7.2. Класифікація біомів

7.2.1. Визначення біома

Уперше в біологічну літературу поняття «біом» для позначення сукупності біоценозів територіальної одиниці (зони, області, регіону) увів Ф. Клементс (1916). Пізніше різні автори по-різному використовували цей термін і встановлювали для нього різні об’єми поняття.

Основною ознакою біомів, завдяки якій їх можна розділяти, є життєва форма рослин (чагарники, трави, дерева, чагарнички), кліматичні та едафічні клімакси, а також його складові — едафічні клімакси, стадії розвитку рослинності, в яких можуть домінувати певні життєві форми, склад тваринного населення.

Можна собі уявити, що біом — великий тип біогеоценозів, який характеризується схожим характером рослинності і займає певні регіони планети. Біоми регулюються макрокліматом і, в першу чергу, кількістю опадів та температурою.

Біоми мають певну цілісність. Наприклад, між зонами листопадних лісів і степів розташована лісостепова зона, де трапляються біоми лісу та степу. При теперішньому кліматі на території лісостепу можуть бути стійкими обидва типи біогеоценозів. Ліс вимагає більшої кількості води, ніж степ, але лісовий ґрунт ефективніше утримує її, ніж степовий. Там, де вже існує ліс, у ґрунті затримується достатньо вологи для існування лісу. Там, де розташовується степ, — для розвитку лісу води виявляється недостатньо. При зміні вологості або температури відбувається поступова зміна межі лісу та степу. Посушливий ліс змінюється степом, а зволожений степ заростає лісом. Проте залишається широка смуга, де мозаїчно чергуються два типи екосистем. Навколоводні ділянки, балки, діброви виявляються залісненими, а ділянки з піщаним ґрунтом, схили, що добре прогріваються, покриваються степовою рослинністю. Характерний тип рослинності залежить від ґрунту та клімату і впливає на них, а також визначає практично весь склад угруповань, що розвиваються в тому або іншому місці.

Відповідно до розташування біомів вони мають величезне значення у продукції органічної речовини: забезпечують кругообіг речовини та перетворення енергії на планеті (рис. 7.1).

7.2.2. Наземні біоми

Тундра. Біом холодного вологого клімату, який характеризується негативними середньорічними температурами, кількістю опадів близько 200—300 мм на рік і, найчастіше, наявністю шару вічної мерзлоти. Виділяють арктичну зону,

09

розташовану у високих широтах, та альпійську, розташовану у високогір’ях. Рослинність — низькорослі багаторічники:

лишайники, мохи, трави та чагарнички.

Таблиця 7.2.

Біомаса та чиста первинна продукція основних біомів (у

перерахунку на суху органічну речовину)

Біоми	Площа, %	Біомаса, г/м2	Продукція, г/м2 за рік	Усього, млрд т/рік
Дощовий тропічний ліс	11,4	45 000	2200	37,4
Сезонний тропічний ліс	5,0	35 000	1600	12,0
Листопадний ліс	4,7	30 000	1200	8,4
Степ	6,0	1600	600	5,4
Пустелі	16,1	20	3	0,1
Озера і річки	1,3	20	250	0,5
Землі, що обробляються	9,3	1000	650	9,1
Сумарно для суходолу (29,2 % планети)		12 300	773	115,0
Відкритий океан (пелагіаль)	92,1	3	125	41,5
Континентальний шельф	7,4	10	360	9,6
Зарості водоростей та рифи	0,1	2000	2500	1,6
Зони апвелінгу	0,1	20	500	0,2
Естуарії	0,4	1000	1500	2,1
Сумарно для океану (70,8 % планети)		10	152	65,0
Сумарно для земної кулі		333	170	170,0

Тайга. Лісовий біом холодного клімату з довгою тривалою багатосніжною зимою та кількістю опадів, що перевищує випаровування. Основні лісоутворюючі породи — голчасті, видове різноманіття дерев невелике (1—2 домінантних види).

Листопадний ліс. Ліси помірного поясу. Розвиваються в регіонах із помірно теплим літом і відносно м’якою зимою з морозами. Характерний рівномірний розподіл опадів, відсутність посух, перевищення опадів над випаровуванням. Восени в міру скорочення тривалості світлового дня відбувається листопад. Листопадні ліси відносно багаті видами, характеризуються складною вертикальною структурою (наявністю декількох ярусів).

Степ. Територія трав’яної рослинності у напівпосушливій зоні помірного клімату. Найчисленніші трави — злаки та різнотрав’я, багато з них утворюють щільну дернину. Потенційне випаровування перевищує кількість опадів. Характерні багаті органічною речовиною ґрунти — чорноземи. Синоніми — прерія, пампа, вельд.

Савана. Тропічні злаково-деревні угруповання, що розвиваються в областях зі стійким чергуванням сухого та вологого сезонів. Окремі дерева або масиви чагарників розкидані між відкритими трав’яними ділянками.

Пустеля. Достатньо різноманітна група біомів, розташована в областях із вкрай посушливим кліматом або (у разі арктичної чи альпійської пустелі) вкрай низькими температурами. Відомі піщані, кам’янисті, глинисті, солончакові та інші пустелі. Типовими для пустель є середньорічна кількість опадів менше 25 мм або умови, що забезпечують дуже швидке випаровування вологи.

Субтропічні ліси та чапараль. Твердолисті вічнозелені деревні та чагарникові зарості у середземноморському кліматі з м’якою дощовою зимою та посушливим літом. Характеризується значним накопиченням сухої деревини, багатим видовим складом травостою.

Сезонний тропічний ліс. Поширений в областях зі спекотним кліматом і великою кількістю опадів, причому опади розподілені протягом року нерівномірно, з наявністю сухого сезону. Надзвичайно багатий трав’янистими видами.

Вічнозелений дощовий ліс. Найбагатший біом, розташований у регіонах із великою кількістю опадів (>2000 мм) і майже постійною температурою (близько +26 °C). У цих лісах зосереджено 4/5 усіх видів рослин Землі, переважає деревна рослинність.