі, яка за своїм правовим впливом на розвиток суспільства повинна займати домінуюче місце й роль;

• ефективність екологічного управління забезпечується професійно підготовленим управлінським персоналом — екологічними менеджерами, підготовка яких здійснюється за спеціальними програмами;

• екологічне управління повинне мати у своєму розпорядженні власну інформаційну систему, яка забезпечує моніторинг реалізації прийнятих рішень.

За системними ознаками найвідчутніше впливають на процес гармонізації життєдіяльності суспільства та збалансованого розвитку зокрема такі системи:

• державного екологічного управління;

• корпоративного екологічного управління;

• місцевого екологічного управління чи самоврядування;

• громадського екологічного управління;

• басейнового управління;

• управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом);

• управління екологічною безпекою.

Найвідоміші механізми екологічного управління такі:

• біотичне регулювання навколишнього середовища;

• еколого-господарський баланс територій;

• кадастровий;

• моніторинговий;

• законодавчий і нормативно-правовий;

• економічний;

• адміністративний;

• інформаційно-контрольний; • науково-освітній;

• громадський.

У різноманітних системах екологічного управління ці управлінські механізми діють по-різному, але фундаментальний для всіх систем — механізм біотичного регулювання, через який реалізуються екологічні закономірності співіснування суспільства та природи.

12.5.8. Державне управління

На підставі біотичних принципів гармонізації життєдіяльності та збалансованого розвитку головними напрямами державного екологічного управління є:

• екологічне оздоровлення деградованих природних об’єктів, ландшафтів і стабілізація екологічного стану держави;

• відновлення природного потенціалу, заощадливе природокористування;

• формування національної екологічної мережі;

• охорона навколишнього природного середовища;

• забезпечення екологічної безпеки, зменшення антропогенного тиску та забруднення відходами;

• екологізація загальних функцій управління державою;

• екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження принципів збалансованого розвитку;

• розвиток національного екологічного партнерства.

У державній системі екологічного управління застосовується загальне управління, яке здійснюється в особі державних законодавчих, виконавчих, правових органів, і уповноважене, або спеціальне, управління, яке здійснюється суб’єктами, що мають спеціальне повноваження на екологічне управління відповідно до чинного законодавства. Цей поділ має своє відображення у структурі функцій управління — загальних та спеціальних.

До загальних функцій належать: законодавче регулювання, прогнозування, планування, організація, координація, погодження, контроль і нагляд.

До спеціальних функцій належать: біовпорядження, ресурсовпорядження, розподіл і перерозподіл природних ресурсів, облік природних ресурсів, спеціалізований контроль, лімітування, нормування, експертиза, моніторинг, вирішення спорів, забезпечення відповідальності за екологічні правопорушення, стандартизація, аудит, сертифікація, ліцензування, страхування, організація освіти, інформування, постійне вдосконалення управління.

Органи загального державного управління — уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які, крім функцій загальнодержавного управління, виконують функції формування та забезпечення реалізації державної екологічної політики, визначення правових основ регулювання екологічних правовідносин, здійснення контролю за додержанням екологічного законодавства. До цих органів належать: Президент України; Верховна Рада України; Рада національної безпеки та оборони України; Кабінет Міністрів України; Представництво Президента в АР Крим; Рада Міністрів АР Крим; Верховна Рада АР Крим; обласні державні адміністрації; Київська міська державна адміністрація; Севастопольська міська державна адміністрація; районні державні адміністрації; районні в АР Крим державні адміністрації; районні в м. Києві державні адміністрації; районні в м. Севастополі державні адміністрації.

До спеціально уповноважених законодавчими актами органів державної виконавчої влади, які виконують цільові функції екологічного управління, належать:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — Міністерство екології та природних ресурсів України;

• Державна екологічна інспекція України;

• Державна екологічна інспекція Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів;

• Державні екологічні інспекції в областях;

• Державна екологічна інспекція в м. Києві та м. Севастополі.

