Розділ 2 історія розвитку екології

Основна ідея. Історія розвитку екології яскраво демонструє процес становлення наукової свідомості, перетворення біологічної науки на фундаментальну комплексну наукову галузь.

Смислові зв’язки. Доісторичний — античний — відродження та сучасний етап розвитку. Редукціоністський — холістичний та функціональний напрямки.

Ключові терміни. Історія природи, античні ідеї, опис рослин і тварин, систематика, класична екологія, життєва форма, дарвінізм, природний добір, біоценоз, сукцесії, екобіоморфи, екосистема, біогеоценоз, біологічна продуктивність, біологічний кругообіг, енергетичний баланс, функціональна роль, біосфера.

Мета — оцінити причини, тенденції, історичні етапи та напрямки становлення екології.

2.1. Основні етапи становлення екології як науки

Екологічні знання поступово накопичувалися стільки, скільки існувало людство. Дослідити ці процеси важливо тому, що без розуміння минулих набутків неможлива вірна інтерпретація сучасних явищ, а звідси проблематична й побудова коректного прогнозу розвитку довкілля та його взаємин з людиною. Попередній досвід необхідно знати не тільки для позитивного впровадження цих стосунків, а і для подальшого удосконалення життя у широкому розумінні: від виробничої, матеріальної сфери до морального стану суспільства. Ось чому вірне уявлення про історію знань екологічного характеру — один із головних показників інтелектуального, культурного рівня як окремої людини, так і населення будьякої країни.

Екологія як наука виникла у процесі розвитку біологічних наук і передусім у результаті ботанічних і зоологічних досліджень і сформувалася в самостійний науковий напрямок на основі інтеграції біології, географії, хімії, фізики, математики, економіки, правознавства та інших наукових і господарських аспектів у діяльності людини. Вона, як і інші науки, має свої витоки і довгий історичний період розвитку та становлення. Формально як наука екологія сформувалася лише з середини ХІХ ст., після того як були накопичені різноманітні дані про багате різноманіття організмів на Землі, особливості їх будови та розвитку, спосіб життя. Поступово виникло поняття про взаємовідносини їх із середовищем.

Уперше узагальнення цих питань зроблене Ернстом Геккелем (1866, 1869), який у своїх працях «Загальна морфологія організмів» (1866), «Природна історія світотворення» (1868) спробував дати визначення суті нової науки, якій дав назву «екологія». Він визначав її сутність як «загальну науку про відношення організмів до навколишнього середовища, куди ми відносимо в широкому розумінні поняття всі умови існування. Вони частково органічної, частково неорганічної природи, але як ті, так і інші мають велике значення для всіх форм організмів, бо примушують пристосовуватися до себе». Були й інші спроби визначити її назву, наприклад «економіка природи». Ця назва суттєво підкреслювала проблему природного балансу, що наразі є одним з найважливіших питань сучасної екології. Назва «екологія» отримала широке визнання і стала поширеною в науковому та загальному вжитку.

Відомий еколог О. М. Гіляров (1989) зазначав: «Коли в 1866 р. Е. Геккель уперше застосував слово «екологія», розглядаючи як біологічну науку, яка вивчає взаємовідносини організмів і навколишнього середовища, він, напевне, не підозрював того, що через сто з гаком років це слово, багаторазово повторене газетами та журналами всього світу, стане своєрідним символом свого часу». І дійсно, немає зараз жодної людини (починаючи з учнів), жодного фахівця будь-якої професії, який би не вживав це слово, розуміючи під ним майже все, й у більшості випадків кожну взаємодію людини та природи або погіршення природного середовища, яке викликається її господарською діяльністю. Навіть фірми, які вивозять різне сміття, беруть собі бренд «екологія», з відповідними позначками на сміттєзбиральних машинах. Можна сперечатися з таким підходом до екології, але не можна не визнати, що незалежно від популярності або непопулярності

слова «екологія», яке вживається всіма верствами населення та засобами масової інформації, екологія як наука існує, розвивається, має власні цілі, об’єкти, методологію та методи дослідження.

Ще до визначення екології Е. Геккелем вона мала свою тривалу передісторію, а у сучасний період набула досить складної структури та участі у вирішенні безлічі питань у життєдіяльності людини, особливо в напрямку сталого розвитку суспільства. На своєму шляху від доісторичних часів до наших днів вона пройшла декілька етапів, серед яких можна виділити такі.

І етап — доісторичний. Етап спонтанного вивчення довкілля, передусім рослин і тварин, які обумовлювали життя первісної людини у задоволенні продуктами харчування, виготовлення одягу та різного знаряддя, уникнення загрози життю.

ІІ етап — античний. Етап інтенсивного накопичення даних про життя різних організмів і взаємовідносини рослин і тварин із середовищем. Поява перших творів зоологічного та ботанічного напрямку.

ІІІ етап — відродження. Розвиток понять про загальнобіологічні особливості тварин і рослин, їх зовнішню та внутрішню будову, різноманіття форм у період становлення біології в епоху Відродження.

4. етап — редукціоністський (у позитивному значенні цього слова). Етап детального дослідження окремих організмів, популяцій, угруповань і узагальнення їх засновником екології — Е. Геккелем. Формування понять про пристосування організмів до різних чинників середовища.

5. етап — холістичний. Етап формування екології на основі синтезу, інтегрованості, системності. Розробка понять про біоценоз, екосистему А. Тенслі та біогеоценоз В. М. Сукачова.

VІ етап — функціональний. Етап розробки функціональної екології. Визначення ролі різних біотичних елементів у різних функціях екосистем та біосфери.

Зазначені етапи не мають між собою чітко обумовлених меж і поступово переходять із попереднього до наступного. Деякі положення формувалися і розвивалися протягом ряду етапів. Разом з тим, кожен етап має певні особливості. Три перші етапи можна розглядати як розвиток екологічних уявлень, які стали передумовою формування екології як наукової дисципліни, а три останні знаменують собою розвиток власне екології.