Таким чином, загальне державне екологічне управління в Україні здійснюється органами загального державного управління, а уповноважене (спеціальне) екологічне управління — суб’єктами, що мають спеціальне повноваження на екологічне управління відповідно до чинного законодавства. Слід зауважити, що структура та обов’язки органів державного екологічного управління України знаходяться в стані динамічних змін і оптимізації як в області ієрархічного підпорядкування, так і в області розподілу обов’язків і відповідальності за окремі напрямки екологічної політики держави.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Закон України «Про екологічну експертизу».

ДБН А. 2.2-1-2003. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд.

Бобильов С. Н. Економіка збереження біорізноманіття (підвищення цінності природи). — М.: Наука, 1999. — 322 с.

Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности. — Сімферополь: Сонат, 1998. — 224 с.

Качинський А. Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні методи. — К.: Інститут проблем національної безпеки, 2004. — 472 с.

Корниенко В. І. Основы менеджмента устойчивого развития. — М.: Ступени, 2002. — 256 с.

Кулагіна Г. Д. Статистика навколишнього середовища. — М.:

МНЕПУ, 1999. — 246 с.

Мазур И. И., Молдованов О. И., Шишов В. Н. Инженерная экология. — М.: Высш. шк., 1996. — Т. 1. — 637 с.

Максименко Н. В., Задніпровський В. В., Клименко О. М. Організація управління в екологічній діяльності. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. — 340 с.

Мацнєв А. І., Проценко С. Б., Саблій Л. А. Моніторинг та інженерні методи охорони довкілля. — Рівне: Рівненська друкарня, 2000. — 504 с.

Медоуз Д. Х., Медоуз Д. Л., Рандерс Й. За пределами роста. — М.:

Прогресс, 1994.

Миронова Н. Г., Білецька Г. А. Екологічна стандартизація і сертифікація. — Львів: Новий світ, 2006. — 140 с.

Моніторинг довкілля / під ред. В. М. Боголюбова. — Вінниця: ВНТУ, 2010. — 232 с.

Мягков С. М. География природного риска. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — 224 с.

Орел С. М., Мальований М. С. Ризик. Основні поняття. — Львів:

Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008. — 88 с.

Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням / за ред. Л. Г. Мельника, М. К. Шапочки. — Суми:

Університетська книга, 2005. — 759 с.

Руденко В. П. Географія природоресурсного потенціалу України. — Л.: Світ, 1993. — 240 с.

Стан світу 1999. Доповідь інституту Worldwatch про розвиток на шляху до сталого суспільства. — М.: Всесвіт, 2000.

Титенберг Т. Экономика природопользования и охрана окружающей среды/ пер. з англ. К. В. Папенова. — М.: ОЛМА-Пресс, 2001. — 643 с.

Чепурних Н. В., Новосьолов А. Л. Економіка та екологія: розвиток, катастрофи. — М.: Наука, 1996. — 432 с.

АДРЕСИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Закон України «Про екологічну експертизу» (www.zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=45 %2F95- %E2 %F0)

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12).

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 р. № 870 «Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=870-

95- %EF)

Агентство США з міжнародного розвитку та навколишнього середовища (US Agency for International Development (USAID) (www.

usaid.gov/environment).

ГЕО-2007. Доповідь ЮНЕП (www.grid.no/geo2007).

Інститут Всесвітніх спостережень (Worldwatch Institute) (www. world-watch.org, www.un.org.ua/files/national_ecology.pdf).

Інтернет-видання газети Earth Times (www.earthtimes.org).

Національна Рада з питань науки та навколишнього середовища (National Council for Science and the Environment (NCSE)) (www. cnie.org).

Програма ООН з навколишнього середовища UNEP (United Nations Environment Program) (www.unep.net, www.unep.org/ geo2000).

Проект «Зміни навколишнього середовища та безпеки» (Environmental Change and Security Project) — проект Міжнародного центру В. Вільсона, представлені поточні події з охорони навколишнього середовища, доповіді (www.ecsp.si.edu).

Проект «Зміни навколишнього середовища та безпеки» (Environmen Change and Security Project) (www.ecsp.si.edu).

Цілі світового розвитку на період 1990—2015 рр. (www. developmentgoals.org).

Лісовий кодекс України (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=3852-12)

Кодекс України «Про надра» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=132 %2F94- %E2 %F0)

ПИТАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Мета та основні завдання екологічної експертизи.

2. Об’єкти екологічної експертизи.

3. Якою мірою оцінюється вплив на компоненти навколишнього середовища проектованої діяльності?

4. Яка загальна інформація наводиться в розділі ОВНС для кожного компонента навколишнього природного середовища, що розглядається?

5. Опишіть стадії аналізу ризику.

6. Особливості управління ризиком.

7. Особливості розробки заяви про екологічні наслідки.

8. Алгоритм розробки та передачі на державну експертизу НЕЕО.

9. Процедура проведення державної екологічної експертизи.

10. Можливі шляхи проведення державної екологічної експертизи.

11. Характеристика та класифікація природних ресурсів.

12. Дайте оцінку ринковим методам грошової оцінки ресурсів і умов навколишнього середовища.

13. Поняття та зміст критерію «шкода природному середовищу».

14. Економічні та екологічні результати інвестування.

15. Основні форми та заходи природоохоронної діяльності.

16. Дайте характеристику стандартам якості навколишнього природного середовища та дослідження якості.

17. В яких сферах діяльності держави екологічна сертифікація сприяє розв’язанню нагальних питань?

18. Охарактеризуйте напрямки екологічного ліцензування.

19. Назвіть основну тенденцію зміни стану глобального навколишнього середовища у XXI ст.

20. Назвіть 11 глобальних екологічних проблем за даними доповідей ГЕО-2002.

21. Назвіть 7 нових екологічних загроз людству за даними доповідей ГЕО-2007.

22. Коротко охарактеризуйте екологічні проблеми, пов’язані з використанням трансформаційних змін клімату, руйнуванням стратосферного озонового шару та порушенням погодних умов.

23. Коротко охарактеризуйте екологічні та соціально-економічні проблеми, пов’язані з виснаженням лісових ресурсів і скороченням біорізноманіття.

24. До яких соціальних і економічних проблем веде нестача прісної води?

25. Коротко охарактеризуйте екологічні та соціальні проблеми, пов’язані з деградацією земель і зменшенням продуктивності сільського господарства, продовольчої безпеки.

26. Коротко охарактеризуйте екологічні та соціально-економічні проблеми, пов’язані з різким зменшенням рибних запасів.

27. Назвіть основні економічні наслідки хімічного забруднення прибережних зон, води, землі та повітря.

28. Які екологічні наслідки глобальної урбанізації?

29. Які очікувані зміни основних екологічних проблем відповідно до фонових сценаріїв екологічної Стратегії України?

30. Перерахуйте основні напрямки зниження антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє середовище в Україні до 2015 року.

31. Які завдання стоять перед екологами з припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття?

ТЕМИ АНАЛІТИЧНИХ ОГЛЯДІВ

1. Правові основи проведення державної екологічної експертизи в Україні.

2. Нормативні основи розроблення розділу «Оцінки впливів на навколишнє середовище при проектуванні та будівництві підприємств, будинків і споруд».

3. Особливості оцінки впливу виробництва мінеральних добрив на повітряне середовище.

4. Особливості оцінки впливу виробництва алюмінію на водне середовище.

5. Порівняльна характеристика методу оцінки забруднення шляхом зіставлення фактичних рівнів забруднення з нормативними та методу аналізу ризику.

6. Відмінності у розробці та передачі на державну екологічну експертизу НЕЕО та ОВНС.

7. Порядок і послідовність проведення екологічної експертизи ОВНС.

8. Опишіть алгоритм проведення екологічної експертизи будівництва тракторного заводу.

9. Природні ресурси Півдня України.

10. Природні ресурси Західної України.

11. Порівняльна характеристика переваг і недоліків ринкових і неринкових методів грошової оцінки ресурсів та умов навколишнього середовища.

12. Шкода навколишньому середовищу, відповідальність за неї та відшкодування.

13. Екологічне інвестування та його результати.

14. Стандарти України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

15. Характеристика об’єктів обов’язкової екологічної сертифікації.

16. Ліміти на природокористування та плата за забруднення.

17. Мій сценарій розвитку Європейського Союзу з урахуванням екологічних проблем.

18. Найбільш імовірний сценарій рішень екологічних проблем високорозвинених країн.

19. Екологічні завдання, які стоять перед країнами, що розвиваються.

20. Що може запропонувати Україна людству на Конференції Ріо + 20?

21. Імовірний сценарій виконання Стратегії в нашій країні.

22. Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) та її основні підсумки.

23. Десять років після Ріо: підсумки Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, серпень—вересень 2002 р.).

24. Роль України в міжнародних екологічних угодах і конвенціях.

25. Міжнародні угоди щодо зниження «парникового ефекту».

26. Міжнародні угоди про використання Світового океану.

27. Регіональні програми дій ООН щодо боротьби зі спустелюванням.

28. Конвенція про біологічне різноманіття: цілі та зміст.

29. Комплексний план заходів у Порядку денному на ХХI століття.

30. Основні принципи державної екологічної політики України на період до 2020 року.

31. Реалізація проекту «Глобальна екологічна перспектива» (ГЕО-4).

32. Підсумки рішень по доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку.

33. 27 принципів Декларації Ріо-де-Жанейро, слідувати яким погодилися глави держав.

34. Найважливіші чинники зміни глобального клімату.

35. Виснаження земельних, лісових ресурсів і скорочення біорізноманіття.

36. Стан здоров’я населення планети.

37. Проблема забруднення прибережних зон і руйнування екосистем.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Для експертизи проектованої діяльності розробляється розділ:

a) ОВНС; b) НЕЕО; c) ЗЕН; d) ЗКПО?

2. Для експертизи екологічної ситуації розробляється розділ:

1. ОВНС; b) НЕЕО; c) ЗЕН; d) ЗКПО?

   3. Компоненти та об’єкти навколишнього природного середовища, на які впливає планована діяльність, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному: a) не розглядаються в розділі ОВНС; b) розглядаються в розділі ОВНС; c) підлягають вилученню зі списку нормованих; d) передаються на розгляд у Кабінет Міністрів?

   4. Для оцінки впливів на навколишнє середовище серед компонентів виділяється такий: a) космічний простір; b) виплавка металу; c) клімат і мікроклімат; d) соціальне середовище?

   5. Другою стадією оцінки ризику є: a) характеристика ризику;

2. управління ризиком; c) аналіз; d) формулювання висновків?

   3. Величина ризику, з якою суспільство погоджується, враховуючи положення, що абсолютної безпеки досягти неможливо, виходячи з економічних, технічних, етнічних та інших умов, називається: a) небезпечний ризик; b) неприйнятний ризик; c) прийнятний ризик; d) абсолютний ризик?

   4. Юридичним документом щодо суті екологічних наслідків діяльності та гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки навколишнього середовища на весь період здійснення планованої діяльності є: a) ПТО; b) КХН; c) ЗЕН; d) РВО?

   5. Громадські слухання повинні проводитись: a) перед розробкою НЕЕО; b) перед приїздом еколого-експертної групи; c) після оголошення експертного висновку; d) не повинні проводитись без референдуму?

   6. У випадку наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної експертизи для навколишнього природного середовища: a) ці об’єкти не дозволяється експлуатувати; b) проводиться державна екологічна експертиза; c) інформація передається до прокуратури; d) проводиться референдум?

   7. Екологічним критерієм класифікації природних ресурсів є:

1. за природним джерелом походження; b) щодо можливого використання в господарській діяльності людини; c) за вичерпністю та можливістю відновлення; d) за технічними можливостями експлуатації?

   11. До об’єктів екологічної шкоди належить: a) технологічний;

2. глобальний; c) генетичний; d) вулканічний?

   11. Стандарти Міжнародної організації зі стандартизації в галузі управління якістю навколишнього природного середовища відносяться до серії: a) 9000; b) 11 000; c) 14 000; d) 15 000?

   12. До об’єктів обов’язкової екологічної сертифікації не відноситься: a) екологічно небезпечні продукція, технології, виробництва; b) створення замкнутого водообігу; c) діяльність у сфері поводження з відходами; d) очисні споруди?

   13. Одним із напрямків екологічного нормування є: a) ліцензування; b) екологічна експертиза; c) екологічний аудит; d) лімітування?

   14. До дозвільно-погоджувальних документів не належать:

1. сертифікати; b) свідоцтва акредитації; c) ліцензії; d) дозволи?

   16. До сфери моніторингу Міністерство екології та природних ресурсів України не належить: a) стан поверхневих вод суші; b) стан наземних і морських екосистем; c) стан ґрунтів; d) мікробіологічне забруднення питної води?

   17. Стан глобального навколишнього середовища: a) покращується; b) залишається стабільним; c) продовжує погіршуватися; d) значно покращується; e) катастрофічно погіршується?

   18. Виберіть одну з глобальних проблем, яка найскладніше піддається корекції: a) хімічне забруднення, b) руйнування стратосферного озонового шару; c) нестача прісної води; d) зміна клімату; e) збільшення частоти та наслідків стихійних лих; f) скорочення біорізноманіття?

   19. Виберіть регіон світу, в якому не відбувалося зростання темпів викидів СО₂: a) Європа; b) США; c) Африка; d) ПівденноСхідна Азія; e) Латинська Америка; f) країни СНД?

   20. Вкажіть основну причину руйнування озонового шару: a) запуск космічних апаратів; b) глобальне виробництво та споживання хлорфторвуглеців (ХФВ); c) спалахи на Сонці; d) авіація; e) випробування ядерної зброї?

   21. На початку 1990-х рр. обсяг вироблених у всьому світі небезпечних відходів складав: a) 200; b) 300; c) 400; d) 500; e) близько 800 млн т/рік?

   22. Максимальна кількість постраждалих від стихійних лих припадає на: a) Азію; b) Латинську Америку; c) Європу; d) Африку; e) США та Канаду; f) Україну та країни СНД?

   23. На частку сільського господарства світу припадає: a) 90 %;

2. 70 %; c) 60 %; d) 40 %; e) 10 % споживання прісної води?

   16. У результаті горіння лісів, саван, сільськогосподарських відходів, паливної деревини та деревного вугілля щорічно в атмосферу потрапляє: a) близько 1 млрд т Карбону, що становить 10 % його сумарних глобальних викидів; b) близько 2 млрд т Карбону, що становить 20 % його сумарних глобальних викидів; c) близько 3 млрд т Карбону, що становить 30 % його сумарних глобальних викидів; d) близько 4 млрд т Карбону, що становить 40 % його сумарних глобальних викидів; e) близько 5 млрд т Карбону, що становить 50 % його сумарних глобальних викидів?

   17. За даними ВООЗ, у 2002 році передчасно померли через атмосферне забруднення: a) понад 100 000 людей; b) понад 300 000 людей; c) понад 500 000 людей; d) понад 600 000 людей; e) понад 800 000 людей?

   18. На сьогодні під загрозою зникнення перебувають: a) понад 3 тисячі видів тварин і майже 20 тисяч видів рослин; b) понад 5 тисяч видів тварин і майже 40 тисяч видів рослин; c) понад 6 тисяч видів тварин і майже 50 тисяч видів рослин; d) понад 7 тисяч видів

61

тварин і майже 60 тисяч видів рослин; e) понад 8 тисяч видів тварин і майже 70 тисяч видів рослин; f) понад 10 тисяч видів тварин і майже 90 тисяч видів рослин?

16. Протягом 2009 року в результаті виробничої діяльності утворилося відходів I—III класів небезпеки: a) 1,2 млн т; b) 0,2 млн т; c) 0,4 млн т; d) 0,8 млн т; e) 1,0 млн т?

17. Показники утворення відходів у великих містах досягають:

a) 130—180; b) 230—280; c) 330—380; d) 430—480; e) 530—580 кг/рік на одну людину?

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь
1	a	8	а	15	b	22	a
2	b	9	b	16	d	23	b
3	b	10	c	17	c	24	d
4	c	11	c	18	d	25	e
5	c	12	c	19	a	26	d
6	c	13	b	20	b	27	e
7	c	14	d	21	c	28	c